Податкові системи зарубіжних країн

належать суб’єкти, які зареєстровані в цій країні як платник податку

і сплачують  їх з усіх доходів, одержаних як на території держави, так

і за її межами. Нерезиденти сплачують податки з доходів, одержаних

тільки в країні, де вони здійснюють свою діяльність. Тому постає пи-

тання укладення  двосторонніх угод між державами  у сфері оподатку-

вання, які регулюють податкові відносини і дають змогу уникнути

подвійного оподаткування. Це ж стосується і окремих громадян.

При розподілі  суб’єктів оподаткування на резидентів і нерези-

дентів та укладанні  двосторонніх угод виникає проблема національ-

них інтересів  різних країн. Держави, для економіки  яких характерне

вкладання капіталу підприємствами або юридичними особами інших

держав, зацікавлені  у розмежуванні юрисдикції на принципах  нере-

зидентства. І  навпаки, коли підприємства та громадяни  держави

одержують більшість  доходів від діяльності за кордоном або від ка-

піталу, який також  розташований за межами держави, то держава за-

цікавлена в  розмежування юрисдикції на принципах  резидентства.

У деяких країнах  існує різниця у визначенні понять резидента та

нерезидента для  різних компаній і фірм. Тому ці підходи  визначають-

ся при укладенні  двосторонніх угод, втім, пільги іноді можуть нада-

ватися і при  оподаткуванні нерезидентів.

2.3. Державне  регулювання

податкових систем у різних країнах світу

У будь-якій державі, навіть із найрозвиненішою ринковою еконо-

мікою, обов’язково  здійснюється регулювання економічних процесів

незалежно від  форм власності та напрямків діяльності підприємства.

Його проводить  держава у двох напрямках:

· регулювання  економічних відносин, сутність якого  полягає у виз-

наченні та корегуванні  відносин, що складаються між державою

та суб’єктами оподаткування (юридичними та фізичними  особа-

ми), а також  безпосередньо між суб’єктами оподаткування (робо-

тодавцями та найманими  працівниками). Таке регулювання здій-

снюється за допомогою законодавчих актів: законів, підзаконних

документів, інструкцій та інших правових актів, які визначають

порядок та правила  поведінки;

· регулювання  розвитку господарського комплексу  держави. Воно

здійснюється  передусім на підставі дії об’єктивних економічних

законів суспільства, а також за допомогою економічних  методів

через вплив  держави на інтереси юридичних та фізичних осіб з ме-

тою спрямування  їх діяльності у вигідному для  неї напрямку. Ос-

новна мета —  поєднання інтересів суспільних та приватних за до-

помогою матеріальної зацікавленості.

Державне регулювання  податкових відносин відбувається також

при визначенні у законодавчих документах ставок оподаткування,

пільг, відповідальності, внесенні різних змін у порядок розрахунку та

сплати податкових платежів і застосуванні штрафних санкцій до по-

рушників чинного  законодавства. За допомогою цих  методів держа-

ва впливає  на розвиток національної економіки  загалом, окремих її

галузей, підрозділів, різних регіонів, територій, виробництв, підпри-

ємств, окремих  верств населення. Таким чином, прискорюється  роз-

виток науково-технічного прогресу, збільшуються витрати на вироб-

ництво, стимулюється розвиток сільськогосподарського виробницт-

ва, туризму, готельного господарства (наприклад, у Фінляндії), риб-

ної промисловості (у Канаді), автомобільної промисловості (у

Китаї). Значна увага  приділяється підприємствам середнього та ма-

лого бізнесу.

Податкове регулювання  — це комплекс розроблених заходів

щодо визначення оптимальних обсягів податкових платежів, тобто,

з одного боку, щоб  повністю задовольнити фінансові потреби  держа-

ви при розробці державного бюджету, а з другого  — щоб зменшити

податковий тягар  на платників. Основне завдання податкового  регу-

лювання — досягнення повноти та своєчасності сплати податків усі-

ма суб’єктами та надходження фінансових ресурсів до бюджетів усіх

рівнів.

Податкове регулювання  є складовою податкового менеджменту  і

відіграє важливу  роль при розробці як стратегічних, так і тактичних

планів. Основним у податковому регулюванні є податкова стратегія,

яка розробляється  на перспективу, але при цьому  важливе місце

відводиться і  тактичним планам, для виконання  яких держава повин-

на оперативно втручатися в податковий процес. Це дає змогу визна-

чити оптимальні розміри податкових платежів, запобігти правопо-

рушенням і  своєчасно наповнювати дохідну  частину бюджетів усіх

рівнів.

Податкове регулювання  здійснюється на підставі проведеного

аналізу податкової системи і дає можливість визначити  її оптималь-

ність та раціональність. Завчасно проведене коригування податкової

системи уможливлює збільшення розміру податкових платежів до

бюджетів, а також  зменшення кількості порушень податкового  зако-

нодавства та недоплати  податкових платежів.

При проведенні податкового регулювання виконується одна з ос-

новних функцій  податків — регулююча. Крім того, податкове регу-

лювання уможливлює зменшення протиріччя між фінансовою та ре-

гулюючою функціями  податків.

Податкове регулювання  здійснюється різними способами, які

можна об’єднати  у дві групи: надання податкових пільг та застосу-

вання різних штрафних санкцій до порушників чинного податково-

го законодавства. Необхідність їх застосування визначається дина-

мізмом процесів відтворення національного продукту. У більшості

країн зміна  законодавства відбувається нечасто (як правило, раз на

рік), тому значення податкового регулювання підвищується і не дає

змоги дуже часто  змінювати ситуацію, яка склалася на початок та

кінець звітного періоду.

Надання податкових пільг — найрозповсюдженіший спосіб по-

даткового регулювання, що застосовується практично в усіх країнах

світу. З одного боку, економісти, фахівці, учені різних напрямків за-

значають, що податкова  пільга зменшує податковий тягар  на плат-

ника податкового  платежу. А з другого — деякі  фахівці, переважно

державні діячі, виступають проти їх запровадження, тому що у

підприємства, на їхню думку, з’являється можливість не сплачувати

податок взагалі. Тому важливо обґрунтовувати надання  пільг.

При наданні  податкових пільг виходять із основних принципів,

до яких належать: рівномірність надання, необов’язковість застосу-

вання, вільний  характер надання, цільова спрямованість, еко-

номічність. Але  пільги не повинні негативно впливати на розмір дер-

жавного та місцевого  бюджетів і на соціальну політику держави 

Надання пільг спричинюють різні чинники. Основні з них — це

джерело одержання  податкового платежу та розмір об’єкта  оподат-

кування, форма  власності, організаційно-правова форма  підприєм-

ства, розмір дефіциту державного або місцевого бюджету, пріорите-

ти розвитку економіки держави або району тощо.

Податкові пільги мають велике значення при стимулюванні роз-

витку певних напрямків  діяльності, регіонів та підприємств. Так, у

Фінляндії для розвитку туристичного бізнесу підприємства, які цим

займаються, на певний час звільняються від сплати податку на при-

буток. У Канаді для підприємств певних галузей  національної еконо-

міки (рибна, сільське господарство) прибуток до оподаткування  виз-

начає безпосередньо  платник податку, причому він  розраховується

як середній за 4–5 останніх років.

У світовій практиці найрозповсюдженішими є такі методи пільго-

вого оподаткування:

· зниження ставок оподаткування на тривалий час діяльності під-

приємства (наприклад, у США знижується ставка податку  на при-

буток, якщо підприємство випускає продукцію, яка не має ана-

логів у світі);

· надання підприємству податкового кредиту, причому це стосуєть-

ся різних податкових платежів. Основна мета — підвищення ефек-

тивності діяльності платників податків;

· визначення неоподатковуваного мінімуму доходів. Це стосується

не лише фізичних осіб при визначенні та розрахунку прибутково-

го податку, а  й юридичних осіб при сплаті інших  податкових пла-

тежів (ПДВ, на доходи тощо);

· повне звільнення від сплати податкових платежів. Ця пільга зас-

тосовується для  певних підприємств, як правило, державної  фор-

ми власності  або тих, продукція яких має стратегічне  значення;

· податкові  пільги окремим підприємствам. Вони, як правило, на-

даються підприємствам  малого та середнього бізнесу для  їх під-

тримки та подальшого розвитку;

· при здійсненні окремих господарських операцій. Практично в

усіх країнах  світу звільняється від сплати більшості  податкових

платежів експорт  продукції, щоб стимулювати розвиток зовніш-

ньої торгівлі та надходження валютних коштів з-за кордону;

· при реалізації певних видів товарів. Такі пільги надаються  щодо

виробів, які мають державне замовлення, переважно підприєм-

 ствам сільського  господарства, літакобудування, на  виконання

різних науково-дослідних  робіт;

· при проведенні фінансових операцій, таких як благодійні відраху-

вання, підтримка  лікарень, відрахування у різні фонди релігійних

організацій. У  більшості країн такі кошти не підлягають оподат-

куванню;

· пільги на окремі види витрат. Це стосується оподаткування  кош-

тів, які сплачуються у різні соціальні фонди (пенсійний, соціаль-

ного страхування, безробітних та ін.).

Одним із видів  пільгового оподаткування є відстрочка сплати по-