Податкові системи зарубіжних країн

номічні та соціальні процеси як у період кризових ситуацій, так і в

період підйому  економіки.

Правильність  окремих положень цієї теорії підтвердила  економі-

чна криза 70–80-х  років. Прихильники цієї теорії стверджували, що

ринкова економіка  не в змозі саморегулювати відтворювальний  про-

цес, не створює  нові робочі місця, не сприяє розширенню інвестуван-

ня коштів у  нові проекти, не підвищує попит населення  на споживчі

товари. Економічні кризи стають важкокерованими або  взагалі неке-

рованими. Тому цілком виправдане втручання держави  в економічні

процеси.

Учений із Великобританії В. Кан уперше розробив концепцію

“мультиплікаторів”, згідно з якою у будь-який період розвитку еко-

номіки держава  повинна певну частину коштів спрямовувати на пер-

винну зайнятість населення. Це сприяє підвищенню споживчої спро-

можності населення, зростанню виробництва, вкладанню  коштів у

найефективніші  інвестиційні проекти, розширює збут та реалізацію

товарів. Відтворення  державних витрат відбувається здебільшого  за

рахунок податків, які сплачують юридичні та фізичні особи.

Тому надалі почала розвиватися посткейнсіанська теорія. Її сут-

ність полягає  в активному використанні різних фінансових важелів,

передусім податкових платежів. Деякі економісти (зі США  — І. Фі-

шер, з Великобританії — Н. Кандор) запропонували внести зміни у

податкові системи  країн, у тому числі замінити одні податкові пла-

тежі іншими. Так, замість прибуткового податку  пропонується ввес-

ти податок  на споживання. Це може вплинути на розвиток приватно-

го підприємництва, збільшення інвестування в різні галузі національ-

ної економіки  і сприяти зростанню ефективності економіки держави

загалом. Крім того, це дасть змогу зменшити темпи інфляції, стриму-

ватиме придбання  населенням виробів, адже стягнення  податків при-

зведе до зростання  цін, а отже, сприятиме економії коштів, які потім

можуть піти на інвестування.

Податок можна  розглядати і як інструмент досягнення соціальної

справедливості, тому що він сприяє вирівнюванню доходів  населен-

ня. Це стосується переважно непрямих податків.

При досить широкому втручанні держави в податковий процес

підприємства  в останні роки набуває пропозиція введення єдиного

податку. Вперше такий податок було введено в 50-х роках ХХ сто-

ліття. Перевага цього є тому, що ним обкладається дохід суб’єкта

оподаткування, який виступає і основним джерелом його сплати.

Єдиний податок  вводиться замість інших податків, що спрощує по-

даткову систему  загалом, робить її справедливішою, доступнішою

для платника, а  механізм розрахунку стає прозорішим. Крім того,

коли в державі  існує велика кількість податків, а їхні ставки невеликі,

то податковий тягар на платника стає не таким  помітним. Втім, цей

податок має  і певні недоліки: призупиняється дія таких принципів

оподаткування, як всебічність, однократність, справедливість обкла-

дання, нерівномірність. Але, слід зазначити, що введення цього по-

датку має позитивні  наслідки для підприємств малого та середнього

бізнесу.

Інший напрямок податкової теорії ґрунтується на теорії “еконо-

мічних пропозицій”. Її авторами були Г. Стейн, М. Фрідмен, Е. Пеп-

се, А. Філіпс, Р. Хол, М. Вайденбаум, Г. Талок, І. Броузон, М. Рот-

бог, Дж. Хау, А. Уолтер та ін. Ці вчені вважають, що податки, врахо-

вуючи їх примусовий характер, негативно впливають не тільки на

платників податків, а й на економіку держави загалом. Збільшення

витрат держави  підвищує і розмір податкових платежів, а це знижує

розвиток підприємництва, зменшує зацікавленість працівників  у під-

вищенні продуктивності праці й ефективності виробництва. Тому

основна вимога цієї теорії — зменшення втручання держави в еконо-

міку, зниження рівня державних витрат, зменшення грошової маси в

обігу, кількості податків, зниження їх ставок, скасування прогресив-

ного характеру  шкали оподаткування. На думку авторів, це повинно

стимулювати приватну ініціативу, підприємництво, сприяти підви-

щенню виробництва  та реалізації товарів.

Автори цієї теорії вважають, що не завжди зменшення  податково-

го тягаря впливає  на збільшення податкових надходжень до держав-

ного бюджету, а його підвищення — на зростання  надходжень. Зде-

більшого зниження податкових ставок стимулює розширення обсягів

виробництва, зростання  національного доходу, а це, у  свою чергу,

приводить до зростання  податкових надходжень до державного бю-

джету.

На цьому ґрунтується  і теорія американського економіста А. Лаф-

фера. Її зміст  полягає в тому, що постійно потрібно зменшувати по-

датковий тягар  на платників податків, передусім  на громадян держа-

ви. Це підвищить  попит на товари та послуги, що, у  свою чергу,

збільшить пропозицію їх на ринку (насамперед товарів вітчизняного

виробництва). Для  цього потрібно:

· зменшити податковий тягар за рахунок зниження податкових ста-

вок та скасування окремих податкових платежів. Це, на думку ав-

торів теорії, сприятиме  зростанню попиту на вироби, збільшенню

розмірів заощаджень населення, що, в свою чергу, приведе до зни-

ження відсоткової  ставки банків і заохочення інвестування

вільних коштів у розвиток економіки держави, окремих  її галузей,

підприємств середнього та малого бізнесу і, відповідно, до зрос-

тання пропозицій на ринку;

· оновлювати виробництво, застосовувати нові технології, досяг-

нення науково-технічного прогресу. Це дасть змогу підвищити

продуктивність  праці працівників підприємства, суспільну про-

дуктивність праці, а крім того, зменшити питомі витрати  на ви-

робництво одиниці  товару та його ціну загалом;

· зменшити ставки оподаткування. Це сприятиме при стабільних

номінальних доходах  населення збільшенню його реальних до-

ходів та загального матеріального добробуту.

Важливе значення має податок на дохід та на прибуток підприє-

мства. Зниження його ставки приводить до поділу частини прибутку

на ту, яка  відраховується до державного бюджету, та ту, що зали-

шається у розпорядженні  підприємства. Збільшення другої частини

зумовлює збільшення коштів, які використовуються на стимулюван-

ня праці працівників, а також на розширення та удосконалення ви-

робництва.

А. Лаффером була визначена залежність між загальною  сумою

податкових платежів, яка надходить до державного бюджету, та мак-

симальною ставкою  оподаткування фізичних та юридичних  осіб. На

підставі цього  дослідження була визначена оптимальна ставка всіх

податкових платежів платників — 33 %. Якщо розмір ставки оподат-

кування перевищує  її, то платник намагається будь-якими способами

зменшити податкову  базу та ухилитися від сплати податків. Якщо

ставка оподаткування  не перевищує 33 %, то надходження податко-

вих платежів до державного бюджету зростає. Але  розмір оптималь-

ної ставки, розроблений  з урахуванням економічної ситуації США,

для інших держав не має особливого значення. Він  значно вищий у

Швеції, Німеччині, але нижчий у Швейцарії, Австрії.

Для подальшого розвитку економіки держави, малого та серед-

нього бізнесу, підвищення продуктивності праці необхідно  знизити

ставки оподаткування  та загальний податковий тягар для  юридич-

них та фізичних осіб. Але при цьому потрібно розширити  бази опо-

даткування, що сприятиме збільшенню податкових надходжень до

бюджету держави.

Розвиток податкових теорій був реакцією суспільства  на вимоги

макро- та мікроекономічних процесів. У більшості держав відбува-

лось удосконалення  податкових систем, які діють за умови додер-

жання загальних  принципів податків та вимог до них. Важливе зна-

чення для удосконалення  податкових систем мав історичний розви-

ток держави  та менталітет, який сформувався у  відповідному періоді.

2.2. Особливості  та принципові підходи

до розробки податкової політики

підприємства  в різних країнах світу

В умовах розвитку ринкової економіки одне із основних завдань

підприємства  — це розробка його економічної  стратегії. Складовою

економічної та фінансової політики підприємства є  податкова полі-

тика. Від правильності її розробки залежить ефективність діяльності

підприємства. Держава  регулює діяльність підприємства переважно

економічними  методами, насамперед через вилучення  частини дохо-

дів у вигляді  податків. Будь-які помилки в розрахунках можуть при-

звести до негативних результатів, а в деяких випадках до банкрут-

ства.

Податки — надійне  і стабільне джерело надходження  коштів до

бюджету. Але  держава проводить досить активне  втручання в подат-

ковий процес через  надання різних пільг, знижок, кредитів. Це дає

можливість суттєво  знизити загальний розмір податкових платежів

як для фізичних, так і для юридичних осіб. За рахунок цього юри-

дичні особи  можуть збільшити свої доходи, покращити  фінансові по-

казники, розширити  обсяги діяльності, інвестувати кошти як у своє

підприємство, так  і в інші.

Підставою для  розробки податкової політики підприємства є чин-

не законодавство, яке в більшості країн світу  має відносно стабіль-

ний характер і  принципово не змінюється протягом тривалого  часу.

Це дає змогу підприємству розробляти податкову політику на май-

бутнє.

Якщо в країні діє досить жорстке податкове законодавство і під-

приємства несуть великий податковий тягар, з’являється  тенденція