Податкові системи зарубіжних країн

1.1. Податкова  система

та її місце у фінансовій системі держави

Податок є одним із основних елементів  фінансової системи. Ще в стародавні часи найкращий шматок здобичі або виробленого продукту віддавали главі суспільства (родини, племені, роду тощо). Це була плата за виконання ним обов’язків, пов’язаних із охороною, керівництвом общиною, управлінням різними роботами, а також за підтримання добрих відносин із сусідами, розв’язання спірних питань та ін. З часом форма та методи стягнення податків змінювались. Спочатку вони мали вигляд натуральної оплати, потім відпрацьованих трудоднів, військової здобичі та грошових відрахувань.

Уперше  досліджувати податки почали у Давній Греції та Римі. Філософи цих країн розглядали їх як суспільно корисне й необхідне явище. Вони визначили й економічно-суспільний характер податку, тобто громадяни сплачують частини доходу на користь державних органів управління для виконання ними своїх функцій. Крім того, це об’єднання частини доходів, майна, прибутків громадян держави, необхідне для існування суспільства, виконання громадських робіт, соціальної захищеності окремих верств населення, протистояння зовнішнім ворогам та ін. Податки — основний чинник розширеного відтворення, зростання економічного потенціалу держави. Загалом податкова система являє собою сукупність різних елемен

тів податкових платежів, принципів їх нарахування, порядку та термінів сплати. Вона несе відповідальність за їх озрахунки. Ця система є частиною загальної  фінансової системи як на макрорівні (тобто на рівні держави), так і на мікрорівні (на рівні підприємства та громадян). Основним завданням на макрорівні є наповнення державного бюджету необхідними коштами та забезпечення постійного їх надходження згідно з чинним законодавством. При цьому необхідно дотримуватися єдиної спрямованості податкової і фінансової систем та економічної стратегії як держави, так і підприємства. Податкова система ґрунтується на дії загальноекономічних законів суспільства. Вона має певні особливості, які залежать від економічної системи держави, але є і спільні риси, характерні для будьякої країни. Мета системи оподаткування — це розробка економічного механізму нарахування та сплати податкових платежів, встановлення відповідних прав та зобов’язань суб’єктів оподаткування, відповідальності за порушення чинного законодавства. Загалом вона повинна відповідати тій системі розширеного відтворення, яка існує в державі, а також її фазі розвитку. По суті, податок виступає як примусове зобов’язання платника податку перед суспільством. Це вилучення частини доходу суб’єкта оподаткування до державного бюджету і об’єктивне зменшення його доходів. Тому велике значення має відношення держави до громадян, якість та кількість виконаних нею функцій. У податковій системі відображені позитивні та негативні риси тієї економічної політики, яку проводить держава, недоліки державного управління. Від цього залежить і відношення платників податків до держави, культура та обов’язковість сплати податкових платежів. Згідно з напрямками розвитку економічної стратегії держави

приймаються і  відповідні закони. До законодавчої бази системи оподаткування належать закони держави та різні підзаконні акти, які доповнюють та роз’яснюють чинні закони. У деяких країнах світу ос-

новним законодавчим документом виступає Податковий кодекс. Він

визначає не тільки кількість податкових платежів, порядок їх нараху-

вання та сплати, а й відповідальність суб’єктів  податкового процесу.

В інших державах щодо кожного податку приймається  відповідний

закон. Законодавчі  акти мають загалом стабільний характер і мо-

жуть змінюватись  лише один раз на рік, як правило, під час обгово-

рення та затвердження державного бюджету на наступній  рік. Це сто-

сується зміни  ставки оподаткування, надання пільг, зміни розміру

податку або  розширення об’єкта оподаткування. У законах та підза-

конних актах  мають однаково трактуватися різні терміни та понят-

тя. Вони також  повинні мати стабільний характер і  однакове тракту-

вання принципів  і методів розрахунку податкових платежів як для

платника, так  і для державного органу, який їх стягує. Це дасть змо-

гу підприємству розробляти свою податкову політику на тривалий

термін і визначати  економічну стратегію.

Основними принципами законодавчої бази податкової системи  є:

державність, науковість, стабільність, повнота, лояльність та поря-

док прийняття.

Державність. Законодавча  база повинна відповідати економічній

політиці держави  як у сучасних умовах, так і в  майбутньому. Перс-

пективи розвитку економіки держави залежать значною  мірою від

наявності фінансових ресурсів. Основне їх джерело — бюджет держа-

ви, а в ньому  найбільшу питому вагу мають податкові  платежі. Але

податки не мають  бути важким тягарем для платника. Разом з тим

податки повинні  мати прогресивний характер, що пояснюється  зро-

станням фінансових потреб держави у подальшому економічному

розвитку та збільшенням її функцій. Особливе значення мають під-

законні правові  акти та методики розробки.

Науковість. Закони держави та різні правові документи повинні

базуватися на глибокому вивченні чинних загальноекономічних  за-

конів суспільства і закономірностей розвитку економічної системи. З

розвитком держави  та зміною основної мети та економічної  стратегії

змінюється і  законодавча база, яка повинна  відображати ці особли-

вості. Крім того, при розробці конкретних методик необхідно засто-

совувати новітні технології, способи розрахунків.

Стабільність. Законодавчі  документи, які приймає держава, по-

винні однаково визначати термінологію податкового  платежу, мето-

дику його розрахунку. Із розвитком суспільства, економіки  держави

відбуваються постійні зміни як у зовнішньому, так і у внутрішньому

середовищі, які повинні відображатися у законодавчих документах.

Але зміни та доповнення у чинні закони мають  вноситися нечасто і

стосуватися передусім  другорядних положень, наприклад  надання

пільг, зміни ставок оподаткування, визначення об’єкта та суб’єкта

оподаткування тощо. Цей принцип має важливе  значення при роз-

робці податкової стратегії підприємства, прогнозуванні  його розвит-

ку в майбутньому.

Повнота. У законах  про податкові платежі повинні відображати-

ся всі елементи цього принципу: від термінології до відповідальності

платника податку. У світовій практиці неможливі ситуації, коли ок-

ремі поняття  або положення, що стосуються податку, його розрахун-

ку та сплати, визначаються в підзаконних актах.

Лояльність. Закони про оподаткування повинні носити не репре-

сивний характер стосовно платників податку. Держава  існує за раху-

нок платника і  для платника податкового платежу. Тому її дії мають

бути спрямовані на побудову такої системи, яка була б найефектив-

нішою для платника. Лояльність законодавчої бази визначається на-

явністю податкових пільг, їх обґрунтованістю і впливом на фінансо-

ву систему  держави. Особливу увага необхідно  приділяти законодав-

чим документам, спрямованим на зменшення податкового тягаря.

Порядок прийняття. Порядок прийняття законів визначається

становищем у  державі. Але слід зазначити, що в  деяких державах за-

кони про введення нових податкових платежів можуть прийматися

тільки після  обговорення та підтримки всього населення держави.

Скасування окремих  податкових платежів має позитивне  значення

для платника, але  може негативно вплинути на державний  бюджет та

проведення економічної  та соціальної політики.

Приймаючи закони про оподаткування, держава повинна  спря-

мовувати свої зусилля не тільки на поповнення до державного бюд-

жету, а й на захист вітчизняного платника податків, тобто виробни-

ка та споживача. Так, у більшості країн світу  при досить високих ок-

ремих податкових ставках виробникам і громадянам надаються

пільги, які суттєво зменшують податковий тиск. Загалом зниження

або звільнення від сплати податків збільшує доходи платника, а та-

кож добробут населення.

1.2. Елементи  системи оподаткування

та їх характеристика

Загалом податкова  система будь-якої держави складається з пра-

вових відносин та безпосередньо податкових платежів. Основними є

такі елементи податкової системи.

Суб’єкт правових відносин. Цей термін складається  з двох частин.

Насамперед це безпосередньо платники податків —  юридичні та фі-

зичні особи. Але вони стають суб’єктами тільки у разі наявності

об’єкта оподаткування. Фізична особа може бути суб’єктом  оподат-

кування і як підприємець, і як громадянин держави. До суб’єктів опо-

даткування належать вітчизняні та іноземні громадяни. Вони мають

рівні права та несуть однакову відповідальність за сплату податків.

Ступінь відповідальності залежить від статусу платника. Так, у дея-

ких країнах (США, Великобританії, Німеччині) фізична  особа сама

вибирає порядок  сплати та ставку прибуткового податку  залежно від

різних чинників. Коли ж фізична особа працює за наймом, то вибір

системи оподаткування, як правило, обмежений і основним подат-

ком є прибутковий. Якщо ця особа працює ще й у іншому місці, то

вона має заповнювати  та подавати до податкового органу річну по-

даткову декларацію.

Якщо платник  — юридична особа, то стягнення податку  зале-

жить від різних чинників, основним з яких є статус підприємства —

резидент чи нерезидент. Підприємство-резидент сплачує  податкові

платежі з усіх доходів, які одержує. Нерезидент сплачує податки з до-

ходів, які одержує тільки на території цієї держави. У більшості дер-

жав таким підприємствам  надаються пільги або воно має  особливий

характер оподаткування.

При встановленні розміру податку має значення також організа-

ційно правовий статус підприємства. У деяких країнах надаються

особливі пільги акціонерним товариствам (відкритим  і закритим) та

товариствам з  обмеженою відповідальністю. Значна увага приді-

ляться приватним  підприємствам та підприємствам  малого бізнесу.

Щоб стимулювати ці сфери діяльності та бізнесу, їм надаються пільги

або ж вони взагалі  звільняються від сплати податків. До категорії ма-

лого бізнесу  зараховують підприємства за певними  критеріями. Крім

основних (обсягу діяльності, кількості працюючих), до них можуть

додаватися і  розмір одержаного прибутку та ін.

Між юридичними та фізичними особами як суб’єктами оподатку-

вання існує  суттєва різниця, що полягає в  механізмі стягнення подат-

ку або його частини. Так, при порушенні чинного  законодавства що-

до сплати податку з юридичних осіб несплачена сума стягується у

безапеляційному порядку, а з громадян — тільки за рішенням суду