Особливості формування та напрямки використання позикових фінансових ресурсів підприємства

     -  урахування  впливу  суми,  пов’язаної  з  обслуговуванням  боргу  (проценти за кредит), впливає  на розмір оподаткованого прибутку  і податку на прибуток. Це пов’язано  з тим, що виплати по обслуговуванню боргу відносять  до  витрат  виробництва  і  цим  збільшують  валові  втрати  і зменшують податок на прибуток.

     Залучення капіталу у формі випуску облігацій  забезпечує акціонерному товариству такі переваги [8]:

     -  емісія  облігації  не  веде  до  втрати  контролю  над  управлінням товариством (порівняно з випуском акцій);

     - облігації можуть бути емітовані  на відносно невисоких фінансових  зобов’язаннях  за процентами  (порівняно  з процентами  за  банківський кредит або дивіденди за акціями);

     -  облігації мають  більшу можливість  розповсюдження,  ніж  акції  завдяки  зменшенню рівня ризику  для  інвесторів, оскільки  забезпечені  майном товариства.

     Одночасно емісія облігацій має і негативні  наслідки для акціонерного товариства:

     - облігації не можуть бути емітовані для формування статутного капіталу і покриття тимчасової нестачі грошових коштів;

     -  емісія  облігацій  пов’язана   зі  значними  додатковими   витратами емітента:  емісію облігацій   на  велику  суму  в  змозі   здійснювати  тільки великі акціонерні товариства (корпорації);

     - після випуску облігацій унаслідок  зміни кон’юнктури фінансового  ринку середня ставка позичкового  процента по облігаціях  інших  емітентів може знизитися, а  це негативно впливає на досліджуваного  емітента.

     Отже  за  умов  сучасного  вітчизняного фінансового  ринку  емісія корпоративних  облігацій  поки що  вигідна  для  високорентабельних акціонерних компаній.

     Внутрішня  кредиторська  заборгованість  являє  собою  безкоштовне джерело фінансування підприємства. Сума цієї  заборгованості  умовно може  бути  прирівняна  до  власного  капіталу . Однак  вона  спричиняє зниження вартості підприємства, а отже і обсягу випуску продукції і як наслідок зниженню прибутку підприємства. З урахуванням оцінки вартості окремих складових позичкового капіталу і питомої ваги кожного елемента у  загальній  сумі  визначається  середньозважена  вартість  позичкового капіталу .

     Вартість  фінансового лізингу визначається на основі ставки лізингових платежів. Оцінюючи таку сучасну форму залучення фінансового кредиту, підприємство має врахувати, що вартість фінансового лізингу не повинна, з одного боку , перевищувати вартість банківського кредиту , а з іншого – використання фінансового лізингу має супроводжуватися зниженням його вартості.

     Залучення у господарський оборот банківських  кредитів, кредиторської заборгованості, інвестиційних внесків працівників, орендної плати [6] та інших позикових  коштів є нормальним явищем діяльності підприємства. Господарська практика свідчить, що ефективність використання залучених коштів, зазвичай, більша ніж ефективність використання власного капіталу [9;  10]. Це  пояснюється,  насамперед,  підвищенням  відповідальності суб’єктів  господарювання  перед  кредиторами  за  повернення  боргу  у встановлений термін.

     Використання  у необхідних розмірах короткострокових кредитів банку створює  для  підприємства  умови щодо  підвищення  ефективності використання фінансових ресурсів  [11], оскільки потреби  в оборотних  коштах,  які  носять  тимчасовий  характер,  покриваються  за  рахунок кредитів.

     Залучення  в  оборот  позикового  капіталу  в  розумних  розмірах  та ефективне  його використання сприяють поліпшенню фінансового стану, і навпаки, якщо підприємство залучає в свій оборот позиковий капітал у розмірах, що  економічно  не  обґрунтовані,  то  це може  призвести до погіршення фінансового стану [12].

 

     1.2 Значення позикового капіталу і політика його формування 

     Позичковий  капітал – це сума вільних грошей, які надаються їх власником у  тимчасове користування іншій особі (підприємцю) з метою отримання відсотку.

     У процесі розвитку підприємства в  міру погашення його фінансових зобов’язань  виникає потреба в притягненні  нових позикових засобів. Джерела  і форми залучення позикових  засобів підприємством дуже різноманітні. Позикові засоби, що залучаються підприємством, класифікують за нижченаведеними ознаками [2, 54].

     За  цілями залучення позикові засоби поділяють  на:

     1. Позикові засоби, що залучаються  для забезпечення відтворення  поза оборотних активів;

     2. Позикові засоби, що залучаються для поповнення оборотних активів;

     3. Позикові засоби, що залучаються  для задоволення інших господарських  або соціальних потреб;

     За  джерелами залучення позикові засоби поділяють на:

     1. Позикові засоби, що залучаються  із зовнішніх джерел;

     2. Позикові засоби, що залучаються  з внутрішніх джерел.

     За  періодом залучення позикові засоби поділяють на:

     1.  Позикові засоби, що залучаються  на довгостроковий період;

     2.  Позикові засоби, що залучаються  на короткостроковий період.

     За  формами залучення позикові засоби поділяють на:

     1.   Позикові засоби, що залучаються  в грошовій формі;

     2.   Позикові засоби, що залучаються  у формі устаткування;

     3.   Позикові засоби, що залучаються  в товарній формі; 

     4. Позикові засоби, що залучаються  в інших матеріальних або нематеріальних формах.

     За  формами забезпечення позикові засоби поділяють на:

     1.   Незабезпечені позикові засоби;

     2.   Позикові засоби, забезпечені порукою  або гарантією; 

     3.   Позикові засоби, забезпечені заставою.

     До  складу позичкового капіталу належать також зобов'язання, які відображаються за розділом «Доходи майбутніх періодів». У цій статті показуються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів.

     На  кожному підприємстві організовується  управління залученням позикових засобів. У процесі цього управління розв’язується  багато завдань, що визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики на підприємствах, які використовують значний обсяг позикового капіталу.

     Політика  залучення позикових засобів  є частиною загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення  позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства [1, 67].

     Процес  формування політики залучення підприємством  позикових засобів включає такі основні етапи:

     1. Аналіз залучення і використання  позикових засобів у попередньому  періоді. 

     Метою такого аналізу є виявлення обсягу, складу і форм залучення позикових  засобів підприємством, а також оцінка ефективності їх використання.

     На  першому етапі аналізу вивчається динаміка загального обсягу залучення  позикових засобів в періоді, що аналізується, темпи цієї динаміки порівнюються з темпами приросту суми власних фінансових ресурсів, обсягів операційної та інвестиційної діяльності, загальної суми активів підприємства.

     На  другому етапі аналізу визначаються основні форми залучення позикових  засобів, аналізуються в динаміці такі показники як питома вага сформованого фінансового кредиту, товарного кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових засобів, що використовуються підприємством.

     На  третьому етапі аналізу визначається співвідношення обсягів позикових  засобів за період їх залучення. У  цих цілях проводиться відповідне угруповання позикового капіталу, вивчається динаміка співвідношення коротко- і довгострокових позикових засобів і їх відповідність обсягу оборотних і поза оборотних активів, що використовуються підприємством.

     На  четвертій стадії аналізу вивчається склад конкретних кредиторів підприємства й умови надання ними різних форм фінансового і товарного кредитів.

     На  п’ятій стадії аналізу вивчається ефективність використання позикових  засобів у цілому й окремих  їх форм на підприємстві. У цих цілях використовуються показники оборотності та рентабельності позикового капіталу. Перша група даних показників порівнюється, в процесі аналізу, із середнім періодом обороту власного капіталу.

     Результати  проведеного аналізу є основою  оцінки доцільності використання позикових засобів на підприємстві у сформованих обсягах і формах.

     2. Визначення цілей залучення позикових  засобів у майбутньому періоді. 

     Основними цілями залучення позикових засобів  підприємствами є:

     а) поповнення необхідного обсягу постійної  частини оборотних активів;

     б) забезпечення формування перемінної частини  оборотних активів;

     в) формування недостатнього обсягу інвестиційних  ресурсів;

     г) забезпечення соціально-побутових  потреб своїх робітників;

     3. Визначення граничного обсягу  залучення позикових засобів.

     Максимальний  обсяг даного залучення диктується двома основними умовами:

     1) Граничним ефектом фінансового  лівериджу. При цій умові обсяг  власних фінансових ресурсів  формується на попередньому етапі,  загальна сума власного капіталу, що використовується, може бути визначена заздалегідь. Стосовно неї розраховується коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування), при якому його ефект буде максимальним. З урахуванням суми власного капіталу в майбутньому періоді і розрахованого коефіцієнта фінансового левериджу обчислюється граничний обсяг позикових засобів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;

     2) Забезпеченням достатньої фінансової  стійкості підприємства. Вона повинна  оцінюватися не тільки з позицій  самого підприємства, але і з позицій можливих його кредиторів, що забезпечить згодом зниження вартості залучення позикових засобів.

     З урахуванням даних вимог підприємство установлює ліміт використання позикових  засобів у своїй господарській  діяльності.

     4. Оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел.

     Така  оцінка проводиться в розрізі  різних форм позикового капіталу, що залучається  підприємством із зовнішніх і  внутрішніх джерел. Результати такої  оцінки є основою розробки управлінських  рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових засобів, що забезпечують задоволення потреб підприємства у позиковому капіталі.

     5. Визначення співвідношення обсягу  позикових засобів, що залучаються  на коротко- і довгостроковій  основі.

     На  довгостроковий період позикові засоби залучаються, як правило, для розширення обсягу власних основних засобів і формування відсутнього обсягу інвестиційних ресурсів. На короткостроковий період позикові засоби залучаються для всіх інших цілей [3, 81].

     Метою даних розрахунків є встановлення термінів використання позикових засобів, що залучаються для оптимізації співвідношення довго- і короткострокових їх видів. У процесі цих розрахунків визначається повний і середній термін використання позикових засобів.