Особливості формування та напрямки використання позикових фінансових ресурсів підприємства

РІВНЕНСЬКИЙ ІНСТИТУТ СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВА

КИЇВСЬКОГО  СЛАВІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 

КАФЕДРА: “ЕКОНОМІКИ ТА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ” 
 
 
 

Курсова робота з дисципліни:

“Фінанси підприємства”

на тему:

“ Особливості формування та напрямки використання позикових фінансових ресурсів підприємства ” 

Варіант №6 
 
 

Виконав: студент ІІI курсу

  факультету МЕВ та Б

  спеціальності “Фінанси та кредит”

  академічної групи ФК-081

Дзех  Ю. В.

Перевірив:

доц. Нікшич Світлана Міланівна  
 
 
 
 
 
 
 

РІВНЕ 2010

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Особливості формування та напрямки використання позикових фінансових ресурсів підприємства…………………………………………...5
1. Джерела формування та способи залучення позикового капіталу…….5
2. Значення позикового капіталу і політика його формування………….13
3. Особливості використання позикових фінансових ресурсів………..20
2. Розрахунково-практичний розділ…………………………………………...25
1. Вихідні дані до виконання розрахунково-практичного розділу курсової роботи……………………………………………………………………...25
2. Виробничо-економічний план як основа фінансового планування…..27

2.2.1 Планування виробничої програми і визначення потреби підприємства в основному капіталі……………………………………..27

2.2.2 Планування поповнення амортизаційного фонду на підприємстві. Обґрунтування економічно доцільного методу нарахування амортизації………………………………………………………………...28

2.2.3 Визначення потреби підприємства в оборотному капіталі з використанням методики нормування оборотних засобів……………..31

2.2.4 Бюджет  поточних затрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції……………………………………………………...33

2.2.5 Планова  калькуляція ціни одиниці продукції  підприємства…….35

Висновки…………………………………………………………………………36

Список використаної літератури……………………………………………….38 

Вступ

     Актуальність  проблеми. Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів,  їх використання в обороті  підприємства  зумовлене,  з  одного  боку,  об’єктивною необхідністю, а саме: невідповідністю у часі між надходженнями коштів та  витратами,  сезонністю  виробництва,  впровадженням  інвестиційних проектів, які потребують значних обсягів вкладень за декілька років; з іншого боку, за допомогою позикових коштів забезпечується розширення виробничо-господарської діяльності,  оновлення технічної бази, використання ефекту фінансового лівериджу та ін.

     Залучення  позикового  капіталу  дозволяє  суттєво  розширити  обсяг господарської  діяльності  підприємства,  забезпечити  більш  ефективне використання  власного  капіталу,  прискорити формування  цільового фінансування і на цій підставі підвищити ринкову вартість підприємства. У  зв’язку  з  цим  особливого  значення  набуває  проблема  джерел формування та способів залучення позикового капіталу.

     Аналіз  останніх наукових досліджень  і публікацій. Дослідження економічної категорії «капітал» здійснюється протягом багатьох  століть. Однак додаткового імпульсу ці дослідження набули у другій половині ХХ ст., коли науковці і практики почали ідентифікувати інтелектуальну складову процесу виробництва. У міру зростання  її ролі у створенні вартості почали формуватися нові моделі управління капіталом, які полягали у визначенні джерел формування  і  способів залучення капіталу . Зокрема, дослідженням даної проблематики займалися О.М. Ананьєва, В.Ю. Бодаковського, Л.П. Довгань, В.Б. Ісмаїлов, М.М. Забаштанський. Проте задача визначення джерел формування та способів залучення позикового капіталу потребує визначення різних форм залучення капіталу, аналізу  їх переваг  та  недоліків,  способів  залучення  як  із  зовнішнього середовища, так і з внутрішнього, класифікації позикових коштів, адже вони характеризуються різними ознаками. Отримані  результати можуть  бути  покладені  в  основу  прийняття управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових коштів, які забезпечують потребу підприємства в позичковому капіталі.

     Метою роботи є надати ґрунтовні рекомендації щодо виробу джерел формування  та  способів  залучення  позикового  капіталу  різними підприємствами.

 

1. Особливості формування та напрямки використання позикових  фінансових ресурсів підприємства

1.1 Джерела формування та способи залучення позикового капіталу 

     Для  будь-якого  підприємства принципове значення має віддача у формі прибутку використання  як  власних,  так  і  залучених  коштів. Якщо підприємство у  своїй діяльності використовує як власний, так і залучений капітал, то дохідність власного капіталу може бути підвищена за рахунок банківських кредитів. Використання залученого капіталу дає змогу підприємству нарощувати економічний потенціал  і забезпечити ефективніше використання власного капіталу , а отже, підвищити ринкову вартість капіталу . Позиковий  капітал  підприємства  складається  з  довгострокових  і поточних зобов’язань, забезпечень наступних витрат і платежів та доходів майбутніх періодів [1].

     Згідно  з П(С)БО  11,  зобов’язання  характеризують  заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [2].

     На  рис. 1 наведено склад зобов’язань та характеристика їх елементів.

Рис.  1. Склад  зобов’язань  підприємства

     Залучений капітал,  у  вигляді позикових  коштів можливо  здобувати, використовуючи зовнішнє та внутрішнє залучення [3]. Способи залучення позичкового  капіталу узагальнено на рис. 2.

     Рис. 2. Способи  залучення позикового капіталу

     Отже, є два способи залучення позикового капіталу [4-5], які в свою чергу  можуть мати різні джерела формування. Зовнішні джерела позичкових коштів  складаються  з двох підгруп –  зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу (рис. 3) .

     Рис. 3. Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу підприємства

     Внутрішні  джерела  позикових  коштів,  до  яких  входять  позикові фінансові  ресурси,  утворюються  за  рахунок  відстрочених  зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов’язань (рис. 4).

     Рис. 4. Зовнішні джерела створення позикового фінансового капіталу підприємства

     Отже, однією  з форм  залучення довгострокового  капіталу  є  випуск облігаційних  позик. Акціонерне  товариство має  право  розміщувати, облігації відповідно до рішення ради директорів,  якщо  інший порядок не визначено його статутом. Облігація засвідчує право власника вимагати її  погашення  та  процентів  або  номінальної  вартості  за  дисконтною облігацією у встановлений термін. Погашення  облігацій може  здійснюватися  у  грошовій формі  або майном відповідно до рішення про їх випуск. Товариство може  випускати  облігації,  які  забезпечені  відповідним майном; облігації під забезпечення, яке надає третя особа; облігації без забезпечення. Випуск облігацій без забезпечення дозволяється товариству після трьох років діяльності та за умови двох річних балансів.

     Облігації можуть бути іменними або на пред’явника. Товариство може обумовити можливість довгострокового погашення облігацій за бажанням їх власника.

     Товариство  не може розмішувати облігації, які  можуть концентруватися в  акції,  якщо  кількість,  оголошених  акцій  належить,  відповідним  категоріям і типам, право на придбання яких надають такого роду цінні папери.

     Підприємство  може  отримати  кредити  в  комерційних  банках  під забезпечення векселів або  інших боргових цінних паперів. Повернення підприємством  таких  кредитів  здійснюється  з  поточних  рахунків підприємства або за рахунок коштів, отриманих банком від дебіторів під час оплати векселів (заставлених). Підприємство несе відповідні витрати за  залучення  капіталу . Ці  витрати пов’язані  із  сплатою  процентів  за кредитами і позиками.

     Фінансові довгострокові зобов’язання можуть бути конвертовані і не конвертовані. Довгострокові  конвертовані  зобов’язання  пов’язані  з кредитами і позиками [6], які підприємство отримало на умовах, згідно з якими у  випадку  їх  непогашення у  визначений  термін, до  кредиторів переходить певна кількість акцій або вони володітимуть частиною вкладу до статутного капіталу .

     Довгострокові неконвертовані  зобов’язання не пов’язані  з певними умовами надання  кредиторам прав на отримання  акцій  або  володіння частиною статутного капіталу в разі неповернення кредитів і позик.

     Отже,  авторами  здійснено  порівняння  довгострокових  кредитів  з фінансуванням  за допомогою емісії корпоративних облігацій, доцільно відзначити такі переваги:

     -  підприємство  не  несе  витрат  на  розміщення  та  оплату  послуг фінансових посередників у випадку випуску документальних емісійних цінних паперів;

     -  у  разі  довгострокового   погашення  облігацій  підприємство  не заплановано  вилучає з обігу кошти, що  обмежує його фінансові можливості на даному етапі;

     -  ймовірність  здійснити  ефективну   емісію  облігацій  є  невеликою,  особливо для новостворених підприємств;

     -  термін отримання кредиту   від банку  з моменту його  оформлення завжди коротший порівняно  з надходженням коштів з фондового  ринку. Короткостроковий позичковий  капітал  залучається  підприємством відповідно до кредитного договору , укладеного з банками [7]. У бухгалтерському балансі короткострокові кредити і позики відображаються як короткострокові зобов’язання зі строком погашення протягом 12 місяців. Вони є джерелом покриття оборотних активів.

     Позики  можуть  бути  у  вигляді  облігацій:  привілейованих  акцій; фінансових  векселів;  інших  боргових  цінних  паперів. Позиками вважаються і суми до сплати за фінансовий лізинг.

     Використання залученого капіталу дає змогу підприємству нарощувати економічний потенціал  і забезпечити ефективніше використання власного капіталу , а отже, підвищити ринкову вартість підприємства.

     Різні джерела й умови формування капіталу  позичковими коштами обумовлюють  доцільність  проведення  авторами  порівняльної  оцінки ефективності залучених коштів.

     Основою такої оцінки може бути розрахунок вартості залучених коштів за складовими. Оцінка вартості залученого капіталу має ряд особливостей, а саме:

     - залучення додаткового капіталу завжди супроводжується збільшенням вихідних грошових потоків на підприємстві. Це збільшення пов’язане зі сплатою процентів за обслуговування позичкового капіталу і з погашенням основного  боргу . Крім  того,  це  пов’язано  з  кредитним  і процентним ризиком;

     -  вартість  позичкового капіталу  пов’язана  з оцінкою  кредитоспроможності   позичальника  з боку банку  . Чим  вища кредитоспроможність  підприємства  за  оцінкою   кредитора,  тим  нижча  вартість  залученого капіталу ,  оскільки  кредит під мінімальну процентну  ставку надається тільки першокласним позичальникам;