Міжнародний розподіл праці – фактор інтеграції національних утворень у світове господарство

     Спеціалізація стає залежною від успіхів країни в науково-технічному прогресі. Відбувається подальший розвиток міжнародного поділу паці – перехід від міжгалузевої до внутрігалузевої. Важливим суб’єктом цього процесу стали транснаціональні корпорації.

     На сучасному етапі внутрішньогалузева спеціалізація поділяється на такі види:

Предметна спеціалізація – випуск окремих видів продукції;

Типорозмірна – створення виробів певного типу і розміру;

Подетальна – це випуск не готової продукції, а її частини

Технологічна – полягає в розміщенні на території якої-небудь країни ланок виробництва певного товару.

Наукова – забезпечує окремій країні зосередитися на певних видах наукової діяльності.[5,245]

     В. Вальський при допомозі системи з 200 показників рівня соціально-економічного розвитку запропонував наступну класифікацію країн у світовій економіці та міжнародному поділі праці:
І. Економічно розвинені країни:
Велика сімка: США, Японія, Великобританія, Італія, Франція, Канада, ФРН).
Малі високо розвинуті країни Західної Європи (ВНП на душу населення перевищує 15тис. дол.): Швейцарія, Норвегія, Люксембург, Данія, Швеція, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Австрія.
Країни середнього рівня розвитку (ВНП на душу населення від 10 до 15 тис. дол.): Іспанія, Ісландія, Ірландія, Португалія, Греція, ПАР, Австралія.
ІІ. Країни, що розвиваються: ВНП на душу населення в розвинених країнах становить 11,8 тис дол., країни що розвиваються – 884 дол., слаборозвинуті раїни – 221 дол.
Вони поділяються на:
Країни, що розвиваються, зі значним потенціалом: Індія, Бразилія, Туреччина, Саудівська Аравія, Мексика;
Нові індустріальні країни: Тайвань, Гонконг, Сінгапур, Республіка Корея – “чотири маленькі тигри”, Південна – Східна Азії.
ІІІ. Слаборозвинуті країни. Прибуток на душу населення не перевищує 900 дол. Це більша частина країн Африки, Карибського басейну, островів Тихого океану.
ІV. Країни з перехідною економікою: Україна, Росія. Країни з середнім розвитком є наступні: Угорщина, Чехія, Естонія, Латвія.
V. Нафтоекспорті країни: Саудівська Аравія, Венесуела, ОАЕ, Кувейт, Іран, Ірак. Для них характерний високий душовий показник ВНП (понад 15 тис. дол.), перехід від моно функціональної економіки (нафто- і газовидобуток) до полі функціонального господарства (машинобудування і т. д.).
VI. Малі країни “кварти роздавальники”: Ліберія, Панама, Мальта, Монако, Канарські острови, Кіпр, Сан-Марино, Бермудські і Багамські острови.[7,34]

Міжнародна спеціалізація – це спеціалізація підприємств різних країн на виготовленні часткових продуктів, пов'язана з науково-технічною революцією. Розвивається вона за двома напрямками.

1. Виробничий напрямок включає спеціалізацію: міжгалузеву; внутрі шньогалузеву; окремих підприємств.

2. Територіальний напрямок включає спеціалізацію окремих країн, групи країн або  регіонів на виробництві визначених товарів і їхніх частин для світового ринку.

Основні види міжнародної спеціалізації виробництва:

1)     предметна (виробництво продуктів);

2)     подетальна (виробництво компонентів продуктів);

3)     технологічна або стадійна (здійснення окремих технологічних процесів).

4.2 Зрушення

     Останнім часом стали помітні зрушення у міжнародному поділі праці.

По-перше, зменшилась роль сировинного фактора у розміщенні продуктивних сил у зв’язку з досягненням науково-технічного прогресу, а також зниженням матеріало- та енергомісткості виробництва.
 

По-друге, поглибилась спеціалізація виробництва у межах окремих держав, яка направлена на поліпшення якості продукції, зниження її собівартості за умов жорстокішої конкурентної боротьби на світовому ринку. Багато галузей промисловості розвинених країн, не знаходячи збуту всьому обсягу продукції, що випускається усередині країни, орієнтують виробництво на зовнішній ринок. У більшості розвинених країн Європи понад 50% виробництва орієнтовано на експорт. Експортність стає основним критерієм та стимулом промислового прогресу.

По-третє, окрім міжгалузевого поділу праці, розвинувся внутрішньогалузевий. Один з напрямків внутрішньогалузевої спеціалізації – обмін деталями, вузлами та комплектуючими виробами. У сучасному машинобудуванні не більше за 20% деталей є оригінальними, а решту 80% становлять взаємозамінні мікропроцесори, деталі (наприклад, авто шини для автомашин, блоки живлення та ін.).
 

По-четверте, зросло значення міжнародної передачі технології, а також різко зменшився період від моменту наукового відкриття до його впровадження у виробництво. Використання іноземних технологій викликало технічну революцію не тільки в Японії, але й у багатьох Нових Індустріальних Країнах. Завдяки науково-технічному прогресу на ринку постійно міняється лідерство країн у виробництві.[9,140]

4.3 Переваги

     Міжнародний поділ праці надає державам певних переваг. Завдяки участі у ньому країна може підвищити ефективність своєї національної економіки. Першою в історії формою економічних відносин між країнами була міжнародна торгівля, яка нині є найрозвиненішою формою міжнародного поділу праці. Адам Сміт, класик економічної науки, застосував для з’ясування причин розвитку світового ринку поняття витрати виробництва різних товарів. Якщо порівняти, наприклад, витрати виробництва вівса і виноградного вина у Шотландії і Португалії, то зрозуміло, що через відмінності у кліматі овес вигідніше вирощувати в Шотландії, а виноград в Португалії. Якщо ці країни відповідно спеціалізуватимуться і обмінюватимуться результатами своєї праці, то це буде вигідно для кожної з них.

      Також існує принцип порівняльних переваг. Цей принцип полягає в тому, що в рамках міжнародного поділу праці та світової торгівлі кожній країні вигідніше виробляти і імпортувати ті товари, при виготовленні яких продуктивність праці на її підприємствах найвища. Таким чином, у світі немає країни, яка не змогла б знайти свого місця на світовому ринку.

     Для зовнішньої торгівлі важливе місце має конкурентоспроможність товарів, які продаються на світовому ринку. Конкурентоспроможність товару визначається порівнянням сукупних його характеристик із характеристиками товарів – конкурентів за ступенем задоволення конкретних потреб і за ціною.

     Світові ціни відображають інтернаціональну (міжнародну) ціну товару, яка визначається головними продавцями і покупцями певних видів продукції та формується в ході здійснення великих і регулярних операцій з товаром у вільно конвертованій валюті на світовому ринку. Визначити світову ціну на товар досить складно. Експортери і імпортери для орієнтації використовують ціни довідкові, біржові, аукціонні, а також ціни торгів. Найближчими до рівня світових цін є ціни великих експортно – імпортних угод, що укладаються в особливих центрах світової торгівлі, яка є надзвичайно динамічним явищем.

Отже, МПП є одним з найголовніших факторів інтеграції національних утворень у світове господарство. МПП виконує розподільчу функцію використання ресурсів у світі.

Висновки

Поділ праці утворився ще на зорі утворення людства. Перші поділи праці були поділи між чоловіком і жінкою, відокремлення скотарства від землеробства.

Суспільний поділ праці – відокремлення окремих видів трудової  діяльності, що стало причиною й умовою виникнення товарного виробництва.

Саме МПП є найважливішою матеріальною передумовою налагодження плідної економічної взаємодії держав у масштабах усієї планети. МПП — цементуюча основа світового господарства, що дозволяє йому прогресувати у своєму розвитку, створювати передумови для більш повного прояву загальних (універсальних) економічних законів, що дає підставу говорити про існування світового господарства.

     У багатобічній системі МПП є неминучим участь будь-якої і кожної держави в світогосподарських зв'язках, безвідносно до рівня їхнього економічного розвитку.

      Кожна країна або група країн у певному регіоні світу спеціалізується на видобутку тієї чи іншої сировини або випуску конкретної продукції. Спеціалізація даної країни або регіону залежить від природних (географічне положення, наявність корисних копалин, забезпеченість водними ресурсами та іншими ресурсами тощо), соціально-історичних (шляхи розвитку, державний устрій, геополітичне положення, менталітет нації і таке інше), економіко-географічних (ступінь розвитку, кількість і якість трудових ресурсів, структура господарства, економіко-географічне положення, розвиток інфраструктури, в тому числі транспорту) факторів.

        Географічний розподіл праці буває двох видів: міжрайонний (у межах держави) і міжнародний (міждержавний). Міжрайонний розподіл трудової діяльності розвивається в одній країні і зв’язує між собою окремі її регіони.

       Міжнародний розподіл праці полягає в спеціалізації окремих країн чи їх

угруповань на виробництві різних видів промислової, сільськогосподарської

продукції та обміні цією продукцією. Спеціалізація сприяє ефективнішому

використанню соціально-економічного і природно-ресурсного потенціалу

країн, налагодженню і розвитку їхніх зовнішньоекономічних зв’язків.

       Міжнародний розподіл праці нерівномірний. У сучасному світі існує принаймні шість соціально-економічних угруповань.

       У міжнародному поділі праці є певні суперечності. Йдеться про надмірну спеціалізацію країни на виробництві кількох видів продукції, оскільки це

ставить її господарство в залежність від коливань кон’юктури світового ринку, а також збіднює галузеву структуру господарства. Окремі держави обирають галузі, що використовують дешеву природну сировину, дають країні значні прибутки, хоча часто засновані на важкій фізичній праці і слабо пов’язані з іншими галузями економіки. Інша справа галузі обробної промисловості, в тому числі машинобудування. Вони тісно переплітаються з іншими галузями економіки країни, оскільки засновані на розвиненому господарстві і є потужним фактором розвитку всього господарства.

     МПП — це той «інтегратор», що утворив з окремих елементів всесвітню економічну систему — світове господарство. Будучи функцією розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, МПП створило об'єктивні умови для зростаючого взаємозв'язку і взаємозалежності відтворювальних процесів усіх країн, розширило межі інтернаціоналізації до загальносвітових.
     При розгляді світового господарства як системи варто враховувати також породжувану МПП взаємовигідність економічного спілкування між різними країнами, що є рушійною силою цієї системи.

Список використаної літератури

1.      Економічна теорія: Політекономія: Підручник /За ред.. В.Д. Базилевича. –К.:Знання, 2006 -631с

2.      Політекономія(історія економічних вчень, економічна теорія, світова економіка): Підручник для вузів / Під ред.. Д.В. Валового. Вид. 2-е. – К.:ЗАО «бізнес – школа «Ін тел – Синтез», 2000. – 408 с.

3.      Матусевич М.К. Основи політичної економії. Навчальний посіб./за ред. В.О Рибалкіна, В.Г Бордова. –К.:Академвидав, 2007.-672с.(Альма-матер).

4.      Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник - Вид 2-ге, перероб. Та доп.- Київ:центр навчальної літератури, 2004.-672с.

5.      Антонюк Л. Л. Міжнародна конкуретноспроможність країн: теорія та механізм реалізації. — К.: КНЕУ, 2004. — 275 с.

6.      Бортник О.М. Міжнародний розподіл праці та експорт-імпорт продукції // Формування ринкових відносин в Україні.- 2004.- № 5.- C.76-83.

7.      3. Буртяк Г. Я. Міжнародна політика та міжнародні відносини в сучасному світі: Навч. посіб. для студ. техн. вузів. - Вінниця: ВДТУ, 2001. — 60 с.

8.      . Міжнародна економічна інтеграція на початку ХХІ століття. — К.: Знання України, 2004. — 299 с.

9.      Поручник А. М. Міжнародна економіка. — К.: КНЕУ, 2005. — 157 с.

Проблеми участі України у міжнародному поділі праці.

У складі колишнього Радянського Союзу економіка України розвивалась, майже не беручи участі в міжнародному поділі праці, міждержавні господарські зв’язки були відсутні майже повністю. У цього явища були такі причини:

а) ідеологічні особливості радянської економіки;

б) обмеженість виходу на світовий ринок, особливості формування цін, обмеженість розвитку прогресивних форм, зовнішньоекономічної діяльності, тобто закрита ринкова економіка;

в) багаті природні ресурси союзних республік і загальносоюзний поділ праці;

г) політична ізоляція Радянського Союзу;

д) командно-адміністративна система управління та відповідна їй система економічних відносин: державна власність, яка ототожнювалася з суспільною; державний план без врахування ефективності використання ресурсів;

Монополізація багатьох галузей виробництва;

е) система зовнішньоекономічних зв’язків, яка відокремлювала внутрішню економіку від світового господарства.

Сьогодні склалися об’єктивні передумови активної участі України в МПП, чому сприяє:

-         значна зміна системи економічних відносин;

-         прийняття низки законів та указів Президента про зовнішньоекономічні зв’язки та зовнішньоекономічну діяльність;