Міжнародний розподіл праці – фактор інтеграції національних утворень у світове господарство

4

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра економіки та менеджменту

Курсова робота

З дисципліни

«Політична економія»

на тему:

“Міжнародний розподіл праці – фактор інтеграції національних утворень у світове господарство”

                                                                                       Виконала

Студентка І курсу

Спеціальності

“Економічна кібернетика”

Групи ЕК-12

Шиимчишина М.М.

Науковий керівник

Старший викладач

Галуха Василь Левкович

Рівне – 2007

План

Вступ…………………………………………………………..………3

Розділ 1. Поділ праці

                 1.1  Суспільний поділ праці………………………….……..4

             1.2 Форми ПП…………………………………………...…..5

Розділ 2. Міжнародний поділ праці

       2.1 Типи, тенденції………………………………….…..…...7

        2.1.а)МКП……………………………………………...……..9

         2.2 Інтеграція………………………………………..……...10

       2.3 Соц.-економічні угрупування…………………..……..11

       2.4 Спеціалізація. НТР…………………………………..…..12

         2.5 Інтернаціоналізація. Закон порівняльних переваг.....…18

         2.6 МПП в машинобудуванні і в с/г……………………......21

         2.7 Умови розвитку МПП………………………………..….25

Розділ 3. Світове господарство

       3.1 Світове господарство. НТР…………………………..….26

Розділ 4. МПП, як фактор інтеграції національних утворень у світове господарство

4.1 Спеціалізація……………………………………………..29

4.2 Зрушення…………………………………………….…...32

            4.3 Переваги…………………………………………………..33

Висновки………………………………………………….…………...35

Список використаної літератури……………………….…………....38

Додаток. Проблеми участі України у міжнародному поділі праці……………………………………………………………….…..39

Вступ

Актуальність теми.

Дана тема є актуальною, бо міжнародний поділ праці охоплює всі країни світу не беручи до уваги їхній економічний і соціальний розвиток.

Мета дослідження є всебічне, об’єктивне і ґрунтовне вивчення МПП Суть МПП полягає в зниженні витрат виробництва і максимальному задоволенні потреб споживачів.

Сутність міжнародного поділу праці виявляється в динамічній єдності двох процесів виробництва — його розчленовування й об'єднання.

Єдиний виробничий процес не може не розчленовуватися на відносно самостійний, відособлений один від одної фази, не концентруватися по окремих стадіях виробництва на визначеній території, в окремих країнах.

Предметом дослідження є причини виникнення МПП, закономірності його розвитку і його функцій.

Об’єктом дослідження є МПП, його види, форми, використання, принципи, застосування та переваги.

    При висвітленні поставлених питань, в своїй роботі я використовувала

такі методи:

o індуктивний

o літературний

o статистичний

o порівняльний

          Розділ 1.  Поділ праці

           1.1 Суспільний поділ праці

      Одним з основних історичних здобутків людського суспільства є така організація суспільної праці, за якої окремі особи (колективи, країни) спеціалізуються на виробництві певних товарів та послуг, а потім обмінюються здобутками своєї праці, користуючись механізмом ринкових відносин.

Суспільний поділ праці – відокремлення окремих видів трудової  діяльності, що стало причиною й умовою виникнення товарного виробництва.

     Суспільний поділ праці (або просто поділ праці) у спрощеному розумінні полягає в спеціалізації діяльності окремих виробників товарів чи послуг і товарному обміні між продуктами окремої діяльності. Протягом історії людства суспільний поділ праці був основним джерелом економічного зростання, а від його глибини за­лежав рівень розвитку виробництва і господарства в цілому.[1,558]

     Найпростішою формою поділу праці на зорі розвитку суспільства був природний поділ праці між чоловіком і жінкою. З розвитком знань і вдосконаленням знарядь праці етапами розвитку поділу праці стали: відокремлення скотарства від землероб­ства; відокремлення ремесла від землеробства; виникнення торгової діяльності. У результаті цього були створені умови для регулярного обміну між людьми, товарами та послугами, а відтак і умови для формування ринку. В суспільних процесах це спричинило виникнення приватної власності, відокремлення міста від села, формування істотних відмінностей в організації фізичної та розумової праці. З часом і виробнича, і обслуговуюча діяльність ставали дедалі більш ди­ференційованими, самостійного значення набула наука.

      В наш час подальша диференціація поділу праці супроводжується і зустрічним процесом - інтеграцією, в тому числі міжгалузевою, формуванням складних між­галузевих систем і комплексів.

    1.2 Форми МПП

     Важливою формою суспільного поділу праці є географічний або територіальний поділ праці.[3,602]

Територіальний

     Він полягає в спеціалізації окремих територій на виробництві пев­них товарів і послуг; виникненні товарного обміну між ними, такими товарами та послугами, які в районах спеціалізації продукуються з порівняно меншими витрата­ми. При цьому, формування спеціалізації території може бути зумовлений як при­родно-ресурсними чинниками (можливість вирощування певних сільськогосподарсь­ких культур, наявність тієї чи іншої мінеральної сировини тощо), так і економічни­ми та соціальними передумовами (наявність кваліфікованих трудових ресурсів, капіталу та ін.), історичними та національними особливостями. Звичайно, чим більший вибір взаємодіючих чинників і передумов може використати та чи інша те­риторія або країна, тим більші її можливості участі в географічному поділі праці. У тому й особливість географічного поділу праці, що він дає змогу нівелювати або й зовсім зняти проблеми, викликані, наприклад, нестачею ресурсів в будь-якому ра­йоні країни.

     Останнім часом у міжнародному ТПП блискуче проявилися такі тенденції, як:

      різке поглиблення спеціалізації,

      зрощування національних господарств розвинених країн у міжнародній кооперації,

      поглиблення інтеграційних процесів,

      вплив міжнародних корпорацій,

      поява країн - «над експортерів»,

      перенесення деяких галузей з розвинених країн до країн, що розвиваються.

Міжнародний ТПП також передбачає розвиток економіки країн з розрахунком на завезення ряду товарів та послуг з-за кордону, наявність між країнами або регіонами не лише торгівельних стосунків, але й кредитних, науково-технічних, виробничих, транспортних зв’язків.

Географічний

     Міжнародний географічний поділ праці виражається в спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції та послуг (внаслідок відмінності у природних умовах і ресурсах, рівні розвитку) і то­варному обміні цими продуктами на світових ринках. Наприклад, Япо­нія — найбільший у світі експортер автомобілів, продукції радіоелект­роніки і робото будування; країни Ближнього Сходу — нафти.

     Географічний поділ праці виникає між територіями незалежно від то­го, мають вони державний суверенітет, чи ні.[1,558]

Отже, еволюція суспільної праці стала поштовхом відокремлення окремих видів трудової  діяльності, що стало причиною й умовою виникнення товарного виробництва.

Розділ 2 Міжнародний поділ праці

2.1. Типи і тенденції

     Найвища форма суспільного поділу праці - міжнародний поділ праці. Він полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних товарів та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках.                       Міжнародний поділ праці виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.

Існує кілька видів міжнародного поділу праці:

загальний, частковий та одиничний.

     Загальний поділ праці - це поділ праці за сферами виробництва (добувна й обробна промисловість, сільське господарство). Він проявляється у розподілі країн на сировинні, аграрні й індустріальні.

     Частковий поділ праці - це спеціалізація на певних галузях виробництва та видах вироблюваної продукції. Такий поділ праці означає ширший розвиток міжгалузевого обміну готовою продукцією.

     Одиничний поділ праці - це спеціалізація країн на виготовленні окремих агрегатів, машин, деталей і вузлів або на технологічних стадіях процесу виробництва.[1,559]

     Міжнародний поділ праці, порівняно з територіальним поділом праці, має деякі принципові відмінності. Формування спеціалізації господарства країни в такому разі, безумовно, підкоряється дії закону порівняльних переваг, за цим законом, який є одним з фундаментальних законів економічної теорії, кожна країна має порівняльну перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати вигоду, торгуючи ними або обмінюючи їх на інші товари чи послуги.

     На сучасному етапі значно посилилась тенденція до поглиблення міжнародного поділу праці. Як попередні передумови реалізації порівняльної переваги треба враховувати, що

o        країна, яка виходить зі своєю продукцією на світовий ринок, повинна мати переваги бодай над частиною інших виробників цієї продукції (наприклад, мати дешеву сировину, володіти секретами технології виробництва тощо);

o        водночас на світовому ринку повинен бути попит на цю продукцію;

o        нарешті затрати на транс­портування мають бути обопільне вигідними для виробника і споживача.[5,12]

МПП має внутрішню структуру і відповідні форми розвитку. Основні з них є

      міжнародна спеціалізація виробництва

Міжнародна спеціалізація виробництва - це концентрація виробництва однорідної продукції у межах однієї країни або декількох країн з метою створення високопродуктивного виробництва, зниження собівартості продукції та підвищення її якості. Особливо велике значення вона має в галузі машинобудування.

      міжнародна кооперація праці

Міжнародна кооперація виробництва - форма поділу праці, за якої праця на підприємствах і в галузях різних країн поєднується у взаємодії в одному або в різних, пов'язаних між собою процесами виробництва.

А)МКП

МКП  є конкретною формою інтеграції суспільно поділеної праці у світовому господарстві, яка поєднує діяльність працівників різних країн в однакових чи різних, але об’єднаних між собою процесах виробництва.[2,358]

Об'єктивною основою міжнародного кооперування виробництва є зростаючий рівень розвитку продуктивних сил і процес стійких виробничих зв'язків між самостійними підприємствами як усередині країн, так і на світовому рівні.

Міжнародне кооперування як визначена система відносин характеризується сферою, областю діяльності і методом співробітництва.

Міжнародне кооперування охоплює наступні сфери співробітництва:

1. Виробничо-технологічне співробітництво, що включає:

      передачу ліцензій і прав власності;

      розробку й узгодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, технічного рівня і якості продукції, будівельних і монтажних  робіт, модернізацію підприємств, що кооперуються;

      удосконалювання керування виробництвом, стандартизацію, уніфікацію, сертифікацію, розподіл виробничих програм

2. Торгово-економічні процеси, пов'язані з реалізацією кооперованої продукції.

3. Післяпродажне обслуговування техніки. .[7,32]

При налагодженні коопераційних зв'язків використовуються наступні методи:

1. Здійснення спільних програм, що реалізується в двох формах:

o        підрядне виробниче кооперування – виконання певної роботи виконавцем з доручення замовника, що обумовлюється термінами, обсягами, якістю виконання і т. д.;

o        спільне виробництво.

2.    Спеціалізація в договірному порядку – це розмежування виробничих програм між учасниками виробничого кооперування, що дозволяє усунути або зменшити дублювання виробництва і пряму конкуренцію між собою на ринку.

3.   Створення спільних підприємств – об'єднання капіталу декількох учасників для реалізації окремих, взаємно погоджених цілей.

2.2 Інтеграція

Інтеграція економічного життя у світі йде по багатьом усе більш множучимся напрямках. Це, по-перше, інтернаціоналізація продуктивних сил шляхом повсюдного поширення технологічного способу виробництва: через обмін засобами виробництва і технологічних знань, а також у формі міжнародної спеціалізації і кооперації, що зв'язують господарські одиниці в цілісні виробничо-споживчі системи; шляхом виробничого співробітництва, міжнародного переміщення виробничих ресурсів; через формування глобальної матеріальної, інформаційної, організаційно-економічної інфраструктури, що забезпечує здійснення міжнародного обміну. Це, по-друге, прояв інтернаціоналізації через МПП. По-третє, зростання масштабів і якісна зміна характеру традиційної міжнародної торгівлі упредметненими товарами, у силу чого вона робить нині незмірно більший вплив на інтернаціоналізацію економічного життя, чим у 20-30-і роки поточного сторіччя. По-четверте, це міжнародне переміщення фінансових і виробничих ресурсів, що забезпечує переплетення і взаємозалежність економічної діяльності в різних країнах. Таке переміщення відбувається у формі міжнародного кредиту чи закордонних інвестицій. По-п'яте, усе більш важливим напрямком міжнародного співробітництва стає сфера послуг, що розвивається швидше, ніж сфера матеріального виробництва. По-шосте, швидко росте міжнародний обмін науково-технічними знаннями. Фронт світової науки і техніки стрімко розширюється. У сполученні з їхнім швидким розвитком це приводить до того, що нині жодна країна поодинці не в змозі вирішувати всі питання НТП і тим більше бути лідером на всіх напрямках розвитку науки і техніки. По-сьоме, усе більш зростають масштаби міжнародної міграції робочої сили, до якої починають підключатися як експортери Росія та інші держави на території колишнього СРСР. Нарешті, по-восьме, одночасно зі зростаючою інтернаціоналізацією впливу виробництва і споживання на природне середовище росте потреба в міжнародному співробітництві, спрямованому на рішення глобальних проблем сучасності (охорона природного середовища, освоєння Світового океану, космосу, допомога голодуючому населенню країн, що розвиваються, та ін.).[8,215]