Міжнародні фінансові послуги

9. Режим національного  валютного ринку і ринку золота.

10. Національні  органи, що обслуговують і регулюють  валютні відносини країни.

Світова (міжнародна) валютна система є, зазвичай, більш  розгалуженою системою, на яку покладена  ціла низка функцій.

Міжнародну валютну  систему характеризують такі елементи:

• резервні валюти, міжнародні розрахункові одиниці;

• умови взаємного  обертання валют;

• уніфікований режим валютних паритетів;

• регламентування  режимів валютних курсів;

• міждержавне  регулювання міжнародної валютної ліквідності;

• міжнародне регулювання  валютних обмежень;

• уніфікація правил використання міжнародних кредитних  засобів обігу;

• уніфікація основних форм міжнародних розрахунків;

• режим валютних ринків і ринків золота;

• міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне  регулювання.

Регіональна валютна  система формується в межах інтеграційних  угрупувань. Її формування залежить від  стану і характеру зовнішньоекономічної політики цих об´єднань.

Цю систему  характеризують:

1. Наявність  власної міждержавної або наднаціональної  валюти.

2. Механізм взаємної  валютної координації.

3. Механізм валютного  регулювання.

4. Банківські  й валютно-фінансові установи.

5. Наявність  міждержавних (наддержавних) регулюючих  організацій.

Безумовно, що найбільш розгалуженою виступає світова валютна  система. Розглянемо ключові поняття  цієї системи.

Міжнародна ліквідність  — сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть використовуватись у міжнародних розрахунках. Її утворюють золото, вільно конвертовані валютні запаси держав, кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки, депозити), міжнародні або композитивні (штучні) гроші (СПЗ, ЄВРО).

Режим обміну валют  складають валютні курси і  валютні паритети, умови конвертованості, регламентація й уніфікація форм міжнародних розрахунків.

Валютні ринки  — це складний економічний механізм, який забезпечує купівлю та продаж окремих валют, формування валютних курсів.

Міжнародні валютно-фінансові  організації — це організації, що здійснюють міжнародне і міждержавне  регулювання валютних відносин. До їх складу входять: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції  і розвитку, Європейський банк реконструкції  і розвитку, і багато регіональних міждержавних валютно-грошових організацій.

Однією з базових  категорій валютної системи є  поняття і визначення валюти.

Валюта —  це грошові знаки іноземних держав, а також регіональні грошові  розрахункові одиниці.

Валюта буває  національною, іноземною і міжнародною.

Національна валюта — грошові одиниці даної країни.

Іноземна валюта — грошові розрахункові одиниці, платіжний засіб, що колективно створені й використовуються країнами міжнародної  спільноти або окремими регіонами.

Вага валюти у міжнародних розрахункових  операціях визначається можливістю її конвертованості.

Конвертованість — це здатність вільного обміну національної грошової одиниці на грошові  одиниці інших країн.

Конвертованість валюти — це перш за все ступінь  довіри до валюти іншої країни. Конвертованість  характеризує відкритість економіки, ліберальний напрямок зовнішньої торгівлі, вільну міграцію факторів виробництва.

Щодо характеристики конвертованості розрізняють валюти:

• вільно конвертовані;

• обмежено або  частково конвертовані;

• не конвертовані.

Вільно конвертованими є валюти, де відмінені всі валютні  обмеження.

Обмежена конвертованість  — це відміна валютних обмежень, але не на всі валютні операції.

Не конвертованими вважаються валюти тих країн, де існують  обмеження на всі валютні операції.

Залежно від  місця перебування суб´єкта господарської  діяльності розрізняють конвертованість  внутрішню та зовнішню.

Валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці  іншої країни.

Валютний курс, як правило, віддзеркалює тенденції  внутрішнього економічного розвитку, а також стан і перспективи  зовнішньоекономічних відносин.

Валютні курси  бувають фіксовані, регульовані  й плаваючі.

Іноді виникає  необхідність фіксувати курс валюти на певну дату. Тож фіксування курсу  національної грошової одиниці стосовно іноземних грошових одиниць називають  котируванням.

Розрізняють пряме  котирування і непряме.

Пряме котирування  — це ціна одиниці іноземної валюти, що виражена в одиниці національної валюти (1 дол. США = 5,35 грн.).

Непряме котирування  — це ціна одиниці національної валюти в одиниці іноземної валюти (1 грн. = 0,2 дол. США).

Таким чином, наведена характеристика світової валютної системи  дає можливість сказати, що вона є  однією із складніших за своєю будовою, водночас вона є найважливішою за своїм функціональним призначенням ланкою світогосподарських зв´язків. Удосконалення міжнародних економічних  відносин, як об´єктивний процес, призводить до удосконалення валютної системи, оскільки вона значною мірою впливає  на формування сучасних міжнародних  економічних відносин.

Валютна система - це договірно-правова форма організації  валютних відносин між усіма чи переважною більшістю країн світу. Розрізняють  три форми валютних систем: національна, світова і регіональна (міжнаціональна).

Національна валютна  система - це державно-правова форма  організації валютних відносин країни, яка регламентована національним законодавством і становить частину грошово-кредитної  системи держави, що обслуговує переважно  зовнішньоекономічний оборот товарів, послуг і капіталів. Загальну схему  структури і призначення національної валютної системи можна відобразити  схемою (див. далі).

 

Основними системоутворюючими елементами національної валютної системи  є:

1. Національна  валюта - грошова одиниця країни, склад її купюр та характер  емісії. В Україні національною  валютою з 1996 р. стала гривня.

2. Ступінь конвертованості  національної валюти.

Розрізняють вільно конвертовані валюти, частково конвертовані і неконвертовані валюти. Українська гривня належить до числа частково конвертованих валют. Ратифікацією угоди про приєднання України до статті VIII статуту МВФ Верховна Рада узаконила вільну конвертованість гривні в іноземні валюти в операціях за поточними платежами.

3. Режим курсу  національної валюти. Законодавче  право визначати режим валютного  курсу гривні покладено на  НБУ та Кабінет Міністрів України.  За роки незалежності режим  валютного курсу поступово змінювався  від жорстко зафіксованого показника  до регульованого коливання в  межах валютного коридору і,  нарешті, до нинішнього вільного  плавання з 2000 р. під впливом  попиту і пропозиції на валютному  ринку.

4. Режим використання  іноземної валюти на національній  території в загальноекономічному  обороті. Цей режим, як правило,  стосується запровадження певних  обмежень і заборони окремих  видів платежів. Заборона на використання  чужоземної валюти у внутрішніх  платежах в Україні введена  лише у 1995 р. Водночас за  деякими платежами її використання  дозволене ще й зараз, в тому  числі надання інвалютних позичок  комерційним банкам, оплата послуг  міжнародних авіакомпаній, митниці  та інших зовнішньоекономічних  розрахунків.

5. Режим формування  та використання державних золотовалютних  резервів. Він встановлюється для  забезпечення стабільності національних  грошей і може проявлятися  у двох аспектах:

а) як форма жорсткої прив´язки вартості національної валюти до певної іноземної валюти чи кошика валют. Тоді іноземна валюта на 100% стає забезпеченням наявної в обороті  маси національних грошей. Емісія національних грошей за такого режиму здійснюється тільки шляхом купівлі цієї валюти на внутрішньому ринку, а вилучення - через її продаж. Курс національної валюти коливається разом із курсом базової іноземної валюти, а центральний  банк країни втрачає певні свої функції  як органу національної монетарної політики. Не випадково такий режим у  світовий практиці відомий під назвою валютного бюро, органом якого  стає центральний банк;

б) форма використання валютних запасів для підтримки  рівноваги на національному валютному  ринку і стабільності зовнішньої і внутрішньої вартості грошей. За такого режиму центральний банк країни зберігає функцію незалежного органу проведення національної монетарної політики та інші свої функції. Наприклад, Україна  ввела таку форму використання валютних резервів, що дозволило їй у 2001 р. розпочати  процес переходу до ревальвації відносно чужоземних валют, а у 2002 р. зберегти стабільність вартості гривні. Оптимальними для безпеки країни пропорціями співвідношення між складовими частинами валютних резервів мають бути валютні резерви у формі: доларів - 4 частини, євро - 2, золото - 1 частина. Найменша питома вага золота у валютних резервах пояснюється його найнижчою дохідністю, що досягає лише 1,75% річних. Водночас ці пропорції ще не досягнуто. За зовнішні борги Україна розраховується такими валютними засобами: доларом - 80%, євро - 5%, інші валюти - 15%. Тобто долар в міжнародних платежах ще тривалий період часу залишиться головним валютним резервом.

6. Режим валютних  обмежень, які вводяться чи скасовуються  законодавчим органом залежно  від економічної ситуації в  країні. Наприклад, якщо економіка  розбалансована, а національні гроші  нестабільні, то в країні доцільно  вводити певні заборони, обмеження,  лімітування тощо. Зокрема, в Україні  загострення економічної і фінансової  кризи 90-х років супроводжувалося  обмеженням на відкриття рахунків  у іноземних банках для юридичних  осіб і забороною переказування  інвалюти на них: експортери  зобов´язані були повністю чи  частково продавати свою валютну  виручку на валютній біржі.  Діяли інші обмеження, але як  тільки ситуація покращується, обмеження  слабшають або й зовсім скасовуються. Зокрема, розвинені країни організації  ОЕСР взагалі скасували валютні  обмеження і встановили вільне  «плавання» курсів своїх національних  валют.

7. Регламентація  внутрішнього валютного ринку  і ринку коштовних металів.  Скажімо, нормативно-законодавчими  актами України визначається:

а) порядок функціонування біржового і позабіржового (міжбанківського) валютного ринку;

б) НБУ здійснює ліцензування діяльності комерційних  банків на право ведення валютних операцій, видає дозволи резидентам - юридичним особам на відкриття  рахунків у іноземних банках, контролює  надходження виручки експортерів  у країну та визначає порядок її продажу на міжбанківському валютному  ринку;

в) в 1998 р. в Україні  не дозволялися операції з коштовними металами на ринку, регламентувався  режим поточних і строкових вкладів  у чужоземній валюті. Але оздоровлення економіки і фінансів, перехід  до економічного зростання створюють  достатні умови і в Україні  для усунення більшості обмежень і формування ліберального валютного  ринку.

8. Регламентація  міжнародних розрахунків і міжнародних  кредитних відносин. Усі параметри  визначаються, нормативними актами  України. Вони чітко визначають:

а) порядок, строки відкриття в банках України кореспондентських  рахунків іноземних банків і навпаки;

б) порядок платежів за окремими видами комерційних угод та форм розрахунків;

в) порядок переказування  іноземної валюти за кордон фізичними  особами тощо.

9. Визначення  національних органів, на які  покладено обов´язки розробки  і реалізації валютної політики. Українським законодавством до  числа таких органів віднесено:

- Кабінет Міністрів  України, який за участі Адміністрації  Президента, Верховної Ради і  НБУ визначає цілі та завдання  валютної політики;

- Національний  банк України здійснює валютне  регулювання, має право частину  цих функцій за допомогою ліцензій  делегувати уповноваженим комерційним  банкам;

- Державна податкова  адміністрація здійснює контроль  за дотриманням правил валютних  операцій на території України  резидентами і нерезидентами;

- Державний митний  комітет контролює дотримання  правил поштових переказів та  пересилання валютних цінностей  через державний кордон;

- Міністерство  зв´язку та його органи контролюють  дотримання правил поштових переказів  та пересилання валютних цінностей  через державний кордон.