Метод побудови дерева цілей

В цій таблиці  ми розглянули фінансові показники  за період з 2002 по 2008 р. і бачимо, що в 2008 р. надходження і витрати валюти дуже сильно впали. Вартість капіталу в 2008 році впала в 16 разів порівняно  з 2004 роком.

Платоспроможність характеризує життєздатність підприємства. Тобто міру фінансової залежності від  зовнішніх джерел фінансування своєї  діяльності, його можливість здійснювати  платежі наданими засобами і такими, які безупинно перетворюються.

Коефіцієнт абсолютної ліквідною: за період з 2004 року (коли він  мав найнижче значення) до 1.12.2002 року зменшився в 23,9 рази і становить 0,15. Це свідчить про те, що на 1.12.2002 року завод має можливість погасити 15% зобов'язань. Слід зазначити, що в процесі  господарської діяльності такий  коефіцієнт визначається теоретично достатнім  у межах 0,25-0,30, тому що терміни оплати зобов'язань не наступають одночасно.

Коефіцієнт покриття характеризується співвідношенням  між всіма поточними активами (коштами, рахунками дебіторів, товарно-матеріальними  цінностями) і короткостроковими  зобов'язаннями.

На 1.12.2004 року він  склав 7,39, а в 2005 році становив 32,74 (тобто  зменшився в 4,5 рази), це означає, що на кожну гривню короткострокових зобов'язань  складається 7,34 грн. оборотних коштів.

Всього з 2002 року вартість капіталу зменшилася на 45,7 % по порівнянню з попереднім його рівнем 2004 року.

Показник самофінансування дорівнює 73,3 на 1.12.2007 року (на 1 гривню активів  підприємства приходиться 73 коп. власних  коштів), тобто співвідношення не притягнутих  і притягнутих коштів 73/27, що задовольняє  вимогам світових стандартів.

Скорочення виробництва  визначене показником валютної самооплатності. Надходження і використання валюти в порівнянні з найвищим рівнем в 2005р., за 2007р. скоротилося-на 60%.

Варто звернути увагу  на високий рівень коефіцієнта покриття. Це пояснюється тим, що значну частину  оборотних коштів підприємства становить  незавершене виробництво - особливість  підприємств із довгостроковим циклом виробництва, що вимагає залучення  позикових коштів і забезпечує їхнє повернення.

Показники прибутковості (рентабельності) підприємства ЗАТ  «ЗОРЯ»

В цій таблиці  ми бачимо, що у 2003-2004 рр. високий рівень мнимої рентабельності викликаний інфляцією.

До 2004 року підприємство працювало рентабельно. Але високі податки на виробництво, інфляційні процеси 2002-2004 рр., підвищення цін на енергоносії, метал і комплектувальне  устаткування привели до такого стану, що будівництво суден стало збитковим.

В 2008 році показник рентабельності відображає тільки рентабельність несуднової продукції, тому що здачі суден у  цей період не було.

Реальний прибуток підприємство одержує після реалізації продукції, однак нова вартість утворюється  тільки в процесі виробництва. Тому, аналізуючи прибуток, який підприємство одержує у процесі реалізації продукції, можна зробити висновки щодо ефективності виробництва: саме тут  знаходяться резерви зростання  прибутку від реалізації.

Мета внутрішнього аналізу такого прибутку - прийняття  обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на систематичне збільшення прибутку підприємства. Внутрішній аналіз дає можливість розрахувати вплив  більшої кількості факторів, що зумовлено  обсягом використання інформації, її деталізацією.

На зміну показників прибутку впливають різноманітні внутрішні  та зовнішні фактори, перелік і порядок  розрахунку впливу яких визначаються методикою формування відповідних  показників і наявною інформаційною  базою.

Спільним рішенням адміністрації заводу й профспілкового комітету була дозволена реалізація до 50% путівок за комерційними цінами. У наступному році ця система буде вдосконалюватися.

6. ВИСНОВКИ 

В умовах України  теорія і практика стратегічного  управління не знайшли широкого розповсюдження.

Більшість керівників не мають потреби, необхідності у  виробленні довгострокових стратегій, помилково вважаючи, що в сучасних умовах неможливо вирішувати перспективні питання. Хоча саме стратегічне мислення і такий інструмент, як стратегічне  управління, є найважливішим чинником успішного виживання фірми в  конкурентній боротьбі.

Відсутність орієнтирів, місії і цільової спрямованості  розвитку організації, можливості розпізнавання  поведінки зовнішнього середовища організації й адекватного на неї реагування, а також здатності  активно впливати на це середовище, роблять фірму безпомічною сьогодні і безперспективною завтра.

У випадку стратегічного  управління в кожен даний момент фіксується, що організація повинна  робити в даний час, щоб досягти  бажаної мети у майбутньому, виходячи при цьому з того, що оточення й умови життя підприємства будуть змінюватися, тобто при стратегічному управлінні ніби здійснюється погляд з майбутнього в сьогодення.

Певні дії організації  в даний час забезпечують їй визначене  майбутнє. При цьому стратегічне  управління, у силу своєї суті, не дає та й не може дати точної, детальної  картини майбутнього.

Сформований в стратегічному  управлінні майбутній бажаний стан організації — це не детальний  опис її внутрішнього і зовнішнього  становища, а, швидше, якісне побажання  того, у якому стані повинна  знаходитися організація в майбутньому. Дуже важливо знати, яку позицію  фірма буде займати на ринку й  у бізнесі, яку матиме організаційну  культуру, входити в ділові групи  і т.п. При цьому все це в  сукупності повинно складати те, що визначить, виживе чи ні організація  в майбутній конкурентній боротьбі.

Необхідно враховувати, що при стратегічному управлінні процес виконання робить активний зворотний  вплив на планування, що ще більш  підсилює значимість фази виконання. Тому організація в принципі не зможе  перейти до стратегічного управління, якщо в ній створена, нехай навіть дуже гарна, підсистема стратегічного  планування і при цьому немає  передумов чи можливостей для  створення підсистеми стратегічного  виконання.

Вибір стратегії  і її виконання є основними  частинами стратегічного управління.

Стратегія в стратегічному  управлінні розуміється як довгостроковий, якісно визначений напрямок розвитку організації.

Вироблення стратегії  допускає з'ясування поточної стратегії  й аналіз портфеля продукції. Вибір  стратегії пов'язаний зі станом ключових факторів, до яких відносяться сильні сторони галузі і фірми, мета фірми, її місія, інтереси вищого керівництва, фінансові ресурси фірми, кваліфікація працівників, зобов'язання фірми, ступінь  залежності від зовнішнього середовища, фактор часу.

Виконання стратегії  пов'язане з проведенням стратегічних змін. Основними галузями проведення стратегічних змін є організаційна  структура й організаційна культура.

Стратегічні зміни  обов'язково зіштовхуються з організаційними  змінами. Завдання керівництва —  постаратися провести зміни так, щоб при цьому були розв'язані, виникаючі в зв'язку з опором конфлікти. Проведення змін повинно завершуватися  встановленням нового статус-кво  в організації.

Сучасний темп зміни  і збільшення знань є настільки  великим, що стратегічне планування представляється єдиним способом формального  прогнозування майбутніх проблем  і можливостей.

Стратегічне планування забезпечує вищому керівництву засіб  створення плану на тривалий термін і дає основу для прийняття  ряду господарських, у тому числі  інноваційних рішень.

7. Використана література

1. Фінанси підприємств.  Підручник / за ред. А.М.Подерьогіна.  – К.: КНЕУ, 2001.

2. Финансовый менеджмент / Авт.кол.под рук. Е.С.Стояновой.  – М.: Перспектива, 1996

3. Финансы / Под  ред. А.М. Ковалевой. - М.: Финансы  и статистика, 1996

4. Белолипецкий В.Г.  Финансы фирмы. - М., 1998

5. Лисенко М.А.  Финансы предприятий. - Минск, 1995

6. Баренгольц ЯМ , Долинський В.П. Облік і аналіз  господарської діяльності. — К.: Вища шк., 1994. — 207 с. 

7. Бланк И.А. Основы  финансового менеджмента. Т.1. - К.: Ника-Центр, 1999.-592 с. 

8. Бригхзм, Юджин  Ф. Энциклопедия финансового менеджмента  / Общ. ред. и вступ, ст. Б.  Е. Пенькова, В. В. Воронова; [Сокр. пер. с англ. А. А. Арзуманова  и др.]. — М.: РАГС: Экономика, 1998. —  VIII, 815 с. 

9. Буряковский В.  В. и др. Финансы предприятий:  Учеб. пособие / Буряковский В.  В., Кармазин В. Я., Каламбет С.  В.; Под ред. В. В. Буряковского. — Днепропетровск: Пороги, 1998. —  245 с. 

10. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами: [Пер. с англ.]. — М.: Финансы  и статистика, 1997. — 799 с.