Местные бюджеты

 Місцеві  фінансові органи на будь-якому  етапі складання і розгляду  проектів місцевих бюджетів проводять  аналіз бюджетного запиту з  точки зору його відповідності  меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

 Виконавчі  органи сільських, селищних, міських  (міст районного значення) рад,  районні державні адміністрації  в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів.

Після схвалення  Кабінетом Міністрів України  проекту закону про Державний  бюджет України Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозиції щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типова форма рішення).

 У тижневий  термін після ухвалення закону  про Державний бюджет України  в другому читанні Кабінет  Міністрів України доводить Раді  міністрів Автономної Республіки  Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний бюджетний період), які були проголосовані Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України в другому читанні.

 На підставі  отриманої інформації Рада міністрів  Автономної Республіки Крим, місцеві  державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

 Проект  рішення про місцевий бюджет  перед його розглядом на сесії  Верховної Ради Автономної Республіки  Крим, відповідної ради схвалюється  Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради.

 

2.3.  Виконання місцевих бюджетів

 

 

Під виконанням бюджетів слід розуміти забезпечення своєчасного і повного  надходження запланованих доходів  у цілому і за кожним джерелом зокрема, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів [19, c. 58].

 Рада міністрів  Автономної Республіки Крим, місцеві  державні адміністрації, виконавчі  органи відповідних рад або  міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

 Безпосередню участь  у виконанні бюджетів беруть  підприємства, організації та установи  усіх форм власності, а також  громадяни, які в обов'язковому  порядку виконують свої зобов'язання  перед бюджетом. Чинним законодавством передбачено, що податки, збори та інші обов'язкові платежі зараховуються до бюджетів повністю, незалежно від їхнього цільового призначення.

 Бюджетні установи  фінансуються згідно з кошторисами  доходів і видатків. Керівники  цих установ зобов'язані використовувати бюджетні кошти раціонально, економне, ефективно, не допускати перевитрат коштів, забезпечувати їхнє цільове використання. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України. 

 Місцевий бюджет  виконується за розписом, який  затверджується керівником місцевого  фінансового органу. Керівник місцевого  фінансового органу протягом  бюджетного періоду забезпечує  відповідність розпису місцевого  бюджету встановленим бюджетним  призначенням.

 Місцевий фінансовий  орган у процесі виконання  місцевого бюджету за доходами  здійснює прогнозування та аналіз  доходів відповідного бюджету.

 Податки, збори  (обов'язкові платежі) та інші  доходи місцевого бюджету зараховуються  безпосередньо на рахунки відповідного бюджету, відкриті в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.

   Казначейське обслуговування місцевих бюджетів передбачає, що виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюватиметься наступним чином. Відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів місцевих бюджетів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.  Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

 Після отримання  товарів, робіт та послуг відповідно  до умов взятого бюджетного  зобов'язання розпорядник бюджетних  коштів приймає рішення про  їх оплату та подає доручення  на здійснення платежу органу Державного казначейства України.

 Державне казначейство  України здійснює платежі за  дорученнями розпорядників бюджетних  коштів у разі:

1) наявності відповідного  бюджетного зобов'язання для платежу  у бухгалтерському обліку виконання відповідного бюджету;

2) відповідності напрямів  витрачання бюджетних коштів  бюджетному асигнуванню;

3) наявності у розпорядників  бюджетних коштів невикористаних  бюджетних асигнувань.

Після прийняття рішення  про місцевий бюджет розпорядникам  коштів забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

Територіальні органи Державного казначейства України складають та подають відповідним місцевим фінансовим органам баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти за правилами та формами, встановленими Державним казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою. Зведені показники звітів про виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами Державного казначейства України відповідно Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад.

 

2.4.  Проблеми та перспективи реформування місцевих бюджетів

 

Ухвалення Бюджетного кодексу 2001 року було успішним кроком у бюджетній  реформі. Бюджетний кодекс зробив бюджетну систему більш прозорою, логічною, обґрунтованою і надав більше фінансової свободи органам місцевого самоврядування. Утім, за ці роки позитивні здобутки бюджетної реформи послабилися, оскільки вони не були підтримані реформою місцевого самоврядування [7, c. 28].

 Сьогодні різними експертами як головні проблеми місцевих бюджетів виділяються такі:

1. Значна залежність  місцевих бюджетів від загальнодержавних  трансфертів та неспроможність  визначених Бюджетним кодексом  джерел формування місцевих бюджетів  забезпечити потреби територіальної громади у власних бюджетних коштах. 

2. Спрямування значної  кількості видатків на фінансування  соціально-культурних цілей, і  передусім на виплату заробітної  плати працівникам бюджетних  установ. Тож стрімке зростання  рівня зарплат спричинило, що 82% у видатках місцевих бюджетів цього року становить заробітна плата. А по багатьох сільських районах цей показник сягає 95%. Тож місцеві органи влади не мають фінансових можливостей щодо виконання функцій місцевого значення на належному рівні. Зокрема, органи місцевої влади за останні роки на розвиток витратили менш як 6% ресурсів. До того ж у бюджетній системі України відсутні механізми, які б враховували реальні потреби територій у соціальних послугах.

3. У результаті застосування  чинної схеми міжбюджетних трансфертів складається ситуація, за якої органи місцевого самоврядування позбавлені можливості самостійно вирішувати власні проблеми: одні через залежність від дотацій, інші через те, що зайві кошти вилучаються. Стає вигіднішим залишатися реципієнтом, ніж переходити у розряд донорів.

 Тож сьогодні бюджетна  реформа ще не завершена, оскільки  не відбулося чіткого розподілу  повноважень і відповідальності  між державною виконавчою владою  й органами місцевого самоврядування. Незавершеність реформ зумовлює конфлікт інтересів, оскільки органи місцевого самоуправління та виконавчої влади практично не самостійні в ухваленні рішень щодо використання ресурсів. А без цього неможливо говорити про реальне самоврядування на всіх його рівнях.

 У цілому загальний напрям підходів до реформування місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин, що стає домінуючим у напрацюваннях експертів, вписується у рамки бюджетної децентралізації.

Бюджетна децентралізація  – це процес передання повноважень (функцій, компетенцій і відповідальності) від центрального уряду до місцевих урядів (органів місцевого самоврядування). Така передача повноважень має супроводжуватися передачею відповідних фінансових ресурсів на виконання цих повноважень через запровадження місцевих податків або трансформації чи закріплення частини загальнодержавних податків за місцевими бюджетами, що отримали нові повноваження.

 Серед першочергових  завдань до вирішення виділяється   фінансове забезпечення делегованих  повноважень. Нормативи, встановлені  у законодавстві, часто не враховують обсягів наявних фінансових ресурсів місцевих бюджетів. За таких умов органи місцевого самоврядування, отримавши від держави повноваження на надання публічних послуг населенню, не дістають достатнього фінансування, щоб забезпечити якісне надання цих послуг. Видатки місцевих бюджетів кожної з делегованих функцій перевищують розрахункові показники Міністерства фінансів України. 

Загалом сьогодні в експертному  середовищі та й урядових колах активно  розробляються шляхи вирішення  окреслених проблем місцевого бюджетування.

 

 

 

 

 

 

 

Висновок по 2 розділу

 

Доходи  місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу поділяються на: податкові, неподаткові, офіційні трансферти та доходи від операцій з капіталом. Основним джерелом доходів є податки і збори, що законодавчо повною мірою або частково зараховуються до місцевого бюджету.

До  загального фонду входять усі  доходи бюджету; визначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних  видатків і не призначені для конкретної мети, до спеціального фонду зараховуються видатки на конкретні цілі, резервний фонд створюється для фінансування непередбачених видатків.

Головним  елементом фінансів місцевих органів  влади є видатки. Видатки є  точним відображенням функцій та завдань, що покладаються на місцеву  владу. Видатки місцевих бюджетів — це економічні відносини, які виникають у зв'язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

Відповідно до Бюджетного кодексу  місцевий бюджет містить надходження  і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження та витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.

Під виконанням бюджетів слід розуміти забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом зокрема, а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів.

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

  Сутність бюджету розкривається при вивченні його як економічної категорії та як основного фінансового плану. Бюджет як економічна категорія – є основною ланкою державних фінансів і важливою складовою фінансової системи в цілому.

Набуття Україною незалежності дало новий поштовх  до розвитку інституту місцевого  самоврядування та його фінансового забезпечення. Так, у Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 року, відображені основні права органів місцевого самоврядування, пов’язані з їх фінансовим забезпеченням, а саме:

• затвердження місцевих бюджетів;
• контроль за виконанням місцевих бюджетів;
• запровадження місцевих податків і зборів.

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети  місцевого самоврядування. До складу бюджетів місцевого самоврядування відносять бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

  Місцевий бюджет відповідно до  Бюджетного кодексу містить в  собі надходження і витрати  на виконання повноважень органів  влади Автономної Республіки  Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету.

При розкритті сутності місцевих бюджетів слід виходити з того, що місцеві  бюджети, з одного боку, є складовою  частиною бюджетної системи  держави, а з іншого — складовою частиною місцевих фінансів і відображують певну систему економічних відносин. Ці економічні відносини виникають у двох площинах: у процесі формування доходів різних рівнів місцевих бюджетів, і при їх використанні як цільових фондів грошових коштів місцевих органів самоврядування. Незважаючи на велику різницю між доходами і видатками місцевих бюджетів, характерним для цих двох напрямів є те, що вони — носії розподільних відносин і мають однакове призначення — найповніше задовольняти потреби регіону. У процесі розподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом формування та використання місцевих бюджетів грошові відносини виникають між бюджетами середньої ланки та вищими бюджетами, підприємствами комунальної форми власності, закладами соціально-культурної сфери та населенням регіону. Тому особливістю місцевих бюджетів є те, що вони відображають певну чітко обмежену частину грошових відносин, які функціонують на окремій території.