Местные бюджеты

До загального фонду входять  усі доходи бюджету; визначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не призначені для конкретної мети, до спеціального фонду зараховуються видатки на конкретні цілі, резервний фонд створюється для фінансування непередбачених видатків.

Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Наявність видатків є причиною утворення доходів. Доходи місцевих органів влади можна класифікувати за їхніми джерелами та за економічною природою.

За джерелами доходи місцевих органів  влади поділяють на податкові  доходи, неподаткові доходи (платежі, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності підприємств комунальної власності, залучені місцевими органами влади на ринку позичкового капіталу), а також трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.

За економічною природою доходи місцевих органів влади поділяють  на власні, закріплені і регульовані.

Власні доходи — це доходи, що мобілізуються  місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать місцеві  податки і збори, доходи від майна, що належить місцевій владі, та від господарської діяльності комунальних підприємств, комунальні платежі, а також доходи за рахунок комунальних кредитів та позик.

Органи  місцевого самоврядування мають  право встановлювати два місцевих податки і кілька місцевих зборів. Перелік закріплених доходів визначено законодавством про місцеве самоврядування та про бюджетну систему.

Закріплені  доходи — це одна з форм доходів, переданих місцевим органам влади  на стабільній, довгостроковій основі.

Регульовані доходи — це також одна з форм доходів, що передаються центральною владою місцевим органам влади або з бюджетів територій вищого адміністративного рівня до бюджетів територій нижчого адміністративного рівня.

Власні та закріплені доходи є основою  самостійності місцевих бюджетів. Важливими способами формування доходів місцевих органів влади є комунальні платежі, доходи від комунального майна та землі, доходи від діяльності комунальних підприємств, залучення кредитних ресурсів і мобілізація коштів за рахунок комунальних позик. Велику роль відіграють дотації та інші трансферти.

Структура доходів місцевих бюджетів: міжбюджетні трансферти, власні доходи, закріплені законодавством на довгостроковій основі, та регулюючі доходи.

Згідно зі статтею 143 Конституції  України встановлено, що власних доходів в обласних і районних бюджетах немає, а є в основному закріплені або залучені, якщо фінансується спільна програма. До цих бюджетів не включають як закріплені доходи надходження від комунальної власності.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які  безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів за Бюджетним кодексом є дотація вирівнювання та субвенції [25, c. 28].

Дотація вирівнювання (субсидія) —  міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності відповідного бюджету.

Субвенція — цільовий міжбюджетний трансферт, призначений на певну  мету в порядку, визначеному тим  органом, який її надав.

Аналіз практики застосування міжбюджетних трансфертів як інструменту  міжбюджетного регулювання засвідчив, що протягом 2008—2011 рр. загальний обсяг фінансових ресурсів, які передаються місцевим бюджетам, збільшився (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Обсяг міжбюджетних трансфертів  місцевим бюджетам України 

в 2008-2011 рр.

Показник	2008	2009	2010	2011	2012 (прогноз)
Обсяг міжбюджетних трансфертів, млн. грн.	34216,3	47315,0	62712,4	61102,2	83807,1
Частка трансфертів  у ВВП, %	6,3	6,6	6,6	6,6	8,0

 

Міжбюджетні трансферти поділяються на дотацію  вирівнювання, кошти, що передаються  до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів, субвенцію та інші дотації.

Трансферти, які надаються з Державного бюджету  України місцевим бюджетам поділяються:

• дотації вирівнювання;
• субвенції на здійснення програм соціального захисту;
• субвенції на компенсацію втрат доходів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;
• субвенції на виконання інвестиційних проектів;
• інші субвенції.

Головним  елементом фінансів місцевих органів  влади є видатки. Видатки є  точним відображенням функцій та завдань, що покладаються на місцеву  владу. Видатки місцевих бюджетів —  це економічні відносини, які виникають  у зв'язку з фінансуванням власних  і делегованих повноважень місцевих органів влади.

В умовах ринкової економіки видатки  місцевих бюджетів відповідно до фінансування та наближення до кінцевого споживача  поділяють на три групи:

• видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують першочергове надання соціальних послуг та розташовані ближче до споживача, фінансуються з бюджетів міст, сіл, селищ;
• видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних пільг, гарантованих державою для всіх громадян, фінансуються з бюджетів міст республіканського значення, обласних та районних бюджетів;
• видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують соціальні послуги для окремих категорій громадян, потреба в яких існує на всій території України, фінансуються з бюджету АРК та обласних бюджетів.

Видатки місцевих органів влади залежно  від їхніх завдань у більшості  країн поділяють на декілька функціональних видів: обов'язкові, факультативні та на фінансування делегованих повноважень.

Крім  функціонального поділу, є поділ видатків відповідно до їхнього економічного призначення: поточні, або адміністративні, і капітальні, або інвестиційні.

Абсолютні обсяги місцевих бюджетів постійно зростають (табл. 2.2). Спостерігається посилення невідповідності між доходами та видатками місцевих бюджетів.

Таблиця 2.2.

Динаміка доходів і видатків місцевих бюджетів

Рік	ВВП, млн. грн.	Доходи місцевих бюджетів		Видатки місцевих бюджетів
		млн. грн.	% ВВП	млн. грн.	% ВВП
2006	345113	22784,9	6,60	38803,6	11,24
2007	441452	30316,2	6,87	52074,7	11,80
2008	544153	39865,5	7,33	72364,2	13,30
2009	720731	58349,0	8,10	96511,2	13,39
2010	948056	73872,1	7,79	126906,2	13,39
2011	914720	71035,7	7,77	127187,8	13,90

 

Таким чином, можна зробити висновок про тенденцію збільшення, як доходів, так і витрат місцевих бюджетів. У 2011 році спостерігається зменшення доходів в порівнянні з 2010 роком.

Рис. 2.1.  Динаміка доходів і видатків місцевих бюджетів (млн. грн.)

 

Таким чином, можна зробити висновок про тенденцію перевіщення витрат місцевих бюджетів над доходами.

Рис. 2.2.  Динаміка доходів і видатків місцевих бюджетів (% ВВП)

 

Поточний  бюджет використовується для виконання  як власних, так і делегованих  повноважень. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів.

Величина  перевищення видатків місцевого  бюджету над його постійними доходами становить дефіцит місцевого  бюджету. За статтею 72 Бюджетного кодексу  затвердження обласних, районних, районних у містах, сільських та селищних бюджетів з дефіцитом не допускається.

У бюджетній системі України обов'язково виникають взаємовідносини між  різними бюджетами, яким притаманні великі за обсягами зустрічні потоки бюджетних коштів. Підставою для  міжбюджетних відносин є визначені  законодавством держави:

• розподіл повноважень між державною виконавчою владою та органами місцевого самоврядування;
• гарантія з боку держави щодо фінансування повноважень, наданих органам місцевого самоврядування;
• розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;
• підтримка "бідних" у фінансовому розумінні територій і відповідних бюджетів;
• вилучення коштів у відносно "багатих" у фінансовому розумінні територій і відповідних бюджетів;
• різні форми взаємовідносин, що виникають у процесі виконання бюджетів (векселі, взаємозаліки, бюджетні позики тощо).

Розмежування  доходів, проведене на єдиних засадах  для бюджетів відповідного рівня, не дає змоги збалансувати абсолютно  всі бюджети. Причиною цього є  значні відмінності у формуванні доходів та у складі й обсягах  видатків бюджетів територіальних утворень, які мають об'єктивний характер.

Остаточно збалансувати бюджети одного рівня  лише розмежуванням їхніх доходів  і видатків неможливо. Це досягається  за допомогою перерозподільних процесів у межах бюджетної системи.

 

 

 

2.2.  Порядок складання, розгляду і затвердження місцевих бюджетів

 

 

Відповідно  до Бюджетного кодексу місцевий бюджет містить надходження і витрати  на виконання повноважень органів  влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій  та органів місцевого самоврядування. Ці надходження та витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету. Основними власними джерелами доходів є закріплені за місцевими бюджетами податки і збори, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, а також доходи, що не враховуються при визначення обсягів міжбюджетних трансфертів. Зовнішні джерела включають дотації, субвенції та запозичення [11, c. 96].

Особливістю бюджетної політики на сучасному  етапі є формування бюджету за програмно-цільовим методом. Складання  бюджету передбачає визначення та аналіз ресурсів, необхідних для реалізації програм і, відповідно, досягнення поставлених цілей та оцінка очікуваних результатів. На цьому етапі головний розпорядник коштів на підставі плану своєї діяльності на коротко-та середньостроковий періоди більш чітко розподіляє людські, матеріальні та інші ресурси, необхідні для виконання певної програми, обраховує їх вартісну оцінку, і приводить у відповідність до можливостей бюджету. У результаті подається бюджетний запит Міністерству фінансів для включення відповідної програми до бюджету. При цьому, обсяг видатків на відповідну бюджетну програму визначається виходячи з результатів роботи головного розпорядника у минулих та поточному роках, оцінки плану його діяльності на коротко- та середньостроковий періоди щодо відповідності програмним та прогнозним документам Уряду, очікуваних результатів реалізації програми на плановий та наступні роки, та граничного обсягу видатків головного розпорядника, доведеного Мінфіном.

 Організація  складання проектів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів згідно Бюджетного кодексу покладена на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад.

 Згідно  з типовою формою бюджетних запитів, визначеною Міністерством фінансів України, і відповідно до статті 34 Бюджетного кодексу та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів.

 Головні  розпорядники бюджетних коштів  організують розроблення бюджетних  запитів для подання місцевим  фінансовим органам в терміни  та порядку, встановлені цими  органами. У бюджетних запитах  головних розпорядників коштів місцевих бюджетів зазначається основна інформація, необхідна для складання пропозиції стосовно бюджету на відповідний рік, яка подається на розгляд місцевого фінансового органу. Складання бюджетних запитів загалом починається з доведення місцевими фінансовими органами до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів, розроблених на основі типової форми визначеної Міністерством фінансів України з урахуванням особливостей складання проектів місцевих бюджетів [12, c. 140].

 Після  отримання бюджетних запитів  головних розпорядників бюджетних  коштів офіційно починається  процес розгляду бюджету. Цей  процес завершується, коли місцевий  фінансовий орган закінчує розробку  остаточних рекомендацій місцевій  державній адміністрації, виконавчому органу відповідної ради стосовно бюджету.