Грошово-кредитна система Великобританії

  Фінансові корпорації спеціалізуються на кредитуванні приватних фірм, які не мають доступу до звичайних джерел позикового капіталу. Держава надає фінансову допомогу таким корпораціям або виступає в ролі гаранта. 

     Буде доречним сказати і про труднощі, що спіткали одну з найстабільніших грошово-кредитних систем країн світу.

    Восени 2007 р. у Великобританії вибухнула фінансова криза, яка незабаром перервала підйом і поширилася на реальний сектор економіки. Нинішня криза у Великобританії виявилася найважчою за весь післявоєнний період і більш глибокою, ніж у більшості розвинених держав світу.

     Приріст ВВП, у 2007 р. становив 3.0%, в 2008 р. знизився до 0.7%. При цьому збільшення було досягнуто в основному протягом першого півріччя. У другому півріччі ВВП безперервно зменшувалось. У першому кварталі 2009 р. ВВП Великобританії скоротилось на 1.9% (найслабший результат з 1979 р.), а промисловість - на 5.6%. Зростало безробіття. З лютого 2008 р. по кінець березня 2009 р. воно зросло з 5.2 до 7.1%. За цей же період експорт зменшився на 14%.

    Однією з передумов також був борговий характер британської економіки. Як вважає професор Оксфордського університету Д. Хелм, країна в 2000-ті роки жила не по кишені. Справа в тому, що споживання перевищувало виробництво, інвестиції - заощадження. Підйом спирався на розширення внутрішнього ринку і насамперед на зростання споживчих витрат, значною мірою на житлове будівництво. При цьому житло, як правило, купувалося в кредит. На початок 2008 р. у Великобританії налічувалося 11.8 млн. іпотек. В умовах, коли підвищувалися доходи населення і росли ціни на будинки, банки охоче надавали іпотечні кредити, у тому числі і малозабезпеченим верствам населення. Коли ж відбулося різке падіння цін на житло, що виступає заставою, - з кінця 2007 р. по кінець травня 2008 р. воно склало 28%  - велике число позичальників виявилося у скрутній ситуації. Споживча, головним чином іпотечна, заборгованість по відношенню до припущеного (тобто після сплати податків) доходу домогосподарств підскочила з 57% в 1997 р. до 157% в 2007 р. На початок 2008 р. ризиковані кредити становили 12% загального числа позик на нерухомість. За 2008 р. кількість відчужень об'єктів нерухомості за борги по іпотеці зросли на 70%. До цього слід додати, що обвал цін на нерухомість боляче вдарив по балансах кредитних установ. У результаті фундамент, на якому спочивав зростання британської економіки, був серйозно підірвано.

    Іншою передумовою стало наростання диспропорцій у галузевій структурі економіки. Останні півтора-два десятиліття у Великобританії відбувалися різноспрямовані процеси: перший - випереджальний розвиток сфери обігу і послуг, насамперед фінансового сектору, по відношенню до галузей матеріального виробництва, другий - прискорення процесу деіндустріалізації економіки.

    Тим часом фінансова галузь більш важлива для Великобританії, ніж для інших європейських країн: її частка в британському ВВП становить 8% у порівнянні з 5% в Єврозоні. Більше вона лише в США та Японії. Ще 3% ВВП створюється в ділових послугах, тісно пов'язаних з фінансами, - аудиторських, бухгалтерських, юридичних, консалтингових і т.д.  У 2008 р. фінансовий сектор забезпечив надходження до бюджету 27% корпоративного податку. На Великобританію припадає до чверті світового експорту фінансових послуг.

     Крім того, лондонський Сіті - один з найбільших фінансових центрів світу: діяльність британських банків і спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів в набагато більшій мірі, ніж аналогічних установ інших країн, орієнтована на обслуговування міжнародних економічних відносин, кредитування зовнішньої торгівлі. Характерно, що співвідношення сукупних фінансових активів та зобов'язань і загального обсягу ВВП у Великобританії суттєво вище, ніж в інших провідних країнах ЄС. Це у свою чергу, є відображенням більш активної посередницької ролі британського банківського сектора. Але саме цей сектор економіки, який ще недавно був її мотором, останнім часом опинився в епіцентрі світової фінансової кризи. До цього слід додати, що, оскільки норма заощадження в країні була мала, британські банки розширювали кредитування в основному за рахунок коштів, залучених ззовні. Ще в 2001 р. сума кредитів, виданих позичальникам, була порівнянна з їх депозитами, проте вже в першій половині 2008 р. вона перевищила суму депозитів на 700 млн. ф. ст. Велика частина цієї різниці покривалася за рахунок припливу іноземного капіталу, перш за все із США. Як тільки найбільші американські фінансові інститути виявилися на межі банкрутства, у британських банків з'явилися величезні проблеми з фінансуванням. Ситуацію погіршив сплеск протекціонізму в світовій фінансовій системі, або, за словами Г. Брауна, "фінансовий ізоляціонізм".

  Шляхом  вирішення даної проблеми може бути такий важливий напрямок як  підтримка стабільності і порятунку банківської системи. Держава збільшила свою присутність в банківському секторі - "Святая святих" британської економіки: вона націоналізувала банки Northern Rock і Bradford and Bingley.

  У січні 2009 р. під урядовий контроль потрапив Royal Bank of Scotland - частка державної участі в ньому досягла 70%; влада отримала контроль над 65% акцій Lloyds Banking group. Практично держава повернулася у найлібералізованіший сектор економіки. Таким чином, Великобританія стала лідером за темпами націоналізації банків у Європі. Уряд викупив у банків проблемні активи на загальну суму 50 млрд. ф. ст. Воно надало гарантії по міжбанківських кредитах на 250 млрд. ф. ст. і по кредитах малим і середнім компаніям на 10 млрд. ф. ст.

  Також активно йде процес вдосконалення системи фінансового регулювання. Закон про банки 2009 р. став першим документом, який регламентує заходи наданої їм допомоги.  Управління з фінансових ринків запропонувало безпрецедентний перегляд правил регулювання фінансової системи, за підсумками якого британська політика мінімального втручання в цю галузь може відійти в минуле. Підвищені вимоги до розкриття інформації емітентами цінних паперів. Введена тимчасова заборона на продаж значної частини цінних паперів. Посилені вимоги до дочірнім компаніям і відділенням іноземних банків. Проте основна частина коштів, наданих комерційним банкам, йшла не на кредитування реального сектору і населення, а на купівлю фінансових активів.

       Державний борг Великобританії в 2008 р. виріс в порівнянні з 2007 р. на 15,7% до 733,7 млрд.ф.ст. Щодо ВВП він склав 50,2% (2007р. - 44,1%).

Рис. 3.2. Державний борг

      Золотовалютні резерви (валові) Великобританії за станом на кінець грудня 2008 року були рівні 69,6 млрд.дол.США (кінець 2007 р. - 98,2 млрд. дол.), у тому числі урядові резерви - 53,9 млрд. дол . (У 2007р. 57,9 млрд. дол.) та резерви Банку Англії - 15,7 млрд. дол. (40,3 млрд. дол.).

66,7% (46,4 млрд. дол.) Резервів - активи в іноземній  валюті, 3,4% (2,4 млрд. дол.) - Резервна позиція  Великобританії в Міжнародному  валютному фонді, 12,4% (8,6 млрд.дол.) - золотий  запас, 17,5% (12,2 млрд. дол.) - інші активи.

Рис. 3.3 Валові золотовалютні  резерви Великобританії, млрд.дол.США 

  У  2008 р. відбулося падіння курсу  фунта стерлінгів. У цілому за  рік він втратив 17,9% по відношенню  до євро і 24,4% по відношенню  до долара.

Традиційно  негативне сальдо платіжного балансу  Великобританії по поточних операціях  у 2008р. зменшилася на 39,3% до 24,5 млрд.ф.ст. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     4. Вплив інтеграційних процесів  на розвиток грошово-кредитної  системи Великобританії. 
 
 

  1 січня 1999 року одинадцять країн Європейського економічного і валютного Союзу вирішили відмовитися від своїх валют і прийняти нову валюту євро. Серед них: Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія та Іспанія. Греція та Ватикан слідували за ними протягом двох років. Насправді, Англія відмовилася бути серед них оскільки вона вважала за краще зберегти свою національну валюту і стояти осторонь.

  Великобританія  в недалекому минулому була наддержавою, колосальною всесвітньою імперією. У кінці XIX століття англійський фунт стерлінгів був найсильнішою світовою валютою, претендував на роль єдиної резервної валюти. Хоча, сьогодні Великобританія вже не є наддержавою, поступаючись найбільшим європейським країнам, наприклад таким, як Німеччина за обсягом ВВП, вона не хоче поспішати з введенням євро, для неї дорогим є збереження самостійності, її своєрідності, певною мірою національної відповідальності. Застосування в країні міжнародної валюти є поступкою частини національного суверенітету, яким так дорожать англійці. Хоча, євро і може принести з собою певні переваги для країни, але суверенітет для Великобританії важливіше. Ця одна з причин відмови від євро.

     Наступна причина - фінансові ринки. У Європі вони розвинені слабко. У цьому можна переконатися на простому прикладі. Будь-які фінансові огляди про стан ринків починаються з нью-йоркських бірж, потім, йде «Наздак», далі, Токіо і Лондон. І тільки потім вже йдуть Париж, Амстердам, Франкфурт та інші.

  Обсяги  фінансових оборотів на європейських ринках в десять, а може бути, і більшу кількість разів поступаються лондонським. Тому, Лондон - один з найбільших фінансових центрів у світі. Його можна зіставити, хіба що, тільки з Нью-Йорком, якому він поступається, і Токіо. До того ж, фінансові послуги приносять Великобританії досить великі доходи. Це є істотним чинником для того, щоб зберігати свій статус-кво, не турбувати своїх інвесторів, які вже звикли до фунта стерлінгів. У разі переходу на євро, Великобританія може втратити свою роль, як всіма визнаний міжнародний фінансовий центр, тому що йому доведеться розчинитися серед інших учасників єврозони.

  Важливо й негативне ставлення до євро з боку британських банкірів. Вони, враховуючи досвід своїх колег у  країнах єврозони, підрахували, що весь процес переходу на цю валюту буде досить дорогим - він обійдеться майже в 20 мільярдів євро. Витрати необхідні будуть на переоснащення техніки, банкоматів, електроніки, на переведення всіх рахунків у євро і безліч інших неминучих процедур.

  Крім того, банкіри пророкують девальвацію національних грошей, у разі, якщо вони перетворяться в євро, і, при цьому, неминучу інфляцію.

  Велику  роль у відмові від євро зіграли  і, так звані, п'ять тестів Брауна, колишнього міністра фінансів Великобританії. Це п'ять питань про вигідність приєднання Великобританії до зони євро, до європейської валюти, на які було отримано тільки один позитивний відповідь, у тому, що євро буде стимулювати британський сектор фінансових послуг, стимулювати його розвиток. Решта чотири - про сумісність ділового циклу і структури економіки Великобританії і зони євро; про те, чи вистачить у країни гнучкості, щоб впоратися з проблемами, які можуть виникнути; про створення більш вигідних умов для компаній, які беруть участь у довгострокових інвестиціях в економіку Великобританії; чи допоможе входження в єврозону прискоренню і підвищенню економічного зростання і зростання зайнятості - на ці питання було отримано негативну відповідь.

      Безумовно, що додаткову перевагу перед європейськими конкурентами Великобританії дала відмову від участі в механізмі зони євро. Лондон зберіг національну валюту і можливість здійснювати самостійну грошово-кредитну політику, чого позбавлені країни Єврозони. Хоча формально Банк Англії, як і Європейський центральний банк, виходить з безумовного верховенства принципу стабільності цін, насправді він у набагато більшій мірі, ніж ЄЦБ, враховує і інші цілі економічної політики - сприяння сталому зростанню, підвищенню зайнятості. Крім того, Банку Англії легше врегулювати виникаючі час від часу розбіжності з Міністерством фінансів, ніж ЄЦБ, якому доводиться мати справу з центральними фінансовими відомствами всіх країн Єврозони.

  Представляючи в парламенті новий бюджет країни, канцлер Казначейства (міністр фінансів) країни Джордж Осборн оголосив, що Великобританія офіційно відмовилася від приєднання до зони євро до 2015 року і скасувала відділ Мінфіну, який займався цими питаннями.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     5. Перспективи співпраці  України та Великобританії. 
 
 

     Великобританія  визнала Україну 31 грудня 1991 p., а дипломатичні відносини було встановлено 10 січня 1992 р. Для сучасної України Великобританія - важливий стратегічний партнер. Як член "великої вісімки", Ради Безпеки ООН, вона є авторитетною державою, що має великий досвід міжнародного спілкування, професійну армію, кваліфікований дипломатичний персонал. Англія - визнаний лідер у банківських, фінансових, страхових сферах, світовій торгівлі, в неї унікальний досвід приватизації в промисловості, модернізації важкого машинобудування.

     Україна та Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії мають також  багато спільних інтересів у торговельно-економічній  та інвестиційній сфері. Основні  напрямки економічної співпраці  українських та британських компаній і підприємств включають, зокрема, інвестиції британських компаній в економіку України; традиційну торгівлю товарами; надання послуг, в першу чергу туристичних; участь у виставках, ярмарках, конференціях тощо.

     Яскравими прикладами вдалого співробітництва  в інвестиційній сфері стали проекти будівництва маслопереробного заводу компанією Cargill та вкладення коштів у Прилуцьку тютюнову фабрику компанією British American Tobacco.

     Найбільшими торговельними партнерами України  серед британських компаній залишаються Procter & Gamble (товари побутової хімії), GlaxoSmithKline (ліки), British American Tobacco та Rothmans International (тютюнові вироби), Cargill (сільськогосподарська техніка), Zeneca International (агропромислова хімія), які через представницькі офіси своїх компаній в Україні налагодили збут товарів масового споживання. Деякі з них (Cargill, Zeneca International) також імпортують товари українського виробництва, насамперед сільськогосподарські. Нетоварний сектор двостороннього економічного співробітництва представлений у першу чергу, британською часткою „великої шістки” світових лідерів аудиту і консалтингу: Deloitte and Touche, Ernst and Young, KPMG, PriceWaterhouseCoopers, які працюють безпосередньо в Україні. Крім того, в Україні працюють британські юридичні, страхові та транспортні фірми (Baker&McKenzie, Lawrens Graham Aon Group International British Airways тощо).