Формування власного капіталу акціонерних товариств

    Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» — сучасне підприємство з розвиненою інфраструктурою, що займає лідируючі позиції на ринку послуг фіксованого телефонного зв'язку України. Компанія охоплює близько 71% ринку послуг місцевого телефонного зв'язку та 83% ринку послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку.

    Історія створення ПАТ «Укртелеком» бере початок у 1993 році, коли було зареєстроване Українське об'єднання електрозв'язку «Укрелектрозв'язок» (з 1994 року — Укртелеком). Пізніше, у 1998 році, відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України програми об'єднання «Укртелеком» було реорганізоване в єдине державне підприємство, а у січні 2000 року, після проведення корпоратизації, його було перетворено на відкрите акціонерне товариство.

    Сьогодні  ПАТ «Укртелеком» — це підприємство, організаційна структура якого сформована за вертикальним принципом управління фінансами, технологічними процесами, персоналом.

    Компанія  пропонує своїм клієнтам найновіші  сучасні послуги: передавання даних  та побудова віртуальних приватних  мереж, відео-конференції, послуги мобільного зв’язку третього покоління, зокрема  інноваційні – відеодзвінок, мобільний Інтернет зі швидкістю до 3,6 Мбітс, відправка СМС на номери фіксованого зв’язку та багато інших якісних послуг.

    Укртелеком  є учасником (акціонером) низки спільних підприємств та акціонерних товариств, що функціонують на телекомунікаційному ринку України:

• ЗАТ «Елсаком Україна» (мобільний супутниковий зв'язок в системі «Глобалстар») — Укртелекому належить 34% акцій;
• СП «Українська хвиля» (фіксований абонентський радіодоступ) — частка Укртелекому в статутному фонді дорівнює 23,6%;
• ВАТ «Телекомінвест» (розробка та впровадження автоматизованих систем документообігу) — Укртелекому належить 26% акцій;
• ВАТ «Свемон-інвест» — 1,12%;
• ТОВ «Телесистеми України» (фіксований абонентський радіодоступ) — 2,47%.

    Компанія  надає по всій території України практично всі види сучасних телекомунікаційних послуг, таких як: міжнародний, міжміський та місцевий телефонний зв'язок; мобільний зв'язок за технологією UMTS/WCDMA ; послуги передавання даних та побудови віртуальних приватних мереж; Інтернет-послуги, у т. ч.: комутований та широкосмуговий доступ до мережі Інтернет для абонентів мережі фіксованого телефонного зв'язку; постійне IP-з'єднання по виділеній лінії; апаратний і віртуальний хостінг; надання в користування виділених некомутованих каналів зв'язку; ISDN; відеоконференц-зв'язок; проводове мовлення; телеграфний зв'язок; здійснює діяльність з технічного обслуговування мереж ефірного телемовлення та радіомовлення.

    Акціонерний капітал ПАТ «Укртелеком» складається з 18 726 248 000 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна. Це дорівнює 4 681 562 000 грн.

    На  кінець 2010 року пакет акцій 92,79% від  статутного капіталу належить державі, у власності інших акціонерів, фізичних та юридичних осіб – 7,21%. Кількість  акціонерів ПАТ «Укртелеком»  налічує понад 60 тис. осіб.

    Протягом 2001-2007 років компанія щорічно виплачувала  дивіденди своїм акціонерам,  на загальну суму близько 2 млрд. грн.

    На  фоні світової та вітчизняної фінансової кризи у 2008 році відбувся спад фондового  ринку України та значне падіння вартості цінних паперів, яке припинилося лише на початку 2009 року.

    Вже з квітня 2009 року, як видно з Додатку  1 починається скачко подібне зростання ринкової вартості акцій підприємства, яке досягло свого піку у жовтні 2009 року і становило 0,53 грн. за одну акцію. На початку 2010 року ринкова вартість акцій становила 0,45 грн. за акцію, а до кінця року, взв’язку з пожвавленням торгів на фондових біржах вартість акції компанії знову виросла до 0,54грн./акція. Причинами позитивної динаміки зростання вартості цінних паперів ПАТ «Укртелеком»  є лідерство в перспективних сегментах ринку та невпинний технологічний розвиток компанії.[21]

    Аналіз  динаміки складових власного капіталу ПАТ «Укртелеком» за

2004 –  2008 рр. (рис. 2.3) [21] свідчить  про стійке  зростання  його  вартості.

Рис. 2.3  Складові власного капіталу

    Найбільший  темп приросту власного капіталу відбувся у 2005 р. на 18,83% або 1,2 млрд. грн. Важливою тенденцією сприяння збільшенню власного капіталу впродовж аналізованого періоду є постійне зростання нерозподіленого прибутку, окрім 2008 р., у якому підприємство визнало непокритий  збиток 1,3 млрд. грн. Причина виникнення непокритого збитку – постійне зниження чистого прибутку: з 911,6 млн. грн. у 2004 р. до 267,2 млн. грн. у 2007 р., при стабільному рості виручки від реалізації крім 2008 р., коли вона зменшилась на 2 %. Отже, ПАТ «Укртелеком» надає перевагу в першу чергу фінансовій стабільності, а потім  вже прибутковості.

    Аналіз  показників капіталізації показав, що ПАТ «Укртелеком» характеризується достатнім рівнем показника автономії, навіть у найгірший період 2008 р. власні кошти займали 60% у валюті балансу, при нормативі не менше 50%. Коефіцієнт фінансової стійкості демонструє негативну тенденцію зниження до 0,92 у 2008 р. У 2004 р. на одиницю сукупних зобов’язань приходилося 3,78 одиниць власного капіталу – найкращий показних платоспроможності за період, а у 2008 р. – 1,49 – найгірший. Зниження коефіцієнта свідчить про зниження ступеня довгострокової платоспроможності ПАТ «Укртелеком».

    Як бачимо з даних балансу підприємства за 2009-2010 роки з (Додаток 2-3) основні складові власного капіталу, такі як: «Статутний капітал», «Додатковий вкладений капітал», «Резервний капітал» залишились без змін , що свідчить про відсутність збільшення власного капіталу підприємства.

      За результатами розгорнутого аналізу показників фінансового стану телекомунікаційної компанії в роботі визначено, що ВАТ «Укртелеком» з часом стає більш залежним від зовнішнього фінансування (питома вага довгострокових кредитів банків у валюті балансу зросла з 11,24% у 2004 р. до 27,93%) у 2008 році, зменшується фінансова стійкість (коефіцієнт фінансової стійкості демонструє негативну тенденцію зниження з 0,95 до 0,92 у 2008 р.), збільшується ймовірність банкрутства (у 2008 р., показник банкрутства становить 1,04, при допустимому не менше 1,8), що безумовно знижує капіталізацію компанії.

    Аналіз  складових політики фінансування діяльності компанії (рис. 2.4) [21] показав, що частка дебіторської заборгованості займає 38% у вартості оборотного капіталу в 2008 р., зріс показник простроченої дебіторської заборгованості до 0,13 пунктів у 2008 р.

Рис. 2.4  Динаміка складових  фінансування ПАТ „Укртелеком” 

    Проте компанія у зв’язку з надмірною  величиною дебіторської заборгованості погодилася одержувати розрахунок від контрагентів за виконані роботи та надані послуги на 43 день, замість 35 днів. Збільшення вартості дебіторської заборгованості у порівнянні з кредиторською при зменшенні обсягів короткострокових банківських кредитів є позитивним лише для зовнішніх користувачів інформації, особливо інституціональних кредиторів. В результаті компанії доводиться постійно шукати додаткове фінансування через розмивання оборотного капіталу, розширення використання довгострокових банківських кредитів, середньорічна вартість яких у 2008 р. зросла до 3,1 млрд. грн. Таким чином, оператор з часом стає більш залежним від зовнішнього фінансування, зменшується фінансова стійкість, збільшується ймовірність банкрутства, що безумовно знижує капіталізацію компанії. 

    Розділ 3. Напрямки оптимізації структури власного капіталу акціонерного товариства

       Власний капітал забезпечує фінансовий розвиток підприємства. Він є основою для  початку і продовження господарської  діяльності будь-якого акціонерного товариства. У випадку ліквідації підприємства, відображений в його фінансовій звітності власний капітал для зовнішніх користувачів є мірилом відносин відповідальності. Динаміка власного капіталу – один із найбільш суттєвих і важливих показників, так як відображає можливість підприємства підтримувати ефективність своєї господарської діяльності. В  процесі фінансово-господарської діяльності для збереження власного капіталу, фінансової стабільності акціонерного товариства необхідно постійно контролювати зміни у складі і структурі джерел формування власного  капіталу.

       Зауважимо, що проблеми формування структури власного капіталу слід розглядати різнобічно. По-перше, на рівні структури власного капіталу у взаємозв’язку з джерелами  його утворення, по-друге, на рівні дослідження обсягу та складу. Збільшення власного капіталу можливо здійснювати як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел його формування. Основна увага в теперішній час робиться на внутрішніх джерелах формування, тобто на прибутку підприємства.

       Сьогодні  в Україні немає теоретичного обґрунтування доцільності тих  чи інших підходів щодо формування оптимальної структури власного капіталу акціонерних товариств. Стихійні процеси на фондовому ринку не сприяють практичній оптимізації структури капіталу українських підприємств. Державне регулювання розмірі статутного і резервного капіталів - це лише окрема спроба оптимізувати джерела формування власного капіталу. При цьому власний капітал завдяки приватизаційним процесам, індексації необоротних активі дооцінці оборотних активів, безповоротній допомозі в Україні складається значною мірою ще й з додаткової капіталу.

       Структуризація  власного капіталу вітчизняних акціонерних товариств дає можливість засновникам та акціонерам виконувати управління капіталом в декілька разів більшим, ніж вони вклали в товариство. Саме тому, необхідно щоб активізація діяльності засновників та акціонерів виявлялась не лише завдяки матеріальному стимулу, а саме в отриманні дивідендів, але й у впровадженні заходів щодо збільшення загального розміру власного капіталу, в тому числі за рахунок додаткового та резервного капіталів і прибутку, які не є зобов'язаннями перед акціонерами.

    Ефективність  функціонування будь-якого підприємства залежить від правильної стратегії  управління капіталом підприємства. Її важливою складовою є оптимізація структури капіталу. В Україні більшість підприємств нехтують науковими підходами до цього питання, що є помилкою, оскільки від співвідношення між власним і позиковим капіталом залежить результат діяльності підприємства та його стан у майбутньому.

    Питанню оптимізації структури капіталу присвятили свої праці багато вчених-економістів  таких як  Т. В. Головко, М. В. Кужельний, Р.А Слав’юк,  С. В. Сагова, А.М.Ткаченко. Проте це питання залишається актуальним і потребує подальших доробок і доопрацювань.

    На  жаль, питання, пов'язані з розробкою  стратегічних моделей оптимізації  структури капіталу не отримали ще широкого використання на українських  підприємствах. Формування структури  капіталу на багатьох підприємствах здійснюється інтуїтивно, або згідно з традиціями, без належного аналітично-математичного обґрунтування.

    Для забезпечення сталого розвитку підприємства та максимізації прибутку важливим є  оптимізація структури капіталу на основі стратегічного аналізу величини власного та залученого капіталів. Управління капіталом підприємства, як і весь процес управління, містить стратегію і тактику управління. Нині під стратегією розуміють загальний напрямок і спосіб використання корпоративних засобів для досягнення поставленої мети. Тактика управління передбачає конкретні методи і прийоми досягнення поставленої мети у визначеній ситуації й у визначений момент часу.

    Існують такі базові стратегії управління капіталом:

• консервативна, метою якої є отримання дохідності вищої, ніж за банківськими депозитами за значно менших ризиків, ніж на ринку акцій;
• збалансована, де очікується отримання дохідності, що порівнюється з середньоринковою за найліквіднішими акціями, але з меншим ризиком;
• ризикова, де метою є отримання максимального приросту активів;
• індексна призначена для інвесторів, які мають на меті отримання інвестиційного доходу з портфеля цінних паперів, сформованого на основі індексу.

    Структура управління капіталом акціонерного товариства передбачає визначення та реалізації політики щодо управління:

• власним капіталом - формування власного капіталу за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел. До зовнішніх джерел формування власного капіталу належать кошти, що формуються як за рахунок особистих внесків, так і за рахунок можливостей фінансового ринку, кошти, що формуються у порядку розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів у масштабах економічної системи держави. До внутрішніх джерел - фінансові ресурси, які формуються в процесі виробничо-фінансової діяльності.
• позиковим капіталом - збільшення капіталу підприємства за рахунок внутрішніх джерел та зовнішніх. Зовнішні джерела позикових коштів складаються з двох підгруп: зовнішні довгострокові й зовнішні короткострокові джерела позикового фінансового капіталу. Внутрішні джерела позикових коштів - відстрочені зовнішніх довгострокових і короткострокових зобов'язань.

    В процесі стратегічного аналізу  використовується збалансована система  показників, яка дає можливість дослідити  співвідношення доходності та ризику в процесі розвитку товариства. До такої системи показників слід віднести: коефіцієнти фінансової стійкості та платоспроможності, рентабельності активів та власного капіталу, ділової активності. Аналітичне дослідження структури капіталу показує, що вона тісно пов'язана із системою прогнозування показників підприємства. [9; с.298].