Формування власного капіталу акціонерних товариств

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Економічна сутність та функції власного капіталу …………………….5

Розділ 2. Початкове формування власного капіталу АТ та способи його збільшення .................................................................................................................12

Розділ 3. Напрямки оптимізації структури власного капіталу акціонерного товариства…………………………………………………………………………..22

Висновки 

Список  використаної літератури

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Трансформація  економіки  сприяє формуванню різних форм власності і господарювання, серед яких вагоме значення для економіки України набули акціонерні товариства. При формуванні власного капіталу акціонерні товариства мають переваги в порівнянні з іншими типами господарських утворень, які полягають у можливості збільшення власного капіталу шляхом емісії акцій, їх розміщення на ринку цінних паперів та відповідному залученні додаткових коштів, не знижуючи при цьому фінансової стійкості. Від того, як буде формуватися власний капітал, його структура і механізм використання, залежатиме ефективність економічної системи держави в цілому.

    Наявність достатнього розміру власного капіталу є необхідною умовою успішного функціонування акціонерного товариства незалежно  від сфери діяльності, галузевої  спрямованості тощо. Власний капітал є основним джерелом формування добробуту будь-якого товариства та головною рушійною силою його фінансово-господарської діяльності.

    Фінансова стійкість і ефективність акціонерних  товариств визначається фінансовими  ресурсами, які є в їх розпорядженні. При цьому власний капітал - основне джерело їх фінансування. Сучасні умови функціонування української економіки далекі від ідеальних, і ринкова вартість акцій часто формується досить стихійно. Ефективне функціонування акціонерного товариства (АТ) значною мірою обумовлюється структурою та розміром власного капіталу. Тому, дослідження проблем формування власного капіталу акціонерних товариств набуває особливої актуальності.

    Різні аспекти формування власного капіталу та управління його структурою досліджуються в працях вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. До найвідоміших іноземних учених, які здійснили вагомий внесок в дослідження даної проблеми можна віднести: Р. Антоні, М. Аокі,                    Л. Бернстайна,  Й. Бетге, Ю. Брігхема, Д. Гарнера, Р. Конвейа,  Р. Коха,                    Е. Нікбахта, Р. Оуена, С. Росса, К. Уолша, Дж. Р. Хікса, Р.Н. Холта,   Дж. Шима та ін. Вітчизняні науковці такі як Л. Алексеєнко, І. Алєксєєв, І. Бланк, Ф. Бутинець, Ю. Воробйов,  А. Ганієв, Р. Герасименко, А. Гончаров, Р. Грачова,  І. Зятковський, С. Іщук, М. Козоріз, В. Ковальов,  Р. Костирко, В. Лич, Т. Ломакіна, Г. Ляшенко, Є. Мних, А. Поддєрьогін,  С. Салига, Р. Слав’юк, Т. Смовженко, В. Сопко,  Г. Стасюк, В. Суторміна, Н. Ткаченко також займалися дослідженням даної проблеми.

    В ході написання цієї роботи я поставила  перед собою завдання:

    - на основі узагальнення та аналізу поглядів представників різних економічних шкіл уточнити економічну сутність поняття “власний  капітал” і розкрити економічно-правові особливості їх функціонування;

    - визначити функції власного капіталу  акціонерного товариства, які виникають у нових умовах господарювання;

    - показати на прикладі ПАТ «Укртелеком» теоретичні та практичні аспекти формування складових власного капіталу та методи його збільшення;

    - обґрунтувати напрямки оптимізації  структури власного капіталу акціонерного товариства.

    Об’єктом дослідження є процеси формування структури власного капіталу  акціонерних товариств.

    Предметом дослідження є теоретичні основи, методичні та прикладні аспекти, економічні закономірності, механізми і способи формування структури власного капіталу акціонерних товариств.

    Теоретичними  і методологічними засадами дослідження  стали положення економічної теорії, теорії фінансового менеджменту та теорії фінансів; фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних вчених; дані періодичних видань, котрі відображають сучасні погляди на ключові аспекти суті та структури власного капіталу; матеріали науково-практичних конференцій; міжнародні та національні стандарти бухгалтерського обліку і звітності. В якості інформаційної бази були використані Закони та підзаконні акти України, матеріали Державного комітету статистики України, матеріали Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, фінансова звітність акціонерних товариств.

    Розділ 1. Економічна сутність та функції власного капіталу

    З розвитком ринкових відносин в Україні  все більша необхідність постає в  дослідженні власного капіталу, що виник як закономірний результат  трансформації приватної власності. Вихідним моментом у процесі наукового дослідження власного капіталу, на нашу думку, має бути формулювання поняття „власний капітал”.

    Термін  “капітал” походить від латинського  “capitalis”,  що  означає основний, головний [7, с.649]. Можливо у зв’язку з цим дуже часто при аналізі суті капіталу починають говорити про основний капітал. Такий підхід не завжди є оправданим, тому що капітал має різні форми прояву і механізми функціонування та обороту [8, с.123]. В міру розвитку економічної думки  поняття „капітал” наповнювалось конкретним змістом, який відповідав пануючій парадигмі економічного розвитку суспільства.

    Варто, зазначити, що власний капітал є  основним, початковим та умовно безстроковим джерелом фінансування господарської  діяльності підприємства, а також джерелом збитків підприємства, він є одним з найвагоміших показників, що використовуються про оцінці фінансового стану підприємства, оскільки показує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства, а з іншого – ступінь кредитоспроможності підприємства [4, с. 26-27].

    Існують два підходи, щодо обґрунтування  сутності власного капіталу: юридичний  та економічний. Перший підхід трактує  власний капітал як відображення прав власників підприємства, другий – як сукупність матеріальних та нематеріальних цінностей. Економічна роль власного капіталу полягає в створенні матеріальної бази для формування та розвитку товариства, а юридичне значення власного капіталу – розрахунок розміру мінімальної гарантії за заборгованістю товариства.

    Кожне підприємство, в тому числі й акціонерне товариство, що веде виробничу чи комерційну діяльність повинно мати відповідний  капітал, який є важливим інструментом управління акціонерною власністю. Власний капітал є стрижнем фінансово-господарської  діяльності всіх акціонерних товариств. Без його достатнього розміру не можливо отримати прибуткову діяльність підприємств. Ефективність господарської діяльності будь-якого акціонерного товариства визначається процесами формування і використання  його власного капіталу. Власний капітал характеризує вартість фінансових ресурсів підприємства, що належать йому на правах власності та використовуються для формування певної частини активів, які мають назву „чистих активів”. Тобто власний капітал постійно знаходиться у власності підприємства і в його розпорядженні.

    Участь  у капіталі акціонерного товариства неминуче призводить до виникнення відповідних  прав власності. Тому досить часто поняття  “власний капітал” ототожнюють з  поняттям “власність”. Таке трактування  цих понять є неприпустимим. Оскільки власність відображає певний тип відносин, а капітал відображає наявність певних активів на певну дату (основний та оборотний капітали) або джерел їх утворення (власний, позичений та залучений капітали), котрі є результатом відносин власності. Виходячи з вище наведених аргументів зрозуміло, що поняття “власний капітал” є вужчим ніж поняттям “власність” [8,с.125]. У своєму дослідженні ми розглянемо “власний капітал” як джерело формування  ресурсів підприємства. Для уникнення багатозначності в окремих випадках ми  спиратимемось на національні стандарти бухгалтерського обліку.

    Згідно  з пунктом 4 П(С)БО 2 власний капітал  – це частина активів підприємства, що залишається після вирахування  його зобов’язань.[3] Ми вважаємо, що економічний зміст поняття власного капіталу, який наведено в національних стандартах бухгалтерського обліку є най об’єктивнішим з точки зору джерел його формування. Адже, власний капітал як економічна категорія є вартісним відображенням зобов’язання власників підприємства. Таким чином, власний капітал можна визначити наступним чином:

    Власний капітал = Активи –  Зобов’язання (1.1)[3]

    Сьогодні  серед науковців відбувається дискусія щодо правильності розрахунку розміру  власного капіталу за формулою (1.1). Це рівняння показує визначену на конкретну дату вартість частки активів підприємства, яка залишається у власності його засновників (учасників) за умови погашення боргів підприємства і є основним для загального визначення поняття власного капіталу. Тобто, якби на підприємстві не було боргів, то сума власного капіталу дорівнювала б його активам.

    І.Й. Яременко вважає, що цей без сумніву  правильний у математичному і  юридичному аспекті вираз (формула 1.1) на сучасному етапі не має змісту. Він стверджує, що віднімати капітал  від майна все одно, що метри від кілометрів. На думку І.Й. Яременка, такий розрахунок, правильний з юридичної точки зору, але не з  економічної. Він вважає, що обчислений таким способом симбіоз не що інше як власність підприємства і його «фундаторів» [14, с.585].

    Досліджуючи сутність поняття “власний капітал” є доцільним представити точки  зору як вітчизняних так і зарубіжних авторів. В сучасних дослідженнях дають  різні трактування власного капіталу. Деякі автори розглядають власний капітал і акціонерний капітал як рівнозначні категорії. Н.И. Берзон, А.П. Ковальов, Б. Борисові вважають, що акціонерний капітал – це власний капітал акціонерного товариства [16,17,19]. Ми вважаємо, що ототожнювати власний капітал підприємства з акціонерним не можна, оскільки відбувається ігнорування таких важливих складових власного капіталу як додатковий та резервний капітали та нерозподілений прибуток (збиток), які з’являються в ході здійснення  фінансово-господарської діяльності акціонерних товариств.

    В.П. Галанов вважає, що власний капітал акціонерного товариства – статутний капітал акціонерного товариства, вкладений в процес створення прибутку, за рахунок приєднання частини якого він постійно зростає. [15, с.97]. На нашу думку, таке трактування поняття власного капіталу не повністю розкриває його сутність. Тому що в процесі формування власного капіталу акціонерного товариства потрібно значну увагу звертати не лише на статутний капітал, а й на інші його не менш важливі складові.

    Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він — основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

    Власний капітал поділяється на вкладений  та накопичений.

    Вкладений капітал включає:

• Статутний капітал;
• Пайовий капітал;
• Додатковий капітал;
• Інший додатковий капітал.

    Накопичений капітал включає:

• Резервний капітал;
• Нерозподілений прибуток.

    Коригуючі статті:

• Неоплачений капітал;
• Непокриті збитки;
• Вилучений капітал.

    Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал — сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.