Формування власного капіталу акціонерних товариств

    В окремих підприємств складовою  власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

    Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі  додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок  чистого прибутку). Для акціонерних товариств резервний капітал має складати 15 % від розміру статутного капіталу.

    Ще  одним елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу.

    За  позицією «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість відповідних  корпоративних прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

    Сутність  власного капіталу підприємства проявляється через його функції. На наш погляд, серед них можна виокремити такі основні:

• Функція заснування в дію та введення підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового суб’єкта господарювання.
• Функція відповідальності та гарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.
• Захисна функція. У той час, як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного капіталу для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства.
• Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.
• База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі.
• Функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання.
• Рекламна (репрезентативна) функція. Солідний статутний капітал (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції. Крім того, підприємству із солідним власним капіталом набагато легше залучити кваліфікований персонал.

    Отже, дослідивши різні підходи визначення економічної сутності та функцій власного капіталу, можна стверджувати, що власний капітал – це сукупність фінансових ресурсів, акумульованих з різних джерел, які належать акціонерному  товариству на правах власності, користування та розпорядження, мобілізованих в процес економічних відносин шляхом включення їх в господарський оборот без часових обмежень з метою підвищення прибутковості та рентабельності власного капіталу акціонерного товариства. Його розмір визначається як різниця між активами та зобов’язаннями підприємства. Кожний компонент власного капіталу має відповідне функціональне призначення, що дозволяє забезпечити ефективну господарську діяльність акціонерного товариства.

    У міру розвитку ринкової економіки в Україні потреба у власному капіталі буде постійно зростати. Пов’язано це з процесами реформування власності, що відбувається в країні, значними темпами зростання підприємницьких структур, яким на різних етапах становлення необхідні значні обсяги фінансових ресурсів. Ринкова економіка передбачає постійне збільшення обсягів власного капіталу, що дає можливість стабільно розвиватися матеріальному виробництву і формувати необхідні кошти для вирішення соціально-економічних проблем суспільства. 
 
 
 

    Розділ 2. Початкове формування власного капіталу АТ та способи його збільшення

    Власний капітал є підставою для заснування підприємства, а також продовження  його господарської діяльності. Основним елементом власного капіталу підприємства є статутний капітал, який є показником, що характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Тобто це сума коштів, які авансовані в майно підприємства власниками (учасниками, засновниками) для забезпечення його життєдіяльності. Розмір статутного капіталу визначається за домовленістю між засновниками, фіксується в установчих документах як сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю, пайових внесків) засновників (учасників) підприємства та реєструється у відповідних органах.

    Дослідженням  даного питання займались проф. Кірейцев Г.Г. ,  Воробйов Ю.М., Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецький С.О., Нестеренко Н.В. , Терещенко О.О.  тощо.

    З точки зору економіста, зміст статутного капіталу полягає у забезпеченні створеної юридичної особи основними  і оборотними засобами, необхідними для початку господарської діяльності з виробництва продукції, наданню послуг, продажу товарів чи виконанню робіт.

    Відомості про розмір і порядок утворення  статутного капіталу повинні бути зазначені  в засновницьких документах колективного підприємства.

    Отже, розглянемо детальніше особливості формування власного капіталу підприємства в акціонерному товаристві, згідно з чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про акціонерні товариства» Закон від 17.09.2008. – №514-VI .[1]

    Акціонерне  товариство  - господарське товариство, статутний  
капітал  якого  поділено  на  визначену кількість часток однакової  
номінальної  вартості,  корпоративні  права за якими посвідчуються  
акціями.

    Акціонери не  відповідають  за  зобов'язаннями  товариства  і  
несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в  
межах  належних їм акцій.  До акціонерів не можуть застосовуватися  
будь-які  санкції,  що  обмежують  їх  права,  у   разі   вчинення  
протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

      Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути меншим суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

    Статутний капітал акціонерного товариства відкритого типу формується шляхом продажу акції  у формі відкритої підписки; в  акціонерному товаристві закритого  типу статутний капітал утвориться тільки за рахунок внесків засновників, тобто акції у відкритий продаж не надходять.

      Резервний  капітал  формується  у  розмірі  не  менше   ніж  
15 %  статутного   капіталу  товариства  шляхом  щорічних  
відрахувань  від  чистого  прибутку  товариства  або  за   рахунок  
нерозподіленого  прибутку.  До  досягнення  встановленого статутом  
розміру резервного капіталу розмір щорічних  відрахувань  не  може  
бути  меншим  ніж  5 відсотків суми чистого прибутку товариства за  
рік.

      Резервний  капітал  створюється   для   покриття   збитків  
товариства,  а  також  для  виплати  дивідендів за привілейованими  
акціями.  Законами можуть бути додатково  передбачені  також  інші  
напрями використання резервного капіталу.

    Перш  ніж перейти до висвітлення питання  щодо зміни розмірів власного капіталу підприємств, розглянемо сутність номінального капіталу та корпоративних прав суб’єкта господарювання.

    Корпоративні  права – це права власності  на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, включаючи права  на управління, отримання відповідної  частки прибутку, а також частки активів у разі її ліквідації. Емітентом корпоративних прав може бути держава в особі уповноваженого органу або юридична особа.

    Основними видами корпоративних прав є акції, частки учасників у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю і паї.

    Номінальна  вартість акцій (часток) це та вартість, яка відображається в сертифікаті акцій (чи у свідоцтві учасника) та в умовах їх випуску і береться до уваги при визначенні кількості голосів на зборах та реалізації інших прав власників.

    Сукупна номінальна вартість корпоративних прав, випущених підприємством, становить його номінальний, або статутний, капітал.

    Основними цілями збільшення статутного капіталу підприємств є:

    1) мобілізація фінансових ресурсів  для реалізації інвестиційних проектів;

    2) поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства;

    3) модернізація чи розширення виробництва;

    4) поглинання чи придбання контрольного  пакета інших підприємств;

    5) досягнення інших цілей.

    Збільшення  статутного капіталу акціонерних товариств може бути здійснено лише після повної сплати всіма учасниками (акціонерами) своїх внесків (оплати акцій) за вартістю, не нижчою за номінальну. Рішення про збільшення статутного капіталу приймається зборами. Слід зазначити, що законодавчими актами заборонено збільшення статутного капіталу (випуск акцій) з метою покриття збитків, пов’язаних з господарською діяльністю емітента.

    Для збільшення розмірів власного капіталу акціонерне товариство може використовувати  внутрішні й зовнішні джерела  фінансування. Критеріями їхнього вибору є:

• ринкові умови (здатність ринку поглинути нову емісію акцій);
• права й інтереси наявних акціонерів підприємства;
• надійність прогнозів щодо майбутнього прибутку АТ [6, 115].

    Внутрішнім  джерелом розширення власного капіталу підприємства є його нерозподілений прибуток. Використання цього джерела не залежить від стану ринку, не потребує витрат для залучення коштів і не пов'язане з ризиком втрати контролю над акціонерним товариством. Водночас, можливості отримувати прибуток і використовувати його для розширення власного капіталу багато в чому залежать від чинників, що перебувають поза сферою впливу акціонерного товариства.

    Порядок збільшення статутного капіталу представлено на рис.2.1.[10,125].

Рис. 2.1. Методи та джерела  збільшення статутного капіталу підприємства

    Щодо  зменшення розміру статутного фонду  акціонерного товариства, то воно здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій .

    Перепоною на шляху фінансування українських підприємств за рахунок емісії акцій є відсутність ефективного механізму фондової торгівлі, низька активність учасників фондового ринку. Динаміка торгівлі цінними паперами через основну торговельну систему - «Позабіржова Фондова Торговельна Система» ПФТС зазначена на рис.2.2. [20]. і як видно, з діаграми загальна тенденція зміни обсягів торгів прямує до збільшення, що створює передумови до розвитку фондової торгівлі.

  Рис.2.2.  Загальний обсяг  торгів на ПФТС за 2006-2010 р.р.

    Нерозвиненість  вітчизняного фондового ринку не дозволяє також збільшувати власний капітал за рахунок додаткової емісії акцій. Водночас, як показує практика передбачені законом рівні пріоритетні права всіх акціонерів на придбання акцій додаткової емісії не завжди реалізуються. Поряд із розв'язанням проблеми збільшення розміру власного капіталу акціонерного товариства додаткова емісія акцій може бути використана з метою отримання певним інвестором повного контролю над підприємством, оскільки міноритарні акціонери, зазвичай, не мають можливостей реалізувати своє пріоритетне право на їх придбання [5, 75]. Бувають також випадки, коли публічні акціонерні товариства не можуть провести процедуру розширення статутного капіталу через відсутність попиту на акції додаткового випуску.

    Тому  використання додаткової емісії акцій  як джерела розширення розмірів власного капіталу має здійснюватися з  урахуванням:

• наявного ризику втрати контрольною пакету акцій;
• можливого зменшення доходів його засновників і наявних акціонерів на інвестований в акціонерне товариство капітал;
• витрат з підготовки та розміщення на ринку додаткової емісії акцій .

    Далі  на прикладі публічного акціонерного товариства «Укртелеком»  ми розглянемо в динаміці складові  власного капіталу акціонерного підприємства та методи його збільшення.