Формування та розвиток ринку фінансових послуг в Україні

     Враховуючи  обережну кредитну політику інших депозитних корпорацій (банків), кредитування резидентів здійснювалося в 2010 році на коротші терміни. У річному обчисленні кредити строком до 1 року зросли на 5.1%, строком від 1 року до 5 років - на 3.3%. Водночас кредити, надані на строк більше 5 років у річному обчисленні, зменшились на 5.0%.

     Достатній рівень ліквідності забезпечив зниження вартості кредитів у ІІ-Ш кварталах. В цілому за рік процентна ставка знизилася на 5.9 процентного пункту - до 14.6% річних.

     Динаміка  процентних ставок за кредитами в  іноземній валюті протягом року була різноспрямованою та коливалася в межах  9.5-11.4% річних. За рік процентна ставка за такими кредитами зросла на 0.7 процентного пункту до 10.6% річних.[див. Дод 6] 

     Кредити і депозити на міжбанківському  ринку

     Протягом  2010 року динаміка міжбанківського кредитного та депозитного ринку відповідала коливанням грошового попиту і пропозиції. Загальний обсяг операцій за міжбанківськими кредитами та депозитами у 2010 році становив 898.3 млрд. грн. (у тому числі за кредитами - 703.5 млрд. грн.), що на 4.2% менше, ніж у попередньому році. Середньозважені процентні ставки за міжбанківськими кредитами за рік знизились до 2.6% річних (12.2% річних у 2009 році), а за депозитами - відповідно до 2.9% річних (із 6.9%).[див.Дод 7]

     Залишки за кредитами, наданими на міжбанківському  ринку, на 01.01.2011 р. становили 26.5 млрд. грн. У цілому за 2010 рік залишки за кредитами, наданими на міжбанківському ринку, збільшилися на 28.7%, у тому числі в національній валюті- на 31.1%, в іноземній валюті - на 26.5%. Водночас динаміка залучення депозитів на міжбанківському ринку у звітному році відзначалась низхідним трендом, що було зумовлено достатнім обсягом вільної ліквідності в цілому по банківській системі. Залишки депозитів інших депозитних корпорацій (банків) за рік зменшилися на 19.0%, зокрема у національній валюті - на 32.3%, в іноземній - на 6.2%.[18] 
 
 
 
 
 

2.2. Аналіз страхового  ринку в Україні. 

     За  умов ринкової економіки кожний власник майна підприємства, чи просто громадянин має потребу у страхуванні. Саме страхування дозволяє створити замкнену систему для компенсації збитків від дії негативних природних та інших факторів у матеріальному виробництві та житті людей. У розвинутих країнах страхування є стратегічним сектором розвитку економіки.[12]

     Закон України «Про внесення змін до Закону України  “Про страхування”» від 04.10.2001. 3 2745-ІІІ визначає страхування як « вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів ( страхових внесків,страхових премій) та доходів від розміщення (тимчасово вільних) коштів цих фондів.»[10]

     Страхування – об’єктивно необхідна складова (сегмент) ринкової економіки.

     Страхову  діяльність в Україні здійснюють виключно страховики – резиденти  України. Окрім того, здійснення страхової  діяльності в Україні підлягає ліцензуванню.

     До  суб’єктів страхування також  належать також:

• страхувальники – юридичні особи та дієздатні громадяни , які уклали зі страховиками договори страхування, або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
• Застраховані особи – треті особи, на користь яких страхувальники уклали договір зі страховиком і які можуть набувати прав і обов’язків страхувальника відповідно до договору страхування.
• Отримувач страхового відшкодування, у тих випадках, коли його не може отримати застрахований.

     Предметом страхування виступає не страхова подія, а саме ризик, який може відбутися  або ні.

     Виділяють такі найбільш загальні функції страхування:

• ризикова;
• компенсаційна;
• заощадження коштів;
• формування та використання страхових та резервних фондів;
• репресивна;
• превентивна;
• інвестиційна.

     Приведені функції відносять до специфічних. Але у сфері страхової діяльності виділяють і більш загальні функції: контрольна і ціноутворення.

     За  ринкових умов світовий досвід формує галузевий склад виходячи з загальних  характеристик об’єктів страхування  і виділяє 4 основні галузі: майнове, особисте, страхування відповідальності, страхування економічних ризиків.

     На  відміну від загальноприйнятої  практики в Україні за об’єктами  виділяють такі сфери страхування:

• страхування життя
• ризикове страхування

     Згідно  з Законом «Про страхування» об’єктом страхування можуть бути майнові  інтереси, які не суперечать законодавству України. А вище наведені сфери поділяються на такі основні галузі страхування,які вказано в Законі «Про страхування»:

     - майнове

      - особисте

     - страхування відповідальності[12]

     Перші приватні страхові компанії, які завершили  період монополії Держстраху, з'явилися в Україні на початку 1991р. Саме цей період вважають початком створення страхового ринку України.

     Таблиця 2.4 Етапи розвитку страхового ринку  в Україні

     Важливим  чинником впливу на процеси формування нової стратегії розвитку страхового ринку, механізму регулювання і нагляду за діяльністю у сфері страхування стало прийняття Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 p., відповідно до яких у розвитку страхового ринку визначився й четвертий етап, який характеризується:

     — посиленням вимог до статутної діяльності страховиків, а також вимог з  боку державних регулюючих органів;

• реорганізацією органів страхового нагляду;
• розширенням кількості обов'язкових видів страхування та страхових продуктів загалом.

     У Концепції розвитку страхового ринку  України до 2010 р. зазначено, що в сучасній економіці через страхування  реалізується державна політика соціально-економічного захисту населення, а також формуються значні інвестиційні ресурси. Розвиток страхового ринку і використання його в інтересах сталого розвитку національної економіки в умовах її інтеграції у світове економічне господарство та посилення процесів глобалізації є важливим компонентом національної безпеки. Дослідження тенденцій розвитку страхового ринку України вказує на те, що нині страхування належить до групи найбільш рентабельних та найбільш динамічних галузей національної економіки, а страховий ринок є важливим сегментом фінансового ринку, що впливає на всі соціально-економічні процеси в державі.

     Кількість страхових компаній в Україні  продовжує поступово зростати, як у галузі страхування життя, так  і у галузі ризикових видів  страхування. І хоча Держфінпослуг проводить політику отримання зростання кількості страхових компаній, на ринку припиняє свою діяльність менше страхових компаній, ніж створюється за аналогічний період. Станом на 1 січня 2008 р. в Україні було зареєстровано 466 страховиків, що більше на 35 страхових компаній порівняно з 1 січня 2007 р. З них кількість страховиків, що здійснювали страхування життя зросла на 10 та становила 65, а кількість страховиків, що здійснювали види страхування інші, ніж страхування життя— на 25, що становило 381 компанію. Станом на 1 січня 2008 р. кількість компаній з іноземними інвестиціями становила 78. Протягом 2007 р . до Держреєстру було включено 8 страховиків з іноземними інвестиціями, загальна сума іноземних інвестицій цих компаній становила 65,07 млн грн.

     На  результати діяльності українського страхового ринку впливає динаміка страхування за такими його видами: частка страхування фінансових ризиків суттєво зменшилась і на 1 січня 2008 р. вона становила 21,1 % проти 24 % 2007 р. та 31,6 % — 2006 р. У той же час частка добровільного майнового страхування зростала так: у 2004 р. вона становила 39,3 %, у 2005 р. — 50,3 %, у 2006 р. досягла 56 %, а у 2007 р. зросла до 57,5 %.

     Упродовж  останніх років зберігається позитивна  динаміка зростання активів страховиків. За 2007 р. загальні активи збільшилися на 8,2 млрд грн, а величина активів, визначених ст. 31 Закону України "Про страхування", — на 3,3 млрд грн. Станом на 1 січня 2008 р. страховики володіли активами на суму 32 213 млн грн, з них 8 612,5 млн грн інвестовано на покриття сформованих страхових резервів. 

Рис. 2.1. Динаміка активів та страхових резервів за 2006—2007 pp., на кінець періоду 

     За  останні роки відбулось зростання  величини сформованих страхових  резервів і збільшення інвестицій страховиками. Так, величина сформованих страхових резервів на 1 січня 2005 р. сягала 8 272,2 млн грн, темп зростання порівняно з 2003 р. становив 219 %; станом на 1 січня 2006 р. вона була 5 045,8 млн грн, однак порівняно з попереднім періодом обсяги резервів зменшились на 39 %; станом на 1 січня 2006 р. страхові резерви зросли до 6 014,1 млн грн. Станом на 1 січня 2008 р. загальний обсяг сформованих страхових резервів уже становив 8 423,3 млн грн, у тому числі:

• резерви зі страхування життя — 991,3 млн грн (у 2006 р. — 604,4 млн грн);
• технічні резерви — 7 432,0 млн грн (у 2006 р. — 5 405,8 млн грн).

     Разом із тим, основною проблемою для страховиків  залишається недостатність ліквідних  фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів. Особливо гострою є проблема забезпечення довгострокових зобов'язань за договорами страхування життя. Єдиним джерелом інвестування половини обсягу страхових резервів залишаються банківські вклади (депозити), які мають постійну дохідність та відносну забезпеченість гарантуванням вкладів відповідно до чинного законодавства. Інші активи, що вільні від зобов'язань, найчастіше вкладаються в цінні папери (як правило, акції).

     Водночас  показники розвитку страхової справи в Україні за останні роки свідчать, що інвестиційні можливості національних страхових компаній досить обмежені через недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів. Обсяг ресурсів, які акумулюються українськими страховими компаніями, зовсім невеликий, оскільки невелика фінансова потужність самих страховиків і обсяги їх операцій. Причина полягає у недооцінці ролі та місця страхування з боку держави, потенційних інвесторів, які можуть вкладати капітал у створення і розвиток страхових компаній, а також споживачів страхових послуг.