Формування та розвиток ринку фінансових послуг в Україні

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.3.Нормативно  правове регулювання  РФП. 

          Відносини, що виникають у зв'язку з функціонуванням фінансових ринків та наданням фінансових послуг споживачам, регулюються Конституцією України[1], Господарським кодексом України[2] та законами України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"[3], "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"[4], "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)"[5], "Про цінні папери та фондовий ринок"[6], "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати"[7] , "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні"[8] , «Про банки і банківську діяльність»[9] та іншими законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг, а також прийнятими згідно з цими законами нормативно-правовими актами.

     Державне  регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринку банківських послуг — НБУ; щодо ринків цінних паперів та їх похідних — ДКЦПФР; щодо інших ринків фінансових послуг — спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг – Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (далі — Держфінпослуг).

     Держфінпослуг є центральним спеціально уповноваженим  органом виконавчої влади у сфері  регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.

     Основні завдання Держфінпослуг у межах  її повноважень такі:

     1) проведення єдиної та ефективної  державної політики у сфері  надання фінансових послуг;

     2) розроблення і реалізація стратегії  розвитку ринків фінансових послуг;

     3) здійснення державного регулювання  та нагляду за наданням фінансових  послуг і додержанням законодавства у цій сфері;

     4) захист прав споживачів фінансових  послуг шляхом застосування заходів  впливу з метою запобігання  порушенням законодавства на  ринках фінансових послуг та  їх припинення;

     5) узагальнення практики застосування  законодавства України з питань функціонування ринків фінансових послуг, розроблення і внесення пропозицій щодо його удосконалення;

     6) запровадження міжнародних правил  розвитку ринків фінансових послуг;

     7) сприяння інтеграції в європейський  та світовий ринки фінансових  послуг.[16]

     Державна  комісія з цінних паперів та фондового ринку, як державний колегіальний орган,  забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні, а також здійснення правового регулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, захист інтересів громадян України та держави, запобігання зловживанням та порушенням на фондовому ринку, координація діяльності міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.

       Відповідно до покладеної місії, діяльність Комісії спрямована на всебічне сприяння розвитку українського ринку цінних паперів як одного з найважливіших сегментів вітчизняної економіки.

     Основними завданнями Державної комісії з  цінних  паперів  та фондового  ринку є:

• Формування та забезпечення  реалізації  єдиної  державної політики  щодо  розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в  Україні,  сприяння  адаптації  національного  ринку цінних паперів до міжнародних стандартів.
• Координація діяльності   державних   органів   з   питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних.
• Здійснення державного регулювання та контролю за  випуском і обігом  цінних  паперів та  їх  похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування.    
• Захист  прав  інвесторів  шляхом застосування заходів з запобігання і припинення порушень законодавства  на  ринку  цінних паперів,  застосування  санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.
• Сприяння  розвитку  ринку цінних паперів.
• Узагальнення практики застосування законодавства України з питань  випуску  та  обігу  цінних паперів в Україні, розробка пропозицій щодо їх вдосконалення.[17]

     Відповідно  до Конституції України основною функцією Національного банку є  забезпечення стабільності грошової одиниці України.

   На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності. Національний банк виконує такі функції:

1) відповідно  до розроблених Радою Національного  банку України Основних засад  грошово-кредитної політики визначає  та проводить грошово-кредитну  політику;

2) монопольно  здійснює емісію національної  валюти України та організує  її обіг;

3) виступає  кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює  для банків правила проведення  банківських операцій, бухгалтерського  обліку і звітності, захисту  інформації, коштів та майна;

5) організовує  створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) визначає  систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає  напрями розвитку сучасних електронних  банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює  банківське регулювання та нагляд;

9) веде Державний  реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;

10) веде офіційний  реєстр ідентифікаційних номерів  емітентів платіжних карток внутрішньодержавних  платіжних систем;

11) здійснює  сертифікацію аудиторів, які проводитимуть  аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;

12) складає  платіжний баланс, здійснює його  аналіз та прогнозування;

13) представляє  інтереси України в центральних  банках інших держав, міжнародних  банках та інших кредитних  установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює  відповідно до визначених спеціальним  законом повноважень валютне  регулювання, визначає порядок  здійснення операцій в іноземній  валюті, організовує і здійснює  валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

15) забезпечує  накопичення та зберігання золотовалютних  резервів та здійснення операцій  з ними та банківськими металами;

16) аналізує  стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17) організує  інкасацію та перевезення банкнот  і монет та інших цінностей,  видає ліцензії на право інкасації  та перевезення банкнот і монет  та інших цінностей;

18) реалізує  державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19) бере участь  у підготовці кадрів для банківської  системи України;

20) визначає  особливості функціонування банківської  системи України в разі введення  воєнного стану чи особливого  періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21) вносить  у встановленому порядку пропозиції  щодо законодавчого врегулювання  питань, спрямованих на виконання  функцій Національного банку  України;

22) здійснює  методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

23) здійснює  інші функції у фінансово-кредитній  сфері в межах своєї компетенції,  визначеної законом;

     24) за спрощеною процедурою здійснює  довгострокове рефінансування комерційних банків під заставу іпотечних кредитів, наданих цими банками населенню на інвестування будівництва житла в розмірі не менше ніж 80 відсотків номінальної вартості пулу іпотечних кредитів, наданого у забезпечення відповідним банкам.[18] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ  ІІ. Аналіз функціонування ринку фінансових послуг в Україні. 

2.1.Бнківські послуги на РФП України. 

      Становлення незалежної банківської системи  в Україні бере свій початок від 20 березня 1991 р., з часу прийняття  Закону України "Про банки і банківську діяльність". Цей Закон заклав основи для створення Національного банку України на базі українського республіканського відділення Держбанку СРСР. Національний банк України - юридично і реально центральний  банк нашої держави. Відповідно до цього Закону, в нашій країні були закладені підвалини класичної дворівневої банківської системи. За роки незалежності Укрвїни проведена величезна робота по становленню грошово-кредитної національної системи. Створена дворівнева банківська система, що складається з Національного банку України і системи комерційних банків. Введена в обіг національна грошова одиниця - гривня, побудована власна база для друкування паперових грошей і карбування монет, введена в експлуатацію система електронних розрахунків,запрваджена заснована на міжнародних стандартах система бухгалтерського обліку в банках, створенні валютний ринок і ринок ціних паперів.[13]

      Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає структуру  банківської системи, економічні, організаційні   і   правові    засади    створення,    діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

       Банк  -  юридична особа, яка  на підставі банківської ліцензії  має  виключне право надавати  банківські послуги, відомості  про яку внесені  до  Державного  реєстру  банків.

       Банківська діяльність - залучення у  вклади  грошових  коштів фізичних  і  юридичних  осіб  та  розміщення зазначених коштів від свого імені,  на власних умовах та на власний ризик,  відкриття  і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.[9]

     Для розкриття специфіки потреб, які  задовольняються шляхом надання  банківських послуг, здійснимо класифікацію їх за такими напрямами: клієнти банку, спектр послуг, надаваних різноманітним  клієнтам, різновиди цих послуг.

     Це  можна відобразити з допомогою  таблиці 2.1 

Таблиця 2.1 Загальна класифікація банківських послуг