Формування прибутку підприємництва

Система цього взаємозв’язку дозволяє виявити роль окремих факторів, які  впливають на формування прибутку від  реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечити ефективне управління цим процесом.

Стратегія управління підприємством  пов’язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів, що одержує  підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім  обсягами його діяльності (товарообороту), а також асортиментною, ціновою  політикою і ресурсним забезпеченням  товарообороту.

На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життевого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством  в майбутньому періоді, тактики  їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися в інтервалі  від точки беззбитковості до точки  рівноваги, яка відповідає одержанню  максимального прибутку. Як відомо, кожна одиниця товарообороту  додає певну величину до доходу і  витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо різниця  між доходами і витратами зростає, то це означає і зростання прибутку підприємства.

 

На другому етапі обгрунтування  стратегій визначають обсяг товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообороту, який відповідає попиту на товари і ресурсозабезпеченості  обороту (можливий обсяг закупки  товарів, потужність торговельного  підприємства і її визначення, чисельність  робітників і продуктивність їх праці ).

Розробка асортиментної політики підприємства (третій етап) має бути спрямована на оптимальну товарно-групову  структуру відповідно до структури  попиту населення.

Обгрунтування цінової політики (четвертий  етап) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок – максимальний прибуток.

Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в  ході п’ятого етапу обгрунтування  стратегій управління прибутком, має  передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного  обсягу виробництва із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи розробки стратегій пов’язані з розв’занням  завдань управління валовим доходом  та поточними витратами торговельного  підприємства. Результатом розробки стратегії є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів  та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволить  оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг  отримання прибутку необхідно порівняти  з його цільовим розміром. Якщо відповідність  досягнута, тобто можливий прибуток більше або дорівнює цільовому прибутку, стратегічний план приймається до виконання (дев’ятий етап), здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви  збільшення прибутку за рахунок раціонального  використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто  відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.[21, 123-127].

 

 

 

 Висновки

 

          Застава виживаності підприємства - його стабільність на ринку. Щоб підприємство могло ефективно функціонувати і розвиватися, йому насамперед потрібна усталеність грошового виторгу, достатньої для розплати з постачальниками, кредиторами, своїми робітниками, місцевими органами влади, державою. Після розрахунків і виконання зобов'язань необхідна ще і прибуток, обсяг якого повинний бути, принаймні, не нижче запланованого. Але фінансова усталеність не зводиться тільки до платоспроможності. Для досягнення і підтримки фінансової стабільності важливі не тільки абсолютні розміри прибули, скільки щодо обсягу капіталу й обсягу його виторги, тобто показники рентабельності.

Ріст виторгу і прибутків, що сприяє нарощуванню рентабельності, росту усталеності підприємства, зменшенню можливості його банкрутства, раціональний лише до визначених меж, оскільки, як правило, високу рентабельність ринкових позицій забезпечують, діючи  з підвищеним ризиком. У цьому  випадку зростають потенційні можливості збитків, а в наступному і банкрутства.

Результати підприємницької діяльності багато в чому вирішуються вибором  складу і структури, що виготовляється і реалізованих товарів, що робляться  послуг. Тут важлива не тільки загальний  розмір витрат, але і залежність між постійними і перемінними  витратами, що визначають швидкість  обороту капіталу. Велике значення має для дії менеджера або  керівника урахування повною мірою  особливостей тієї стадії життєвого  циклу, на якому знаходиться фірма.

Прямуючи вирішити постійно виникаючі  конкретні питання, одержати кваліфіковану  оцінку фінансового положення, керівники  підприємств усе частіше удають до даних урахування і, як слідство, до даних фінансового й управлінського аналізу. При цьому вони, як правило, не задовольняються констатацією розміру  показників звітності, а розраховують одержати конкретний висновок про достатність  платіжних засобів, нормальних співвідношеннях  власного і позикового капіталу.

У цих умовах змінюється роль бухгалтерії, у чиї функції входить не тільки забезпечення поточного урахування й упорядкування звітності, але  й аналіз фінансового положення  з метою ефективного керування  підприємством. Задовольнити нові запити адміністрації має можливість тільки бухгалтер аналітик, спроможний розібратися в економіці підприємства, виявити її хворі місця на основі фінансово-облікових даних, здійснити податкове планування. Цілком очевидно, що фінансовий добробут фірми прямо пропорційно рівню організації в ній системи управлінського урахування.

Для реалізації даних задач необхідна  реальна база. Такою базою і  є облікова політика підприємства, розробка і реалізація облікової  політики пов'язані з практичним здійсненням бухгалтерського обліку на підприємстві.

Розрахунки як загальної, так і  порівняльної економічної ефективності витрат не повинні обмежуватися  показниками , що узагальнюють. Для  всебічного обгрунтування й аналізу  економічної ефективності витрат, виявлення  резервів підвищення їхньої ефективності при прийнятті остаточних рішень варто використовувати додаткові показники, що характеризують окремі сторони одержуваного ефекту: продуктивність праці, фондовіддачу, питомі капітальні вкладення, економія сировини, матеріалів, палива, енергії, зниження витрат виробництва, соціальні результати.

У умовах ринкової економіки основним критерієм оцінки господарської  діяльності підприємств, фірм служать прибуток і рентабельність стосовно   фондів. Якщо на рівні народного господарства найбільше достовірним вираженням цілі, що обоїться, виробництва є національний доход, то критерій оптимальності для підприємства ніяк не може збігатися з подібним критерієм для народного господарства. Це випливає з одного з найважливіших принципів побудови механізму інтенсивного господарювання на базі ринкової економіки, що полягає в тому, що в плануванні необхідно розрізняти економічні системи різного рівня. Пропозиції про так називану «системі показників» нереальні і неефективні. Дійсно, що повинно робити підприємство? Стежити за виконанням множини окремих показників, що входять «систему», або працювати розкуто, самостійно, ініціативно, контролюючи і прямуючи до досягнення показника економічної ефективності, що узагальнює, виробництва - прибутку і рентабельності стосовно фондів? Відповідь на це питання тільки один - прибуток і рентабельність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

 

1. Конституція України від 28.06.2006 № 254к/96-ВР. – Відомості Верховної  Ради України. - 2006. -№ ЗО (23.07.06). - С.141.
2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 № 2542-ІП // Відомості Верховної Ради України. -2001. -N37-38 (21.09.2001).-С.189.
3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-ГУ. – Відомості Верховної Ради України. - 2003. -№ 18 (02.05.2003). - С.144.
4. Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.07): Закон України від 28.12.2008 № 334/94-ВР - Урядовий кур'єр. - 2008. -№ 105-106 (12.06.08)
5. Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.07  №168/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. -2003. -№21. - С.156.
6. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Булгакова С.О.,  Куліш А.П. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. Поддєрьогіна А.М. — 5-те вид., перероб. та доп. — К. : КНЕУ, 2004. — 546с.
7. Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств. — К. : Центр навчальної  літератури, 2004. — 460с.
8. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. . Фінансова діяльність підприємств. Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 384 с.
9. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности – М.: Финансы и статистика, 2003 р. – 624 с.
10. Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов – М.: Издательское объединение «ЮНИТИ–ДАНА», 2003 – 631 с.
11. Бланк И.А. Управление прибылью. – К.: Ника–Центр, 2003. – 544 с.
12. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. Учебный курс. – К.: Ника–Центр, Эльга, 2001. – 528 с.
13. Большаков С.Ф. Основы управления финансами: учебное пособие. – М.: ФБК–ПРЕСС, 2000. – 368 с.
14. Бригхэм Ю.Ф. Основи фінансового менеджменту: Підручник. – К.: "МОЛОДЬ", 2003 – 100 с.
15. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. – М.: Финансы и статистика, 2006 – 799 с.
16. Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерский учет. – К.: "Скарби", 2006. – 384 с.
17. Заруба О.Д. Фінанси підприємств у банках: Навчальний посібник. – К"Знання", 2003. – 172 с.
18. Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 2006. – 432 с.
19. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методы: Учеб. Пособие/Пер с франц. Под ред. проф. Я.В. Соколова. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 2004. – 576 с.
20. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства: Підручник – К. Либідь, 2005 – 160 с.
21. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия: методы оценки.–М.:ИКЦ «Дело и Сервис», 2007 – 224 с.
22. Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов. – М. Финансы, ЮНИТИ, 2008 – 639 с.
23. Практикум по финансовому менеджменту: учебно–деловые ситуации, задачи и решения/ Под ред. Е.С. Стояновой. – М.: Перспектива, 2007 – 140 с.
24. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. – К.: Издательский дом "Максимум", 2001, 600 с.
25. «Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт послуг), що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), і про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподатковуванні прибули». Економічна газета. «Економіка і життя», № 33, серпень 2010 р. 
26. Збірник актів і нормативних документів за 2010 р. - М.: Звістки, 2010 р.
27. Економіка підприємства. Л. Я. Аврашков, В. В. Адамчук, О. В. Антонова й ін.; під ред. Проф. В. Я. Гонинкеля, проф. В. А. Швандара. - 2-е изд., пере раб. і доп. - М. Банки і біржа, ЮНИТИ, 2008 р.
28. Фінансовий менеджмент: теорія і практика. Під ред. Стояновой. - 4-е изд., пере раб. і доп.  К.: Изд-во «Перспектива», 2009 р.
29. Бланк И.А. Стратегія і тактика керування фінансами. - Київ: ИТЕМлтд, АДЕФ-Украина, 2007 р.
30. Крейнина М.А. Аналіз фінансового стана й інвестиційної принадності акціонерних товариств у промисловості, будівництві і торгівлі. - М.: ДИС, МВ-Центр, 2007 р.
31. Теорія і практика антикризового керування. Під ред. Бєляєва С.Г. і Кошкина В.И. - М.: Закон і право, ЮНИТИ, 2007 р.
32. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Економіка: принципи, проблема і політика: пров. з англ. Т. 1, 2. - К. Республіка, 2009 р.
33. Практикум по фінансовому менеджменті: Учбово-ділові ситуації, задача і рішення. Під ред. Стояновой Е. С. - К.: Перспектива, 2008 р.
34. Фінансове керування компанією. Під ред. Е. В. Кузнєцов. - К.: Фонд «Правова культура», 2007 р.
35. Керування оборотним капіталом. Стоянова А. В., Бикова Е. В. - К.: Перспектива, 2008 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

¹ Экономическая газета. «Экономика и жизнь»,  № 33, август 1992 г.

² «Положение о составе затрат по производству и реализации продукции (работ услуг), включаемых в себестоимость продукции (работ, услуг), и о порядке формирования финансовых результатов, учитываемых при налогообложении прибыли». Экономическая газета. «Экономика и жизнь», № 33, август 1992 г.

¹ Э. И. Уткин, «Финансовый менеджмент», стр. 2. М.:  изд.  «Зерцало», 1998 г.

² Э. И. Уткин, «Финансовый менеджмент», стр. 12. М.:  изд.  «Зерцало», 1998 г.

¹ Финансовый менеджмент: теория и практика. Под ред. Стояновой. – 4-е изд., перераб. и доп. М.: Изд-во «Перспектива», 1999 г.

⁴ Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. – Киев: ИТЕМлтд, АДЕФ-Украина, 1997 г.

⁵ Крейнина М.А. Анализ финансового состояния и инвестиционной привлекательности акционерных обществ в промышленности, строительстве и торговле. – М.: ДИС, МВ-Центр, 1997 г.

⁶ Теория и практика антикризисного управления. Под ред. Беляева С.Г. и Кошкина В.И. – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997 г.

¹ Мексон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: пер. с англ. – М.: Дело, 1996 г.

² Сборник законодательных актов и Законов УКРАЇНИ. – М.: Известия, 1994 г.

³ Там же.