Фінансовий моніторинг

     -придбання особою цінних паперів за готівку;

     -виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання стра-хової премії;

     -виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;

     -розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших цінностей в ломбард.

     Відповідно до статті 12 Закону «Про запобігання та протидію лега-лізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» фінансова опе-рація підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, якщо вона має одну або більше зазначених ознак:

     1) заплутаний або незвичний характер  фінансової операції, яка не має  очевидного економічного сенсу  або очевидної законної мети, зокрема:

     а) прийняття суб’єктом первинного фінансового моніторингу коштів від особи, яка пропонує або погоджується на отримання процентів по депо-зиту, нижчих за процентну ставку, що встановлена у банку на поточний мо-мент, або сплату комісій (плати за здійснення окремих операцій з його кош-тами) у розмірах, більших ніж визначені суб’єктом первинного моніторингу за тотожними вкладами або операціями на поточний момент;

     б) наполягання особи провести операцію за правилами, відмінними від встановлених законодавством та внутрішніми документами  суб’єкта первин-ного моніторингу щодо таких операцій за змістом або за строками її про-ведення;

     в) внесення особою у раніше узгоджену  схему проведення операції (операцій) безпосередньо перед початком її реалізації значних змін, що особ-ливо стосуються напряму руху грошових коштів або іншого майна, в тому числі неодноразова зміна банківських реквізитів бенефіціара після надання першого доручення на переведення коштів або індосацію платіжних доку-ментів, надання доручення на перерахування коштів бенефіціару через два та більше рахунки інших осіб;

     г) представлення особою інформації, яку  неможливо перевірити;

     ґ) неможливість встановлення контрагентів особи, прийняття суб’єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка надсилає кошти на адресу іншої сторони цивільно-правової угоди, внаслідок чого такі кошти повертаються без виконання фінансової операції у зв’язку з незнаходженням такої іншої сторони або у зв’язку з її відмовою щодо їх прийняття;

     д)відмова в наданні особою (клієнтом) відомостей, передбачених зако-нодавством та відповідними внутрішніми документами суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

     е)регулярне укладення особою строкових угод або використання інших похідних фінансових інструментів, особливо таких, що не передбачають по-ставки базового активу, за фінансовими операціями з одним або кількома контрагентами, результатом чого є постійний прибуток або постійні збитки особи;

     є) прийняття суб’єктом первинного фінансового моніторингу коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка здійснює неодноразовий обмін цінних паперів на інші цінні папери протягом поточного року без отримання або надання грошових компенсацій, пов’язаних з таким обміном;

     ж) настання страхового випадку протягом короткого терміну, який визначається спеціально уповноваженим органом  виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, після укладення страхової угоди;

     2) невідповідність фінансової операції  діяльності юридичної особи, що  встановлена статутними документами  цієї особи, зокрема:

     а) не пов’язане з діяльністю особи істотне збільшення залишку на ра-хунку, який згодом перераховується іншому суб’єкту первинного фінансово-го моніторингу або використовується для цілей купівлі іноземної валюти (з переказом на користь нерезидента), цінних паперів на пред’явника;

     б) відсутність зв’язку між характером і родом діяльності особи з послугами, за якими особа звертається до суб’єкта первинного фінансового моніторингу;

     в) регулярне представлення чеків, емітованих банком-нерезидентом та індосованих нерезидентом, на інкасо, якщо така діяльність не відповідає діяльності особи, відомій суб’єкту первинного фінансового моніторингу;

     г)зарахування на рахунок особи значної кількості платежів від фізик-них осіб на суму, що не перевищує суму, визначену статтею 11 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло-чинним шляхом», у тому числі через касу суб’єкта первинного фінансового моніторингу, якщо діяльність особи не пов’язана з наданням послуг населе-нню, збором обов’язкових або добровільних платежів;

     ґ) істотне збільшення частки готівки, що надходить на рахунок особи, якщо звичайними для основної діяльності особи є розрахунки в безготівковій формі;

     д) розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів особою, яка за рівнем доходу чи сферою діяльності не може здійснювати  фінансову операцію на таку суму;

     е) разовий продаж (купівля) особою великого пакета цінних паперів, що вільно не обертаються  на організованому ринку, за умови, що особа не є професійним учасником  ринку цінних паперів і цінні  папери не передаються особі в  погашення простроченої заборгованості контрагента перед особою;

     3) виявлення неодноразового здійснення  фінансових операцій, характер яких  дає підстави вважати, що метою  їх здійснення є уникнення  процедур обов’язкового фінансового моніторингу, передбачених Законом, зокрема:

     а) регулярне зарахування на рахунок  особи (у випадку юридичної особи, якщо це не пов’язано з її основною діяльністю) коштів у готівковій формі з подальшим переказом усієї або більшої частини суми протягом одного операційного дня або наступного за ним дня на рахунок клієнта, відкритий в іншого суб’єкта первинного фінансового моніторингу, або на користь третьої особи, у тому числі нерезидента;

     б) передавання особою доручення про  здійснення фінансової операції через  представника (посередника), якщо представник (посередник) виконує доручення особи без встановлення прямого (особистого) контакту з суб’єктом первинного фінансового моніторингу.

     Внутрішній  фінансовий моніторинг може здійснюватися  й щодо інших фінансових операцій, коли у суб’єкта первинного фінансового моніторингу виникають підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів. 

Розділ  ІІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ 

     Зважаючи  на те, що в Україні система фінансового моніторингу діє до-сить короткий термін в порівнянні з іншими країнами, що успішно борються з таким явищем як відмивання доходів, та з метою максимального набли-ження системи фінансового моніторингу до передового досвіду цих країн вона потребує ряду вдосконалень.

     Так, керуючись стандартами Базельського комітету банківського нагля-ду, можна навести основні напрямки вдосконалення системи фінансового моніторингу, зокрема: банки повинні ставити перед собою цілі досягнення ефективності операцій, достовірності і повноти фінансової і управлінської інформації, а також дотримання законодавчих і нормативних актів.

     У ході проведення фінансового моніторингу  банку варто особливу ува-гу приділяти ризику репутації, концентрації, операційному та юридичному ризикам. Будь-який з них може в результаті призвести банки до значних фінансових втрат (наприклад, через зняття вкладниками коштів, претензії до банку, витрат на розслідування, втрати кредитів), а також до необхідності відволікати керівництво, його час від вирішення проблем, що виникають.

     Ризик для репутації складає основну  загрозу для банків, оскільки характер їхнього бізнесу вимагає підтримки  довіри у вкладників і кредиторів, інших учасників фінансового  ринку. Ризик для репутації визначається як вірогідність того, що погана слава про практику ділових відносин та співро-бітництво банку, незалежно від того, правда це чи ні, призведе до втрати віри в надійність установи. Банки особливо вразливі до ризику репутації, оскільки банк може дуже легко стати знаряддям чи жертвою незаконної діяльності з боку своїх клієнтів. Зважаючи на це, банк повинен захистити себе за допо-могою ефективної програми «Знати свого клієнта» (Know Your Clients, KYC), проявляючи неослабну пильність. Активи під управлінням або ті, які утри-муються на фідуціарній основі, можуть створювати особливу небезпеку для репутації.

     Операційний ризик може бути визначеним як ризик  прямих чи не-прямих витрат в результаті невідповідних чи ненадійних внутрішніх про-цесів, людей чи систем, або через зовнішні події. Більша частина операцій-ного ризику в контексті програми «Знати свого клієнта» пов’язана зі слабкіс-тю у впровадженні банківських програм, неефективності процедур контролю і неспроможністю проявляти належну ретельність. І тому потрібно ефектив-но керувати своїм операційним ризиком, щоб враження суспільства не могло перервати операції або погано вплинути на бізнес банку [16, c.28].

     Ймовірність того, що судові процеси, несприятливі судові рішення або контракти, проти  яких не можна висунути претензії  в суді, можуть перервати операції або погано вплинути на них чи на стан банку, характеризує юридичний ризик. Банки можуть притягатися до судової відповідальності в результаті недотримання обов’язкових стандартів KYC, або в результаті недостатньої старанності. В результаті цього банки можуть, наприклад, бути оштрафованими, нести кримінальну відповідальність і підлягати особливим штрафам, накладеним працівниками нагляду. Дійсно, судова справа, яка стосується банку, може привести до набагато значних витрат, ніж звичайні юридичні витрати. Щоб банки змогли ефективно захистити себе від таких юридичних ризиків, їм необхідно достатньо ретельно встановлювати особу своїх клієнтів і розуміти їхній бізнес.

     Клієнт  має право переводити свій рахунок  з одного банку до іншого. Хоч  переведення сальдо з рахунка на інший рахунок, відкритий на ім’я іншого клієнта в іншому банку, де дотримуються таких самих стандартів KYC, може здаватися зручним, банкам, проте, слід розглядати можливість того, що попередній менеджер рахунка міг попросити про переведення рахунка через виникнення підозри щодо характеру діяльності клієнта. Однак, якщо у банка є якась причина вважати, що заявнику відмовлено в наданні послуг в іншому банку, потрібно ще з більшою старанністю перевіряти цього клієнта.

     Важливим  аспектом ефективних процедур KYC є постійний моніто-ринг. Банки повинні здійснювати ефективний контроль та зменшувати ризи-ки тільки в тому випадку, якщо у них є розуміння нормальної розумної ра-хункової діяльності їх клієнтів, і таким чином, можливість ідентифікації операцій, які виходять за рамки звичайної схеми рахункової діяльності. Без таких знань існує велика імовірність, що вони не зможуть виконувати свій обов’язок повідомляти про підозрілі операції відповідним органам у випад-ках, коли від них це вимагається. Моніторинг має бути чутливим до ризиків. Для всіх рахунків у банках мають діяти системи для виявлення незвичайних чи підозрілих схем діяльності. Цього можна досягти, встановивши межі для певного класу чи категорії рахунків. Особливу увагу слід приділяти опера-ціям, які виходять за встановлені межі. Певні типи операцій мають викликати у банків підозру, що клієнт займається незвичайною або підозрілою діяль-ністю. Це можуть бути операції, які не мають економічного чи комерційного значення, або такі, в яких фігурують великі суми готівкових вкладів, що не відповідають нормальним та очікуваним операціям клієнта. Дуже великий оборот на рахунку, що не відповідає його сальдо, може вказувати на те, що кошти «відмиваються» через цей рахунок. Потрібно включити до процедур та/ або інструкцій юрисдикції з боротьби проти відмивання грошей приклади підозрілої діяльності, які можуть бути дуже корисними для банків.

     Беручи  до уваги досвід Бельгії, можна додати до напрямків вдоско-налення розвитку системи фінансового моніторингу те, що кожен працівник на кожній ділянці діяльності повинен підпорядковуватись однаковим осно-вам професійної етики, не обминаючи, однак, специфіки своєї діяльності [16, c.29].

     У цілях підвищення та покращення навчання працівників усі банки повинні  мати поточні програми навчання для своїх працівників, щоб бан-ківський персонал був адекватно навчений процедурам KYC. Графік навча-ння та зміст навчальних програм для працівників різних секторів має бути адаптований банком відповідно до своїх потреб. Вимоги до навчання мають бути різними для нових працівників; для працівників, що обслуговують клієнтів («фронт-офіс»); працівників, відповідальних за дотримання норм і положень, чи працівників, які обслуговують нових клієнтів. Нових працівни-ків банку слід виховувати так, щоб вони поважали правила KYC і викону-вали їх основні вимоги. Персонал «фронт-офісу», який безпосередньо працює з громадськістю, має бути навчений перевірці ідентичності нових клієнтів, виявленню належної обачності в обробці рахунків клієнтів на поточній ос-нові і виявленню схем підозрілої діяльності. Регулярне навчання має постій-но повторюватися для нагадування працівникам про їх обов’язки та інфор-мування про нові розробки. Важливо, щоб усі відповідні працівники усвідо-мили постійну потребу в політиці KYC та її впровадженні. Культура обслуго-вування в банках, що сприяє такому розумінню, є основною запорукою її успішного виконання.