Фінансове планування на підприємстві

У цілому процес бюджетування охоплює діяльність усіх структурних підрозділів і всі аспекти діяльності підприємства. Бюджети складають як для окремих структурних підрозділів, так і для підприємства в цілому. За наявності в складі підприємства кількох підрозділів, які можна охарактеризувати як центри витрат, доходів та прибутку, бюджети складають окремо для кожного підрозділу з метою закріплення персональної відповідальності за їх виконання, і вже після цього консолідують в єдиний бюджет. Бюджети підрозділів агрегують в основний операційний бюджет, який визначає діяльність усього підприємства.

Кожен із бюджетів підприємства повинен мати відповідний ступінь деталізації, бути досяжним і пристосованим до внесення змін. Сам процес бюджетування повинен бути підкріплений відповідним методологічним та програмним забезпеченням. Бюджетний процес не може бути ефективним без запровадження і правильного складання стандартизованих бюджетних форм, а також чіткого виконання інструкцій і процедур бюджетного процесу.

Бюджети та плани, що використовуються в процесі їх формування, не мають стандартизованої форми і призначені для внутрішнього використання. Вони мають конфіденційний характер, надають оперативну інформацію про ефективність управління рухом фінансових ресурсів на підприємстві і є основним інструментом контролю в системі фінансового планування. Структура системи бюджетів і рівень їх деталізації визначаються розмірами та організаційною структурою підприємства, специфікою виробничо-господарського процесу, організацією систем фінансового обліку та контролю на підприємстві, потребами в інформаційному забезпеченні фінансового менеджменту.

Склад і структура бюджетів обґрунтовуються фінансовим відділом і затверджуються керівниками підприємства. Дані, які використовують працівники фінансового відділу при складанні бюджетів, формуються на основі натуральних показників, розроблених економічним відділом підприємства.

Процес формування системи бюджетів на підприємстві включає:

      визначення видів планів та бюджетів, які передбачено використовувати в ході бюджетування;

      встановлення підрозділів та посадових осіб, які братимуть участь у бюджетуванні, та визначення їхніх повноважень;

      визначення бюджетних періодів та інтервалів бюджетування;

      розробку послідовності складання бюджетів;

      визначення порядку їх узгодження та консолідації;

      аналіз структури собівартості продукції та вибір найважливіших її складових з метою подальшого відображення у відповідних планах та бюджетах;

      вибір статей доходів і витрат, які будуть використані в процесі складання бюджетів, поділ витрат на постійні та змінні;

      вибір фінансових показників, нормативів та коефіцієнтів, які будуть використані для здійснення контролю за фінансовим станом підприємства;

      визначення процедур оцінки виконання бюджетів, аналізу відхилень від бюджетних показників і внесення змін до системи бюджетів.

Система бюджетів невеликого підприємства має досить простий вигляд. Впровадження бюджетування на великих підприємствах потребує побудови досить складної системи взаємопов'язаних бюджетів, а також чіткого розподілу функцій і повноважень усіх, хто бере участь у бюджетному процесі.

У цілому для створення ефективної системи бюджетування на підприємстві необхідно мати висококваліфіковані кадри в галузі фінансового менеджменту та відповідне методичне і програмне забезпечення, що потребує значних фінансових витрат. Необхідним є також високий рівень трудової дисципліни, який забезпечував би чітке виконання планових завдань, і стабільне макроекономічне середовище.

Розглянемо тепер поняття операційного бюджету.

Операційний бюджет підприємства – розпис на плановий період доходів і витрат підприємства.

Його формують на основі планів реалізації, матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, інших планів (див. рисунок), які відрізняються значним рівнем деталізації даних і мають вартісне вираження. Для операційного бюджету характерна багатоступенева ієрархічна структура побудови, оскільки він формується на основі узгоджених між собою бюджетів нижчого рівня. Механізм формування операційного бюджету та прогнозної фінансової звітності зображено на малюнку 1.

Складання плану реалізації – початковий етап у формуванні операційного бюджету. Більшість інших планів визначаються планом реалізації, тому від обґрунтованості й реалістичності останнього залежить якість операційного бюджету.

У плані реалізації відображуються обсяги реалізації продукції у вартісному вираженні за періодами (місяцями, кварталами чи роками). Обсяг реалізації продукції у к-му періоді Дк визначається сумою очікуваних надходжень Д за всіма видами продукції, які планує виробляти та реалізовувати підприємство у плановому періоді, тобто:

,                                                                       [3]

де:   Ці, Кі – прогнозні відпускна ціна та кількість реалізованої у k-му періоді продукції і-того виду.

І ціни, і загальна кількість реалізованої продукції не можуть залишатися незмінними протягом планового періоду. Кількість реалізованої продукції, як правило, зростає, а ціни суттєво залежать від очікуваних рівнів інфляції та прогнозного попиту на продукцію. Для оцінки попиту, цін на продукцію і прогнозу обсягів реалізації при складанні операційного бюджету використовують різні методи, зокрема маркетингові дослідження ринку, методи експертних оцінок і економіко-математичного моделювання. При цьому, визначаючи ціни на продукцію, обов'язково враховують рівень витрат на виробництво та реалізацію продукції, наявність на ринку подібних товарів, рівень цін конкурентів, еластичність попиту на дану продукцію, державне регулювання ринку та інші внутрішні й зовнішні чинники. Прийнятні для ринкового середовища методики визначення цін на продукцію, як правило, враховують собівартість виробленої продукції, очікування споживачів і конкурентне середовище ринку.

Малюнок 1. Механізм формування операційного бюджету та прогнозної фінансової звітності

План виробництва ґрунтується на даних плану реалізації та необхідних для забезпечення неперервного виробничого процесу запасах сировини, матеріалів і готової продукції. Обсяг виробництва Вk у k-му періоді визначається сумою кількості реалізованої в цьому періоді продукції Кk та необхідним для забезпечення виробництва залишком продукції на кінець періоду ЗПк:

,                                                                       [4]

або різницею між потребами в готовій продукції протягом k-того періоду ГПk то залишком продуцкій на початок цього періоду ЗПк0:

,                                                                       [5]

План прямих матеріальних витрат формується на основі даних про обсяги виробництва, нормативи витрат сировини і матеріалів на одиницю виробленої продукції, цільові запаси сировини на початок та кінець періоду, ціни на сировину й матеріали. План містить дані про собівартість Сk витрачених у k-му періоді при виробництві продукції сировини та матеріалів. Собівартість визначається сумою вхідних запасів сировини, матеріалів та незавершеного виробництва ЗМk0, придбаних протягом k-го періоду сировини та матеріалів ПМk за вирахуванням вихідних запасів сировини, матеріалів та незавершеного виробництва ЗМk:

Сk = ЗМk0, + ПМk – ЗМk.                                                                         [6]

План амортизаційних відрахувань складають на основі даних про необоротні активи, які будуть використані для виробництва продукції в плановому періоді, зокрема ті, що заплановані до введення в дію чи придбання, а також ті, що підлягають виведенню чи будуть повністю амортизовані.

План прямих витрат на оплату праці передбачає урахування витрат робочого часу, необхідного для забезпечення виконання плану виробництва, а також чисельності працюючих, планових ставок заробітної плати та можливих змін в оплаті праці.

План собівартості реалізованої продукції містить дані про витрати, здійснені в кожному з періодів на виробництво реалізованої у цьому періоді продукції. Собівартість реалізованої у k -му періоді продукції визначяється різницею між собівартістю запасів готової продукції на початок і кінець періоду. При цьому собівартість запасів готової продукції на кінець періоду СПk являє собою суму собівартостей запасів готової продукції на початок періоду СПk0, віробленої у k-му періоді продукції СВПk за вирахуванням собівартостей реалізованої протягом періоду продукції СРПk:

СПk = СПk0, + СВПk – СРПk.                                                           [7]

Собівартість виробленої у k-тому періоді розраховують на основі даних планів прямих матеріальних витрат, витрат на оплату праці та інших прямих витрат.

План витрат на збут передбачає розрахунок усіх витрат, пов'язаних із реалізацією продукції. Окремі складові таких витрат обчислюють за різними методиками. Так, транспортні витрати в разі невеликого їх обсягу в структурі витрат розраховують у процентному відношенні до обсягу реалізованої продукції. Витрати на рекламу і маркетинг також можуть бути заплановані у процентному відношенні до обсягів реалізації або з урахуванням фінансових можливостей підприємства, поставлених у ході фінансового планування цілей і завдань чи витрат підприємств-конкурентів, які реалізують на ринку подібну продукцію.

Структура адміністративних витрат суттєво залежить не тільки від обсягів діяльності підприємства, а й від його фінансової політики. Тому при складанні плану адміністративних витрат недоцільно використовувати типові класифікації. Важливо виділити й чітко обумовити основні складові витрат, а менш суттєві – згрупувати. Оскільки адміністративні витрати не стосуються діяльності окремих підрозділів, складанням плану таких витрат займаються співробітники, які узагальнюють бюджети підрозділів і формують бюджет всього підприємства.

Висновки

Таким чином фінансове планування – це процес визначення обсягів фінансових ресурсів, за джерелами формування та напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками діяльності підприємства в плановому періоді.

Мета фінансового планування – забезпечення господарської діяльності підприємства необхідними джерелами фінансування. Фінансове планування пов`язане з плануванням виробництва на підприємстві. Показники усіх планових фінансових документів тісно корелюються з планами з обсягу виробництва, асортименту товарів, собівартості продукції. Основне призначення фінансового планування в створенні необхідних умов для успішного виконання цих планів. В основу фінансового планування покладено стратегічні і виробничі плани. Стратегічний план передбачає формування цілей і задач, а виробничий план складається на підставі стратегічного і передбачає визначення виробничої, маркетингової, науково – дослідної та інвестиційної політики.

Фінансове планування втілює встановлені цілі у форму конкретних фінансових показників і забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції. Значення фінансового планування полягає в тому, що воно дає можливість визначити життєздатність проекту підприємства з умов конкуренції і є інструментом одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Фінансове планування передбачає багато методів, найчастіше з яких використовується балансовий метод. Серед методів також відомі: нормативний, розрахунково – аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко – математичне моделювання. При плануванні необхідно, вибирати найбільш вигідні варіанти капіталовкладень, враховувати собівартість тощо. В сучасних економічних умовах основним документом фінансового планування на підприємстві, є бізнес – план.

Бізнес – план складається для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, а також для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю. Одним із важливих елементів бізнес – плану є фінансовий план, який включає як правило наступні документи: прогноз обсягів реалізації, кошторис грошових видатків і надходжень, таблицю доходів і витрат, прогнозований кошторис активів та пасивів підприємства, розрахунок точки досягнення беззбитковості. Фінансовий план складається поетапно. Сукупність усіх планових розрахунків підприємства, тобто виробничі плани, маркетингові програми, план впровадження нової техніки і технології, план матеріально – технічного постачання, фінансовий план являє собою бізнес – план діяльності підприємства.

Кожне підприємство, незалежно від масштабів і виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового господарювання займається плануванням. Відсутність планів супроводжується помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позицій на ринку, нестійкого фінансового стану, банкрутства підприємств.

Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів для потреб підприємства. Це забезпечується тим, що, по-перше, воно виходить із необхідності найефективнішого використання виробничих потужностей нової техніки, передової технології виробництва, поліпшення якості продукції; по-друге, виконання планів з прибутку та обсягу інших фінансових ресурсів (наприклад амортизації на повне відтворення основних засобів) потребує дотримання планових норм витрат праці і матеріальних ресурсів; по-третє обсяг фінансових ресурсів, який визначається при плануванні, не дає змоги підприємству або утруднює створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, робити позапланові капітальні вкладення.

Орієнтація плану на соціальний і економічний розвиток підприємства, як один із принципів фінансового планування при його раціональному використанні забезпечує економічну і кадрову стабільність, сприяє творчому пошуку й зростанню ефективності виробництва.

Головним висновком з усього вищесказаного, є те, що без фінансового планування і таких важливих компонентів цього процесу як фінансовий та бізнес плани не може бути досягнутий той рівень управління виробничо – господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку. Ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони і ділянки його функціонування.