Фінансове планування на підприємстві

Курсова робота

по курсу «Бюджетування діяльності суб’єктів господарювання»

на тему: «Фінансове планування на підприємстві»

Реферат

Курсова робота: 42с., 7 табл., 6 рис., 2 додатка, 14 джерел.

Об’єкт досліджень – теоретично-методологічні та організаційні проблеми, що виникають під час бюджетування діяльності підприємства.

Мета роботи – дослідження і проведення порівняльного аналізу сучасних методів і методик проведення бюджетування діяльності підприємства.

Методи дослідження – аналіз і синтез, порівняльний аналіз, кластерний аналіз, фінансовий аналіз, статистичні методи.

Основні результати – досліджені та узагальнені сучасні підходи щодо бюджетування фінансової діяльності підприємства, проведено порівняльний аналіз вітчизняних та закордонних методик, визначено розбіжності між вітчизняними і міжнародними стандартами звітності.

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ, БЮЖЕТУВАННЯ, ОБЛІК, ПІДПРИЄМСТВО

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………….4

1.      Сутність і мета фінансового планування……………………………...5

2.      Види фінансового планування…………………………………………11

3.      Бюджетування в системі фінансового планування…………………...31

Висновки…………………………………………………………………..40

Перелік використаної літератури………………………………………..42

Вступ

Актуальність теми «Фінансове планування на підприємстві»очевидна в нинішніх умовах дійсності. Пов'язано це, перш за все, з переходом від командної моделі економіки, при якій планування здійснювалося централізовано, до ринкових відносин.

Сучасний ринок висуває серйозні вимоги до підприємства. Складність і висока рухливість відбуваються на ньому створюють нові передумови для більш серйозного застосування планування. Основними факторами зростання ролі планування в сучасних умовах є:

-         збільшення розмірів фірм і ускладнення форм їх діяльності;

-         висока нестабільність зовнішніх умов і факторів;

-         новий стиль керівництва персоналом тощо.

Можливості планування в економічній організації підприємства обмежені низкою об'єктивних і суб'єктивних причин. Найбільш важливими з них є:

-                                 невизначеність зовнішньої (ринкової) середовища;

-         можливість злиття або поглинання іншою фірмою;

-         можливість монопольного встановлення ціни реалізації продукції;

-         контрактні відносини.

У ринковій економіці підприємці не можуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію, як про стан цільових ринків, положення на них конкурентів, так і про власні перспективи і можливостях.

Мета даної роботи – розглянути процес розробки фінансового плану та довести необхідність фінансового планування діяльності будь-якої фірми, розраховує на успіх у сучасних умовах ринку.

1.      Сутність і мета фінансового планування

Фінансово-господарська діяльність будь-якого підприємства спрямована на завоювання чи збереження в І умовах ринку достойної конкурентної позиції, тому передбачає не тільки аналіз і оцінку досягнутих результатів, а й планування майбутньої діяльності, зокрема складання коротко- та довгострокових фінансових планів. Успішна реалізація таких планів забезпечує досягнення відповідної конкурентної позиції на ринку та сприяє подальшому економічному зростанню підприємства.

Фінансове планування – це процес розробки системи фінансових планів, який полягає у визначенні фінансових цілей, встановленні ступеня відповідності цих цілей поточному фінансовому стану підприємства та формулюванні послідовності дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. У процесі планування розробляють узагальнюючі фінансові показники кількісного та якісного характеру і визначають найбільш ефективні шляхи їх досягнення.

Процес фінансового планування обов'язково включає такі етапи: аналіз поточного фінансового стану підприємства, прогнозування майбутніх значень планових показників, безпосереднє складання планів та розробка процедури внесення коректив в процес реалізації планів. Запровадження системи фінансового планування на підприємстві передбачає не тільки складання та затвердження фінансових планів, а й контроль за їх виконанням та внесення необхідних змін до них в процесі їх реалізації.

Ретельний аналіз поточного фінансового стану дає змогу сформулювати реальні фінансові цілі, а прогнозування майбутньої діяльності підприємства – визначити найбільш оптимальні шляхи досягнення цих цілей.

Прогнозування є досить складним етапом фінансового планування, який потребує від фінансового менеджера високого рівня фахової підготовки у сфері не тільки фінансів, а й вищої математики та програмування, а також розуміння того, що математичні методи – це лише ефективний інструментарій, який не може замінити здатність фінансиста виділяти найважливішу інформацію, правильно її оцінювати та передбачати майбутні зміни на ринку.

Прогнозування завжди пов'язано з невизначеністю і передбачає багатоваріантність, оскільки фінансові плани можуть складатись при різних припущеннях щодо очікуваних змін у діяльності підприємства і кон'юнктурі ринку. Оскільки достовірні прогнози не можна отримати при неправильних припущеннях, при прогнозуванні діяльності підприємства важливо виділити і врахувати найважливіші серед множини чинників, одні з яких підлягають оцінці й управлінню, а інші мають зовнішній характер і їх не завжди можна точно оцінити.

Залежно від горизонту планування розрізняють коротко- (до 1 року), середньо- (від 1 до 3–5 років) та довгострокові (від 3–5 років) плани. Різні види фінансових планів вирішують різні завдання. Останні, в свою чергу, обумовлюються горизонтом планування. Так, основною метою короткострокового фінансового плану ванн я є ефективне управління оборотним капіталом" що передбачає забезпечення неперевності виробничого процесу та збуту продукції, підтримку ліквідності й платоспроможності підприємства на належному рівні, мінімізацію витрат на фінансування оборотного капіталу.

Оскільки більшість завдань з управління оборотним капіталом фактично пов'язані з управлінням потоком грошових коштів, у процесі короткострокового фінансового планування потрібно з великою точністю визначати основні параметри грошового потоку підприємства і складати плани руху грошових коштів з розбивкою на місяці, декади чи тижні (залежно від інтенсивності та обсягів проведення операцій підприємством). При плануванні руху грошових коштів та складанні відповідних фінансових документів необхідно правильно спрогнозувати приплив та відплив коштів із підприємства, їх розподіл у часі, виявити надлишок або нестачу коштів в окремі моменти часу з тим, щоб підготувати відповідні управлінські рішення.

Основним інструментарієм короткострокового фінансового планування на сьогодні є:

      розрахунок циклу обороту грошових коштів (фінансового циклу);

      платіжний календар, який відображує обов'язкові платежі підприємства протягом планового періоду;

      готівковий бюджет, що визначає обсяги надходжень та витрат коштів підприємства протягом планового періоду, а також моменти часу, в які очікуються ці надходження та витрати.

Метою середньо- та довгострокового планування є ефективне здійснення капіталовкладень, які б забезпечили подальше економічне зростання підприємства. Процес такого планування ґрунтується на прогнозі обсягів і специфіки виробництва, визначенні на основі цього потреби в активах, обсягах інвестицій для їх придбання, а також визначенні відповідних їм джерел фінансування. Характер і значення цільових функцій у таких планах залежать від встановленої підприємством дивідендної політики, поглядів на структуру капіталу і рівень ризику, який підприємство може на себе прийняти з тим, щоб забезпечити інтереси акціонерів та максимізувати вартість підприємства.

Фінансовий план – це документ, який розкриває спосіб досягнення фінансових цілей підприємства та узгоджує доходи з витратами.

Як правило, фінансовий план містить розділи, що стосуються особливостей інвестиційної, фінансової, дивідендної та облікової політики підприємства на плановий період. У розділах плану, зокрема, мають бути обґрунтовані та розкриті:

      політика фінансування капіталовкладень і специфіка управління довгостроковими фінансовими вкладеннями підприємства протягом планового періоду;

      механізм управління оборотним капіталом, зокрема товарно-матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю та грошовими коштами;

      загальна потреба в капіталі, потреба в зовнішньому фінансуванні та відповідна структура капіталу;

      очікувані зміни в економічному середовищі та відповідні їм структура доходів, витрат підприємства, а також прогнозна фінансова звітність;

      дивідендна політика;

      облікова політика, зокрема методи нарахування амортизації та визначення вартості реалізованих запасів;

      податкова політика підприємства;

      система управлінського контролю тощо.

Одним із найважливіших інструментів планування в середньо- та довгостроковому періоді є бізнес-план, який в концентрованій формі розкриває суть діяльності новоствореного підприємства або запропонованого нового напряму діяльності існуючого підприємства і відображує ключові показники, що обґрунтовують доцільність того чи іншого варіанта капіталовкладень.

Залежно від цільового спрямування розрізняють оперативне, поточне та стратегічне фінансове планування.

Оперативне та поточне фінансове планування вирішують тактичні завдання, що постають у коротко- та середньостроковій перспективі.

Стратегічне фінансове планування спрямоване на середньо- та довгострокову перспективу і орієнтоване на вирішення ключових, визначальних для підприємства фінансових цілей, від досягнення яких залежить його існування в майбутньому. Часто цілі формулюються на якісному рівні або містять дуже загальні кількісні орієнтири. Основу стратегічного планування становлять прогнозування й моделювання, які ґрунтуються на методах лінійного, нелінійного програмування і економетричних моделях.

У процесі планування окреслюється позиція підприємства на ринку, а також формулюються і вирішуються питання, що стосуються різних аспектів життєдіяльності підприємства, зокрема, визначаються:

      структура виробництва і системи технологічних процесів;

      джерела фінансування й прогнозні фінансові результати;

      фінансові відносини з бюджетом та іншими суб'єктами ринку;

      система контролю за фінансовим станом підприємства.

Для того щоб стратегічний план розвитку підприємства був життєздатним, він повинен певною мірою задовольняти соціальні потреби всього суспільства або окремих його прошарків. v Стратегічний план – більш містке поняття, ніж довгостроковий, оскільки передбачає формулювання лише стратегічних для підприємства цілей, охоплює всі сфери його діяльності й окреслює основні етапи досягнення сформульованих у плані цілей.

Поточні плани складаються на основі стратегічних і визначають фінансово-господарську діяльність підприємства більш докладно, але на короткостроковий період. Поточні плани дають можливість визначити на плановий період джерела фінансування розвитку підприємства, сформувати структуру доходів і витрат, визначити структуру активів та капіталу підприємства на кінець планового періоду, а також отримати інформацію про рух грошових коштів протягом планового періоду.

Основними фінансовими документами, які розробляють у ході поточного фінансового планування, є план бухгалтерського балансу, план звіту про фінансові результати та план руху грошових коштів.

Інформація, наведена в цих документах, дає можливість контролювати надходження і витрачання коштів підприємством, підтримувати його платоспроможність та ліквідність на належному рівні, а також оцінити очікувані фінансові результати та фінансовий стан підприємства на кінець планового періоду.

Відповідно до вітчизняного законодавства державні підприємства зобов'язані, а підприємствам недержавної форми власності рекомендовано складати поточні фінансові плани на рік з розбивкою за кварталами. Дані, наведені в таких планах, характеризують фінансову стратегію підприємства, результати фінансового аналізу за попередній звітний період, заплановані обсяги виробництва і реалізації продукції, інші економічні показники операційної діяльності підприємства, систему розроблених на підприємстві норм і нормативів витрат окремих видів ресурсів, чинні системи оподаткування і норми амортизаційних відрахувань, середні ставки кредитного й депозитного процентів на фінансовому ринку тощо. В розділах плану відображають джерела формування та надходження коштів, запланований на кінець періоду приріст активів підприємства, механізм повернення залучених коштів, витрати, пов'язані зі сплатою обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів, спосіб покриття збитків минулих періодів.