Фінансове планування на підприємстві

У цілому, застосування різних методів планування та залучення кваліфікованих фінансистів до складання поточних фінансових планів забезпечує їх реальність та робить коректним процес внесення змін до планів у процесі їх реалізації.

2.3. Стратегічне фінансове планування

Основним завданням стратегічного фінансового планування є визначення реальних шляхів досягнення фінансових цілей, сформульованих згідно зі стратегією загального розвитку підприємства. Мета цього планування – досягнення таких значень основних фінансових показників діяльності підприємства, які б відповідали базовим орієнтирам концепції розвитку, зафіксованій у стратегічних планах підприємства.

Оскільки стратегічні фінансові плани охоплюють сукупність усіх процесів, які характеризують фінансовий аспект виробничо-господарської діяльності підприємства, моделювання за допомогою обчислювальної техніки є необхідним етапом у процесі фінансового планування. Економіко-математичні моделі можуть мати більш чи менш загальний характер, однак незалежно від цього вони повинні послідовно розкривати і ув'язувати між собою такі етапи інвестиційно-виробничого процесу, як:

      оцінка майбутніх обсягів виробництва та реалізації продукції;

      визначення необхідних для забезпечення відповідного виробничого процесу оборотних та необоротних активів;

      визначення з урахуванням дивідендної політики підприємства обсягу та структури джерел фінансування;

      оцінка майбутніх фінансових результатів, фінансово-майнового стану та ринкової позиції підприємства.

Іншими словами, в процесі складання фінансових планів та моделювання діяльності підприємства мають бути узгоджені його інвестиційна, виробнича, фінансова та дивідендна політика.

Побудова будь-якої моделі передбачає докладний аналіз фінансових показників попередньої виробничо-господарської діяльності підприємства, його положення на ринку відповідної продукції як виробника та на ринку акціонерного капіталу як емітента акцій і облігацій. При цьому треба проаналізувати існуючі дивідендну та фінансову політику підприємства, врахувати його плани щодо прийняття ризиків, а також можливі зміни в макроекономічній ситуації, зокрема в економічних та політичних ризиках, рівнях інфляції та процентних ставках.

При виборі параметрів і функціональних залежностей математичної моделі важливо правильно визначити й описати найважливіші фінансові показники діяльності підприємства та взаємозв'язки між ними. Не варто використовувати в процесі моделювання значну кількість параметрів, оскільки це може зробити модель надто складною, непридатною для внесення змін і, можливо, некоректною.

Серед основних моделей фінансового планування на сьогодні можна вирізнити ті, що ґрунтуються на системах алгебраїчних рівнянь, методах лінійного програмування та економетричні моделі, які використовують методи обробки просторово-часових сукупностей, зокрема регресійний, коваріаційний аналіз, а також методи ситуаційного аналізу та прогнозування.

Моделі, що ґрунтуються на системі алгебраїчних рівнянь, – найпростіші з погляду використовуваного в них математичного апарату, оскільки являють собою послідовність алгебраїчних рівнянь і виразів, які обчислюють з використанням базових параметрів та отриманих у процесі попередніх розрахунків показників.

Найбільшими труднощами при побудові таких моделей є формування правильних взаємозв'язків між окремими фінансовими показниками та оцінка числових значень коефіцієнтів, що характеризують ці взаємозв'язки. Послідовність розрахунків, які передують обчисленню основних фінансових показників, передбачає:

      прогноз темпів зростання обсягів виробництва та реалізації продукції в окремі часові періоди;

      визначення відповідних до обсягу виробництва структури й обсягу витрат сум операційного та балансового прибутку;

      визначення залежності між обсягами виробництва та необхідними для забезпечення цього виробництва обсягами необоротного, оборотного та чистого оборотного капіталу;

      оцінка потреб у додатковому фінансуванні на основі прогнозів про очікувані у майбутньому рівні прибутку та розміри його капіталізації, витрати на обслуговування боргу, обсяги емісій облігацій, простих та привілейованих акцій;

      забезпечення рівності джерел надходження коштів та напрямів їх використання;

      визначення структури фінансових ресурсів підприємства з урахуванням прогнозних обсягів кредиторської заборгованості, нерозподіленого прибутку, а також витрат, пов'язаних із залученням позикового та акціонерного капіталу, зокрема очікуваних дивідендних, процентних виплат і витрат на проведення емісій.

Для правильного прогнозу в процесі побудови математичних моделей основних параметрів виробничо-господарського процесу крім розуміння специфіки діяльності самого підприємства треба досить точно спрогно-зувати очікувані протягом планового періоду зміни ринкових процентних ставок, ставок оподаткування, а також кількісно оцінити ризики, що супроводжуватимуть діяльність підприємства у майбутньому.

Моделі, що потребують застосування методів лінійного програмування, дають змогу знайти максимальне значення цільової функції (операційного, чистого чи балансового прибутку) в області, що визначається допустимими значеннями вихідних параметрів (собівартості продукції, рівня витрат на збут, оплату праці тощо) та співвідношень між ними. Оскільки такі моделі передбачають лінійний характер взаємозв'язку між досліджуваними параметрами, їх важко застосувати для моделювання усіх аспектів виробничо-господарського процесу.

Економетричні моделі реалізують комплексний підхід до побудови моделі економічного розвитку підприємства. Як правило, для їх побудови використовують регресійний аналіз, враховують рівність джерел та напрямів використання коштів, що дає змогу не тільки оцінити майбутні значення фінансових показників на основі їх значень у минулому, а й урахувати взаємозв'язок рішень щодо капіталовкладень, їх фінансового забезпечення та виплати дивідендів власникам підприємства.

Отже, використання моделей у процесі фінансового планування передбачає врахування впливу значної кількості зовнішніх та внутрішніх чинників, які необхідно правильно кількісно оцінити. Це означає, що лише за умови кваліфікованого підходу з використанням сукупності методів фінансового аналізу та прогнозування можна сформувати реальні фінансові плани і забезпечити ефективне управління процесом їх реалізації.

2.4. Бізнес-планування на підприємстві

Бізнес-планування є однією з найважливіших складових системи фінансового планування на підприємствах, які функціонують в умовах конкурентного середовища, оскільки воно не тільки забезпечує внутрішні потреби підприємства в обґрунтованих кількісних оцінках майбутніх капіталовкладень, а й сприяє залученню надійних інвесторів для їх фінансування.

Бізнес-план – це всебічно обґрунтована послідовність управлінських рішень, спрямованих на вирішення завдань, передбачених стратегією розвитку підприємства і оформлених у вигляді відповідного планового документа.

Бізнес-план може бути складовою як поточного, так і стратегічного фінансового плану залежно від завдань, які при цьому вирішуються.

Розрізняють бізнес-план підприємства та бізнес-план інвестиційного проекту. Перший складають при створенні нового підприємства. Він розкриває всі напрями його майбутньої діяльності. Другий обґрунтовує доцільність реалізації вже існуючим підприємством окремого інвестиційного проекту. Розкриємо зміст та основні структурні елементи бізнес-плану інвестиційного проекту.

У бізнес-плані інвестиційного проекту обґрунтовують доцільність реалізації певного інвестиційного проекту, формулюють цілі, яких треба досягти в процесі його реалізації, розкривають плани дій за всіма видами діяльності (виробничою, інвестиційною, фінансовою), оцінюють ефективність проекту та ризики, які його супроводжують.

У процесі розробки бізнес-плану проводять маркетингові дослідження відповідного сегмента ринку, з урахуванням їх результатів формулюють цілі проекту та завдання за окремими видами діяльності, розробляють розділи бізнес-плану, оцінюють ефективність отриманих у результаті планування результатів.

Оскільки реалізація інвестиційного проекту, як правило, передбачає залучення зовнішніх джерел фінансування, відповідний плановий документ має чітко визначену структуру і зміст, спрямовані на те, щоб потенційні інвестори зацікавились бізнес-планом, виявили бажання докладно ознайомитися з наданою в ньому Інформацією, а в процесі ознайомлення переконались у доцільності вкладення коштів у запропонований проект.

Структура бізнес-плану містить такі розділи:

1. Інформація про виконавця проекту.

2. Резюме.

3. План маркетингу.

4. Виробничий план.

5. Організаційний план.

6. Інвестиційний план.

7. Фінансовий план.

1. Інформація про виконавця проекту містить його назву, юридичну адресу, досвід виконання подібних робіт та інші відомості.

2. У резюме наводять короткий опис бізнес-плану. Його зміст має викликати заінтересованість потенційних інвесторів і бажання уважно вивчити і проаналізувати всі наступні розділи плану. Як правило, резюме містить не більш як 2-3 сторінки і складається в останню чергу після написання всіх інших розділів.

3. У плані маркетингу аналізується ринкова кон'юнктура і розкривається механізм просування продукції на ринок, зокрема:

      надається характеристика товарів чи послуг, що впроваджуються;

      здійснюється загальний опис ринку, наводиться характеристика відповідного сегмента ринку, а також основних і потенційних конкурентів, основних та потенційних споживачів продукції, що впроваджується;

      розкривається стратегія збуту та просування продукції на ринок;

      визначається потреба у фінансуванні маркетингових та рекламних заходів протягом здійснення проекту.

4. Виробничий план містить описання виробничого процесу із зазначенням "вузьких" з технологічного погляду місць та шляхів їх подолання. У плані визначають:

      обсяги реалізації продукції у кількісному вираженні впродовж періоду, що планується (відповідно до результатів маркетингового дослідження);

      необхідні виробничі потужності;

      ресурси, найбільш потрібні для виробничого процесу, і джерела їх постачання;

      режим постачання ресурсів та умови оплати, можливість залучення інших джерел постачання;

      можливість кооперації та характеристика ймовірних партнерів.

На основі виробничого плану визначають обсяг необхідних інвестиційних витрат за проектом та поточні витрати на випуск продукції.

5. В організаційному плані наводять оптимальну організаційну структуру виробництва, розраховують чисельність працюючих та фонд заробітної плати. Цей розділ висвітлює:

      структуру підрозділів, які здійснюватимуть реалізацію проекту;

      потребу в створенні додаткових служб і підрозділів для реалізації проекту;

      процес контролю за роботою;

      потребу в робочій силі та додаткових працівниках, вимоги до їх кваліфікаційного рівня, потребу в перекваліфікації, продуктивність праці;

      дані про чинну систему заробітної плати, механізм її нарахування різним категоріям працівників підприємства, систему стимулювання;

      умови праці.

6. В інвестиційному плані, на відміну від виробничого, в якому надається інформація про кількісні та якісні показники виробничого процесу, відображують витрати, які необхідно здійснити для організації процесу виробництва. Основними документами інвестиційного плану є:

1) кошторис витрат за проектом;

2) перелік джерел фінансування проекту;

3) календарний план-графі к виконання робіт за проектом.

У кошторисі витрат відображують загальні витрати за проектом, а саме:

      передінвестиційні витрати;

      інвестиційні витрати;

      податки та збори;

      початкові витрати на виробництво.

До передінвестиційних витрат включають витрати, пов'язані з підготовкою проекту, а саме: маркетингові та організаційні витрати, які здійснюються на попередній і підготовчій стадіях проекту; витрати на розробку техніко-економічного обґрунтування, програмних продуктів, бізнес-плану; витрати на проведення науково-дослідних робіт, розробку проектної, конструкторської, технологічної документації тощо.

Інвестиційні витрати пов'язані з формуванням виробничих фондів, які будуть використовані в процесі виробництва і підлягати амортизації. Вони складаються з витрат на придбання або зведення будівель та споруд" проведення будівельно-монтажних робіт, придбання устаткування та введення його в експлуатацію.

Податки та збори включають податок на додану вартість, нарахований на вартість закупленого устаткування, мито, нараховане на вартість устаткування, що перетнуло митний кордон України, інші платежі і збори, що мають сплачуватись у зв'язку із закупкою устаткування, будівельними, монтажними та пусковими роботами за проектом.

До початкових витрат на виробництво відносять витрати, які здійснюються на початку реалізації проекту і не можуть бути покриті за рахунок доходів від виробничої діяльності в цьому періоді. Такі витрати можуть включати купівлю ліцензій і патентів, оплату праці, витрати на матеріали, електроенергію тощо на початковому етапі виробництва. Визначення обсягу початкових витрат на виробництво дає змогу об'єктивно оцінити потребу в додатковому фінансуванні та запобігти виникненню дефіциту грошових коштів на початку реалізації проекту.