Фінансова діяльність товариств з обмеженою відповідальністю

      Методи  прискореної амортизації передбачають відносно великі суми амортизації в  перші роки і менші відрахування в наступні роки служби активів. В основі такого механізму зосереджена ідея про те, що активи більш ефективні тоді, коли вони нові. Звідси, зрозуміло, чому намагаються віднести більші суми амортизації на ранні роки, коли капітал дає прибуток. Тривалий час його функціонування веде, з одного боку, до морального та фізичного зносу, з другого - до великих затрат на ремонт. Але в практиці прискореної амортизації є і певні проблеми. Швидке списання коштів стимулює підвищення цін на продукцію, а ріст цін, в свою чергу, обмежує коло потенційних споживачів. Протиріччя, проте, урівноважується ефектом оновлення основного капіталу і збільшенням в результаті цього прибутку.

      Фінансова діяльність товариства, безумовно, впливає  на можливість і повноту залучення зовнішніх фінансових ресурсів. Зовнішні джерела фінансових ресурсів товариства - це надходження фінансових коштів із зовні. Ці ресурси не є результатом господарської діяльності.

      До  джерел зовнішніх фінансових ресурсів відносяться фінансовий ринок, бюджети різних рівнів, кредиторська заборгованість і кошти позабюджетних фондів. Кошти бюджетів можуть пропонуватись різним товариствам в рамках фінансування конкретних цільових програм, але не для дотації збитків. Фінансування державних централізованих капітальних вкладень за рахунок коштів Державного бюджету, які виділяються на безповоротній основі, здійснюються в тому випадку, коли об'єкти включені в перелік будов об’єктів для потреб народного господарства. Це можливо за відсутності інших джерел фінансування, а також у порядку державної підтримки розвитку пріоритетних галузей чи підприємств при максимальному залученні власних і позикових коштів.

      Фінансування  державних централізованих капітальних  вкладень можуть відбуватися і на поворотній основі. В цьому випадку фінансування здійснюється за рахунок коштів, які виділяються Міністерством фінансів України в межах кредитів НБУ

      Товариствам з обмеженою відповідальністю, які  беруть участь в утворенні галузевих  і міжгалузевих  позабюджетних  фондів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт міністерств, корпорацій, концернів, асоціацій, можуть бути виділені кошти на договірній основі, які використовуються ними суто за цільовим призначенням, згідно з положенням про позабюджетні фонди.

      Ринок позичкових капіталів є складовою частиною фінансового ринку. За строками руху позичкового капіталу ринок позичкових капіталів складається із грошового ринку, де проводяться короткострокові операції від кількох днів до одного року, та ринку капіталів, на якому здійснюються середньострокові (1-3-5 років) і довгострокові операції (більше 5 років). Сучасний механізм функціонування ринку позичкових капіталів показує, що короткострокові операції, пов'язані з рухом оборотного капіталу терміном до одного року, а середньо- і довгострокові кредити обслуговують основні виробничі фонди.

      Грошовий  ринок є за своєю суттю міжбанківським ринком, який виконує функції забезпечення коштами для поновлення оборотного капіталу і задоволення поточних потреб клієнтів у платіжних засобах. З ним тісно пов'язаний ринок короткострокових депозитно-позичкових операцій.

      Іншою складовою частиною ринку позичкових капіталів виступає ринок середньо- і довгострокових капіталів, до складу якого входить і ринок цінних паперів.

      Короткострокове і довгострокове банківське кредитування товариств базується на встановленні кредитних відносин, які можуть виступати у двох видах: кредитування поточної діяльності і кредитування інвестиційної діяльності. Кредитування поточної діяльності може відбуватися у формі обліку векселів, кредитування поточних потреб підприємства та кредитування експортно-імпортних операцій підприємства.

      На  сучасному етапі у фінансовій діяльності товариств з обмеженою  відповідальністю почали використовуватись  нові форми залучення фінансових ресурсів з ринку позичкових капіталів, ці форми, до речі, є досить популярними в діяльності західних корпорацій. Суть їх полягає у формуванні стабільних і оперативних зв'язків між усіма сферами дії кредиту, а не проста організація зв'язків підприємства і комерційного банку.

      Одна  з таких форм повнішого залучення  фінансових ресурсів в товариство - це встановлення кредитної угоди, при  якій кредитор відкриває позичальнику кредитну лінію, тобто встановлює своєрідний ліміт видачі кредиту, в рамках якого  позичальник має право практично автоматично отримувати банківський кредит за існуючою в даний момент процентною ставкою.

      Іншим напрямком вдосконалення кредитних  відносин стала практика продовження  дії позички - пролонгування.

      Значно  більше можливостей для мобілізації  ресурсів пропонує випуск цінних паперів. Розвинутий фінансовий ринок дає в руки акціонерних товариств ще один важливий елемент зовнішнього фінансування - емісію власних цінних паперів (облігацій).

      Емісія  цінних паперів дозволяє мобілізувати обсяг фінансових ресурсів і може значно перевищувати можливий кредит банку. Крім того, при умові ефективного вкладення цих коштів, підприємство має можливість одержати прибуток, який буде достатнім для подальшого розвитку товариства.

      Недарма в економічній практиці західних компаній надають перевагу випуску облігацій для мобілізації фінансових ресурсів. Це пояснюється тим, що кошти, отримані товариствами з обмеженою відповідальністю від продажу облігацій, представляють для нього залучений капітал, який доведеться повертати з процентами. Але виплата процентів по випущеним облігаціям відбувається за рахунок витрат, до сплати податку на прибуток, на відміну, наприклад, від дивідендів за акціями, які сплачуються з чистого прибутку. Тому з цієї точки зору випуск облігацій вважається вигідним шляхом мобілізації фінансових ресурсів.

      Залучення фінансових ресурсів ззовні може відбуватися  і за допомогою інвестування.

      Реальні інвестиції передбачають приріст капіталу товариства і являють собою вкладення  в основні і оборотні фонди  як у вигляді матеріальних, так і нематеріальних активів. Інноваційна форма інвестицій - це вкладення у нововведення і в переважній більшості випадків існує у вигляді вкладень в нематеріальні активи. Інтелектуальні інвестиції представляють собою людський фактор, тобто вкладення в творчий потенціал суспільства, в об’єкти інтелектуальної власності, які базуються на основі різних видів прав (авторських, патентних, винахідницьких та ін.).

      Другим  видом інвестицій є фінансові  інвестиції, які передбачають придбання  цінних паперів, корпоративних прав, банківських депозитів, цільових вкладів, деривативів та інших фінансових інструментів. Придбання фінансових інструментів може відбуватися у вигляді прямих і непрямих інвестицій. Прямі інвестиції, як правило, здійснюються у формі кредиту з метою володіння контрольним пакетом акцій. При використанні портфельних інвестицій інвестор найчастіше придбає невелику долю (пай) компанії, сподіваючись одержати хоч і невеликі, але стабільні доходи. При цьому інвестор не передбачає можливості управління компанією. Ще одним видом інвестицій є реінвестиції, тобто повторне вкладання коштів, джерелом яких є доход (прибуток) від інвестиційної діяльності. Реінвестиції за формами теж поділяються на реальні, інноваційні і фінансові.

      Не  менш важливим питанням є методи залучення інвестицій. Залучення інвестицій на сучасному етапі в товариствах з обмеженою відповідальністю може здійснюватись за рахунок амортизаційних відрахувань, випуску цінних паперів під конкретні інвестиційні проекти, використання іпотечного кредитування, залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних, інноваційних фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних позик, використання іноземних інвестицій, кредитних ліній, кредитів міжнародних фінансових організацій, лізингу факторингу і франчайзингу – як нестандартних методів фінансування інвестиційної діяльності товариства, концесійного механізму залучення інвестицій.

      Оскільки, як відомо, основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснення витрат і формування доходів, узагальнимо основні види доходів і витрат, здійснювані в процесі фінансової діяльності товариства.  
 

      Таблиця доходів і витрат від фінансової діяльності 
 

      Результатами  фінансової діяльності товариства є прибуток чи збиток.

      Прибуток  товариства з обмеженою відповідальністю утворюється після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і  витрат на оплату праці. З балансового  прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством податки та інші платежі до бюджету.

      Чистий  прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається в повному  розпорядженні товариства з обмеженою  відповідальністю, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання, а отже і знову здійснює фінансову діяльність.

      Прибуток, який залишився  у розпорядженні товариства, може бути спрямований на збільшення статутного фонду товариства.

      Відповідно  до чинного законодавства товариство з обмеженою відповідальністю може змінювати (збільшувати чи зменшувати) розмір статутного капіталу.

      При цьому збільшення статутного капіталу можливе лише після повної сплати своїх внесків.

      Збільшення  статутного капіталу товариства з обмеженою  відповідальністю відбувається через додаткові вкладення його засновників.

      Зменшення розміру статутного фонду товариства відбувається внаслідок вилучення  власного капіталу через вихід з товариства одного з засновників.

      Рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю набуває чинності лише з моменту внесення цих змін до державного реєстру.

      Прибуток, який залишився  у розпорядженні товариства, направляється  також на створення фондів:

• резервного (страхового);
• виробничого розвитку;
• розвитку персоналу;
• участі персоналу в прибутках товариства ;
• фонд соціального забезпечення;
• позиковий фонд.

      Розміри відрахувань від прибутку в фонди  щорічно визначаються загальними зборами  учасників товариства.

      Для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими видатками товариства, останнє створює резервний фонд.