1.4. Механізм фінансової  діяльності підприємств

 

      В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснення витрат і формування доходів. Витрати забезпечуються за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають в розпорядженні підприємств. Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах – прибутках чи збитках.

      У такий спосіб формується ланцюг, зображений на схемі 2, що відображає механізм фінансової діяльності підприємств: фінансові  ресурси – витрати – доходи – фінансові результати – збільшення (зменшення) фінансових ресурсів.

      Фінансові ресурси формуються за рахунок власних та зовнішніх джерел. Власні ресурси концентруються у статутному фонді.

      Зовнішніми  джерелами фінансових ресурсів підприємств  є кошти, що надходять з бюджету, цільових та централізованих корпоративних  фондів, як правило, на безповоротній основі, а також кредити, що надаються банками за плату на поворотній основі.

      Фінансові ресурси підприємств спрямовуються  на формування основних фондів і оборотних  коштів. За рахунок фінансових ресурсів здійснюються витрати підприємств  на виробництво та реалізацію товарів, робіт і послуг, а також інші витрати, пов’язані з діяльністю підприємства. У процесі здійснення витрат виникають вихідні грошові потоки – оплата рахунків постачальників і підрядників за товари, роботи і послуги, страхові платежі.

      Результатом здійснення витрат є вироблені товари, роботи і послуги. На основі їх реалізації за рахунок вхідних грошових потоків  від покупців формуються доходи підприємства від виробничої діяльності. Крім того, джерелами доходів є надходження  від страхових компаній страхового відшкодування за понесені витрати і збитки. Виручка від реалізації включає відшкодування здійснених витрат ( перенесену вартість ) і валовий дохід (додану

      Схема 2

      Схема фінансової діяльності та грошових потоків  підприємства 

      

      

                                                          

      

      

      

      

      

      

      

      

      

      

      

      

      

      

      

      

      

        

      

        

        
 

      вартість ) – суму заробітної плати і прибуток. З позиції фінансової діяльності зарплата має двоїстий характер: з одного боку, вона є елементом витрат, з іншого – частиною валового доходу. Виплата заробітної плати відображає внутрішні грошові потоки підприємства.

      За  рахунок отриманих доходів забезпечуються фінансові відносини з державою – платежі в бюджет і цільові  фонди, з банківською системою – погашення кредитів і сплата процентів.

      Після відшкодування витрат, виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом, цільовими  фондами і банками визначаються фінансові результати – прибуток чи збиток. Прибуток – це перевищення  валових доходів над валовими витратами. Збиток – це перевищення валових витрат над валовими доходами.

      Отриманий прибуток підлягає подальшому розподілу  і використанню. Сума прибутку після  сплати податку на прибуток характеризує чистий прибуток підприємства. Частина чистого прибутку може направлятись у централізовані корпоративні фонди. Певна частина чистого прибутку може бути спрямована на поповнення статутного фонду – капіталізація прибутку.

      З чистого прибутку формуються фонди  і резерви підприємства, за рахунок яких здійснюються певні витрати. У даному разі відбувається фондовий рух грошових потоків.

      Крім  того, може мати місце канальний  рух грошових потоків, коли фонди  не створюються, а передбачені витрати  оплачуються безпосередньо за рахунок  прибутку.

      З фондів та безпосередньо з чистого прибутку можуть здійснюватися оплата праці у вигляді премій і допомог.

      Тимчасово вільна частина чистого прибутку може бути розміщена на фінансовому  ринку через фондову біржу  чи фінансових посередників або на основі прямих зв’язків з емітентами. За результатами таких розміщень можуть бути отримані доходи від фінансової діяльності.

      Наведена  схема дає змогу показати організацію, характер і складові фінансової діяльності підприємств. Певні особливості  фінансової діяльності підприємств, які створені в організаційно-правовій формі товариств з обмеженою відповідальністю, наведено нижче.

 

       Розділ ІІ. Фінансова  діяльність товариств  з обмеженою відповідальністю

      2.1. Товариство з обмеженою  відповідальністю  як організаційно-правова  форма підприємства  в Україні

      На організацію  процесу фінансової діяльності впливають, насамперед, організаційно-правові форми господарювання, сфера і характер діяльності підприємства.

      Відповідно  до Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. товариством  з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

      Учасники  товариства несуть відповідальність в  межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також  у межах невнесеної частини вкладу.

      Розмір  статутного фонду товариства з обмеженою  відповідальністю повинен становити  не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним  заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

      До  моменту реєстрації товариства з  обмеженою відповідальністю кожен  з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків  вказаного в установчих документах вкладу.

      Внесення  до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою.

      Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад  не пізніше року після  реєстрації товариства. У разі невиконання цього  зобов'язання у визначений строк  учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. 

      Учаснику  товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається  свідоцтво товариства.

      Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. 

      При виході учасника з товариства з обмеженою  відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. 

      Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством  в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

      2.2. Сутність та види  фінансової діяльності  товариств з обмеженою  відповідальністю

 

      Фінансово-господарська діяльність товариства здійснюється на підставі виробничих, фінансових та інших  планів, які розробляються виконавчим органом товариства та затверджуються загальними зборами його учасників.

      Фінансовий  рік товариства співпадає з календарним  роком. Товариство самостійно розпоряджається  виготовленою продукцією, роботами та послугами, отриманим прибутком.

      Фінансова діяльність товариства полягає в  наступному:

• Фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;
• Пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;
• Виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, бюджетом, банками;
• Мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;
• Контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

      Внутрішні фінансові ресурси товариства формуються у процесі його господарської  діяльності, а величина ресурсів залежить від масштабів і результатів цієї діяльності.

      Пріоритетним  джерелом власних фінансових ресурсів є статутний капітал - економічний  фундамент товариства. У випадку, коли підприємство банкрутує і його активи витрачені, то єдине, що в усіх випадках залишається від нього – це його статутний капітал, який пізніше, при офіційному оформленні ліквідації товариства, можуть розібрати між собою його учасники, в залежності від розміру пайового внеску.

      При створенні статутного фонду в  оплату статутного капіталу можуть надходити грошові кошти, майнові внески (будівлі, споруди, обладнання, матеріальні ресурси та інші матеріальні цінності), майнові права (права користування водою, землею, будинками, спорудами, а також інтелектуальна власність), цінні папери, кошти в іноземній валюті для підприємств, які створюються за участю іноземного капіталу.

      В силу своєї стійкості статутний  капітал покриває, як правило, найбільш неліквідні активи, такі, як оренда землі, вартість будов, споруд, обладнання. При  створенні товариства на суму статутного капіталу придбаються основні виробничі фонди: будівлі, споруди, обладнання, обчислювальна техніка та інші активи, які не передбачені для продажу. Вони експлуатуються в незмінній натуральній формі протягом тривалого періоду, за час якого їх вартість частинами переноситься на вартість продукції, що випускається через механізм амортизації. Для забезпечення фінансової мобільності і незалежності підприємства важливо слідкувати за динамікою статутного фонду - як одного із джерел залучення фінансових ресурсів. Адже зменшення статутного фонду є наслідком неефективної або, навіть, збиткової його роботи.

      Амортизаційні відрахування, як грошові кошти, відображають суму зносу основних виробничих фондів і нематеріальних активів. Вони включаються  до собівартості випущеної продукції і після її реалізації в складі виручки надходять на розрахунковий рахунок підприємства. За своєю економічною природою амортизаційні відрахування забезпечують просте відтворення амортизаційних цінностей, але, незважаючи на це, вони відносяться до фінансових ресурсів.

      Амортизаційні відрахування знаходяться в загальному грошовому обороті підприємства і як фонд грошових коштів не обумовлені. Їх величина залежить від обсягів  використаних виробничих фондів і нематеріальних активів, їх балансової вартості і норм амортизаційних відрахувань, а також тієї долі активної частини основних виробничих фондів, які підлягають прискореній амортизації.