Джерела фінансування

- Форма  № 3 «Звіт про рух капіталу»;

- Форма  № 4 «Звіт про рух грошових  коштів»;

- Форма  № 5 «Додаток до бухгалтерського  балансу».

     «Пояснювальна записка» з викладом основних факторів, що вплинули в звітному році на підсумкові результати діяльності підприємства, з оцінкою його фінансового стану.

    Принципами фінансового аналізу є безперервність спостереження за станом і розвитком фінансових процесів, спадкоємність, об'єктивність, науковість, динамічність, комплексність, системність, практична значущість, істотність, надійність, узгодженість і взаимоувязка даних форм бухгалтерської звітності, ясність в інтерпретації результатів фінансового аналізу, обгрунтованість і оперативність у прийнятті управлінських рішень. Для проведення фінансового аналізу застосовується широкий спектр його видів, методів і прийомів: Структурний, структурно- динамічний, трендовий (перспективний), міжгосподарський аналіз; коефіцієнтний аналіз; факторний аналіз з використанням методів ланцюгових підстановок, інтегрального, кореляційного, регресійного і експоненціального аналізу, а також такі поширені прийоми, як абсолютне порівняння досягнутих рівнів, розрахунок абсолютних і відносних відхилень «пайової участі», деталізація показників на його зіставляють, угруповання, дисконтування та ін.

    Слід розрізняти типи моделей фінансового аналізу. До найважливіших з них

відносяться дискриптивні, предикативні та нормативні. Дискриптивні моделі

найчастіше  описового характеру. Вони побудовані на використанні бухгалтерської звітності та пояснювальних записок до неї. Для такої моделі фінансового аналізу широко використовується структурний, структурно- динамічний і коефіцієнтний аналіз. Предикативні моделі, як правило, прогностичного характеру. Їх використовують для побудови прогнозних оцінок поточного та перспективного характеру про прибутки та доходи, платоспроможності, фінансової стійкості.

    Зміст фінансового аналізу багато в чому визначається тим, хто є користувачем інформації, і яка сфера його економічних інтересів у оцінці різних сторін і аспектів фінансової діяльності комерційний організації. Напрями фінансового аналізу для кожного зовнішнього користувача фінансово-аналітичної інформації комерційної організації дозволяють їм (користувачам) зосередити зусилля при підборі партнерів, інвесторів.

    Кредитопозичальників на найбільш важливих питаннях оцінки результатів їх фінансово-господарської діяльності, щоб уникнути прорахунків, упущень і втрат через неефективне використання фінансових ресурсів.

    Якість прийнятих управлінських рішень на рівні господарюючого

суб'єкта залежить від якості їх аналітичного обгрунтування.

    Отримання невеликого числа ключових інформативних показників, що дають об'єктивну оцінку фінансового стану підприємства, є основною метою фінансового аналізу. У ході фінансового аналізу виявляються зміни у складі майна господарюючого суб'єкта і в джерелах його формування, у фінансових результатах діяльності (його прибутків і збитків), у розрахунках з дебіторами і кредиторами.Вихідною базою фінансового аналізу є дані

бухгалтерського обліку та звітності. Одним з найважливіших прийомів є читання фінансової звітності та вивчення абсолютних величин, представлених у звітності. Однак дана інформація, незважаючи на її значущість для прийняття управлінських рішень, не достатня, тому що не дозволяє оцінити динаміку основних показників, місце господарюючого суб'єкта серед аналогічних підприємств, що актуально в умовах конкурентної боротьби. Це досягається за допомогою:

- Складання  порівняльних таблиць, виявлення  абсолютного і відносного відхилення;

- Обчислення  показників за ряд років у  відсотках до підсумкового показника (До підсумку балансу);

- Обчислення  відносних відхилень у відсотках  по відношенню до базисного року. 

      
 

            
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

              2.1. Аналіз джерел фінансування підприємств 

    Фінансові ресурси організації - це сукупність власних грошових коштів і надходжень ззовні, що знаходяться в розпорядженні фірми і призначених для виконання її фінансових зобов'язань, фінансування поточних витрат та витрат, пов'язаних з розширенням виробництва.

    Наявність фінансових ресурсів у необхідних розмірах, а також ефективне їх використання зумовлюють фінансове благополуччя підприємства, фінансову стійкість, платоспроможність і ліквідність балансу.

     Підприємство не може існувати без фінансування. Під внутрішніми і зовнішніми джерелами фінансування розуміють власні та залучені (позикові) кошти. Основним елементом наведеної схеми є власний капітал. Джерелами власних засобів є:

1) статутний  капітал (кошти від продажу  акцій і пайові внески учасників);

2) резерви,  накопичені підприємством;

3) інші  внески юридичних і фізичних  осіб (цільове фінансування, пожертвування,  благодійні внески та ін.)

    До основних джерел залучених коштів відносяться:

1) позики  банків;

2) позикові  кошти;

3) кошти  від продажу облігацій та інших  цінних паперів;

4) кредиторська  заборгованість.

    Принципова відмінність між джерелами власних і позикових коштів криється в тому, що в разі ліквідації підприємства його власники мають право на ту частину майна підприємства, яка залишиться після розрахунків з третіми особами.

    Основні джерела фінансування - це власні кошти. Власні кошти підприємства формуються за рахунок внутрішніх (це прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства, амортизаційні відрахування) і зовнішніх джерел (це додаткові внески коштів до статутного капіталу, додаткова емісія і реалізація акцій, отримання безоплатної фінансової допомоги, Інші зовнішні джерела формування власних фінансових ресурсів).Наведемо коротку характеристику цих джерел.

    Статутний капітал - це сума коштів, надана власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства. Зміст поняття "статутний капітал" знаходиться в залежності від організаційно-правової форми підприємства:

1) для  державного підприємства - вартісна  оцінка майна, Закріпленого державою  за підприємством на праві  повного господарського відання;

2) для  товариства з обмеженою відповідальністю - сума часток власників;

3) для  акціонерного товариства - сукупна  номінальна вартість акцій усіх  типів;

4) для  виробничого кооперативу - вартісна  оцінка майна,

наданого  учасниками для ведення діяльності;

5) для  орендного підприємства - сума вкладів  працівників підприємства;

6) для  підприємства іншої форми, виділеного  на самостійний баланс, вартісна  оцінка майна, закріпленого його  власником за підприємством на  праві повного господарського ведення.Якщо здійснюється створення підприємства, то вкладами в його статутний капітал можуть бути кошти, матеріальні та нематеріальні активи. У момент передачі активів у вигляді внеску в статутний капітал право власності на них переходить до суб'єкта господарювання, а інвестори в цей момент втрачають речові права на ці об'єкти. Якщо виникне необхідність у ліквідації підприємства або виходу учасника зі складу товариства або товариства, то він має право лише на компенсацію своєї частки в рамках залишкового майна, але не на повернення об'єктів, які він передав свого часу у вигляді внеску до статутного капіталу. Таким чином, статутний капітал відображає суму зобов'язань підприємства перед інвесторами.

    Статутний капітал формується при первісному інвестуванні коштів, і його величина оголошується при реєстрації підприємства. Будь-які зміни розміру статутного капіталу (додаткова емісія акцій, зниження номінальної вартості акцій, внесення додаткових вкладів, прийом нового учасника, приєднання частини прибутку та ін) допускаються лише у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством та установчими документами.

    При формуванні статутного капіталу можуть утворюватися додаткові джерела коштів - емісійний дохід. Це джерело виникає в ході первинної емісії, коли акції продаються за ціною вище номіналу. Отримані суми зараховуються в додатковий капітал.

    Амортизаційні відрахування є внутрішнім джерелом фінансових ресурсів підприємства. Вони являють собою грошове вираження вартості зносу основних засобів і нематеріальних активів і є внутрішнім джерелом фінансування як простого, так і розширеного відтворення.

    Прибуток - це основне джерело коштів динамічно розвивається. У балансі вона присутня:

1) у  явному вигляді - як нерозподілений  прибуток;

2) у  завуальованому вигляді - як створені  за рахунок прибутку фонди  та резерви.

    Величина прибутку залежить від багатьох факторів, основним з яких є співвідношення доходів і витрат. У діючих нормативних документах закладена можливість якогось регулювання прибутку керівництвом підприємства .Перерахуємо такі регулюючі процедури:

1) варіювання  кордоном віднесення активів до основних засобів;

2) прискорена  амортизація основних засобів;

3) застосовується  методика амортизації малоцінних  і швидкозношуваних предметів;

4) порядок  оцінки та амортизації нематеріальних  активів;

5) порядок  оцінки вкладів учасників до статутного капіталу;

6) вибір  методу оцінки провиробничих  запасів;

7) порядок  обліку відсотків за кредитами  банків, що використовуються на  фінансування капітальних вкладень;

порядок створення резерву по сумнівних  боргах;

9) порядок  віднесення на собівартість реалізованої продукції окремих видів витрат;

10) складу  накладних витрат і спосіб  їхнього розподілу.

    Прибуток - це основне джерело формування резервного капіталу (фонду), який призначений для відшкодування непередбачених втрат і можливих збитків від господарської діяльності, тобто є страховим за своєю природою. Порядок формування резервного капіталу зафіксований в нормативних документах, які регулюють діяльність підприємства, а також його статутними .Додатковий капітал - це джерело коштів підприємства, який утворюється в результаті переоцінки основних засобів та інших матеріальних цінностей. Нормативні документи забороняють його використовувати на цілі споживання.

    До специфічних джерел коштів відносять фонди спеціального призначення та цільового фінансування:

1) безоплатно  отримані цінності;

2) безповоротні  і поворотні державні асигнування:

-На  фінансування невиробничої діяльності, пов'язаної з утриманням об'єктів  соціально-культурного та комунально-побутового  призначення;

-На  фінансування витрат з відновлення платоспроможності підприємств, що знаходяться на повному бюджетному фінансуванні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2.2. Показники, що характеризують фінансовий стан підприємств 

    Показники, що характеризують фінансовий стан можна умовно розділити на групи, що відображають різні сторони фінансового стану підприємства. До них відносяться коефіцієнти ліквідності; показники структури капіталу (коефіцієнти стійкості); коефіцієнти рентабельності; коефіцієнти ділової активності.