Джерела фінансування

    Рівень самофінансування підприємства залежить не тільки від його внутрішніх можливостей, але і від зовнішнього середовища (податкової, амортизаційної, бюджетної, митної та грошово-кредитної політики держави, кон'юнктури фінансового ринку).

    Слід зазначити, що самофінансування створює можливості для регулювання обсягу оподатковуваного прибутку законними способами і залежить від:

1) варіювання  кордону віднесення активів до  основних або оборотних коштів;

2) вибору  методу нарахування амортизації  по основних фондах (лінійний, спосіб  зменшуваного залишку, спосіб  списання вартості основних засобів  по сумі чисел років терміну корисного використання, спосіб списання вартості основних фондів пропорційно обсягу випущеної продукції). Застосування одного зі способів проводиться по групі однорідних об'єктів протягом всього терміну їх корисного використання і передбачається в обліковій політиці підприємства;

3) порядку  оцінки амортизації нематеріальних активів;

4) вибору  методу обліку матеріальних запасів  (за фактичною собівартістю заготовляння  заніжается собівартість реалізованої  продукції та завищується прибуток  для оподаткування; за вартістю  останніх закупівель максимізував  витрати виробництва і мінімізується прибуток; за вартістю перших закупівель максимізує прибуток і мінімізується собівартість реалізованої продукції);

5) застосуванняня  методики нарахування зносу малоцінних  і швидкозношуваних предметів;

6) порядку  оцінки вкладів учасників до статутного капіталу господарського товариства (товариства з обмеженою відповідальністю, товариства);

7) порядку  створення резервів по сумнівних боргах, які формуються за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості. Якщо до кінця звітного року, наступного за роком створення резерву сумнівних боргів, цей резерв в якійсь частині не буде використаний, То невитрачені суми приєднуються при складанні бухгалтерського балансу на кінець звітного року до фінансових результатів (відносяться на рахунок 80 «Прибутки та збитки»);

8) складу  накладних (загальногосподарських)  витрат і способу їх розподілу  за видами витрат, прибутку, замовленнях  і т.д.

Порівняння  різних методів фінансування дозволяє підприємству вибрати найбільш оптимальний  варіант фінансового забезпечення операційної діяльності та видатків капітального характеру. Необхідно також зазначити, що розвиток ринку довгострокового кредиту можливе лише за умови стабілізації господарської системи, тобто подолання спаду виробництва, зниження темпів зростання інфляції (до 3-5% на рік), зменшення облікової ставки банківського відсотка до 15-20% річних, ліквідації значного бюджетного дефіциту.

    Тільки в умовах інвестиційної діяльності довгострокові кредити в основні фонди підприємств можуть окупитися у встановлені проектами терміни за рахунок генеруються ними грошових потоків (у формі чистого прибутку і амортизаційних відрахувань).

        Він є складовою частиною федерального бюджету, формується у складі капітальних видатків даного бюджету і використовується для кредитування, інвестування та гарантійного забезпечення інвестиційних проектів. Грошові кошти бюджету розвитку акумулюються на спеціальних рахунках органів Головного управління федерального казначейства

    На  схеме представлены различные виды краткосрочного финансирования:  

        

    Торговий кредит являє собою найбільш широко розповсюджене джерело короткострокового фінансування бізнесу. Замість того щоб займати гроші для розрахунків за продукцію і постачання матеріалів, компанія в цьому випадку купує у постачальника в кредит. Ступінь офіційного оформлення такої угоди може варіювати від простого рукостискання до скріпленого печатками і підписами договору. Дві найбільш поширені форми торгового кредиту - це відкритий кредит і простий вексель.

    Короткостроковий борг - це будь-який борг, який повинен бути повернутий протягом року. Короткостроковий борг розпадається на три основні категорії:

• торговий кредит постачальник

    
 

         1.3 Характеристика фінансових ресурсів підприємства 

    Фінансові  ресурси - це джерела коштів підприємств, направляючи на формування їх активів. Ці джерела бувають позикові та залучені. Відображаються вони у відповідних розділах пасиву балансу.

    Отже, фінансові ресурси підприємств - це власний, позиковий і залучений грошовий капітал, який використовується підприємствами для формування своїх активів і здійснення виробничої-фінансової діяльності з метою отримання відповідних щих доходів і прибутку.

  Формування фінансових ресурсів здійснюється в процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності.

  При створенні підприємств джерела формування фінансових ресурсів залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, при створенні державних підприємств фінанші ресурси формуються за рахунок бюджету, коштів вищих органів управління, коштів інших аналогічних підприємств при їх реорганізаціїції та ін. При створенні колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових (дольових) внесків засновників, добровільних внесків юричають і фізичних осіб і т.д. Всі ці внески (кошти) є статутний (початковий) капітал і акумулюються у статутному фонді створеного підприємства.

  Отже, статутний капітал - це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, у капітал підприємства. Статутний капітал є основних частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємств.

    У процесі подальшої роботи фінансові ресурси підприємств можуть поповнюватися за рахунок додатково створюваних з власних та запозичених коштів. При цьому до складу додаткових власних фінансових ресурсів (власного капіталу) включають: резервний капітал, додатковий інший додатковий капітал, нерозподілений прибуток, целіве фінансування та ін.

   Резервний капітал - це сума резервів, створених за рахунок нерас-прерозподіл прибутку підприємства відповідно до чинного законодавством.

    Додатковий вкладений капітал - сума перевищення випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю. Інший додатковий капітал - сума дооцінки необоротних активів; вартість активів, отриманих безкоштовно підприємством від дру-гих юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

    Нерозподілений прибуток - сума прибутку, що залишилася у його господарську діяльність. Цільове фінансування - сума цільових надходжень, отриманих з бюджету. Таким чином, статутний капітал і додатково формуються в процесі роботи підприємства власні джерела фінансування (фінансових ресурсів) утворюють його власний капітал.

    Крім власного капіталу, фінансові ресурси підприємств формуються за рахунок залучених і позикових джерел.

    До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:

* Сума  авансів, одержаних від юридичних  і фізичних осіб у рахунок  наступних поставок продукції,  виконання робіт, надання послуг;

* Сума  заборгованості підприємства по  всіх видах платежів до бюджету включаючи податки, уримувані з доходів працівників;

* Заборгованість  по внесках до позабюджетних фондів (у фонд соціального страхування, до Пенсійного фонду, Фонду зі страхування майна та індивідуальним страхуванням його працівників);

 * Заборгованість підприємства з виплати дивідендів його заснування

 *Сума векселів, видало підприємство постачальникам, в рахунок забезпечення поставок продукції, виконання робіт, надання послуг тощо.

   До складу позикових фінансових ресурсів входять довгострокові і крат-косрочние кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язаннях, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та ін.

    Власний, позиковий і залучений капітал, який формує, з одного боку, фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні їх активів, з іншого боку, він являє собою зобов'язання (довгострокові і короткострокові)/Склад фінансових ресурсів, їх обсяги залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягу виробництва.

    Наявність у достатньому обсязі фінансових ресурсів, їх ефективне-ве використання, зумовлюють хороше фінансове становище підприємства платоспроможність, фінансову стійкість, ліквід-ність. У зв'язку з цим найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективною їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства в цілому. Ефективність роботи кожного підприємства багато в чому залежить від повної та своєчасної мобілізації фінансових ресурсів і правильно-го їх використання для забезпечення нормального процесу виробництва і розширення виробничих фондів. У цьому зв'язку для різних підприємств важливе значення має правильна організація фінансової работи .

   Фінансова робота являє собою систему економічних заходів за визначенням фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для забезпечення виконання планів економічного і соціального раз-витку підприємств, здійснення контролю за їх цільовим та ефективним використанням. 
 
 

           
 
 

            Розділ II. Аналіз фінансового стану підприємств 

    Розвиток ринкових відносин поставило господарюючі суб'єкти різних організаційно-правових форм у такі жорсткі економічні умови, які об'єктивно зумовлюють проведення ними збалансованої зацікавленої політики по  ідтримці і зміцненню фінансового стану, йогоплатоспроможності та фінансової стійкості. Оцінка фінансового стану є частиною фінансового аналізу. Характеризується певною сукупністю показників, відображених у балансі за станом на певну дату. Фінансовий стан характеризує в узагальненому вигляді зміни в розміщенні коштів та джерел їх покриття. Фінансове становище є результатом взаємодії всіх виробничо-господарських факторів: праці, землі, капіталу, підприємництва. Фінансовий стан проявляється у платоспроможності господарюючого суб'єкта, в здатності вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників відповідно до господарських договорів, повертати кредити, виплачувати зарплату, вчасно вносити платежі до бюджету. Основна мета аналізу фінансового стану полягає в тому, щоб на основі об'єктивної оцінки використання фінансових ресурсів виявити внутрішньогосподарські резерви зміцнення фінансового становища і підвищення платоспроможності. Мета аналізу фінансового стану визначає завдання аналізу фінансового стану, якими є:

- Оцінка  динаміки, складу і структури  активів, їх стану і руху;

- Оцінка  динаміки, складу і структури  джерел власного і позикового капіталу, їх стану і руху;

- Аналіз  абсолютних і відносних показників  фінансової стійкості підприємства та оцінка зміни її рівня;

- Аналіз  платоспроможності господарюючого  суб'єкта і ліквідності активів його балансу. Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану господарюючого суб'єкта є:

- Інформація  про технічну підготовку виробництва;

- Нормативна  інформація;

- Планова  інформація (бізнес-план);

- Господарський  (економічний) облік, оперативний  (оперативно-технічний) облік, бухгалтерський  облік, статистичний облік;

- Звітність  (публічна фінансова бухгалтерська  звітність (річна), квартальна звітність (непублічна, що представляє собою комерційну таємницю), вибіркова статистична і фінансова звітність (комерційна звітність, вироблена за спеціальними вказівками), обов'язкова статистична звітність);

- Інша  інформація (публікації в пресі,  опитування керівника, експертна інформація).

У складі річного бухгалтерського звіту  підприємства є наступні форми, що представляють інформацію для аналізу фінансового стану:

- Форма №  1 «Бухгалтерський баланс». У ньому фіксується вартість (Грошове вираження) залишків необоротних і оборотних активів капіталу,

фондів, прибутку, кредитів і позик, кредиторської  заборгованості інших

пасивів. Баланс містить узагальнену інформацію про стан господарських

коштів  підприємства, що входять в актив, і джерел їх утворення, складових пасиви. Ця інформація представляється «на початку року» і «на кінець року », що і дає можливість аналізу, зіставлення показників, виявлення їх зростання або зниження. Однак відображення у балансі тільки залишків не дає можливості відповісти на всі питання власників і інших зацікавлених служб. Потрібні додаткові докладні відомості не тільки про залишки, а й про рух господарських засобів та їх джерел.

     Це досягається підготовкою наступних форм звітності:

- Форма  № 2 «Звіт про фінансові результати»;