Аналіз Платоспроможності Підприємства

    

6. Відношення  суми прибутку до сплати податків і  постійних витрат до постійних витрат .

    На  початок року: 
 

    На  кінець року: 
 

    

7. Співвідношення  суми активів до довгострокової заборгованості.

    На  початок року: 

    На  кінець року: 
 

    

8. Коефіцієнт  співвідношення нерозподіленого прибутку до суми активів.

    На  початок року: 
 

    На  кінець року: 
 

    

9. Коефіцієнт загального покриття (потенційної платоспроможності)

    На  початок року: 
 

    На  кінець року: 
 

    

10. Коефіцієнт  проміжної ліквідності (розрахункової  платоспроможності). 

    На  початок року: 
 

    На  кінець року: 
 

    

11. Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (грошової платоспроможності) .

    На  початок року: 
 

    На  кінець року: 
 

    

12. Коефіцієнт  співвідношення дебіторської та кредиторської  заборгованості. 

    На  початок року: 
 

    На  кінець року: 
 

    

13. Коефіцієнт забезпеченості поточних пасивів власними коштами .

    На  початок року: 
 

    На  кінець року: 
 

    

14. Коефіцієнт  відновлювання (втрати) платоспроможності. 

 
 

     Усі показники узагальнимо у таблицю 2.2.

       Таблиця 2.2

 

     З даних табл. 2.2 можна зробити висновок, що платоспроможність підприємства є відносно низькою. Про це свідчить незадовільний рівень показника співвідношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу та тенденція до його подальшого зниження.

     Відношення  надходження коштів до довгострокової заборгованості за рік також знизилось, що слід оцінити негативно: підприємство немає досить коштів, щоб задовольнити не тільки поточні, а й довгострокові потреби. Наступний показник – відношеня суми готівкових надходжень та відсотків по кредиту до відсотків по кредиту – у періоді, що аналізується спостерігається збільшення показника на 4,43 пункти, що є позитивною тенденцією.

     Відношення  суми прибутку (до сплати податків) та відсотків по кредиту до відсотків  по кредиту є показником дуже низьким  через відсутність прибутку, і  у порівнянні зі звітним періодом показник лише погіршився.

     Щодо  відношеня суми готівкових надходжень і постійних витрат до постійних  витрат, у підприємства спостерігається  покращення на 0,19 відсоткового пункту. Це свідчить про те, що стан платоспроможності  підприємства відносно нормальний. Однак  цей показник майже не збільшився. Доцільно оцінювати його в динаміці за триваліший період.

     Відношення  суми прибутку (до сплати податків) і  постійних витрат до постійних витрат  у періоді, що аналізується, є відносно низьким. Це свідчить про те, що підприємство має можливість здійснювати постійні витрати.

     Показник  відношення активів до довгострокової заборгованості в підприємства суттєво  зріс. Це свідчить про те, що вся довгострокова заборгованість підприємства може бути оплачена за рахунок його активів. Відтак захищеність одержаних підприємством кредитів можна визнати достатньою. Відношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів в підприємства не змінилась, що свідчить про незадовільний стан його прибутковості. 

     Коефіцієнт  загального покриття має тенденцію  до зростання, що є негативним моментом, проте його значення не перевищує критичне, що свідчить про спроможність підприємства повністю розраховуватись по своїх боргах за рахунок оборотних коштів. Але варто краще продумати  свою фінансову політику для ефективнішого управління грошовими коштами підприємства.

     Збільшення  значення коефіцієнт проміжної ліквідності  є позитивним, оскільки підприємство може виконувати поточні зобов'язання за рахунок коштів, короткострокових фінансових вкладень та дебіторської заборгованості.

     Коефіцієнт  абсолютної ліквідності підприємства є нижче критичного значення, що свідчить про зовнішню ознаку неплатоспроможності.

     Коефіцієнт  співвідношення дебіторської та кредиторської  заборгованості суттєво не змінився, що свідчить про дотримання певної політики кредитування покупців та залучення товарних кредитів.

     Високе  значення коефіцієнта забезпеченості поточних пасивів власними коштами  свідчить про високу платоспроможність, однак його зниження є негативним явищем.

     За  коефіцієнтом відновлення (втрати) платоспроможності  можна зробити висновок, що найближчим часом стан платоспроможності підприємства буде лише погіршуватись.

     Загалом стан платоспроможності ТОВ «Карпатнафтохім» на 2010р. є незадовільним. Підприємству слід добре обдумати та спланувати свою фінансову діяльність для покращення рівня платоспроможності і фінанансового  стану підприємства в цілому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ  3

  ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПОКРАЩЕННЯ          ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ 
 
 

1. Основні шляхи зміцнення  платоспроможності

 
 
 

    Безумовно, розрахунок показників платоспроможності (при цьому можуть використовуватися  різні методики – не тільки попередньо наведені) невід’ємна та важлива складова аналізу фінансового стану підприємства. Але справжній аналіз має на меті виявлення причин, що призвели до тих  чи інших наслідків. Без цього  фінансовий аналіз перетворюється на статистичну обробку інформації. І тому після того як отримані необхідні  показники, потрібно виявляти причини (фактори) впливу.

    Основними причинами неплатоспроможності  можуть бути:

    – помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і реалізації продукції, її собівартості;

    – невиконання планових завдань виробництва  і реалізації продукції, порушення  її структури асортименту, зниження якості;

    – підвищення собівартості продукції;

    – в умовах конкуренції втрата каналів  реалізації і постійних покупців, замовників;

    –  неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;

    – невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;

    – інфляційні процеси і податкова політика;

    – значне відволікання коштів у дебіторську  заборгованість та у надлишкові виробничі  запаси;

    – низьке обертання оборотного капіталу.  

    Очевидно, що неплатоспроможність прямо пропорційна  обсягу зобов'язань. Дійсно, абсолютно  платоспроможним є підприємство, капітал якого цілком є власним, а зобов'язання відсутні. [13,198]

    Так як зобов'язання виникають завжди (наприклад  по податках), це означає, що дане підприємство з випередженням (авансом) виконує  свої зобов'язання. Воно нікому не повинно, і питання про його неплатоспроможність  просто не виникає.

    У той же час підприємство може абсолютно  не мати власного капіталу, працювати  цілком на позикових коштах і залишатися платоспроможним. Все  залежить від виручки.

    Таким чином, враховуючи негативні тенденції  в рівні ліквідності та платоспроможності  сучасних українських підприємств, можна запропонувати наступні заходи для економічного оздоровлення та покращення платоспроможності:

    - переглянути затрати підприємства на виробництво продукції, за допомогою пофакторного аналізу собівартості продукції;

    - окреслити резерви зниження розмірів витрат за рахунок зниження непрямих витрат;

    -  підвищити ділову активність шляхом прискорення оборотності активів та зменшення тривалості їх обороту;

    - підвищити рівень прибутковості шляхом збільшення виручки від реалізації (цього можна досягти покращанням якості продукції та розширенням ринку збуту);

    -  запровадження управління фінансовою стійкістю;

    - зменшення суми поточних зовнішніх фінансових зобов’язань підприємства;

    - зменшення суми поточних внутрішніх фінансових зобов’язань підприємства;

    -  контроль за своєчасністю проведення розрахунків з кредиторами.

    Таким чином, оцінка платоспроможності підприємства має важливе значення в системі  аналізу фінансово-господарської  діяльності підприємства, адже вона дає  можливість виявити сильні та слабкі сторони діяльності підприємства та завчасно попередити фінансову кризу [17,215].

     Опираючись  на теоретичні аспекти та на основі аналітичних досліджень підприємству ТОВ «Карпатнафтохім» можна порекомендувати здійснювати удосконалення управління фінансовою діяльністю за наступними напрямками:

     – необхідно удосконалити процес управління капіталом шляхом визначення доцільної  його межі й обґрунтованої величини запасів, не допускаючи надмірності  витрат і зниження ритмічності випуску  продукції. Величину готової продукції  на складах необхідно підтримувати на мінімально необхідному рівні;

     – структуру оборотних активів  підтримувати, не допускаючи наявності  надлишкових сум, оскільки це призведе до збільшення витрат та зниження доходу;

     – не допускати високого рівня кредиторської  заборгованості й поліпшувати розрахунково-касову дисципліну;

     – встановлювати раціональне співвідношення між короткостроковими та довгостроковими  зобов’язаннями;

     – удосконалити процес управління дебіторською заборгованістю, здійснюючи її класифікацію, постійний аналіз її стану, визначати критичний рівень, не допускати наявності сумнівних боргів, посилювати контроль за станом дебіторської заборгованості.

     Отже, облік ризикової складової платоспроможності  з позиції управлінського персоналу  підприємства зводиться до вибору оптимальної  політики управління величиною, складом  і структурою оборотних активів, яка дає змогу привести до прийнятного  значення ризик втрати ліквідності  та за рахунок цього підвищити рентабельність діяльності [2,121]. 
 

2. Планування  заходів щодо покращення показників підприємства

 
 

     Для найбільш ефективного управління підприємство повинне сформувати контур оперативного управління, до якого можуть бути віднесені  завдання, безпосередньо пов’язані  з реалізацією виробничих планів. Серед цих завдань можна виділити такі завдання як постачання, складський облік, операції з консигнаційним товаром, роздрібна торгівля. Завдання техніко-економічного планування і технічної підготовки виробництва орієнтовані на діяльність, пов’язану з виготовленням промислової продукції. При цьому, створення контура повинне бути направлене на рішення наступних цілей [5,127]: