Аналіз Платоспроможності Підприємства

     «ЛУКОЙЛ», починаючи з 1994 року, активно розвиває свою міжнародну діяльність. Компанія має великі активи в країнах СНД —Азербайджані, Казахстані — Східній Європі і США. В Україну «ЛУКОЙЛ» прийшов у 1995 році, і бізнес тут з року в рік розширюється. Сьогодні «ЛУКОЙЛ» успішно працює в Криму, Одесі, Калуші .Створена компанією могутня інфраструктура, що включає в себе переробку нафти, нафтохімію і роздрібну торгівлю.

     ТОВ «Карпатнафтохім» – провідне підприємство нафтохімічної галузі промисловості України та ЗАТ «ЛУКОР», яке об'єднує підрозділи, що забезпечують життєдіяльність нафтохімічних виробництв, дають роботу більше як 3-ом тисячам мешканців м.Калуша та регіону. Крім цього, на договірних умовах наші підприємства забезпечують роботою майже 4 тисячі працівників інших організацій м.Калуша, співпрацюють з багатьма підприємствами Прикарпаття та України.

     Товариство  з обмеженою відповідальністю “Карпатнафтохім” на сьогодні включає в себе три виробництва:

     1) Виробництво «Поліолефін»

     Виробництво складається з двох установок  — олефінової установки (ЕП-250) і  поліетиленової установки. Це сучасні  нафтохімічні безвідходні виробництва  із замкнутим технологічним циклом. За допомогою автоматизованої системи  «SIEMENS» здійснюється контроль і управління технологічними процесами на олефіновому виробництві. А його основний продукт, етилен, є сировиною для  ВХ і  поліетиленової установки. Вона збудована за ліцензією фірми «Юніон Карбайт» (США) і дозволяє випускати 41 марку поліетилену всіх груп LDPE, LLDPE, HDPE на одному обладнанні. За цією технологією поліетилен отримують газофазним методом при низькому тиску в реакторі киплячого шару із застосуванням каталізаторів. Установка одержання поліетилену і сам продукт відповідають світовим стандартам.

     Продукція виробництва «Поліолефін» користується широким попитом у споживачів, тому що по якісних показниках не поступається світовим стандартам.

     У виробництві олефінів в промисловому маштабі в 2002 році освоєнно технологічний  процес одержання етилену і пропілену  з нових видів сировини — прямогонного бензину, ациклічних вуглеводнів і  газу бутану.

     Збільшення  потужностей установки з виробництва  поліетилену від 100 до 160 тис. тонн в  рік — один із важливих проектів ЗАТ «ЛУКОР», що дозволить впровадити тут сучасні енергозберігаючі схеми.

     Першим  таким важливим інвестиційним проектом у 2005 році є завершення будівництва  установки гідрування фракцій С4С5 потужністю 90,7 тис. тонн у рік на виробництві «Поліолефін».

     B кінці 2005 року було введено  в експлуатацію на виробництві «Поліолефін» модернізоване виробництво етилену. Пуск в експлуатацію установки гідрування фракцій С4/С5 дозволило використовувати як сировину побічні продукти виробництва етилену, значно зменшити використання дизельного палива, що є сировиною для виробництва олефінів. 

     В результаті впровадження на ТОВ «Карпатнафтохім» новітньої технології гідрування при  збереженні щорічного обсягу випуску  етилену на рівні 250 тис. тонн скорочення обсягів сировини становитиме 157 тис. тонн у рік. Крім того, використання фракції С4/С5 збільшить вихід  етилену з однієї тонни сировини і дозволить істотно знизити  собівартість продукції. 

     Загальний обсяг інвестицій у модернізацію виробничого ланцюжка етилену на ТОВ «Карпатнафтохім» становить  близько $30 млн. Комплектне постачання устаткування здійснила компанія Linde (Німеччина). Термін окупності проекту  складає менше двох років.

     Основні види продукції : етилен, пропілен, бензол , фракція бутилен-бутадієнова(C4), фракція C5+ C9, смола важка піролізу (з пуском установки гідрування фракції С4С5 планується С9 відвантажувати), поліетилен.

     2) Виробництво хлорвінілу

     Виробництво хлористого вінілу є багатопрофільним підприємством. Побудоване і введене  в експлуатацію в 1974 році. Це єдине  виробництво мономеру хлористого вінілу в Україні.

     В 1996 році була реконструкція виробництва  за участю як вітчизняних, так і зарубіжних фірм. Одна із стадій одержання вінілхлориду методом оксихлорування базується на технології американської фірми «Гудрич». У 1996 році після випробувань фірмою «Лінде» запрацювала нова установка розділення повітря, що дало можливість на 50 відсотків зменшити валовий викид в атмосферу шкідливих речовин. Весь виробничий процес відповідає екологічним стандартам з охорони навколишнього середовища.

     В травні 2001 року вперше за останні чотири роки за рахунок інвестиційних коштів тут було проведено капітальний  ремонт. Починаючи з 2002 року капітальні ремонти проводитимуться раз  на два роки. Доцільність такої  періодичності підтвердив світовий досвід провідних підприємств. В 2004 році вдалося досягти 75% використання потужності  по виробництву вінілхлориду (4 квартал).

     В лютому 2005 року колектив виробництва  хлорвінілу ЗАТ «ЛУКОР» відзначив 30-річчя з часу введення підприємства в експлуатацію і одержання першої продукції.

     Основні види продукції : вінілхлорид, аргон рідкий високої чистоти, кисень рідкий технічний, кисень газоподібний технічний і медичний, азот технічний газоподібний, азот рідкий підвищеної чистоти I сорту.

     3) Виробництво хлору і  каустичної соди

     Повна реконструкція цього виробництва  шляхом впровадження прогресивної сучасної технології одержання хлору і  каустичної соди мембранним способом дасть можливість підняти на вищий  рівень безпеку праці та надійно  захистити навколишнє середовище від  згубного впливу шкідливих речовин. За рахунок використання нового технологічного обладнання, наймодерніших приладів контролю і протиаварійного захисту, беручи хлор безпосередньо на виробництва  хлорорганічного синтезу, можна  ліквідувати проміжну стадію складування  рідкого хлору і відповідно вивести  із технологічного циклу стадії конденсації  і випарювання хлору, які є  потенційно небезпечними.

     Прогресивна технологія одержання каустичної соди мембранним способом також дозволяє підвищити безпеку ведення технологічного процесу за рахунок різного зменшення  кількості водню в хлоргазі, що значно підвищує ступінь зрідження хлору і відповідно зменшує кількість абгазів зрідження, які викидаються в атмосферу. 
 

2. . Аналіз показників платоспроможності підприємства

 
 

     Фінансовий  стан підприємства характеризується розміщенням  та використанням засобів (активів) та джерел їх формування (особистий капітал та обов'язки, тобто пасивів). Ці відомості наведені в балансі (формі №1) та Звіті про фінансові результати (формі №2) досліджуваного підприємства.

     Основними факторами, які визначають фінансовий стан підприємств є, по-перше, виконання фінансового плану та поповнення по мірі потреби особистого оборотного капіталу за рахунок прибутку й, по-друге, швидкість обертання оборотних засобів (активів).

     Першим  етапом аналізу платоспроможності є складання агрегованого балансу. При проведенні аналізу балансу підприємства, насамперед здійснюють класифікацію активів підприємства за їх ліквідністю та пасивів за терміновістю оплати:

1. Найліквідніші активи (кошти і поточні фінансові інвестиції) мають дорівнювати кредиторській заборгованості (тобто найтерміновішим зобов’язанням) або перевищувати її; терміни – приблизно до 3 місяців.
2. Швидкореалізовувані активи (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи) мають дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви; терміни – 3-6 місяців.
3. Повільнореалізовувані активи (запаси) мають дорівнювати або перевищувати довгострокові зобов’язання (кредити та інші зобов’язання).
4. Важкореалізовувані активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи) мають дорівнювати джерелам власних коштів або перевищувати їх (вони взагалі вважаються безстроковими, бо не мають терміну погашення).

     Тотожність  активу і пасиву балансу визначає наперед результат порівняння за четвертою групою, якій властиве «балансування». Тому суттєвим є порівняння підсумків  за першими трьома групами.

     Результати  порівняння перших двох груп свідчать про поточну ліквідність, третьої  групи – про перспективну ліквідність, оскільки тут розглядаються майбутні надходження та витрачання. [9].

     У разі виконання зазначених умов баланс вважається абсолютно ліквідним (А1 > П1, А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4). Якщо одна або кілька умов порушуються, ліквідність  відрізняється від абсолютної. При  цьому брак коштів за однією групою активів компенсується їх надлишком  в іншій групі лише за вартістю, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

     Аналіз  балансу підприємства, що аналізується, наводиться нижче у таблиці2.1.

     Таблиця 2.1

     Агрегований баланс

     Тис.грн.

 

     Як  ми бачимо ні на початок звітного періоду, ні на кінець баланс не є абсолютно ліквідним. На початок року сума  найліквідніших активів   є досить малою, це свідчить про те, що на розрахунковому рахунку підприємства дуже мало грошей і це призводить до погіршення показників ліквідності підприємства і в разі, якщо підприємству треба буде негайно розрахуватися за своїми найтерміновішими зобов’язаннями (а це кредиторська заборгованість підприємства), то воно не зможе цього зробити. На кінець року ситуація лише погіршилась. Також, як видно з таблиці, швидколіквідні активи (на початок і на кінець року) перевищують короткострокові пасиви. Відповідно, ліквідність підприємства в більш далекій перспективі (3-6 місяців) буде відносно нормальною. На кінець звітного періоду ліквідність підвищується. Хочеться також відмітити той факт, що підприємство має невеликі довгострокові зобов’язання (довгострокові кредити банків), які повністю покриваються повільноліквідними активами.  У цілому баланс є недостатньо ліквідним, що може свідчити про неоднозначний фінансовий стан підприємства.

     Для оцінки платоспроможності необхідно розрахувати сукупність відносних аналітичних показників.

1. Коефіцієнт співвідношення довгострокової заборгованості та акціонерного капіталу.

    На  початок року:

     

    На  кінець року: 
 

    

2. Відношення  надходжень готівки до довгострокової заборгованості.

    На  початок року: 

    На  кінець року: 
 

    

3. Відношення  суми надходжень готівки і відсотків  по кредиту до відсотків по кредиту. 

    На  початок року: 

    На  кінець року: 
 

    

4. Відношення  прибутку до сплати податків і відсотків  до виплачених відсотків.

    На  початок року: 

    На  кінець року: 
 

    

5. Відношення  суми готівки і постійних витрат до постійних витрат.

    На  початок року: 
 
 

    На  кінець року: