Аналіз Платоспроможності Підприємства

     На  сьогодні у теорії та практиці поширюються  апробовані методики визначення рівня  платоспроможності суб’єкта господарювання. Роботи таких зарубіжних вчених як А. Арес, Є. Брігхем, Дж. К. Ван Хорн, Н. Холт, Р. Димар та інші мають велике теоретичне значення, але їхні методики розраховані в першу чергу  на ринкові економічні умови західних країн і не враховують особливостей країн перехідного стану соціально-економічних  відносин. Серед вітчизняних та російських учених-економістів наукові розробки з питання платоспроможності  найшли відображення в працях Баканова М.І., Валуєва Б.І., Безруких П.С., Єфимової О.В., Ковальова В.В., Крейніна М.Н., Шеремета А.Д. та ін. Завдяки роботам цих вчених сформульоване підґрунтя для подальших наукових досліджень. Проте питання щодо нових підходів до визначення платоспроможності підприємства і досі мають дискурсивний характер [6,116].

     Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що потребує негайного погашення. Тобто основними ознаками платоспроможності є:

     – наявність в достатньому обсязі коштів на поточних рахунках;

     – відсутність поточної кредиторської  заборгованості.

     Управління  платоспроможністю полягає в  аналізі та управлінні рухом грошових потоків, тобто передбачає цілеспрямований  вплив на процеси акумуляції грошових коштів, а отже, цілеспрямований  вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їхнє витрачання та перерозподіл. Для ефективного управління платоспроможністю  необхідно визначити, які види діяльності і елементи активів чи пасивів сприяли зростанню чи зменшенню грошових коштів, і якою мірою. При цьому обов’язково потрібно врахувати особливості та тривалість операційного та фінансового циклів підприємства в розрізі окремих видів діяльності, а потім визначити, в якому напрямку необхідно змінити ці чи інші статті бухгалтерської звітності, щоб сума грошового потоку збільшувалася[7,86].

     Підходи науковців до визначення платоспроможності підприємства можна звести до таких трьох підходів:

     – платоспроможність визначається наявністю  власних обігових коштів та здатністю покривати збитки;

     – платоспроможність визначається як здатність підприємства виконувати свої зобов’язання;

     – платоспроможність представлена як важливий показник фінансової стійкості.

     Розглянемо  перший підхід. Й. Ворст, П. Ревентлоу визначають платоспроможність підприємства як здатність витримувати збитки. Особлива заслуга авторів полягає в тому, що вони мають на увазі не лише погашення зобов’язань підприємством, а ще й існування деякого потенціалу чи резерву, який би дав змогу підприємству працюючи збитково, покривати збитки. Проте, на нашу думку, основою діяльності підприємства має бути здатність задовольняти вимоги контрагентів та сплачувати виробничі потреби, а не орієнтуватися на збитки та їх погашення [9,43] .

     Дж. Депалленс та Дж. Джоборд визначають, що платоспроможним є те підприємство, в якого позитивні оборотні фонди (тобто наявні власні джерела обігових коштів). Можна зробити висновок, що платоспроможність визначається складом оборотних активів підприємства. Зокрема, більша частина власних оборотних активів є основою платоспроможності підприємства.

     Для другого підходу типовим є визначення Ковальова В.В.: «Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових ресурсів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, яка потребує негайного погашення» [9,43].

     З огляду на таке визначення постає потреба твердження про те, що підприємство повинно мати кошти, достатні для сплати короткострокових зобов’язань, а також для того, щоб продовжувати свою виробничу діяльність. Але крім передбачених короткострокових зобов’язань, у визначений термін йому потрібно буде сплатити також і довгострокові кредити та позики, термін погашення яких може наблизитися й увійти в найближчий період.

     Важливий  науково-практичний аспект враховують Абрютина М.С. та Грачов А.В.: «Платоспроможність означає достатність ліквідних активів для погашення в будь-який момент усіх своїх короткострокових зобов’язань перед кредиторами». Як видно із визначення, автори підкреслюють роль ліквідності для швидкого погашення короткострокових позик, а також необхідність підтримання достатнього її рівня. [6,118].

     Взаємозв’язок між платоспроможністю та ліквідністю  підприємства, ліквідністю балансу  і ліквідністю активів показано на рис. 1.1 

     

     Рис. 1.1. Взаємозв’язок між показниками  
ліквідності та платоспроможності 

     Для третього підходу, характерним є  таке визначення: «Платоспроможність підприємства – найважливіший показник, який характеризує фінансовий стан підприємства. Оцінка платоспроможності проводиться  на основі характеристики ліквідності  активів, що означає спроможність перетворення активу на готівку». Слід зауважити, що істотним моментом цього твердження є змішування понять платоспроможності  та її показників. На нашу думку, слід розуміти показники як характеристику платоспроможності  підприємства, а не ототожнювати їх. Такий підхід не сприяє правильному розумінню сутності платоспроможності підприємства [6,118].

     Платоспроможність підприємства може змінюватися: через  несвоєчасне погашення дебіторської заборгованості підприємству воно може стати неплатоспроможним, оскільки настав час платити кредиторам, а  на розрахунковому рахунку немає  достатньо грошових ресурсів для  погашення цієї заборгованості. Тому треба, щоб ліквідних коштів вистачало  для погашення необхідних платежів.

     Розглянуті  підходи щодо сутності поняття платоспроможність  підприємства дають можливість зробити  певні висновки, що платоспроможність  підприємства може погіршитися внаслідок  того, що у структурі активів значну частину посідає безнадійна дебіторська  заборгованість, основні засоби, неприбуткові довгострокові вкладення. Можна  сказати, що платоспроможність підприємства – це не лише показник. Доказом цього  може стати той факт, що значення показника вказує на стан платоспроможності  підприємства на певну дату розрахунку, тобто для нього характерна одномоментність, і це значення залежить від об’єктивно зумовлених змін, пов’язаних із надходженням та сплатою коштів [4,58].

     Платоспроможність підприємства у ширшому розумінні  включає кредитоспроможність, податкоспроможність  та ліквідність (рис. 1.2). 

Платоспроможність

Кредитоспроможність

підприємства

Податкоспроможність

підприємства

Ліквідність

підприємства

Ліквідність балансу

 
 
 
 
 
 

     Рис.1.2. Взаємозв’язок платоспроможності  з кредитоспроможністю, податкоспроможністю, ліквідністю підприємства

     Доведено, що ліквідність підприємства, тобто  спроможність своєчасно перетворювати  активи на гроші з метою виконання  необхідних платежів, становить одну із необхідних умов забезпечення платоспроможності. Тому зрозуміла доцільність підтримки  ліквідності підприємства згідно з  визначеними пріоритетами його фінансово-господарської  діяльності. Кредитоспроможність означає  здатність підприємства отримати кредит та повернути його у визначений термін. Спроможність підприємства виконувати свої податкові зобов’язання перед  державою характеризується його податкоспроможністю [16,278].

     На  нашу думку, платоспроможність підприємства – це його здатність у повному  обсязі й у визначений термін розрахуватися  за своїми зобов’язаннями за допомогою  грошових ресурсів та інших активів  і спроможність здійснювати безперервну  фінансово-господарську діяльність. 
 

       

2. Основні показники платоспроможності  – порядок їх розрахунку та методи оцінки

 
 

     В умовах ринкових відносин платоспроможність  підприємства вважається найважливішою  умовою господарської діяльності. Платоспроможність  підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі  та грошові зобов’язання за рахунок  наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легко  мобілізуються. До платоспроможних  засобів відносяться суми по таких  статтях балансу як: грошові засоби, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями  та інші активи з третього розділу  балансу, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов’язань входять  заборгованість по оплаті праці, короткотермінові та прострочені кредити банку, постачальники  та інші кредитори і першочергові платежі.

     Платоспроможність підприємства виступає як зовнішній  прояв фінансової стійкості, сутністю якої є забезпеченість оборотних  активів довгостроковими джерелами  формування. Велика чи менша поточна платоспроможність (чи неплатоспроможність) обумовлена більшим чи меншим ступенем забезпеченості (чи незабезпеченості) оборотних активів довгостроковими джерелами [8,197].

       Проведений аналіз факторів, що впливають на платоспроможність підприємства, дозволив класифікувати їх за двома основними групами – зовнішні (загальноекономічні) та внутрішні, в складі яких визначено найбільш значущі чинники – фінансові та не фінансові [6,119](рис. 1.2).

     У світовій практиці існує декілька методичних підходів до оцінки рівня платоспроможності  підприємства, основні з яких [4,59]:

     1) Метод коефіцієнтів базується на визначенні коефіцієнтів ліквідності і їх подальшому аналізі, який може проводитись таким чином:

     –   порівняння із встановленими нормативами (нормативний метод);

     – порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками інших  підприємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);

     – порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками фірм, які є провідними у даній галузі (бенчмаркінг).

     Даний метод є досить простим у використанні, не потребує спеціального інформаційного забезпечення, але має значні недоліки:

     – оціночні коефіцієнти надають аналітику  статистичну інформацію (на певну  дату) про платоспроможність підприємства, і, таким чином, об'єктивність аналізу  знижується;

     – інфляція дуже перекручує дані балансових звітів, що також негативно впливає  на ступінь об'єктивності аналізу;

     – підприємство може використати прийом «прикрашення» звітності, щоб створити видимість вищих показників [4,60].

     2) Методи дискримінантних показників платоспроможності полягають у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетичним чином фінансову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді.

     Коефіцієнти даного методу отримують у результаті дослідження згідно з технікою дискримінантного аналізу, а саме:

     – порівнюються за певний період на основі низки коефіцієнтів дві вибірки підприємств, побудовані за обсягом та/або видом діяльності, одна з яких містить підприємства, що мають труднощі з платежами, а інша включає тільки «здорові» підприємства;

     – відбираються за допомогою різноманітних  статистичних тестів коефіцієнти, що дозволяють визначити краще підприємство, представлене в одній з двох вибірок;

     – розробляється за допомогою прийомів дискримінантного аналізу лінійна  комбінація з визначальних коефіцієнтів.

     Оцінку  платоспроможності підприємства можна  здійснити використовуючи систему  таких показників: