Оподаткування підприємств та шляхи його вдосконалення в Україні

До другої категорії  належать підприємства з більшими сумами доходу та чисельністю робітників. Якщо існує можливість, на таких  підприємствах, склад і функціональні обов’язки фахівців з управління податковими платежами з розрахунку поточних податкових платежів, та податкового планування рекомендовано розширити. Як можливий варіант пропонується функцію податкового планування закріпити за структурним підрозділом (працівниками), який підпорядкований власникам (наприклад службою внутрішнього аудиту), залучаючи до їх складу співробітників відділів підприємства, які мають відношення до формування його податкових зобов’язань, з обов’язковим наданням результатної інформації власникам капіталу. Це дозволить забезпечити власників об’єктивною інформацією про доцільність вкладення коштів у бізнес за існуючих умов оподаткування. Реалізація запропонованого підходу до організації податкового планування дасть змогу раціонально розподілити обов’язки податкового планування між працівниками існуючих відділів підприємств та обслуговувати запити різних користувачів інформації про податкові зобов’язання і податкове навантаження підприємства. Здобувачем розроблено положення про групи податкового планування та посадові інструкції фахівця з податкового планування.[20]

Іншим важливим елементом  корпоративного податкового менеджменту  є бюджетування податків. Бюджетування податків є одночасно системою і  процесом. Процес бюджетування податків спрямований на плановий розрахунок податкових платежів, які підлягають сплаті приємством у майбутніх періодах на основі показників бюджетів підприємства.

          3.2 Реформування діючої системи оподаткування в Україні

           Серед численних економічних проблем, які постали перед Україною у період переходу її від командно-адміністративної до ринкової форми ведення господарства, чільне місце посідає створення ефективної системи оподаткування юридичних і фізичних осіб. У цьому зацікавлена як держава, податкові органи, так і платники податків. Тому особливої актуальності набувають дослідження теоретичних, методологічних і прагматичних підвалин податкової політики та формування податкової системи в державі.

Кроки Уряду України щодо стабілізації економіки ще контрастніше висвітлили недоліки існуючої податкової системи. Численні зміни, що перманентно вносилися до податкового законодавства і були спрямовані на вдосконалення податкової системи України, призвели до прийняття великої кількості законів та підзаконних актів, якими керується податкова служба України. Безумовно, такий стан податкового законодавства потребував докорінних змін та створення єдиного закону - Податкового кодексу, який би гармонізував податкову складову в системі державних фінансів України. Глобальна економічна криза, яка значно вдарила по економіці України, сформувала передумови для «перезавантаження» всієї системи державних фінансів та її податкової складової.

Цілями «перезавантаження» системи державних фінансів взагалі та її податкової складової зокрема є:

-   стабілізація економіки України;

- підвищення її конкурентоспроможності;

- забезпечення стійкого економічного зростання на інноваційно -інвестиційній основі за умови збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів;

- проведення збалансованої бюджетної політики на середньо- і довгострокову перспективу.[1]

                                                                                                                                                                                       Реформування податкової системи України відбувається з урахуванням тенденцій розвитку систем оподаткування у країнах-сусідах та країнах -членах ЄС. Зазначені тенденції формуються під вирішальним впливом міжнародної податкової конкуренції, європейської податкової гармонізації і координації національної податкової політики. Це важливо враховувати з огляду на досягнення стратегічної цілі - інтеграції України до ЄС 

Сьогодні зрозуміло, що шлях до стійкого динамічного розвитку лежить через економіку «терпіння». Терпіння до відновлення фінансової та податкової систем України, до боргових зобов'язань держави, до очікувань другої хвилі глобальної кризи, до ліквідації «токсичних» активів банків, підвищення конкуренції на глобальних ринках. Враховуючи досвід Японії, Нідерландів, Польщі, багатьох інших країн світу, Уряд України намагається побудувати інноваційну модель системи державних фінансів, включаючи податкову складову, яка передбачає суттєве скорочення етапу «терпіння» та якомога швидкий вихід на етап стійкого розвитку. У післякризовому світі з глобальним конкурентним оточенням інституціональний розвиток залежить, безперечно, не тільки від поточного стану економіки, але й від серйозності намірів впровадження інноваційних механізмів розвитку. Безумовно, Податковий кодекс має значну кількість новацій, які формують прозорість податкової системи, спрощують адміністрування податків, зменшують податкові навантаження, гармонізують податкову складову в системі державних фінансів    На жаль, поки що діюча система оподаткування є не зовсім досконалою і не повністю відповідає вимогам часу. Сьогодні ще існують неузгодженості та протиріччя окремих норм податкових законів, їх нестабільність, безсистемне надання пільг та перекручування суті окремих видів податків. Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним важелем реалізації державної економічної політики. В умовах формування ринкової економіки виконання доходної частини Державного бюджету України є одним із актуальних завдань, успішне вирішення якого створює сприятливі умови для суспільного розвитку.[1]

 Одним із основоположників податкової теорії А. Смітом сформульовані такі чотири принципи оподаткування:

1) податки  повинні рівномірно розподілятися  між джерелами доходів, а кожен  окремий податок повинен однаково  припадати на те джерело, на  яке він спрямований;

2) час  сплати, спосіб сплати і розмір  податку повинні бути чітко визначені;

3) податок  повинен стягуватись у такій  формі і таким способом, які  найбільш зручні для платника;

4) податок  повинен стягуватись таким чином,  щоб на його вилучення витрачалось  якомога менше грошей зверх  того, що надходить до Державного  казначейства. Зібрані кошти повинні залишатись якнайменше у руках збирачів.

  Слід також зазначити, що незважаючи на свої слабкі сторони, податкова система України не з'явилася з повітря. Вона будувалася і будується на основі небагатого власного і зарубіжного досвіду. Прорахунок полягає лише в тому, що запозичувався досвід країн з розвинутою ринковою економікою, в яких, як відомо, питання "сколочування" первинного капіталу для підйому виробництва не стоїть. У нас картина протилежна. І ми повинні дати зелене світло процесу правового та легального накопичення капіталу, використовуючи податкові важелі та стимули. Інакше не можна навіть мріяти про якийсь значний економічний підйом.

Стосовно  сучасного стану, і зокрема української  дійсності, другий принцип потребує незначного уточнення, . яке враховувалось багатьма теоретиками при поясненні цього визначеність - до того, як почнеться період дії того чи іншого податку. Закони в галузі оподаткування спішно приймались, починали діяти, а їх публікація провадилась з великим відривом у часі. Мали місце випадки, коли законодавчі акти вже застосовувались на практиці, а інструкції щодо їх використання не були зроблені й надходили до виконавців через тижні, а то й через місяці. Все це породжує плутанину, постійну необхідність перерахунків, що призводить до великих труднощів в роботі фінансового апарату підприємств. [20]  

   Платник повинен завчасно бути проінформований про підготовку, ведення в дію чи зміну податкового законодавства.У питаннях зручностей терміну та способів утримання податків справи у нас порівняно непогані. Щодо останнього принципу, так А. Сміт мав на увазі два таких моменти:

1) податок  може вимагати від платника  більшу кількість грошей, ніж  та, що продиктована потребами  казни, через занадто роздутий  штат чиновників-збирачів;

2) високий  рівень оподаткування може спричинити  обмеження виробництва і зайнятості  у ньому, що потребує додаткових  витрат для забезпечення засобами  існування значної частини населення.

Звертаючись до засад управління податками, визначених свого часу А. Смітом можна зауважити, що ці принципи не завжди ефективно працюють у вітчизняній системі оподаткування. Так, варто пригадати еволюцію податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, часті зміни розмірів ставок мита та акцизів, досить високі тарифи відрахувань у державні цільові фонди соціального спрямування, відсутність стимулюючого впливу при справлянні прибуткового податку з громадян тощо. Не можна назвати простими і доступними для розуміння законодавчі акти щодо цих податків у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні. Розрахунки цих податків стали заплутаними і незручними як для платників, так і для контролюючих органів. Негативно впливають на якість роботи платників податків, а також працівників податкових служб, які контролюють правильність нарахування і сплати податків, наявні розбіжності, сумнівні тлумачення окремих термінів, положень, визначених у законах і підзаконних актах.  Таким чином, можна констатувати, що в Україні розроблено законодавчу базу, яка регламентує справляння податків, і створено адміністративні органи, які контролюють виконання законодавства суб’єктами господарювання, але сказати, що податкова система є ефективною і досягає свого функціонального призначення, не можна. Надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а також до скорочення податкової бази. Тому важливе місце у здійсненні оптимальної податкової політики відводиться принципу фіскальної достатності, який полягає в здійсненні податкової політики, необхідної для забезпечення такої величини податкових надходжень, яка оптимально бажана з огляду на проголошену економічну доктрину.

Рівень  податкової ставки повинен враховувати  можливості платника податку, тобто  рівень його доходів. Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, для них мають бути встановлені диференційовані податкові ставки. Платежі кожного до бюджету мають бути пропорційні його доходам, і винятки для окремих осіб недопустимі.[18] Порушення цього принципу призведе до того, що додаткове податкове навантаження ляже на законослухняних платників податків або на тих, хто має можливості ухилятися від оподаткування. У процесі реформування системи оподаткування в Україні важливою проблемою є не лише рівень податкового тягаря, а й оптимальне поєднання прямих і непрямих податків. У процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, суттєво підняти їх значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Найсуттєвішими вадами місцевого оподаткування, на нашу думку, є незначна фіскальна роль податків і зборів та відсутність прав у органів місцевого самоврядування запроваджувати на своїй території власні податки і збори. Річ у тім, що на місцях завжди є свої особливі об’єкти оподаткування, які можуть відчутно наповнити місцеві бюджети, а отже, дати змогу спрямувати додаткові кошти на розв’язання економічних і соціальних проблем регіонів.   Як свідчить практика, неможливо побудувати ефективну податкову систему, не сформувавши платника податку як елемент податкової системи, як суспільний інститут. Для цього потрібно проводити всебічну організаційну і просвітницьку роботу з платниками податків, урегулювати і вдосконалювати інформаційні потоки між платниками податків та органами контролю за їх сплатою, а також враховувати соціально-культурні й психологічні особливості громадян країни, усталені традиції при прийнятті рішень у галузі оподаткування.  Сплата податків має носити обов’язковий характер

    В умовах економічної нестабільності, існування різного роду механізмів, приховування прибутків та ухилення від сплати податків удосконалення системи оподаткування в Україні та підвищення її ефективності повинно йти шляхом пошуку найбільш надійних та стабільних джерел сплати податків. Поряд з цим, виходячи з вимог податкової реформи, одним з пріоритетних її напрямів має стати реальне полегшення податкового тиску на економіку за допомогою розширення переліку об’єктів оподаткування.

ВИСНОВКИ

Практика сьогодення свідчить про низький рівень ефективності вітчизняної моделі оподаткування  підприємств, її неадекватність умовам функціонування ринкового господарства. Саме тому питання оподаткування  прибутку підприємств сьогодні знаходиться  в числі важливих фінансово-економічних проблем, від позитивного вирішення якого значною мірою залежить доля трансформаційних процесів в Україні.

Податки є однією з  найважливіших фінансових категорій. Історично це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. Саме виникнення держави спричинило появу платежів та внесків до державної скарбниці для фінансового забезпечення виконання державою її функцій.

Податки – це обов'язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету. За економічним змістом це фінансові відносини, які виникають між державою з одного боку та фізичними і юридичними особами з іншого під час перерозподілу фінансових ресурсів на користь держави при формуванні централізованих грошових фондів на загальнодержавному та місцевих рівнях. На відміну від фінансів у цілому, ці взаємовідносини мають односторонній характер – від платників до держави. Слід зазначити, що податки – це специфічна форма економічних відносин, яка носить вторинний характер в системі виробничих відносин. Таким чином податки приймають безпосередню участь в розподілі вартості суспільного продукту, але на етапі вторинного розподілу цієї вартості.

Функції податків випливають із змісту економічних відносин, які  виникають під час їх впровадження та стягнення: фіскальна, регулююча, стимулююча.

Сукупність  податкових платежів, які сплачуються  юридичними та фізичними особами  в Україні, можна розділити, насамперед, виходячи з виду податку:

• прямі податки;
• непрямі податки;
• відрахування до фондів соціального страхування, які мають податковий характер.

Одним з особливиих податків у системі оподатування юридичних  осіб є фіксований сільськогосподарський  податок – податок, який не змінюється протягом визначеного Законом терміну  і справляється з одиниці земельної  площі. Платниками ФСП можуть бути сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний(податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу. Введення цього податку дозволило знизити податковий тиск, спростити механізм нарахування і сплати податків, податковий облік, забезпечити стабільність та прогнозованість податкових умов протягом визначеного терміну.[1]