Оперативне планування руху коштів на підприємстві

1. Складська  система, коли рівень завантаження  та рівномірність випуску продукції  визначаються через наявність  складських запасів певних розмірів. Ця система корисна при великій кількості застосовуваних для виготовлення продукції стандартних (уніфікованих) вузлів та деталей.

2. Система  планування за нормами технологічних  запасів, яка передбачає встановлення  постійної насиченості всіх стадій  виробничого процесу необхідними  запасами напівфабрикатів (деталей,  вузлів, комплектуючих) і суворе  дотримання розрахункового рівня  цих запасів для кожного цеху. Ця система застосовується для  серійного та великосерійного  виробництва.

3. Система  планування за строками подачі, в основу якої покладаються  встановлені строки запуску та  випуску партій деталей з урахуванням  технологічних запасів і строків  міжцехових подач. За умов серійного  та великосерійного виробництва  строки можна переглядати щоразу  при розробці, чи уточненні оперативних  планів. У масовому виробництві  встановлюються стандартні строки.

4. Система  планування за тактом потоку  ґрунтується на синхронізації  діяльності всіх виробничих підрозділів  і встановленні єдиного такту  випуску готової продукції. Така  система застосовується у масовому  виробництві з широким використанням  поточних методів організації  виробничих процесів.

Оперативне  планування поєднує  два напрями роботи.

Перший  напрям, у рамках якого розробляються  оперативні плани та графіки виготовлення та реалізації продукції, називається  календарним плануванням.

Другий  напрям включає роботи, що необхідні  для безперервного оперативного обліку, контролю виконання оперативних  планів і регулювання ходу виробництва. Цей напрям дістав назву диспетчеризації.

Внутрішньоцехове  оперативне планування включає розробку календарних планів виробництва для дільниць та контроль їхнього виконання, розподіл робіт за дільницями, доведення до робочих місць, оперативне регулювання виробничих процесів.

Комплектна  система відрізняється від інших  тим, що в ній за планово-облікову одиницю визначено об'єднаний  за певними ознаками комплект деталей (вузлів). Найбільш поширеними її підсистемами є комплектно-вузлова, комплектно-групова, машинокомплектна.

1.Комплектно-вузлова  підсистема за планово-облікову  одиницю використовує вузловий  комплект, до якого входять деталі  одного складального вузла. Ця  система характерна для виробництва  складної продукції з тривалим  виробничим циклом.

2.Комплектно-групова  підсистема застосовується, коли  виготовляються деталі (вузли), що  обробляються за єдиною технологією,  мають єдину періодичність запуску-випуску  та єдині строки подачі на  наступну стадію.

3.Машипокомплектна  підсистема найпростіша, оскільки  її планово-обліковою одиницею  є машинокомплект, тобто повний  комплект деталей, що їх виробляє  той чи інший цех для певного  виробу (машини). Ця система може  застосовуватись у виробництві  нескладних виробів, з невеликою  кількістю деталей.

Система оперативного планування на замовлення характеризується встановленням конкретних термінів запуску-випуску виробів  за кожним замовленням. Замовлення і  є планово-обліковою одиницею для  підприємства вцілому. Для окремих  цехів такими є комплекти деталей, вузлів для певних замовлень. Застосовується ця система в одиничному та дрібносерійному  виробництвах, де практикуються дрібні й різноманітні замовлення, її особливість  полягає в охопленні всього процесу  виконання замовлення: від підготовки виробництва до випуску готового виробу.

Розробку  та реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба (виробничо-диспетчерський відділ) підприємства. На неї покладені  такі завдання: забезпечити виконання  графіків виробництва в усіх підрозділах; контролювати ритмічне й достатнє завантаження всіх робочих місць; запобігати простоям або принаймні своєчасно їх виявляти та швидко усувати; використовувати  технологічні та страхові запаси в  разі виникнення перебоїв у постачанні та виробництві.

Під оперативним плануванням  розуміється здійснення поточної діяльності планово-економічних служб протягом короткого періоду, наприклад, розробка річної виробничої програми, складання квартальних бюджетів підприємства, контроль і коректування отриманих результатів і тощо  На промислових підприємствах прийнято розрізняти кілька видів і систем оперативного планування.

Залежно від змісту і термінів дії оперативне планування підрозділяється  на два види: календарне та поточне. Ці два види оперативного планування виробляються економістами-менеджерами і фахівцями планових і виробничих відділів і цехів підприємства.

  Календарне  планування включає розподіл річних планових завдань по виробничим підрозділам і термінів виконання, а також доведення встановлених показників до конкретних виконавців робіт . З його допомогою розробляються змінно-добові завдання та узгоджується послідовність виконання робіт окремими виконавцями. Вихідними даними для розробки календарних планів служать річні обсяги випуску продукції, трудомісткість виконуваних робіт, терміни поставки товарів на ринок і інші показники соціально-економічних планів підприємства.

Поточне  планування чи  диспетчирування  виробництва передбачає оперативний контроль і регулювання ходу виробничих процесів, а також облік випуску продукції та витрачання різних ресурсів.

Залежно від сфери застосування оперативне планування на більшості машинобудівних підприємств підрозділяється на міжцехових та внутрішньоцехові.  Міжцехові  планування забезпечує розробку, регулювання  та контроль виконання планів виробництва  і продажу продукції всіма  цехами підприємства, а також координує  роботу основних та допоміжних цехів, проектно-технологічних, планово-економічних  та інших функціональних служб. На машинобудівних підприємствах, як правило, виробничі  програми розробляються і видаються  цехам плановими службами на черговий рік з квартальною та місячної розбивкою. Змістом  внутрішньоцехового  планування є розробка оперативних  планів і складання поточних графіків роботи виробничих ділянок, потокових  ліній і окремих робочих місць  на основі річних планів виробництва  і продажу продукції основних цехів підприємства.

У сучасному  виробництві широко поширені різні  системи оперативного планування, визначувані  як внутрішньофірмових факторами, так  і зовнішніми ринковими умовами. Під  системою  оперативного планування виробництва в економічній літературі прийнято розуміти сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризуються ступенем централізації, об'єктом регулювання, складом календарно-планових показників, порядком обліку та руху продукції  та оформлення облікової документації. Погоджуючись в цілому з даними визначенням, представляється необхідним уточнити поняття системи оперативного планування відповідно до нових ринковими відносинами підприємств. Ця система, на наш погляд, являє собою сукупність методів і способів розрахунку основних планово-організаційних показників, необхідних для регулювання ходу процесу виробництва і споживання товарів і послуг з метою досягнення запланованих ринкових результатів при мінімальних витратах економічних ресурсів і робочого часу. До основних характеристик будь-якої системи оперативного планування  відносяться: методи комплектування календарних завдань підрозділами підприємства, порядок узгодження і взаємоув'язки роботи цехів і ділянок, вибрана планово-облікова одиниця, тривалість планового періоду, способи і прийоми розрахунку планових показників, склад супроводжуючої документації і ін Вибір тієї чи іншої системи оперативного планування в умовах ринку визначається головним чином обсягом попиту на продукцію і послуги, витратами і результатами планування, масштабом і типом виробництва, організаційною структурою підприємства та іншими факторами. Найбільшу популярність у цей час мають подетально, позамовному і комплекті системи оперативного планування та їх різновиди, які застосовуються на багатьох великих вітчизняних підприємствах і зарубіжних фірмах, а також в малому та середньому підприємництві.

 Подетально  система планування призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва. За цією системою планується і регулюється хід виконання робіт, технологічних операцій і виробничих процесів по кожній деталі на певний плановий період - годину, зміну, день, тиждень і т.д. В основі подетально системи лежить точне планування такту і ритму роботи поточних ліній і виробничих ділянок, правильне визначення нормальних технологічних, транспортних, страхових, міжопераційного і циклових заділів і постійне їх підтримку в процесі виробництва на суворому розрахунковому рівні. Застосування цієї системи потребує розробки складних календарно-оперативних планів, що містять показники обсягу випуску і маршрут руху деталей кожного найменування за всіма виробничими стадіями і технологічних операцій. Тому подетально планування доцільно застосовувати при обмеженій та стійкій номенклатурі продукції, що випускається, що має місце в умовах великосерійного і масового або, кажучи по ринковому, малопродуктового виробництва.

 Позамовному  система оперативного планування застосовується в основному в одиничному і дрібносерійного виробництва з його різноманітною номенклатурою і невеликим обсягом продукції, що випускається і виробничих послуг. У цьому випадку об'єктом планування,

або основною планово-обліковою одиницею, є окремий  виробниче замовлення, що включає  кілька однотипних робіт конкретного  споживача-замовника. Дана система  планування базується на розрахунках  тривалості виробничих циклів і нормативів випередження, за допомогою яких встановлюються потрібні замовником або ринком строки виконання як окремих процесів або  робіт, так і всього замовлення в  цілому.

 У комплекті система застосовується головним чином у серійному машинобудівному виробництві. В якості основної планово-облікової одиниці використовуються різні деталі, що входять в складальний вузол або загальний комплект товарів, згрупованих за певними ознаками. При комплектного системі планування календарні завдання виробничим підрозділам розробляються не по деталях окремого найменування, а за укрупненими групами або комплектів деталей на вузол, машину, замовлення або певний обсяг робіт і послуг. Ця система сприяє скороченню трудомісткості як планово-розрахункових робіт, так і організаційно-управлінської діяльності персоналу лінійних і функціональних служб підприємства. При даній системі значно підвищується гнучкість оперативного планування, поточного контролю і регулювання ходу виробництва, що в умовах ринкової невизначеності служить для підприємств важливим засобом стабілізації виробництва.

Крім  розглянутих трьох систем оперативного планування, на вітчизняних підприємствах  застосовуються такі їх підсистеми, як планування по такту випуску, за зачепила, випередження, на склад та ін.

Планування  по  такту  випуску виробів  передбачає вирівнювання тривалості технологічних  операцій на всіх стадіях загального виробничого процесу відповідно до єдиної розрахункової часом виконання  взаємопов'язаних робіт. Такт в даному випадку слугує найважливішим планово-економічним  регулятором ходу виробництва на робочих місцях. Наприклад, на Волзькому  автомобільному заводі діє для суміжних виробництв єдиний організаційний такт, що дорівнює 1 хв, протягом якої виконуються  різні трудові процеси на синхронізованих  робочих місцях верстатників і складальників, а на трьох поточних лініях головного  конвеєра сходять три нові автомобілі. За допомогою такту визначаються основні об'ємні і календарні показники  планового випуску машин.

Планування  по  доробку  передбачає підтримку  на необхідному розрахунковому рівні  запасу заготівок, напівфабрикатів  і комплектуючих, призначених для  подальшої обробки і зборки на кожній стадії виробництва. Для забезпечення ритмічної роботи взаємопов'язаних виробничих ділянок і поточних ліній визначаються нормальні розміри виробничих заділів, що представляють собою відповідний запас заготівок. За призначенням заділи бувають технологічні, транспортні, страхові, міжопераційного або межцікловие. Розмір зачепила може бути встановлений у деталях або днях. Загальний нормальний зачепив звичайно приймається рівним сумі всіх доданків запасів заготовок і деталей.

Планування  по  випередження  характеризується розподілом і угрупуванням деталей  та робіт по термінах випуску і  організацією їх своєчасного виготовлення та передачі на відповідні стадії виробництва  в залежності від розрахункових  випередження часу. Під  випередженням  розуміється календарний період часу, на який кожна попередня частина  або стадія виробничого процесу  повинна випереджати подальшу з  метою її закінчення в запланований термін по відношенню до завершальної стадії обробки або збирання деталей.  У цій системі планово-облікової  одиницею може бути окрема деталь або  складальна одиниця продукції.

Планування  на  склад  або на ринок здійснюється при випуску продукції та її постачання на продаж в значних обсягах при  невисокій трудомісткості і невеликому числі технологічних операцій. При  цій системі планово-виробничий відділ визначає необхідну кількість  готових деталей, які повинні  постійно перебувати на проміжній або  кінцевої стадіях виробництва і  продажу продукції.