Лекции по "Предпринимательству"

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

 

Литература:

1. Клименко С.М. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків: [навч. посіб.] / С.М. Клименко, О.С. Дуброва. – К.: КНЕУ, 2005. – 252 с.
2. Економічний ризик: ігрові моделі: Навч. посібник / В. В. Вітлінський, П. І. Верченко, А. В. Сігал, Я. С. Наконечний; За ред. д-ра екон. наук, проф. В. В. Вітлінського. — К.: КНЕУ, 2002. — 446 с.
3. Смирнов Э.А. Управленческие решения / Э.А. Смирнов. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 264 с.
4. Кулагин О.А. Принятие решений в организациях / О.А. Кулагин. — СПб.: Сентябрь, 2001. — 148 с.
5. Балдин К.В. Управленческие решения [учеб.] / К.В. Балдин, С.Н. Воробьев, В.Б. Уткин. – М.: Дашков и К., 2005. – 496 с.

 

 

 

ТЕМА 1. ГОСПОДАРСЬКІ РІШЕННЯ У РІЗНИХ СФЕРАХ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУТНІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

1. Господарські рішення та їх види

Від прийняття господарських  рішень, їх якості, раціональності й  обґрунтованості в багатьох випадках залежать реальні можливості досягнення цілей організації, її ефективна  діяльність. Звідси випливає необхідність розуміння сутності господарських рішень, вивчення основних правил, прийомів і наукових методів їх розробки.

Поняття «рішення» в  науковій літературі трактується по-різному. Найчастіше воно розуміється і як процес, і як акт вибору, і як результат  вибору. Рішення як процес характеризується тим, що, відбуваючись у часі, здійснюється в декілька етапів (підготовка, формування, прийняття й реалізація). Воно містить окремі, але тісно взаємопов’язані елементи: постановку мети та планування діяльності за кращою альтернативою її досягнення; розподіл часу, ресурсів і дій, необхідних для вирішення завдання; мотивацію чи спонукання до дій; координацію та регулювання процесу; здійснення обліку й контролю зробленого, аби переконатися, що результати відповідають запланованим. Етап прийняття рішень можна трактувати як акт вибору особою за допомогою визначених правил. Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту).

Існування рішення як такого передбачає наявність певних елементів: суб’єкта, що приймає рішення (менеджер, відділ, підприємство в цілому); об’єкта — виконавця рішення (підлеглий, відділ, підприємство в цілому); предмет рішення; мета й причини розробки рішення.

Господарське  рішення (ГР) — це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.

Загалом господарське рішення  характеризують такі ознаки:

можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо немає альтернативи, то немає і вибору, а отже, немає і рішення);

наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);

необхідність вольового  акту особи, що приймає рішення (ОПР) стосовно його вибору, оскільки ОПР  формує рішення через боротьбу думок  і мотивів.

Господарські рішення  мають місце в управлінні процесами  всередині організації, процесами  взаємодії організації із зовнішнім  середовищем, в безпосередньому  управлінні організацією.

Сутність  господарських рішень проявляється в різних аспектах, які засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або неправильно сприйняте підлеглими рішення може завдати компанії збитків чи навіть призвести до банкрутства. Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників і самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи персоналу. Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу. Правова сутність рішень полягає в можливості здійснення певних заходів у рамках законодавчого поля (виходячи із законодавчих актів України, міжнародних зобов’язань, статутних та інших документів власне підприємства). Технологічна сутність рішень проявляється в можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.

Рішення, що приймаються  в господарській практиці, характеризуються різноманітністю. Тож необхідність класифікації зумовлена потребою у  визначеності термінологічного апарата, виборі оптимальних методів прийняття  й обґрунтування рішень.

Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним. Оптимальність ГР — властивість ГР бути найкращим відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальності. Ефективним є рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативним можна назвати рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів.

1.2. Способи формалізації та реалізації господарських рішень

У разі прийняття певного  господарського рішення необхідно  визначити оптимальні форми його вираження та реалізації.

Реалізація рішень, прийнятих  суб’єктом господарювання, може відбуватися  в таких формах:

ділова бесіда — спеціально організована керівником зустріч із підлеглим (групою підлеглих) для обміну думками за заздалегідь обумовленою тематикою, актуальною для компанії;

ділова гра (тренінг) — спеціально організована інтенсивна діяльність робітників з підготовки та реалізації господарських рішень на основі імітаційних моделей реальних процесів;

засідання — вузькопрофесійна нарада для розв’язання в основному організаційних питань (засідання профкому, президії тощо);

звіт (у письмовій та усній формі) — рішення спеціаліста  щодо результатів індивідуальної або  колективної роботи з реалізації господарських рішень;

методика — сукупність методів для професійного виконання будь-якої діяльності;

навчання — ділова бесіда; проводиться керівником для надання новітніх знань або інформації стосовно виконання будь-якої діяльності;

нарада — колективна ділова бесіда; проводиться керівником для оперативного доведення до підлеглих конкретних задач, використання колективного розуму, обміну інформацією та накопиченим досвідом стосовно здійснення важливих господарських рішень.

настанова — ділова бесіда; проводиться керівником і має на меті навчити, передати досвід щодо успішного виконання господарського рішення;

особистий приклад — дії керівництва у сфері підпорядкування, за заздалегідь підготовленим сценарієм, для розвитку у підлеглих ефекту наслідування авторитетам у техніці здійснення господарських рішень;

порада — ділова бесіда; проводиться керівником для того, щоб поділитися власними поглядами з виконавцями рішення щодо його виконання; є необов’язковою для виконання підлеглими;

примушування — ділова бесіда; ведеться керівником у вигляді погроз або підвищення платні для спонукання працівника до виконання господарських рішень;

рекомендаційний лист — рішення авторитетного спеціаліста поручитися за будь-яку людину, компанію або діяльність перед потенційним або конкретним роботодавцем, постачальником чи споживачем;

роз’яснення — ділова бесіда; проводиться керівником і має на меті пояснити, зробити більш зрозумілим суть і склад господарського рішення;

Високий рівень конкурентного  середовища змушує кожну особу, що приймає  певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. При цьому особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доцільність прийнятого господарського рішення, посідає його якість.

Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження.

Основні параметри якісного рішення:

повнота розв’язання  поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому  обсязі);

своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття й виконання);

оптимальність рішення (вибір  найкращого з усіх варіантів рішення  за прийнятим критерієм з урахуванням  наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).

Показники якості прийнятого господарського рішення:

- показник ентропії (кількісної невизначеності проблеми); якщо проблема формулюється тільки якісно, то цей показник наближається до нуля, якщо лише кількісно — він наближається до одиниці;

- ступінь ризику (ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього);

- імовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат і терміну;

- коефіцієнт апроксимації (ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на базі яких вона була розроблена).

Основні умови забезпечення якості господарського рішення:

застосування наукових підходів; використання методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання  й економічного обґрунтування кожного  рішення тощо;

вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації господарського рішення;

забезпечення особи  або групи, що приймає рішення, якісною  інформацією;

структуризація проблеми та побудова дерева рішень;

забезпечення багатоваріантності рішень;

правова обґрунтованість  рішення;

розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації;

наявність механізму  реалізації рішення.

Інший аспект доцільності  прийнятого господарського рішення  полягає в його ефективності.

Підефективністю господарського рішеннярозуміютьресурсну результативність, здобуту в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві.

Виділяють такі види ефективності господарського рішення, сутність яких розкрито на рис. 1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Види ефективності господарських рішень

 

Динаміка зміни ефективності господарських рішень залежить від цілої низки чинників, а саме:

- людський фактор (необхідний рівень кваліфікації, знань і досвіду ОПР, організаторські здібності, дисциплінованість, творча активність; внутрішня культура, правова й екологічна культура, свобода особи; індивідуально-особистісні характеристики; загальний морально-психологічний клімат в організації, ступінь розуміння рішень, що зумовлює відповідне ставлення до справи; очікувана винагорода у випадку успіху чи, навпаки, острах можливого покарання в разі невдачі);

- інформаційний фактор (структура інформації та системи інформаційного забезпечення (рівень забезпечення інформа-

цією));

- організаційний фактор (здатність організації вчасно перешикуватися для усунення нестатків рішення проблеми відповідно до умов, що змінилися, пристосуватися до них); своєчасність виявлення проблеми та наявність необхідного запасу часу для виходу з наявної ситуації; стабільність, надійність функціонування організації, її стійкість до різного роду перешкод);

матеріальний фактор (наявність необхідних ресурсів (природних, технологічних, інформаційних тощо), можливість вільного маніпулювання  ними).

Ґрунтуючись на результатах  практичних спостережень, слід зазначити, що кожен з факторів може або сприяти, або перешкоджати підвищенню ефективності ГР.

Загалом, ефективність господарського рішення визначається досягненням поставлених цілей. Для цього воно має відповідати таким вимогам:

-мати механізм реалізації (тобто рішення слід сформулювати  таким чином, щоб воно охоплювало організацію, контроль процесу його реалізації);

-бути науково обґрунтованим  (розробка та прийняття рішення  на основі пізнання й використання  об’єктивних законів і тенденцій,  властивих економіці);

-бути реальним (встановлення досяжних цілей, врахування наявних ресурсів і часу); можливість реалізації (забезпеченість відповідними ресурсами (управлінськими, матеріальними, людськими, правовими тощо); недопущення конфліктів);

-забезпечувати цілеспрямованість (відповідність цілям, поставленим перед об’єктом, діяльності якого рішення стосується безпосередньо);

мати кількісну та якісну визначеність (обов’язкове  встановлення конкретних, виражених  у кількісних показниках, результатів  проектованого здійснення рішення; якісна визначеність характеризує ту сторону рішення, що не може бути виражена кількісно);

-забезпечувати своєчасність розробки, прийняття та реалізації;