Спостерігається коливання показника придатності  основних засобів, в 2006році він становить 71%. В порівнянні із середньо районними  показниками ДПДГ “Артеміда” має де що кращі темпи відтворення основних фондів.

      Підвищення  оснащеності сільського господарства основними виробничими фондами  до економічно обґрунтованого рівня, удосконалення  їх видового складу та структури дозволять  більш ефективно їх використовувати.

      Таким чином, за аналізований період рівень забезпеченості ДПДГ “Артеміда” основними  виробничими фондами характеризуються тенденціями до збільшення і є  вищим середнього рівня, що склався  в господарствах Калинівського  району. Це відображається на показниках ефективності використання основних фондів господарства. Їх рівень як загалом, так і за окремими матеріально – речовими складовими за досліджуваний період характеризується зростанням і є вищим середньорайонного рівня.

      Однак, з урахуванням удосконалення структури основних фондів та  підвищення ефективності використання основних виробничих фондів у господарства є великі резерви досягнення вищих результатів господарської діяльності та розвитку виробництва. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМТСВАХ 

3.1. Управління лізингом та технічним забезпеченням арграних підприємств 

     Не  дивлячись на значні переваги і позитивні  сторони, лізинг в аграрному секторі  економіки України ще не набув  широкого розповсюдження. З часу прийняття в країні Закону «Про лізинг» (1998 р.), цим інструментом, за експертними оцінками, скористалися не більше 3 % підприємців.

     Проте нині вивчені далеко не всі питання  складного процесу ефективного  функціонування лізингового механізму. Зокрема, це стосується дослідження основних перешкод на шляху розвитку лізингу в такій важливій і водночас специфічній сфері економічної діяльності як сільське господарство.

     Для того щоб зрозуміти надто повільні темпи укладання лізингових угод та виявити невирішені проблеми щодо цього, доцільно провести факторний аналіз формування лізингу з урахуванням специфіки функціонування досліджуваних сільськогосподарських підприємств.

     Установлено, що стан та перспектива розвитку лізингу  в аграрному секторі економіки залежать від дії комплексу факторів, які ми об'єднали у такі групи: виробничі (технічні і технологічні), соціально-економічні, організаційні, нормативно-правові, психологічні, політичні, інформаційні тощо (табл. 3.1).

      Не  дивлячись на надзвичайно складний стан із технічним забезпеченням аграрного сектора економіки, темпи щорічного вибуття, зокрема списання, зношеної техніки у кілька разів вищі темпів її поновлення, насамперед закупівлі. Тому для дотримання вимог технології виробництва, і, відповідно, відновлення основних засобів потреба в інвестиціях сільського господарства, мисливства та пов'язаних з ними послуг на початок 2004 р. сягала 8,2 млрд доларів США, або 9,3 % до їх загальної суми [7].

Таблиця 3.1

Основні фактори впливу на розвиток та роль лізингу щодо технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств

     Щодо  умов фінансування та кредитування лізингових операцій, то в останні роки досягнуто -певних успіхів у державній підтримці  підприємств через здешевлення кредитів комерційних банків. Спостерігалися позитивні тенденції щорічного зниження пільгових процентних кредитних ставок банків. Так, вони дорівнювали: у 2001 р. — 35 %, 2002 р. - 27 %, 2003 р. - 20,3 %. При цьому облікова ставка Національного банку становила 7 % [9].

     Проте слід зазначити, що, існуючий фінансово-кредитний  механізм все ж недосконалий, оскільки не стимулює інвестиційну, лізингову  діяльність. Не створено іпотечних  банків, немає реального права  власності на землю, розвиненого  ринку землі. Крім того, банківські кредити короткострокові, а висока ставка лягає додатковим тягарем на лізингоодержувача, оскільки вона враховується у лізингових платежах.

     Умови праці зайнятих у сільському господарстві досить складні; переважає ручна, немеханізована праця. Навіть у суспільному секторі аграрного виробництва ручною працею зайнято близько двох третин працівників. З точки зору полегшення праці, підняття її престижу, роль і потреба у лізингу нової техніки та сучасних передових технологій велика.

     Організаційні фактори впливу на лізинг включають у себе розвиток ринку лізингових послуг і його інфраструктури на різних територіальних та управлінських рівнях (національному, регіональному і місцевому). Існуюча нині інфраструктура ринку лізингових послуг слабо розвинена. Монопольне положення на ринку техніки для аграрного сектора займають державні компанії НАК «Украгролізинг» та НАК «Украгромашінвест». Одним із шляхів розширення кола лізингодавців є залучення іноземних лізингових компаній в Україну. Проте, як показує досвід, в основному ці компанії перестрахо вуються і висувають значно вищі вимоги до клієнтів, ніж банки. Великою перешкодою також є нав'язування конкретної Іноземної техніки чи обладнання, а не якогось іншого.

     Недосконалість  інфраструктури ринку лізингових послуг призвела до появи чисельної армії посередників, що спричиняє значне подорожчання цих послуг.

     Не  менш важливу роль у розвитку лізингу  відіграють політико-регуляторні чинники. Політична та економічна стабільність виявилися значними за своєю роллю  факторами, що впливають на розвиток лізингу. Саме економічна та політична нестабільність у нашій країні є, на думку спеціалістів і керівників господарств, тими чинниками, які заважають розвитку лізингу в сільському господарстві.

     Формування  лізингу залежить також від дії нормативно-правових факторів. Нестабільність, постійна змінюваність законодавчої бази, нечіткість, а часто й протиріччя, заплутаність нормативно-правових положень утруднюють розвиток лізингової діяльності.

     Надзвичайно велику роль у розвитку лізингу відіграють економічні умови для розвитку підприємництва. Поки що вони тільки гальмують цей процес: немає підтримки підприємців з боку держави, неможливо отримати кредити на прийнятних умовах, відсутні інвестиції тощо. Проте саме у цьому секторі економіки є багато потенційних суб'єктів лізингу та лізингоодержувачів.

     Інформаційні  чинники теж відіграють важливу  роль у поширенні лізингових операцій. Нині практично відсутня державна статистична  звітність щодо лізингової діяльності, немає даних про обсяги операцій, суб'єктів та об'єктів лізингу, інфраструктуру ринку лізингових послуг тощо. Відсутній і єдиний інформаційний банк даних: лізингових компаній, заводів-виробників технічних засобів, банків-кредиторів, умов укладання лізингових угод та інша необхідна інформація. Практично відсутня реклама у засобах масової інформації: на радіо, телебаченні, в газетах. Це призводить до незнання підприємцями вигод і переваг, умов отримання і повернення майна та йнших можливостей.

     На  поширеність лізингу впливають  також психодогічні фактори, що характеризують ставлення керівників і підприємців до нього. Навіть при всіх інших позитивних умовах, психологічна непідготовленість людей не дозволяє скористатися можливостями отримання техніки в лізинг. Для цього потрібно мати бажання ризикувати, брати на себе відповідальність, розраховувати на себе, розуміти зміст і сприймати ринкові реформи.

     Отже, основними причинами надто повільних  темпів лізингової діяльності в Україні  в цілому та в її окремих регіонах є: недосконалість фінансово-кредитної політики та нормативно-правової бази, завищення ставки лізингових платежів, низька платоспроможність сільськогосподар-ських товаровиробників, нерозвиненість ринку лізингових послуг, економічна та політична нестабільність, а також відсутність належного інформаційного забезпечення, психологічна неготовність керівників і спеціалістів господарств до здійснення лізингових операцій.  

3.2. Перспективи  підвищення ефективності використання  виробничих фондів на підприємстві 

      Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено своєчасній заміні і мобілізації морально застарілих засобів механізації, організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової техніки; удосконаленню організації матеріально-технічного забезпечення підприємства та технічного обслуговування сучасних систем машин; запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці; застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання робітників та інженерно-технічних працівників. Практична реалізація окреслених заходів на підприємстві позначиться на його діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності виробництва.

      Серед напрямів підвищення ефективності використання основних засобів на підприємствах  чільне місце повинно бути відведено  заходам, спрямованим на поліпшення їх інтенсивного використання. Зокрема, важливе значення повинно надаватися насамперед таким, які спрямовані на підвищення змінності роботи засобів механізації. Підвищення змінності роботи техніки є важливим фактором зростання обсягів виробництва продукції і підвищення ефективності використання основних засобів. У зв’язку з цим, на підприємствах необхідно домагатися оптимальної структури складових засобів праці, досягнення пропорцій між робочою силою і відповідними видами машин і устаткування, тобто повинна зростати питома вага прогресивного нового устаткування, удосконалюватись організація функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню технічного обслуговування основних підрозділів підприємства, перерозподілу працюючих в його межах, вивільненню допоміжних робітників і залучення їх після відповідної підготовки до роботи в основних технологічних процесах.

      Підвищення  коефіцієнтів змінності роботи засобів  механізації підприємства може бути досягнуто шляхом суміщення виконуваних операцій. Можливості для розширення зони обслуговування створюються в результаті технічного удосконалення технічних засобів, підвищення рівня комплексної механізації і автоматизації виробництва.

      Підвищенню  змінності роботи обладнання повинно  сприяти удосконалення його структури, тобто зменшення в його складі тих машин і обладнання, які за своїми технологічними можливостями лише частково завантажені роботою протягом зміни.

      Наявність на підприємстві устаткування, яке  лише частково використовується у виробничому процесі, не дає змоги протягом строку корисного його використання перенести свою вартість на виготовлювану продукцію (послуги). В результаті матиме місце значна недоамортизація такого устаткування, що негативно впливатиме на економічні показники діяльності підприємства. Досвід діяльності багатьох підприємств показує, що позбутися надлишку устаткування можна шляхом зміни його структури, наприклад, реалізації або списання застарілих верстатів і машин, придбати нове устаткування, і за рахунок високої продуктивності якомога більше повно завантажити все наявне устаткування.

      Важливе значення в підвищенні ефективності використання основних засобів мають  соціальні фактори. Так, проведені соціологічні дослідження на ряді підприємств дали змогу виявити низку причин, які негативно впливають на організацію використання активної частини основних засобів. Насамперед, мова йде про незадовільне забезпечення необхідним комплексом послуг виробничої інфраструктури (своєчасного ремонтного обслуговування, ритмічного забезпечення робочих місць необхідними матеріалами, інструментом, комплектуючими, транспортними засобами, різними видами енергії), низький рівень організації харчування, медичного обслуговування; недостатність в організації соціально-побутової інфраструктури села; невисокий рівень кваліфікації кадрів, що не дає можливість ефективно використовувати нову техніку.