Особливості відтворення основних виробничих фондів в аграрному виробництві

   Виробнича структура основних виробничих фондів на підприємстві залежить від наступних факторів: особливості галузевої приналежності, форм організації виробництва, розміщення підприємства, технічного рівня виробництва, характеру продукції, що випускається, обсягу випуску продукції, форм відтворення основних фондів.

     Технологічна структура характеризує  розподіл основних фондів по  структурних підрозділах підприємства  в процентному вираженні від їхньої загальної вартості.

     Вікова  структура основних виробничих фондів характеризує їхній розподіл по вікових групах (до 5 років, від 5 до 10 років і т.д.).   

       Облік основних засобів може проводитись  у натуральному та вартісному виразі. Облік основних засобів у вартісному виразі називається їх оцінкою. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт сновних засобів.

       Облік основних засобів в натуральному виразі потрібен для оцінки їх технічного стану. Він здійснюється шляхом використання інформації, наявної в технічних паспортах, які заведені на кожну одиницю засобів праці. У таких паспортах дається всебічна характеристика кожного об'єкта оцінки, а саме:

1. дата виготовлення; 
2. технічні параметри (надійність);
3. технологічні можливості;

4. продуктивність (швидкодія);

5. кількість ремонтів;

6. кількість і особливості проведених модернізацій;

7. гарантійний термін роботи (строк служби);
8. маса і габарити;
9. ступінь зносу та ін.

       Оцінка  основних засобів підприємства - це грошовий вираз їх вартості. Вона потрібна для того, щоб визначити загальну величину основних засобів, їх динаміку і структуру, розрахувати економічні показники, які характеризують ефективність господарської діяльності підприємства за певний період часу. Така оцінка проводиться з метою визначення ступеня зносу, планування витрат на відтворення основних засобів, шляхом оновлення, модернізації та ремонту їх складових. [36].

     Виходячи  із особливостей тривалого функціонування та поступового спрацювання засобів праці, умов постійної динаміки їх відтворення, використовуються декілька видів оцінки основних засобів. Серед основних видів оцінки основних засобів слід назвати оцінку за первісною вартістю, переоціненою (відновною) вартістю та ліквідаційною вартістю.

      Первісна  вартість основних засобів - це фактична їхня вартість 
(собівартість необоротних активів), представлена в сумі грошових 
коштів, які підприємство сплатило або витратило на придбання 
(створення) необоротних активів.

      Первісна  вартість основних засобів формується (складається) із ціни їх придбання, в яку входять суми оплачені постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт, реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (отриманням) основних засобів, якщо останні не відшкодовуються підприємству; витрати, пов'язані зі страхуванням ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання в процесі виробництва та виконання інших функцій.

       Переоцінена вартість основних засобів - це вартісний  вираз оборотних та необоротних активів після їх переоцінки. [53 c.122-137].

      Ліквідаційна  вартість основних засобів - це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації) за врахуванням витрат, пов 'язаних з їх продажем (реалізацією).

      Однією  із важливих особливостей основних засобів  є їх функціонування в процесі виробництва протягом тривалого періоду часу. В результаті чого вони зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння. Це особливо характерно для такої групи основних засобів, як основні фонди. Тут винятком є лише земельні ділянки і капітальні витрати на поліпшення земель.

       Під фізичним (матеріальним) спрацюванням основних засобів (фізичним зносом) розуміють поступову втрату ними первісних експлуатаційних якостей, що призводять до зменшення їх реальної вартості, тобто до економічного спрацювання.

      На  темпи і розміри фізичного  спрацювання засобів праці впливає сукупність чинників, які можна поділити на дві групи: дія навколишнього середовища та експлуатаційне навантаження. Під впливом чинників навколишнього середовища значна частина основних засобів (фондів) піддається корозії, втрачає свій первісний стан, а інколи зазнає повного руйнування і назавжди виходять з ладу.

      Вплив експлуатаційного навантаження може проявлятися  в двох формах:  екстенсивній та інтенсивній.

  В залежності від співвідношення цих форм визначаються швидкість і розміри фізичного спрацювання (зносу) основних засобів.

      Фізичне спрацювання діючих основних засобів  праці умовно можна поділити на дві частини: одну з них періодично усувають шляхом ремонтів, а другу частину таким способом усунути неможливо.

      Це  означає, що з періодом часу спрацювання  поступово накопичується, що в результаті обумовлює такий техніко-технологічний стан засобів праці, при якому подальше їх використання в процесі виробництва стає неможливим, тобто наступає момент повного фізичного спрацювання (зносу), яке обумовлює необхідність заміни цих засобів праці новими, але аналогічного призначення.

       Техніко-економічне старіння основних засобів (фондів) другого  виду характеризується скороченням тривалості їх дії (функціонування), обумовленої не зниженням їх продуктивності, а тим, що подальша експлуатація старих засобів праці в поєднанні з новими призводить до збільшення витрат виробництва.

       Фізичне спрацювання (фізичний знос) та техніко-економічне старіння (матеріальний знос) основних засобів (фондів) на діючих підприємствах  можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Між окремими видами спрацювання і старіння (зносу) основних засобів праці та формами їхнього відтворення існує певний зв'язок (рис.1.2.).

 

Рис.1.2.  Види фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння основних засобів (засобів праці) та форми їхнього.

       Усунення  фізичного спрацювання (зносу), яке  є тимчасовим (усувним) здійснюється шляхом проведення сукупності профілактичних і ремонтних заходів, передбачених системою планово-запобіжних ремонтів, починаючи з технічних оглядів і завершуючи капітальним ремонтом. Доцільність проведення капітального ремонту діючих основних засобів (фондів) повинна бути економічно обґрунтованою. У процесі модернізації є можливість конструктивно удосконалити діючі засоби праці, підвищити їх технічний рівень порівняно при незначному зростанні їх вартості. У багатьох випадках модернізовані засоби праці за своїми експлуатаційними характеристиками інколи не поступаються навіть найбільш досконалим, аналогічного призначення, новим засобам праці. [22].

       У процесі використання основних фондів відбувається їх поступове спрацювання, в результаті якого вони втрачають  свої споживчі властивості. В зв'язку з цим, вартість використовуваних основних фондів зменшується відповідно до ступеня їх спрацювання (зносу). Під зносом основних фондів розуміють суму амортизації об'єкта основних фондів з початку його корисного використання.

       Амортизаційна політика підприємства регламентується  чинним Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 " Основні засоби", яким передбачено, що амортизація основних фондів може нараховуватись із застосуванням низки методів: прямолінійного, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного і виробничого. Крім того, підприємство може застосовувати норми й методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені чинним податковим законодавством. [8].

       За  кожним з методів, нарахування амортизації  для різних об'єктів основних фондів провадиться щомісячно. Місячна  сума амортизації при застосуванні перших трьох методів визначається діленням річної суми амортизації на 12.

       Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується прямолінійним  або виробничим методом. [53].

      1.2 Методичні основи дослідження  відтворення та ефективного використання основних виробничих фондів 

      Визначення  системи економічних показників для оцінки відтворення основного  капіталу є необхідною умовою здійснення глибокого економічного аналізу  та розробки пропозицій і рекомендацій по удосконаленню управління цим  процесом в аграрних підприємствах. Для цього важливе значення має проведення економічної діагностики сучасного стану та ефективності використання основних засобів у сільськогосподарському виробництві.

      Завданням діагностики стану та ефективності використання основного капіталу є:

      встановлення  рівня забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів  — відповідність величини, складу і технічного рівня основного  капіталу потребі в ньому;

      визначення  обсягів росту, оновлення та вибуття;

      аналіз  технічного стану основного капіталу, особливо його активної частини — машин та устаткування; визначення ступеня використання основного капіталу;

      визначення  впливу використання основного капіталу на обсяги виробництва і реалізації та інші економічні і фінансові показники  діяльності підприємства;

      виявлення резервів зростання фондовіддачі, збільшення обсягу виробництва та прибутку.

      При оцінці основного капіталу використовується первісна, відновна та залишкова вартість.

      Первісна  вартість основного капіталу відображає суму витрат підприємства на його створення та введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та обладнання (включаючи розробку проектно-кошторисної документації, витрати на доставку, монтаж, наладку), страхування. За первісною (балансовою) вартістю основний капітал зараховується на баланс підприємства.

      Відновна  вартість основного капіталу — це вартість його відновлення за сучасними  цінами. Вона являє собою суму витрат підприємства при формуванні аналогічного основного капіталу за певний проміжок часу.

      Залишкова вартість — характеризує реально  існуючу вартість капіталу, яка ще не перенесена на вартість продукції (робіт, послуг). Кількісно вона дорівнює різниці  між первісною вартістю та сумою  накопиченого на момент оцінки зносу  основного капіталу.

      Вимірювальну  систему відтворення основних засобів  доцільно формувати на основі виділення  трьох блоків показників, які включають: