Однак слід розрізняти участь у валютному союзі, обов’язковому для усіх членів ЄС, і прийняття євро як єдиної валюти. Від нових членів не вимагається прийняття євро як єдиної валюти, навіть якщо вони беруть участь у ЕВС. Участь у ньому сприятиме розвитку країн-кандидатів, прийняттю у перспективі євро як єдиної валюти для усіх членів ЄС.

       Входження у ЕВС передбачає три стадії:

       1) стадія підготовки до приєднання  – період до приєднання;

       2) стадія приєднання – період  від приєднання до прийняття  єдиної валюти;

       3) остання стадія – впровадження євро.

       Стадія  підготовки до приєднання. На цій стадії країни-кандидати реформують свою економіку  з метою її приведення відповідно до Копенгагенських економічних  критеріїв щодо дієвої ринкової економіки  і здатності витримати конкурентний тиск і дію ринкових сил у рамках ЄС. Окрім вищезгаданого, на цій стадії повинна бути адаптована спеціальна частина права ЄС (acquis), що стосується ЕВС, а саме:

       - завершення лібералізації руху  капіталів;

       - заборона будь-якого прямого фінансування  державного сектору через центральний банк чи шляхом надання привілейованого доступу державного сектору до фінансових інститутів;

       - відповідність статуту центрального  національного банку країни-кандидата  Договору про ЄС, включаючи положення  про незалежність органів валютного  контролю і підтримання стабільності цін.

       Виконання цих вимог разом із постійним  здійсненням належної економічної  політики і проведення економічних  реформ дасть змогу країнам-кандидатам брати участь у ЕВС без запровадження  євро.

       На  момент приєднання нові держави-члени будуть учасниками ЕВС і повинні діяти відповідно до Розділу VII Договору про заснування Європейського Співтовариства. Ці зобов'язання полягають у:

       - суворому дотриманні цілей ЕВС;

       - проведенні політики контролю  курсів валют, враховуючи, що вона  належить до сфери спільних інтересів, і подальша участь у механізмі контролю за курсом валют ЄС;

       - проведенні економічної політики, враховуючи, що вона належить  до сфери спільних інтересів  і координації економічної політики  між країнами-членами через участь  в процедурах Співтовариства;

       - уникненні високого бюджетного  дефіциту і суворому дотриманні  відповідних положень Пакту про  стабільність і зростання (ухвалений  Європейською Радою у червні 1997 р.);

       - подальшій адаптації статутів  національних центральних банків з метою їхньої інтеграції в європейську систему центральних банків;

       - прогресі у виконанні маастрихтських  критеріїв зближення (конвергенції).

       Виконавши маастрихтські критерії зближення (конвергенції), які стосуються цінової  стабільності, дефіциту бюджету, державного боргу, стабільності національної валюти та відсоткових ставок, країни-кандидати можуть вважатись повноцінним учасниками ЕВС. Критерії зближення полягають в тому, що:

       - відношення державного дефіциту  до ВВП не повинне перевищувати 3%;

       - відношення державного боргу до ВВП не повинне перевищувати 60%;

       - достатній рівень стабільності  цін і сталість середніх темпів  інфляції (цей показник не повинен  перевищувати три кращі показники  держав-членів більше, ніж на 1,5%);

       - довгострокова номінальна відсоткова ставка не повинна перевищувати три кращі показники стабільності цін держав-членів більше, ніж на 2%;

       - протягом щонайменше двох років  і без значного напруження  з боку відповідної країни  нормальне відхилення величини  обмінного курсу національної  валюти не повинне виходити за граничні значення, передбачені механізмом обмінного курсу країн-членів.

       Остання стадія (впровадження євро). Участь держав у зоні євро вирішується у світлі виконання країнами необхідних умов для прийняття єдиної валюти після  перевірки досягнення високого рівня зближення.

       Держави-кандидати  повинні будуть адаптувати acquis на стадії приєднання до ЕВС. Це означатиме встановлення незалежності центрального банку, координацію  економічної політики, суворе дотримання відповідних положень Пакту про стабільність і зростання. Нові держави-члени повинні лібералізувати рух капіталів. Передбачається, що вони братимуть участь у механізмі контролю за курсом валют в ЄС й уникатимуть різких коливань курсів валют.

       Виконання державами-кандидатами  Копенгагенських критеріїв. Згідно з рішенням Європейської Ради у Люксембурзі в 1997 р., ЄС було запропоновано подавати щорічні звіти про досягнутий прогрес країн-кандидатів у процесі приєднання з відповідними висновками. У них Комісія аналізує відповідність реформ, що проводяться у країнах-кандидатах з 1997 р., Копенгагенським критеріям. Це є універсальним методом, який дає можливість на основі об’єктивного підходу порівняти й оцінити реальний прогрес країн на шляху вступу до ЄС.

       Оцінка  реального прогресу проводиться на підставі різних джерел інформації:

       - інформації, наданої країнами-кандидатами  з метою внесення коректив  до Висновків Комісії; 

       - інформації, отриманої під час  зустрічей у рамках Європейських  угод і перевірки адаптації  законодавства;

       - звітів Європейського парламенту, оцінках держав-членів, роботі міжнародних організацій, зокрема Ради Європи і ОБСЄ, міжнародних фінансових інститутів і неурядових організацій.

       Таким чином, перед країнами-кандидатами  стоять досить складні завдання, швидкість  вирішення яких залежить від ефективності засобів їх розв’язання. Центральні органи ЄС не тільки контролюють процес досягнення відповідності критеріям вступу, але й намагаються розробляти ефективні програми для цих цілей.

       Підготовлені  на основі згаданого аналізу Висновки щодо поданих країнами-кандидатами заяв на членство в ЄС відображають їх прогрес у досягненні відповідності Копенгагенським критеріям. 

       Очевидно, що фінансова підтримка інтеграційних  процесів відволікає суттєві ресурси  від країн-донорів, які могли би бути з успіхом використані для вирішення існуючих проблем Євросоюзу. Тому можна припустити, що наявні проблеми будуть в певній мірі спроектовані на нові країни-учасниці. Не дивлячись на це, вступ до ЄС дозволяє використовуватися багатий досвід та відпрацьовані механізми розв'язання соціально-економічних проблем розвитку. В цілому після вступу до Євросоюзу нові країни-члени змогли посилити макроекономічну стабільність власного розвитку, поліпшити ситуацію з безробіттям, значно наблизити соціальні стандарти до параметрів найрозвиненіших країн ЄС, підвищити конкурентоспроможність національних виробників як на ринках євроспільноти, так і третіх країн.

       Інтеграція  до Євросоюзу є довготривалий  процес і починається він з  усвідомлення перспективи членства, тобто конкретного вектору розвитку. Тут, на нашу думку, доцільно погодитися з О. Шнирковим в тому, що “перспектива розширення ЄС та безпосередньо вступ нових країн до Союзу стали важливим каталізатором ефективних ринкових трансформацій і позитивних структурних зрушень у національних економіках цих країн. Орієнтація на Єдиний внутрішній ринок ЄС сприяла модернізації технологічних основ їх національних економік, додала їм динамічності, підвищила конкурентоспроможність.

       Саме  таким чином - як органічні складові економічної системи ЄС - нові країни-члени зустрічають виклики глобалізації, ефективно адаптуються до нових, більш жорстких, умов міжнародної конкуренції у ХХІ столітті. Їх досвід свідчить, що шлях входження малих економік до високо конкурентних міжнародних економічних угруповань повністю себе виправдовує”.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                   

      3.2 Перспективи взаємодії України та Європейського Союзу

       Європейський  вибір України, який був визначений у початковий період формування основ  її зовнішньої політики, став природним наслідком здобуття країною державної незалежності. Він відображає життєво важливі інтереси України, викристалізувався з усієї попередньої історії Українського народу, його ментальності та глибоких демократичних традицій, ґрунтується на законному прагненні громадян України бачити свою державу невід’ємною частиною єдиної Європи.

       З усіх можливих альтернатив лише євроінтеграційний  курс здатний забезпечити нашій  державі гідне місце в сім’ї  європейських народів. Для України  інтеграція в Євросоюз – це рух  країни до стандартів реальної, діючої демократії та цивілізованого, соціально орієнтованого ринкового господарства. Саме тому це є стратегічною метою державної політики України [9, c.34 ].

       Безумовно, пріоритетність цілей інтеграції України  в ЄС не означає недооцінки важливості інших стратегічних напрямків зовнішньополітичної діяльності нашої держави.

       Україна усвідомлює також важливість того, щоб її інтеграція в Євросоюз стала  складовою процесу формування загальноєвропейського  економічного, соціального, політичного і правового простору.

       Слід  також тримати у полі зору чинники, які виходять за межі регіональної інтеграції і ефективний розвиток яких можливий лише в глобальних масштабах [16]. Це особливо стосується розвитку новітніх технологій, пов’язаних з прискореною інформатизацією, революцією в галузі телекомунікацій та біотехнологій. У цьому контексті важливо правильно розставити акценти, забезпечити взаємодію з усіма провідними технологічними центрами світового господарства.

       Шляхи і конкретні механізми досягнення євроінтеграційних цілей України, тактичні підходи можуть і повинні бути гнучкими, чутливими до змін, що відбуваються як всередині держави, так і в ЄС та в усьому світі.

       До  сьогодні головна увага приділялася  переважно розбудові механізмів політичних відносин з Євросоюзом, і цю роботу, безумовно, не можна припиняти. Водночас, сьогодні зусилля мають зосередитися на суттєвому поглибленні та розширенні практичного співробітництва між Україною та ЄС за всіма магістральними напрямами – економічному та торговельному; зовнішньополітичному та у сфері безпеки; у галузі юстиції та внутрішніх справ [46, c.134 ]. Згідно з Програмою інтеграції України до ЄС така співпраця повинна сприяти здійсненню у країні системних реформ, а також забезпеченню сприятливих для України умов у контексті розширення ЄС.

       Настав  також час для істотної активізації  зусиль у підвищенні рівня підготовленості  держави, суспільства та національної економіки до входження у структури  ЄС. Це визначає напрями перетворень  в Україні та пріоритети при формуванні та здійсненні економічної і соціальної політики.

       Вступ у майбутньому до ЄС сприятиме  більш активному долученню нашої  держави до європейських демократичних  цінностей, поширенню на неї зони загальноєвропейської стабільності та безпеки, уникненню нових ліній поділу на континенті. Членство в ЄС дозволить більш ефективно використовувати переваги міжнародної спеціалізації та кооперації, що стане важливою передумовою прискорення економічного розвитку та модернізації країни.

       Політичні переваги інтеграції України в ЄС пов’язані зі створенням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки.

       Зближення з ЄС є гарантією, а виконання  його вимог – інструментом розбудови  демократичних інституцій в Україні. Крім того, членство в ЄС відкриє  шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечить ефективнішу координацію дій з європейськими державами у сфері контролю за експортом і нерозповсюдження зброї масового знищення, дозволить активізувати співробітництво у боротьбі з організованою злочинністю, контрабандою, нелегальною міграцією, наркобізнесом тощо.

       В економічній сфері переваги інтеграції у структури Євросоюзу випливають з функціонування в ЄС сталої та економічно ефективної моделі організації  суспільства і наявності колективних механізмів підтримання макроекономічної стабільності. Інтеграція в ЄС сприятиме зростанню продуктивності економіки та темпів технологічної модернізації під впливом конкуренції на єдиному європейському ринку та забезпеченню вільного доступу до новітніх технологій, капіталу, інформації; підвищенню кваліфікації робочої сили за умов її вільного руху в межах єдиного ринку; створенню більш сприятливого інвестиційного середовища; істотному зростанню обсягів торгівлі на ринку ЄС; створенню передумов для прискореного зростання взаємообміну в галузях з підвищеним рівнем науко- і техноємності; підвищенню якості регулятивних інститутів у бюджетній, банківській, фінансовій сферах та корпоративному управлінні. Інтеграція також надасть можливість використовувати фонди регіонального розвитку ЄС для прискорення виходу на рівень економічного розвитку, властивий більш розвиненим країнам Євросоюзу.