Тенденції й перспективи розвитку Донецького економічного району

    У 2007 році валовий збір зерна становив 1326 тис. т, що у 2,3 разу менше, ніж у 2002 році. Це свідчить про значну втрату ґрунтами родючості та високий ступінь еродованості. Район спеціалізується на вирощуванні соняшника — 689 тис. т (16,2% від загального збору по Україні), плодів та ягід — 220 тис. т (12,9%). У Донецькій області вирощують 14 тис. т винограду.

      Харчова і переробна промисловість Донецького економічного району включає в себе 16 підгалузей, основними серед яких є м'ясна, молочна, борошномельно-круп'яна, рибна, солевидобувна, олійножирова.В харчовій промисловості району спостерігався спад виробництва продукції. Особливо стрімко скоротилося виробництво продукції з незбираного молока — на 96 %, м'ясопродуктів на 89 %, борошна — на 57 %, і хлібобулочних виробів на 51 %. Таке різке скорочення обсягів виробництва в галузі зумовлене в основному зменшенням поставок сировини для переробки сільгоспвиробниками. У табл. 3.3.наведено показники виробництва основних видів продовольчих товарів.

Таблиця 3.4.

    Виробництво основних видів продовольчих товарів в Донецькому економічному районі у 2007 р.

    У товарній структурі виробництва  промисловості будівельних матеріалів основне місце займають цемент, будівельне скло, шифер. Так, у 2007 р. в районі було вироблено 85 % будівельного скла від виробленого в Україні, 20 % шиферу, 14 % цементу. Крім того, виробляється цегла, черепиця. Функціонує ряд підприємств з виробництва залізобетонних конструкцій. Основними центрами промисловості будівельних матеріалів є Донецьк, Єнакієве, Луганськ, Алчевськ, Лисичанськ, Зимогор'є, Рубіжне, Артемівськ та ін.

    Торгівля  залишається важливою сферою формування і стабілізації споживчого ринку. Загальний  обсяг роздрібного товарообігу у 2007р. становив 12,6 % від загального показника в Україні. Порівняно з середньодержавними показниками рівень розвитку торгівлі та надання послуг у регіоні значно вищий, особливо вирізняється Донецька область. Проте слабкий взаємозв'язок, торгівлі та вітчизняного товаровиробника призвів до скорочення асортименту товарів вітчизняного виробництва, посилилась тенденція до необґрунтованого зростання цін, недобросовісної конкуренції, невиконання зобов'язань щодо споживачів.

    Система освіти представлена дошкільними, середніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами і налічує 2046 дошкільних закладів, 2161 середній навчальний, 131 вищий навчальний заклад, у тому числі 98 закладів І—II рівнів акредитації та 33 - III—IV рівнів. У подальшому треба розробити механізми вдосконалення змісту та форм роботи навчальних закладів, управління та фінансування, підтримки процесів інтеграції чи науковою сферою.(Додаток Б)

    Отже, Донецький економічний район спеціалізується на промисловому виробництві і є індустріально-аграрним регіоном. Частка економіки Донбасу в цілому у ВДВ України — 17,0 %, з якої 51,5% припадає на промисловість. Донбас виробляє більше чверті промислової продукції країни. Найбільш розвиненим у галузі є коксохімічне та нафтохімічне виробництва, випуск мінеральних добрив та іншої продукції неорганічної хімії, гумотехнічна промисловість. Недостатній розвиток у районі мають переробна галузь.Паливно-енергетичний комплекс району розвивається на власній сировинній базі та складається з таких галузей: вугільна, нафтова та нафтопереробна промисловість, електроенергетика. На території району знаходиться близько 30 % електростанцій України. За обсягом товарної продукції — це провідна галузь промисловості району. Машинобудування посідає третє місце в структурі промисловості. Транспортне машинобудування розвинуте у Луганську, сільськогосподарське — у Луганську і Маріуполі. Розвинуте суднобудування, сільськогосподарське машинобудування. Функціонують підприємства з виробництва обчислювальної техніки, електротехніки, приладобудування. До провідних галузей промисловості Донецького району належать також коксохімія і хімія. Значна частка підприємств хімічної промисловості розміщені у Лисичансько-Рубіжанському промисловому вузлі, а також Сєвєродонецьку, Горлівці, Слов'янську, Стахінові. Враховуючи специфіку природнокліматичних умов регіону, сільське господарство Донбасу спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур, а також овочівництві, виноградарстві і садівництві, особливо навколо великих міст. Тваринництво представлене молочно-м'ясним скотарством, свинарством, вівчарством і птахівництвом. Для району є характерним інтенсивний розвиток основних видів транспорт: залізничного, автомобільного, трубопровідного. У Донецькій області розміщено морський порт Маріуполь та здійснюються авіаційні перевезення вантажів. У 2003 році було перевезено 263,6 т вантажів та 275,9 тис. пасажирів авіаційним транспортом. Торгівля залишається важливою сферою формування і стабілізації споживчого ринку. Загальний обсяг роздрібного товарообігу у 2000 р. становив 12,6 % від загального показника в Україні. У географічній структурі експортно-імпортних операцій переважають Китай, США, Тайвань, Турція. За 2004 р. у районі сталося 20 таких ситуацій, загальні збитки від яких становили 161 тис. грн. 
 
 

    4.Проблеми  та перспективи розвитку Донецького економічного району 

    Основною  проблемою соціально-економічного розвитку Донецького економічного району залишається висока концентрація промислового виробництва. Це зумовило найбільшу  в державі урбанізованість території  та одну з найскладніших екологічних ситуацій, хоча і сприяло порівняно високому розвитку продуктивних сил району в межах України. Загострення даної проблеми відбувалося під впливом природноекономічних та історичних передумов і чинників, а також у результаті структурної політики держави, яка проводиться останнім часом. Згідно з цією політикою капітальні вкладення, залучення іноземних інвестицій в основному орієнтуються на галузі спеціалізації району, що відіграють помітну роль у міжнародному поділі праці, тобто насамперед у важку промисловість. Для підвищення ефективності функціонування суспільно-господарського комплексу Донецького економічного району необхідно провести комплексну реструктуризацію та технічне переоснащення вугільної промисловості, технічну реконструкцію таких базових галузей, як чорна та кольорова металургія, хімічна промисловість, машинобудування та електроенергетика.

    З метою покращання складної екологічної  ситуації в регіоні необхідно  провести перепрофілювання підприємств, впроваджувати екологічно безпечні технології, здійснювати рекультивацію земель, ліквідацію териконів, відстійників, шлакосховищ, закладання підземних відпрацьованих просторів. Слід більш ефективно використовувати вторинні ресурси та відходи виробництва, переводити підприємства на оборотне водопостачання.

    Першочерговим кроком удосконалення водокористування, в Донбасі мають бути зменшення забруднення водних джерел промисловими і сільськогосподарськими стоками, рекультивація меліоративних споруд, водосховищ, ставків, очищення русел річок, введення в дію нових артезіанських свердловин. У системі охорони здоров'я основною метою розвитку повинно стати розширення обсягів медичної допомоги, доступності її надання для всіх верств населення, підтримка та модернізація матеріально-технічної бази галузі, вдосконалення механізму державного фінансування медичного обслуговування.

    В агропромисловому комплексі району необхідно нарощувати обсяги виробництва,особливо продукції м'ясомолочного тваринництва, городництва у приміських зонах.

    Для зменшення соціального напруження в шахтарських містах і селищах необхідно приділити більше уваги створенню в районі нових робочих місць, налагодженню системи перекваліфікації кадрів, вивільнених із закритих вугільних підприємств.

    У цілому, незважаючи на різке зниження обсягів виробництва, загострення екологічних проблем, складну демографічну ситуацію, Донецький економічний район має значний потенціал для подолання цих кризових процесів і поступової активізації розвитку господарського комплексу.

    Прогнози  розвитку економіки регіону й країни свідчать про те, що й у майбутньому підприємства Донбасу будуть концентруватися навколо об'єднань підприємств, використовуючи вигоди й переваги холдингових структур.

    У зв'язку із цим особливо гостро постає проблема управління такими корпораціями-гігантами, які містять у собі декілька різнопрофільних і різногалузевих підприємств, що є багатогалузевими холдингами. У цей час ВАТ «Укрпідшипник» є одним з найбільших в Україні холдингів, що поєднує у своїй структурі багато підприємств різних видів діяльності.

    Зокрема, найважливішою проблемою є планування діяльності таких структур - їх бюджетування, що зможе дати порівнянну картину  діяльності групи на будь-який плановий період (тиждень, місяць, квартал, рік), і дозволить вчасно прийняти необхідні  управлінські рішення, причому не по факті виникнення проблем, як це робиться найчастіше, а завчасно попередити їх появу, вживши відповідних заходів.

    Планування  й контроль діяльності багатогалузевих  холдингів - набагато більш складний процес, чим управління групою великих, але однорідних структур. У цей час можна сказати, що вже існує певний досвід впровадження бюджетування в ряді холдингових компаній. Однак ці холдинги являють собою горизонтальні структури, що характеризуються об'єднанням підприємств однієї галузі, специфіка яких схожа й не становить особливої праці привести плани ряду підприємств до єдиного знаменника - зведеній картині діяльності холдингу.

    Без використання бюджетування на всіх структурних  одиницях, діяльність холдингу буде хаотичної  й не керованою. Перевага бюджетування холдингових структур полягає в тому, що воно дозволяє чітко планувати діяльність підприємств по всіх доходах і видаткам. Коли на підприємстві відсутній бюджетний принцип управління, - воно може вносити корективи у свою діяльність, тільки коли подія вже відбулася, і змінити й вплинути на отриманий результат уже неможливо. Використання ж бюджетування забезпечує управління діяльністю на підставі планових даних і постійний контроль їх відповідності процесам, які реально виникають. Впровадження системи бюджетування на всіх підприємствах холдингу створює інструмент управління своєю діяльністю по заданим головним підприємством параметрам, що забезпечує уніфікацію системи планування й звітності підприємств і одержання порівнянної картини діяльності групи.

    Суспільні зміни в Україні призвели до однієї з найглибших проблем – дискусії щодо напрямку зовнішньополітичного курсу  країни. Саме тут можна побачити суттєві протиріччя між представниками різних регіонів. Найбільш показово та яскраво ілюструють ці розбіжності настрої східної України, зокрема Донецького регіону.

    До  того моменту життя на території  сучасної Донецької області точилося навколо Бахмуту (нині Артемівська), відомого своїми родовищами кам’яної солі. А майже по всій території сучасної Донецької області розстилалися безкраї степи і де-не-де зустрічалися невеличкі поселення. І за короткий з історичної точки зору термін край перетворився на осередок промисловості, став одним з провідних культурних, наукових, освітніх центрів. Регіон відрізняє дуже високий рівень урбанізації (90% відсотків населення – міське), а щільність населення – найвища в Україні і складає 173 особи на 1 км².

    Наведені  і багато інших чинників сформували загальний світогляд Донбасу: ми живемо більше економікою, ніж політикою, при цьому готові відстоювати власну думку, свої політичні уподобання. Від керівництва країни донеччани чекають виваженої зовнішньої політики, спрямованої на побудову міцних стосунків із країнами-партнерами в різних галузях суспільного життя, в першу чергу, в економіці. Донецька область проводить зовнішньоекономічну співпрацю зі 120 країнами світу. Експортується майже 50% виробленої в регіоні промислової продукції. Слід зазначити, що така позиція населення має історичну основу. Поштовх до стрімкого розвитку «Дикого поля» зумовив економічний чинник – після того, як були розвідані великі запаси чорного кам’яного вугілля, почалося активне заселення Донбасу, будівництво копалень та металургійних заводів. 

    Останніми роками Донбас стрімко розвиває співпрацю з іноземними партнерами у сфері інвестицій в економіку регіону. У 2006 році обсяг інвестицій в основний капітал у порівнянні з 2000 роком виріс у 22 рази і склав більше двох мільярдів доларів США. Зокрема прямі іноземні інвестиції склали більше 831 млн. дол. США, чистий приріст іноземного капіталу в 2006 році склав майже 223 млн. дол. США. За об’ємом інвестицій Донецька область впевнено посідає друге місце в Україні.

    Навіть  попри скасування спеціальних економічних  зон та територій пріоритетного  розвитку інвестори, в тому числі іноземні, не відвернулися від регіону. За період дії СЕЗ та ТПР було ухвалено 63 проекти за участю іноземних інвесторів (більше 1/3 від загальної кількості).