Тенденції й перспективи розвитку Донецького економічного району

    Широко  відомо, що Донеччина – молодий  край, розвиток якого почався лише в останній чверті ХІХ століття. Донецький регіон є лідером економіки  України. Область забезпечує майже 20% національного ВВП, посідає перші місця у виробництві багатьох видів промислової та сільськогосподарської продукції. Регіон активно розвиває інфраструктуру області, проводить активну соціальну та економічну політику, провадить програми, націлені на залучення інвестицій до регіону, розширення географії збуту промислової продукції.

      Виробнича економіка – серце  Донбасу, його основа. На зміцненні  та розвитку економіки регіону  ґрунтується життя десятої частини  населення України. Всі події  в Україні у першу чергу турбують жителів регіону з точки зору того, яким чином вони можуть вплинути на економіку краю та добробут донеччан.

    Слід  зазначити, що така позиція населення  має історичну основу. Поштовх  до стрімкого розвитку «Дикого поля» зумовив економічний чинник після того, як були розвідані великі запаси чорного кам’яного вугілля, почалося активне заселення Донбасу, будівництво копалень та металургійних заводів.

    Отже, із вищезазначеного можна зробити  висновок, що Донецький економічний  регіон міжрегіональний територіально-виробничий комплекс, що включає до свого складу дві області Донецьку і Луганську. Він має вигідне географічне положення, багатогалузеву промисловість. За рівнем техногенного навантаження область посідає одне з перших місць у Європі та світі. Регіон межує з високорозвиненими районами та має вихід до Азовського моря, а також має найгустішу в Україні мережу автомобільних та залізничних шляхів. Рельєф району переважно рівнинний. Середня густота населення в районі становить близько 145,2 осіб на 1 км², що у 1,7 разу більше від середньої по країні. Донецький регіон є лідером економіки України. На зміцненні та розвитку економіки регіону ґрунтується життя десятої частини населення України.

    2. Загальна характеристика природно-ресурсного та демографічного потенціалу Донецького району

    Рельєф  і клімат Донбасу в цілому сприятливі для активного сільськогосподарського та промислового освоєння його території, хоча й мають деякі особливості. У рельєфі виокремлюються декілька великих морфоструктур. З північного заходу на південний схід по правому берегу головної водної артерії району — Сіверському Дінцю простягається Донецький кряж, для якого характерна градова будова, крейдяні скелі. Приазовська височина займає південну частину Донбасу і сильно порізана ярами та балками. Знижуючись на південь, вона поступово переходить у вузьку Приазовську низовину — рівний степ, який круто обривається до Азовського моря. На півночі району знаходиться Придонецьке плато. Рівнинний, слабо розчленований характер має і південно-західна частина району, що знаходиться в межах Придніпровської низовини. Для Донбасу характерна присутність великої кількості антропогенних форм рельєфу, насамперед це терикони, яких у районі налічується більше трьох тисяч.

    Район належить до помірно континентальної кліматичної області. Континентальність клімату зростає з південного заходу на північний схід. Характерна особливість зими - часті відлиги, коли майже повністю сходить сніговий покрив. Влітку панує антициклональна погода з великою кількістю ясних і сонячних днів. Виникають суховії та пилові бурі, найчастіше вони спостерігаються у травні, червні й серпні. Літо — посушливе, жарке. Зима холодна, малосніжна. Середні температури: січня - 4 °С -8 °С, липня –+ 21 °С — + 22 °С, кількість опадів становить від 550 мм на північному заході до 375 мм у рік на південному сході Особливості рельєфу та кліматичних умов Донбасу зумовили формування специфічного ґрунтового покриву району.

    Земельні  ресурси. У регіоні переважають  чорноземи, зустрічаються лугові, дерново-глеєві, алювіальні, супіщані та солонцюваті ґрунти. Структуру земельного фонду відрізняє висока частка угідь, зайнятих під об'єктами промисловості, транспорту та ін. Площа сільськогосподарських угідь у районі становить 2754,9тис. га, з них частка ріллі — 80,7 %, що на 3,5 відсоткового пункту менше ніж у середньому по Україні. Площа сіножатей і пасовищ займає близько 20 % сільськогосподарських угідь, переважно вони сконцентровані в Приазов'ї та Старобільському степу.

    Проблеми  землекористування в Донбасі  пов'язані з деградацією земельного фонду району, яка викликана водною та вітровою ерозією ґрунтів, старінням зрошувальних систем і високою собівартістю їх обслуговування (зрошення потребують близько 10 % сільськогосподарських угідь регіону); зменшенням внесення мінеральних та органічних добрив, подальшим вилученням сільськогосподарських угідь під промислові відвали та забудову.

    З метою підвищення ефективності використання земельних ресурсів Донбасу і  запобігання негативним процесам порушення  земель необхідно переходити до ресурсозберігаючого природно адаптованого землекористування, зменшуючи екстенсивне використання земельного фонду, створювати за допомогою інтенсивних технологій умови для зростання агровиробничого потенціалу земель регіону, екологічної оптимізації агро ландшафтів. Для зменшення екологічного навантаження на земельні ресурси необхідно активізувати роботу з проведення рекультивації земель, зайнятих промисловими відвалами. Запровадження даних заходів сприятиме підвищенню економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, збалансованому землекористуванню в Донбасі.

    Водні ресурси району незначні. Район належить до вододефіцитних територій. Основою водних ресурсів Донбасу є річковий стік, який зрегульований численними ставками  і водосховищами, пік його відбувається весною. Головна водна артерія — річка Сіверський Донець. Річки належать до басейну Дніпра, Азовського моря, Дону. Більшість з них — невеликі, влітку часто пересихають. Густота річкової мережі району більш як у три рази нижча, ніж у середньому по Україні, і становить 0,2 0,3 км/км². Обсяг поверхневого стоку з території Донбасу за рік становить 2,0 тис. км³. Споживачі забезпечені місцевими водними ресурсами на 50 % у басейні Сіверського Дінця і на 25 % у басейні Міуса. Дефіцит водопостачання становить 4 млрд. м³ на рік. Для покращення водогосподарського балансу побудовані великі водосховища, два канали Дніпро — Донбас і Сіверський Донець — Донбас. Обмежене використання водних ресурсів району для питного водопостачання зумовлене їх забрудненням шахтними (1 км³ щороку) та господарсько-побутовими стоками.

    За  різноманіттям та запасами мінерально-сировинних ресурсів район займає перше місце в країні. Найкраще забезпечений паливно-енергетичними та нерудними ресурсами, має унікальні в Україні запаси рудних ресурсів: ртутних руд, є також родовища мідних, алюмінієвих і поліметалічних руд. Донецький кам'яно вугільний басейн має запаси вугілля 101,5 млрд. т, в тому числі балансових — 59,5 млрд. т, що складає відповідно  86,3% та 96,2,% від загальноукраїнських показників. Гірничо-геологічні умови розробки вугільних родовищ у Донбасі найбільш складні, оскільки потужність пластів невисока (в середньому 1,06 м), найбільша в країні глибина розробки (1297м), видобуток пов'язаний з ризиком вибухів метану. Нерудні корисні копалин п представлені сировиною для абразивного виробництва, металургії, хімічної промисловості та виготовлення конструкційних матеріалів. Абразивна сировина представлена графітом і каоліном. Вогнетриви видобуваються у Часово-Ярському родовищі. Є родовища флюсових вапняків, доломітів, кварцитів, форму вального піску, цементного мергелю, будівельного каменю. Хімічна сировина представлена в районі родовищами крейди для виробництва соди і солі.

    Рекреаційні ресурси. Різноманітні природні ресурси та умови Донбасу, незважаючи на значне антропогенне навантаження на територію району, гармонійно поєднуючись у компоненти навколишнього середовища, зумовлюють рекреаційні можливості регіону. Розвиткові рекреації в Донбасі сприяють наявні ресурси Азовського моря, лісостепових і степових ландшафтів та місцевостей, придатних для відпочинку та оздоровлення; помірно-континентальний теплий клімат, лікувальні грязі озер біля Слов'янська, мінеральні води різних типів (хлоридно-натрієві, сульфатно-хлоридні, слабо радовані, столові). Найбільша концентрація мінеральних вод Донбасу спостерігається у Волноваському, Старобільському районах. Природно-рекреаційні ресурси Донбасу зосереджені в основному в басейні Сіверського Дінця, в межах Донецького кряжу та Приазовської низовини. Найбільшими центрами морської кліматотерапії є Маріуполь та Новоазовськ. Серед об’єктів, що можуть привабити туристів, є Луганський та Український степовий заповідники. Святогірський монастир у Слов’яногірську. У районні розміщено 6,4 % санаторіїв та 17,2% відпочинку. Можливості подальшого розвитку рекреації в регіоні обмежуються через значне промислове і сільськогосподарське освоєння території, забруднення річок, водоймищ і акваторії Азовського моря.

    Демографічний потенціал. Особливості сучасного демографічного потенціалу Донбасу значною мірою зумовлюються природним і механічним рухом населення, наслідками соціально-економічної кризи, насамперед у паливно-енергетичному комплексі, а також високою урбанізованістю території. Тенденції до зростання міського населення в Донбасі простежуються певною мірою за весь час промислового освоєння регіону, але, починаючи з 1996 р., даний процес призупинився. У 2007 р. кількість міських жителів Донбасу становила 88,2%, у Донецькій області — 90,3 %, в Луганській — 86,4 %. Цей показник є вищим серед економічних районів України і перевищує середньодержавний рівень більш як на 20 %.

    З 2002 р. в Донбасі спостерігається тенденція скорочення чисельності населення регіону, яке за п'ять років зменшилося майже на 500 тис. чол. (6,1%). Причиною даного явища стало перш за все зниження народжуваності та зростання смертності, яке викликане негативною дією соціально-економічних чинників: падінням життєвого рівня населення, екологічною ситуацією, підвищенням частки людей похилого віку. Показники народжуваності, смертності і природного приросту населення в регіоні нижчі від середньоукраїнських на 1,7, 2,0 і 3,6 %о і становлять відповідно 6,1, - 17,3 та — 11,1 %о. Показник дитячої смертності в Донбасі становить 13,5 %о і є вищим ніж у середньому по Україні на 1,6 %о. Спостерігається постаріння населення. Питома вага населення старіше працездатного віку в загальній чисельності зросла з 21,1 % у 1990 р. до 24,6 % в 2007 р. і становить 1862,6 тис. чол. На чисельність населення працездатного віку припадає 57,9 % (в1990 р. — 56,8%).

    Розселення. На території Донецького економічного району розташовано 88 міст (19,8 % від України), з них 42 (30,7 %) обласного підпорядкування, 242 (26,6 %) селища міського типу, 455 сільських рад. в 36 адміністративних районів. Донецьк — місто мільйонер, а в Маріуполі, Макіївці і Луганську населення перевищує 500 тис. чол.

    Сучасна система розселення Донбасу характеризується відносно високим рівнем розвитку виробничих, наукових, культурних зв'язків, які  визначають взаємопов'язаність розвитку насамперед міських поселенських мереж у системах розселення. Водночас характерною особливістю системи розселення економічного району є різке відмежування сільських поселень від міських на північному сході Луганщини та південному заході Донеччини. Ці чинники не дають підстав для визнання територіальної структури розселення Донбасу як повністю збалансованої.

    Рівень  зайнятості в Донецькому регіоні  становить 55,3% і є близьким до середнього показника по країні. За методикою  МОП, середній рівень безробіття у 2007 р. становив 8,6%. Вищий показник зафіксовано у Луганській області (9,4%), а у Донецькій 7,8% . Район можна віднести до індустріально-аграрних за галузевою структурою зайнятості . У сільському господарстві зайнято 10,4%, у промисловості — 33,8%.Показниками зайнятості у сільському господарстві п близькі до середньо українських показників, то за зайнятістю у промисловості — у 1,2 вище, ніж у середньому по країні. Динаміка показників зайнятості свідчить про зростання кількості зайнятих у сфері послуг: будівництві, операціях з нерухомістю, наданні колективних, громадських та особистих послуг. Специфічною проблемою Донбасу є значне вивільнення робітників із об'єктів паливно-енергетичного комплексу, викликане закриттям нерентабельних шахт і зменшенням виробництва електроенергії. Це призводить до значних соціально-економічних проблем, особливо в шахтарських селищах. Також значно зросло використання робочої сили на виробництвах, які не відповідають сучасним вимогам техніки безпеки та санітарно-екологічним нормам, що призводить до зростання травматизму, кількості летальних випадків на виробництві, особливо у видобувній галузі.

    Функціонування  в Донецькому районі багатогалузевого суспільно-господарського комплексу, наявність великої кількості  технологічно складних виробництв сприяли формуванню в районі потужного науково-технічного потенціалу, основою якого є науково-дослідні установи галузевого і академічного підпорядкування, вищі навчальні заклади III— IV рівнів акредитації, у 15 наукових установах досліджуються проблеми розвитку і розміщення вугільної галузі. В економіці району зайняті 734 доктори та 5,8 тис. кандидатів наук.

    Основною  ланкою науково-технічного комплексу  регіону є Донецький науковий центр НАН України, до складу якого  входять 5 науково-дослідних інститутів Донецька, а також філії академічних установ в Луганську, Макіївці, Горлівці. Дослідною базою наукових установ Донбасу є 91 дослідне виробництво. Обсяг фінансування науково-дослідних робіт у Донецькому економічному районі в 2007 р. становив 7,8 % від загальнодержавного показника. Основними напрямами НДР є: вуглехімія, гірничодобувні технології, прикладна математика, економіка промисловості, проблеми штучного інтелекту, інформаційні системи.

    Усього  в 2007 р. науковими установами району виконано 1429 наукових розробок, або 17,1 % всіх виконаних НДР у країні. З них 869 (46,6 %) визнано такими, що відповідають або перевищують світовий рівень.

    Отже, виходячи із даного питання можна  зробити висновок, що для Донбасу  характерна присутність великої кількості антропогенних форм рельєфу, насамперед це терикони, яких у районі налічується більше трьох тисяч. Переважна більшість ґрунтів Донбасу мають досить високу природну родючість, але значна частка їх не використовується в суспільному господарстві через високу еродованість і значну кількість площ, зайнятих відвалами від видобутку корисних копалин. Питома вага сільськогосподарських угідь у загальній структурі земель становить 74%, орних земель — 55,4%, забезпеченість ріллею становить 0,41 га на одного жителя. Водні ресурси району незначні, він належить до вододефіцитних територій. Головна водна артерія — річка Сіверський Донець. Річки належать до басейну Дніпра, Азовського моря, Дону. Більшість з них — невеликі, влітку часто пересихають. Розвиткові рекреації в Донбасі сприяють наявні ресурси Азовського моря, лісостепових і степових ландшафтів та місцевостей, придатних для відпочинку та оздоровлення; помірно-континентальний теплий клімат, лікувальні грязі озер біля Слов'янська, мінеральні води різних типів. Спостерігається тенденція скорочення чисельності населення регіону, яке за п'ять років зменшилося майже на 500 тис. чол. Характерною особливістю системи розселення економічного району є різке відмежування сільських поселень від міських на північному сході Луганщини та південному заході Донеччини. Рівень зайнятості в Донецькому регіоні становить 55,3% і є близьким до середнього показника по країні. Динаміка показників зайнятості свідчить про зростання кількості зайнятих у сфері послуг: будівництві, операціях з нерухомістю, наданні колективних, громадських та особистих послуг. В економіці району зайняті 734 доктори та 5,8 тис. кандидатів наук. Основними напрямами НДР є: вуглехімія, гірничодобувні технології, прикладна математика, економіка промисловості, проблеми штучного інтелекту, інформаційні системи. Специфічні риси сучасного виробничого потенціалу Донецького економічного району визначаються особливостями його природно-ресурсного потенціалу і виробничою спеціалізацією господарства регіону.