Суть валютних відносин

    Режим «спільного (колективного)» плавання найчастіше вибирають країни-учасниці валютної угруповання. Вони можуть узгодити і прийняти рішення дотримуватися по відношенню один до одного режиму «валютного коридору» та «спільно плавати» навколо валют, які не використовуються в країнах-учасницях валютної угруповання.

    У 1944 р. Бреттон-Вудською угодою було введено режим фіксованих золотих паритетів і валютних курсів. Центральні банки були зобов'язані підтримувати курс національної валюти до долара в межах золотих точок. Якщо при цьому бракувало золотовалютних резервів, проводилася девальвація валюти. Після краху Бреттон-Вудської валютної системи золоті паритети та фіксовані валютні курси були скасовані та встановлено режим гнучких валютних курсів.

    Слід  зазначити, що формування режиму валютного курсу є складним і дискусійним елементом комплексу інтернаціоналізації економічних зв'язків. У ході котирування доводиться зіставляти рівні національних товарних цін, оплати праці, а також багато інших вартісних показників з аналогічними показниками зарубіжних країн. На цій основі визначається співвідношення цін на «споживчий кошик» у різних країнах, розраховується ефективність експортно-імпортних операцій, встановлюється доцільність виробництва тих чи інших товарів та ін.

    За  нетривалий період ринкової трансформації  економіки на території України  застосовувалося кілька режимів  валютного курсу. У грудні 1992 р. був встановлений ринковий (плаваючий) режим валютного курсу українського карбованця. На практиці це означало фактичне введення режиму конвертованості валюти без належного забезпечення відповідних економічних умов: конкурентоспроможної структури економіки, гнучкої системи цін, розвинутої банківської інфраструктури та ін. Результатом такого підходу стали: хронічний дефіцит пропозиції національної валюти, долара для внутрішнього обороту і бартерні відносини зовнішньоторговельного обороту.

    У 1993 р. уряд України наполягло на прийнятті НБУ адміністративного фіксованого курсу карбованця, який призвів до зниження ефективності експорту, збільшення питомої ваги бартерних операцій, зменшення надходжень іноземної валюти на внутрішній ринок, зростання зовнішнього боргу, відпливу капіталів за кордон та ін

    З часом все більше уваги стали  приділяти ринковим методам стабілізації валютного курсу, і в 1994 р. фіксований валютний курс був замінений регульованим (плаваючим) курсом національної валюти. У наступні роки динаміка курсу гривні визначалася коливанням попиту і пропозиції на валютному ринку. Це зумовлювало поступове падіння курсу гривні, незважаючи на зусилля, що робляться з боку НБУ підтримати його стабільність шляхом використання власних валютних резервів, накопичених раніше, і неодноразового перегляду меж валютного коридору (з 1,7 - 1,9 грн. / дол. В 1997 р. до 3,3 - 3,6 грн. / дол. в 1999 р.).

    З огляду на умови, що склалися після  фінансової кризи 1998 р., з 19 березня 1999 р. в Україні було здійснено лібералізація  валютного ринку: відновлено операції на міжбанківському ринку, скасовано обмеження на граничні відхилення від офіційного курсу, введено нові правила встановлення офіційного валютного курсу та ін

    У листопаді 1999 р. НБУ відмовився від  валютного коридору і оголосив про перехід до гнучкого валютного курсу при збереженні деяких адміністративних обмежень валютного ринку. Офіційний валютний курс з 1999 р. НБУ встановлює за двома групами валют: перша група - це вільно конвертовані валюти, які застосовуються у міжнародних розрахунках, котируються на міжнародних ринках і щодня використовуються в розрахунках між центральними банками країн СНД. За цих валют курс встановлюється щодня. Друга група - це валюти, за якими торговельні операції та неторговельні розрахунки відбуваються рідше. За цих валют курс встановлюється раз на місяць.

    Офіційний валютний курс гривні до іноземних  валют використовується у розрахункових  операціях, для організації їх бухгалтерського  обліку, при аналізі зовнішньоекономічної діяльності. З 1994 р. по 1999 р. в Україні офіційний валютний курс до долара США встановлювався за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. З 19 березня 1999 НБУ встановлює офіційний обмінний курс гривні по відношенню до долара США як середньозважену величину між курсами за операціями уповноважених комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. У межах своєї загальної відповідальності за забезпечення стабільності національної валюти НБУ впливає на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку.  

    Встановлюючи  офіційний курс інших вільно конвертованих  валют до гривні, НБУ використовує котирування Франкфуртської біржі - однієї з найпотужніших в Європі. Лібералізація валютного ринку  в Україні призвела до того, що гривня втратила частину своєї купівельної вартості. Однак девальвація офіційного курсу гривні є своєрідним визнанням фактичного рівня її вартості.

    Офіційно  встановлений валютний курс повинен  відповідати його реальному значенню. Допустимі невідповідності можуть призвести до накопичення диспропорцій в економіці, до відсутності об'єктивного показника монетарної політики та стану грошово-кредитної сфери держави. У зв'язку з цим визначальним фактором динаміки валютного курсу є не курсовий режим, а ефективність та адекватність економічної і валютної політики країни, що виявляється на валютному ринку. 

    Висновок 

    У міжнародних валютних відносинах оперують такими поняттями, як валютний паритет, валютний курс, конвертованість валют  та ін.

    Валютні відносини виникають на національному та на міжнародному рівнях. На національно-державному рівні вони формують національну валютну систему, яка включає в себе валютні відносини країни, їх інституціональні форми, що визначаються валютним та іншим законодавством, розгалужену сукупність інфраструктурних підрозділів, що забезпечують функціонування національної валютної системи.

    На  валютному ринку національна  валюта обмінюється на іноземну. Ціна грошової одиниці іноземної валюти, виражена в певній кількості грошових одиниць національної, називається валютним курсом. Він є важливим елементом валютної системи, так як розвиток міжнародних економічних відносин вимагає вимірювання вартісного співвідношення валют різних країн.

    Формування валютного курсу - складний багатофакторний процес, обумовлений взаємозв'язком національної та світової економіки і політики. Тому при прогнозуванні валютного курсу враховуються розглянуті курсоутворюючої фактори та їх неоднозначний вплив на співвідношення валют залежно від конкретної обстановки.

    В умовах плаваючих валютних курсів посилився  вплив їх змін на рух капіталів, особливо короткострокових, що позначається на валютно-економічному стані окремих  держав. У результаті припливу спекулятивних  іноземних капіталів в країну, курс валюти якої підвищується, може тимчасово збільшитися обсяг позикових капіталів і капіталовкладень, що використовується для розвитку економіки і покриття дефіциту державного бюджету. Відлив капіталів з країни призводить до їх нестачі, згортання інвестицій, зростанню безробіття.

    Наслідки  коливань валютного курсу залежать від валютно-економічного потенціалу країни, її експортної квоти, позицій  у МЕВ. Валютний курс є об'єктом  боротьби між країнами, національними  експортерами та імпортерами, є джерелом міждержавних розбіжностей. З цієї причини проблеми валютного курсу займають чільне місце в економічній науці.

     Розділ 2. Аналіз показників 

    2.1. Обмінний курс

    Першим  показником, який ми взяли, буде обмінний курс гривні по відношенню до американського долару, російського рублю та євро

    Таблиця 2.1.

    Офіційний курс гривні щодо іноземних валют (середній за період)

    Рис. 2.1. Динаміка зміни курсу гривні щодо іноземних валют за 2004-2009 рр.

    Таким чином, ми можемо побачити, що офіційний  курс гривні щодо американського долару, російського рублю та євро був  відносно незмінним протягом періоду 2004-2007 рр. У 2008 році позпочалась світова  криза, яка дуже сильно зачепила українську економіку. Тому курс гривні сильно впав по відношенню до євро та американського долара: іноді за 1 долар в банках просили 10-11 гривень, а за євро – 13-14 гривень. По відношенню до рубля зміни були не настільки суттєвими. Зараз же ситуація більш-менш стабілізувалася. Але експерти стверджують, що гривня буде падати: дефіцит Державного бюджету дорівнює 56 млрд. грн., загальна грошова маса – 450 млрд. грн. (це самий високий показник с 2008 року),  при цьому Україна втратила половину золото-валютних запасів. Також обвалилися ринки іпотечного кредитування і житлового будівництва, автомобільний, споживчих кредитів, безробіття складає 10 відсотків від всіх працездатних. Тобто доходної частини немає. Якщо не скоротити витратні статті бюджету, восени Україною прокотиться третя хвиля кризи. У 2010 році імпорт товарів буде переважати експорт на 1,9 млрд. дол.

    Така цифра закладена в законі про державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік. При інфляції на рівні 10% в 2011 році курс національної валюти може впасти до 11,1 грн за долар, підрахував колишній виконуючий обов'язки міністра фінансів Ігор Уманський. Проте в Інституті трансформації суспільства прогнозують значно вищу інфляцію - 25% до кінця 2010-го. У травні Національний банк активізував купівлю іноземної валюти і поповнив міжнародні резерви. За місяць вони збільшилися на 4,8%.  

    2.2. Зовнішній борг 

    У другій частині другого розділу  ми проаналізуємо такий показник міжнародних валютних відносин, як зовнішній борг.

    Рис 2.2. Динаміка валового зовнішнього боргу України

    У валютній структурі валового зовнішнього  боргу на 2006 рік переважає заборгованість у доларах США. Його частка за рік  зросла з 79,5% до 80,5%, при одночасному  зменшенні часток СПЗ (на 1,5 п.п.), української  гривні (на 1,8 п.п.) та ін. валют.

    Валютна структура боргу у 2007 році майже  не змінилася. Дещо зросли частки зобов’язань у доларах та гривні на 0.6 п.п. кожна до відповідно 79,4 та 4,2%. Майже не змінилась частка зовнішніх зобов’язань у євро та російських рублях. Частки інших валют (в тому числі і СПЗ, що за 2007 рік скоротилась на 1 п.п.) у валютній структурі боргу залишаються незначними.

    У 2008-ому році долар все залишається  основною валютою зовнішніх запозичень країни. Його частка зросла з 79,6% до 79,9%.

    У 2009-ому році долар знову є основною валютою зовнішніх запозичень України, не дивлячись на те, що його частка впала з 80% до 70,5%. Через надходження стабілізаційного кредиту за програмою stand-by та розподілом МВФом Спеціальних прав запозичень відчутно зросли зобов’язання у СПЗ (12,5% проти 4,6%). Частка зобов’язань у євро змінилась не дуже відчутно (12,8% проти 10,3%)

    2.3. Міжнародні резерви  НБУ 

    Третім  показником ми обрали міжнародні резерви НБУ.

    Валютні або золотовалютні резерви – запаси іноземних фінансових активів, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.