Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Декабря 2012 в 21:15, курсовая работа
Метою курсової роботи являється: "Визначення поняття та значення соціальної політики держави в макроекономічному регулювання економіки".
Існують деякі проблеми, зв'язані з регулюванням зайнятості і забезпечення соціального захисту населення. У даній роботі розглянуті такі немаловажні проблеми, як нестабільність на ринку праці і неможливість охопити соціальним захистом усі шари населення, обумовлені відсутністю нормативно-законодавчої бази й інших труднощів, що базуються на сформованій політико-соціальній атмосфері нашого сформованого в ринкових відношеннях і криміногенній ситуації суспільства, що загострилася збільшенням кризи державної влади.
Вступ 2
Розділ 1. Сутність, методи державної політики зайнятості 4
1.1.Безробіття як наслідок порушення макроекономічної рівноваги 4
1.2.Забезпечення зайнятості на початковому етапі становлення ринку 12
Розділ 2. Аналіз соціальної політики в Україні 17
2.1.Стратегія політики зайнятості і динаміка безробіття в Україні 17
2.2.Проблеми соціальної політики в Україні 23
Розділ 3. Ефективність заходів держави щодо соціальної політики 26
3.1.Суть заходів держави щодо соціальної політики і шляхи досягнення 26
3.2. Ефективність заходів держави і шляхи покращення соціальної політики 30
Висновки 38
Список використаної літератури 40
Система реальних планомірно ринкових відносин в Україні тільки починає формуватися. Варто врахувати, що ринок виступає не кінцевою метою радикальної перебудови економічної системи суспільства, а тільки способом рішення його кардинальних соціально-економічних проблем з метою реального підвищення рівня добробуту народу. Тобто, мова йде про формування соціально орієнтованого ринку.
У наших умовах економіка України ще досить довго буде залишатися постсоціалістичною і напівринковою. А це означає існування протягом тривалого часу поряд із приватним сектором, що народжується, могутнього державного, що передбачає необхідність досить твердого макроекономічного регулювання.
Вийшовши із Союзу, Україна успадкувала монополізовану, мілітаризовану, центрально керовану економіку. Серед найважливіших задач на сьогоднішній момент є відмова від твердого адміністративного регулювання і демілітаризація економіки, її структурна перебудова на засадах пріоритетності виробництва соціально значимої продукції.
Пропорції між приватним і державним секторами будуть поступово змінюватися на користь першого, але усі таки має бути тривалий період їхнього співіснування. Цей симбіоз з його всілякими конфліктами і тертями буде неминучий протягом досить довгого терміну.
Хоча спроби змоделювати нову парадигму
Української економіки на основі
змішаної економіки і соціально
орієнтованого ринкового
Більш того, у даний час фахівці в області теорії і практики ринку, говорячи про найбільш цивілізовані його форми, мають на увазі насамперед так називаний соціально орієнтований ринок. Представляється, що “під дахом” цього визначення вже сьогодні успішно уживаються модифіковані неолібералізм і кейнсіанство, соціальне ринкове господарство і змішана економіка.
Саме соціально орієнтований ринок зможе, з одного боку, “удержати” Українську економіку в руслі загально-цивілізаційних закономірностей ринку, а з іншого боку - оптимально врахувати її постсоціалістичні особливості.
Безумовно, постсоціалістичний характер
української економіки є важлив
З огляду на, що соціальне ринкове господарство являє собою шлях, відмінний від центрально керованого господарства й економіки, керованої лише “невидимою рукою” ринку, воно навряд чи поміститься в рамки якоїсь моделі ринкової економіки. У силу багатьох причин воно претендує на роль нової парадигми економіки другої половини двадцятого століття.
Разом з тим визначення “соціальне ринкове господарство” часто ототожнюється з поняттям “соціально орієнтований ринок”. Чи правомірно це? Думається, що цілком. Особливо, якщо врахувати, що в основі такої синонімічності лежить адекватність цілей і способів їхнього досягнення.
Вибудовуючи парадигму Української економіки, потрібно уберегтися від двох крайностей: по-перше, винаходу “своєї” моделі, що подібного немає ніде у світі; по-друге, спроб сліпого запозичення.
Український ринок повинний спиратися,
з одного боку, на змішану економіку
з її сильною державною розподільною
політикою, що забезпечує достатню підтримку
соціально уразливих шарів
Досягти такої цілей можливо лише в тому випадку, якщо вдало скомбінувати риси найбільш придатних нам економічних моделей. Розроблена модель ринку повинна сполучити умови для розвитку конкурентної економіки й елементи досить твердого економічного регулювання ринку, сильну державну політику і безумовний пріоритет економічної ефективності, недоторканність і всіляку підтримку приватної власності і відносно тривале співіснування заснованих на ній господарських форм із могутнім державним сектором.
Одним словом, це повинна бути така модель, яка б передбачала побудову соціально орієнтованої ринкової економіки на фундаменті постсоціалістичної.
Переборюючи віджилі стереотипи, потрібно усвідомлювати те, що змішана економіка являє собою не якесь хаотичне накопичення на практиці й еклектичне з'єднання в теорії сугубо “капіталістичних” і “соціалістичних” форм, а з'являється у виді діалектичної єдності форм власності і способів ведення господарства, що витримали перевірку світовою практикою на конкурентноздатність.
Іншими словами, змішана
Соціальне ринкове господарство в обов'язковому порядку передбачає дійові заходи державного регулювання економіки. І хоча про ефективність цих мір, ступеня втручання держави в економіку і про його необхідність узагалі продовжують сперечатися економісти, на практиці це питання однозначно позитивно вирішене в більшості країн цивілізованого ринку.
У своїй спрямованості
Не адміністративна чи в кращому
випадку адміністративно-
Саме регулювання ринку
При цьому не можна не сказати кілька слів про такий найважливіший доданок державного впливу на макро і мікро економічний процес, як планування. Складається враження, що сьогодні вживання терміна планування вважається ледве не нонсенсом, якщо не подати йому визначення “індикативне”. Іншими словами, абсурдність усеосяжного директивного планування часів реального соціалізму деякі економісти поширюють на планування взагалі.
Усе сказане дозволяє зробити висновок, що мова сьогодні йде не стільки про багатоваріантністний вибір моделей української економіки, скільки про його зумовленість раніше сформованими політико-економічними обставинами макрорівня.
Перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки припускає необхідність широкомасштабного державного регулювання економіки, тобто наявність регульованого ринку у всіх сферах суспільного виробництва. Таке регулювання здійснюється як економічними, так і адміністративними методами. Їх варто не протиставляти, а органічно сполучити, виходячи з того, якою мірою адміністративне регулювання відповідає вимогам об'єктивного розвитку, нинішнього стану економіки й ін.
У підсумку вимальовуються такі контури моделі ринкової економіки України.
По-перше, це повинен бути соціально орієнтований ринок, що гармонійно сполучить антитоталітарний механізм соціального ринкового господарства й економічне макрорегулювання змішаної економіки.
По-друге, нова модель економіки повинна передбачати, з одного боку, відносно тривале співіснування сильного державного і приватного сектора, економіки. При цьому превалювання на першому етапі державного сектора не повинне означати якихось особливих пільг, переваг чи виключних прав, якими користалися підприємства цього сектора. Разом з тим, курс на якнайшвидше становлення приватного сектора не повинний означати штучний і форсований розділ державних підприємств, їх негайну поголовну передачу в приватні руки. Такі проблеми повинні зважуватися поступово і за допомогою механізмів конкуренції, роздержавлення, приватизації, банкрутства, злиттів, поглинань і інших трансформацій.
По-третє, і в найближчому майбутньому економіка України не може бути нічим іншим, крім як двоїстою економікою, одним з головних критеріїв керованості якої буде суперечлива єдність достатня твердого регулювання економіки і ринкового саморегулювання. Причому ослаблення і звуження сфери макрорегулювання повинне відбуватися тільки в міру становлення і наростання ринкового саморегулювання в його цивілізованих формах.
По-четверте, посилення ринкової орієнтації і ринкових тенденцій у сфері економіки повинне відбуватися на тлі аналогічного посилення ролі держави в соціальній сфері.
По-п'яте, у сформованій політико-
Суспільне виробництво України в умовах переходу до ринкових відносин перенасичене робочою силою. За підрахунками спеціалістів, потенціальний надлишок її - надзайнятість - становить 18-20 відсотків. Це означає, що з кожним роком процеси вивільнення робочої сили торкатимуться все більшого числа людей і цілих колективів, інтереси яких можуть і не збігатися. Головне завдання системи захисту від безробіття в цих умовах - боротьба із соціальним утриманством, стимулювання людини до пошуків роботи і перенавчання, а також надання їй необхідної при цьому допомоги. В цілому безробіття, як економічне і соціальне явище ринкової економіки, є виявом відносного перенаселення, появою відносно зайвих людей. Проте це не абсолютне перенаселення, а тільки відносно потреб у робочій силі для прибуткового ведення підприємницького господарства.
Після розгляду й аналізу вищевикладених проблем і пропозицій по їхньому рішенню, без яких немислиме існування і плідна життєдіяльність нашого суспільства, напрошується єдино можливий у цій непростій ситуації висновок, що для нормального функціонування соціально орієнтованої ринкової економіки України й успішного створення ефективного соціально-захисного механізму є такі наступні конкретні кроки, як негайне прийняття і неухильне перетворення в життя нормативно-законодавчих актів, спрямованих на підвищення зайнятості і забезпечення державою соціальної підтримки населення; надання державної допомоги в створенні і підтримці таких нових, властивих ринковій економіці інститутів, як біржі праці, ринок робочої сили, центри зайнятості і підвищення кваліфікації.