Проблеми і перспективи розвитку малого бізнесу в Україні

Державна фінансова  підтримка малого підприємництва включає податкові та кредитні методи впливу на цей сектор економіки.

Найважливіші важелі державної фінансової підтримки  можна поділити на дві основні  групи методів державної фінансової підтримки – прямі і непрямі.

Механізм прямих заходів включає такі основні форми державної фінансової підтримки малого підприємництва:

               -  Надання субсидій;

               -  Надання позик;

               -  Формування державних фондів;

               -  Створення спеціалізованих  фінансових установ.

     Заходам  другої групи властивий непрямий характер, вони поступово витісняють важелі прямого адміністративного вплив. До основних форм такої державної підтримки підприємництва передусім слід віднести:

          -  Податкові знижки (або повне звільнення від інших податків);

          -  Податкові пільги;

          - Прискорену амортизацію; 

          - Знижки на науково-дослідні витрати,  на витрати, пов’язані з підготовкою  кадрів для підприємницької діяльності  тощо.

     Кредитних джерел для підтримки малого підприємництва в Україні практично немає. Головна причини цього – незадовільний стан економіки. Тому банки видають лише короткострокові кредити і під високі відсоткові ставки. Таким чином, банки в Україні не є джерелом кредитування підприємств і задовольняють лише незначну частку діючих бізнесменів.

Разом з тим, в Україні існує три потенційно доступних джерела одержання фінансів для малого підприємництва:

        - Український фонд підтримки  підприємництва;

       -  Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств;

       -  Державний інноваційний фонд  України. 

      Удосконалення  державної фінансової підтримки  підприємництва потребує впровадження  єдиної фінансово-кредитної політики, спрямованої на підтримку суб’єктів малого підприємництва. Реалізація цієї політики має передбачати такі чинники:

• Вдосконалення кредитної  політики;

• Вдосконалення податкової політики;

• Подальше вдосконалення  прямої фінансової підтримки з боку держави, що передбачатиме:

- фінансування за рахунок бюджетних коштів державних, галузевих та основних регіональних програм підтримки малого підприємництва;

- залучення коштів  місцевих бюджетів для фінансування  регіональних програм розвитку  підприємництва, цільових проектів;

- забезпечення умов для створення і діяльності недержавних фондів підтримки підприємництва;

- заохочення громадських  об’єднань, фінансових організацій  у спрямовуванні коштів на  підтримку розвитку малого підприємництва  за пріоритетними напрямами тощо.

 

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 2.3. Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні

          Становлення й розвиток ринкової економіки неможливі без створення відповідних умов для забезпечення економічної свободи розвитку підприємництва, суть якої полягає в усуненні адміністративних перешкод і обмежень на шляху економічної діяльності.

     Згідно  з результатами проекту щодо  визначення індексу економічної  свободи у 115 країнах світу,  який було запроваджено спілкою  47 дослідних інститутів усіх континентів  світу в 1995 році, Україна належить до країн, що мають найнижчий рівень економічної свободи, а саме 3,4. Максимальний показник цього рівня у Гонконгу 9,3.[Тройка с плюсом за нашу свободу//Известия. – 1997. – 27 мая] Спеціальне дослідження, яке проводилось на замовлення ССІІІ Генерального директорату Комісії європейських товариств у 1993 – 1994 році в Україні, показало, що економічна оцінка «адміністративного тягаря» - 180-230 млрд еко.[Малий бізнес України. Підприємці здатні відродити країну. – К.: Асоціація «Єднання», 1997. – с.59]

     Якщо індекс  економічної свободи є показником, зумовленим в основному об’єктивними чинниками, то «адміністративний тягар» - це явище, яке викликається, виключно суб’єктивними чинниками. Тому один із першочергових кроків на шляху становлення і розвитку підприємництва в Україні – подолання перешкод, зумовлених саме суб’єктивними чинниками, до яких належать:

• проблеми з реєстрацією;
• недосконалість системи ліцензування ;
• бюрократичні дії органів державної виконавчої влади;
• занадто велика кількість контролюючих органів, які дублюють функції;
• слабка підготовленість населення до підприємницької діяльності.

     За даними  оцінки міжнародної фінансової  корпорації, вартість відкриття  в Україні власної справи (реєстрація, ліцензування, виконання необхідних  формальностей) складає 1069 доларів США, що перевищує середній річний дохід.[Малий бізнес України. Підприємці здатні відродити країну. – с.117] Якщо врахувати ще й витрати коштів, які потрібні на придбання обладнання наприклад, кіоска, на оренду приміщень, загальна сума витрат на те, щоб розпочати малий бізнес, буде 2000 доларів США і більше. Цей рівень в умовах, коли майже немає кредитних ресурсів, не дає можливості розпочати власну справу.

     Для розв’язання  проблем розвитку малого підприємництва  в Україні, створення відповідного середовища слід докорінно перебудувати державну політику в галузі сприяння малому підприємництву. Завдання полягає в тому, щоб суттєво розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектору зайнятості на рівні 25 -30 % дієздатного населення та виробництва до 25 % ВВП. Саме з цього слід виходити при розробці та реалізації системи підтримки малого підприємництва.

     Наявність  системи заходів підтримки малого підприємництва підвищує його життєздатність, що, в свою чергу, пом’якшує її основну суперечність. І, навпаки, відсутність відповідної системи призводить до загострення основної суперечності малого підприємництва та до зниження його життєздатності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

     

     Для подолання  перешкод, що гальмують формування  і розвиток малого підприємництва  в Україні, може бути запропоновано  такі заходи:

• розробка та прийняття Закону України про єдиний спрощений порядок реєстрації, патентування та легалізації суб’єктів підприємницької діяльності;
• створення на місцях окремих структурних підрозділів, метою яких є об’єднання та реалізація функцій реєстрації, надання кодів, нотаріальне засвідчення підписів і копій, видача дозволів на печатки та інші функції, передбачені Законом України «Про підприємництво».

     Для того, щоб розв’язати проблеми, які  виникають під час реалізації  державної політики розвитку  підприємництва в Україні, Ліцензійна плата України має об’єднати процеси реєстрації та ліцензування, виконуючи при цьому такі завдання:

• узагальнення практики застосування законодавства з питань ліцензування підприємницької діяльності та державної реєстрації суб’єктів підприємництва, розробка пропозицій щодо його вдосконалення;
• методичне керівництво роботою, пов’язаною з ліцензуванням та реєстрацією;
• координація роботи органів, які здійснюють ліцензування та реєстрацію;
• контроль за дотриманням порядку видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій та за державною реєстрацією суб’єктів підприємництва відповідними органами.

     З метою  вдосконалення неефективної і  трудомісткої системи контролю  за діяльністю суб’єктів підприємництва  доцільно:

- визначити межовий  перелік контролюючих органів;

- встановити регламентні  строки, періодичність та послідовність  контрольних перевірок;

- розробити єдиний  механізм відповідальності контролюючих  та посадових осіб за порушення,  допущені під час перевірок;

- забезпечити підприємців  нормативними документами, які регламентували б діяльність відповідних контролюючих органів.

     Заходами  науково-методичного, освітнього, консультативного  та кадрового забезпечення розвитку  підприємництва мають стати:

• розробка навчальних курсів, програм, посібників, підручників, словників з питань підприємницької діяльності, менеджменту, і приватного права;
• запровадження в навчальні програми навчальних закладів, у тому числі й у навчальну програму середньої школи, дисциплін з основ підприємницької діяльності та організації малого бізнесу, приватного права та підприємницького права;
• створення системи підготовки та перепідготовки підприємців і менеджерів з використанням державних та недержавних форм навчальних закладів, бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, технопарків та інших структур.

     Для приведення  роботи продовольчих та речових  ринків до належного стану за необхідне треба підготувати проекти постанов Кабінету Міністрів України такого змісту:

• створення відповідних умов для здійснення торговельної діяльності на продовольчих та речових ринках;
• встановлення для підприємців, що здійснюють торговельну діяльність на ринках, замість податку на прибуток фіксованого податку на види діяльності, пов’язаної з готівковим обігом коштів, та визнання необов’язкового характеру наявності торговельної освіти для здійснення торгівлі на цих ринках;
• легалізація діяльності громадян інших країн, які здійснюють торгівлю на продовольчих та речових ринках України без відповідної державної реєстрації та ліцензії.

     Для подолання  перешкод, що гальмують процес становлення і розвитку підприємництва, необхідно внести зміни й доповнення до Закону України «Про підприємництво», які, б, зокрема, визначили функції та компетенцію державних органів, що здійснюють реєстрацію суб’єктів підприємництва; впорядкували б процедури, необхідні для видачі свідоцтва про державну реєстрацію, для ліквідації суб’єктів малого та середнього підприємництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          ВИСНОВОК

     Світовий досвід і практика перших кроків вітчизняного малого підприємства свідчать, що виконання малим підприємництвом суттєвої економічної та соціальної ролі можливе лише за умов виваженої державної політики всебічної підтримки цього сектору економіки.

     Аналіз  реальних процесів розвитку малого підприємництва в Україні, реалізації урядових дій щодо його підтримки показує, що головною причиною, яка стримує подальший розвиток малого підприємництва, є не сформованість у країні ефективної законодавчо закріпленої державної політики розвитку підприємництва, і зокрема, не сформованість цілісної системи органів державної виконавчої влади з питань підприємництва. Свідченням неефективності діяльності органів державної влади у сфері розвитку підприємництва в Україні є, насамперед, зниження темпів зростання кількості діючих малих підприємств і чисельності працюючих у них, посилення процесу «тінізації» суб’єктів малого підприємництва.

     Негативний  вплив на процес становлення  та розвитку малого підприємництва  мають відповідні правові, фінансово-економічні, організаційні та соціально-психологічні фактори, насамперед:

1.Неповнота, суперечливість, і нестабільність чинної нормативно-правової бази розвитку малого підприємництва. Зокрема Концепція розвитку підприємництва та відповідна Програма мають бути не актами вищого органу виконавчої влади, що мають силу лише в системі цих органів, а документами загальнодержавного значення, тобто їх має бути схвалено Верховною Радою України.

2.Нечітке ставлення держави до ролі малого підприємництва соціально-економічному розвитку України. Так, зокрема, Програма розвитку малого підприємництва в Україні на 1997 – 1998 р. не мала чіткого організаційного та фінансового забезпечення. Практично не діє Указ Президента України «Про усунення обмежень, що стимулюють розвиток підприємницької діяльності»

3.Надмірний податковий  тиск, нестабільність податкового  законодавства, призвели до «активної  тінізації»  суб’єктів підприємницької  діяльності. Тому сьогодні завдання  полягає в тому, щоб створити  умови для розпочатку діяльності  вже зареєстрованих суб’єктів підприємницької  діяльності.

4.Недостатня майнова  та матеріально-технічна підтримка  малих підприємств, великі труднощі  з одержанням виробничих та  офісних приміщень.