Проблеми і перспективи розвитку малого бізнесу в Україні

     Однією з головних умов подолання негативних для малого підприємництва тенденцій має стати активна та виражена державна політика щодо розвитку малого підприємництва.

     Подальший розвиток малого підприємництва України потребує формування і здійснення ефективної та гнучкої регіональної політики. Взаємовідносини між центром і регіонами, а також міжрегіональні відносини в Україні продовжують залишатися неврегульованими, що породжує і загострює економічну роз’єднаність, дезінтеграційні процеси. Власне соціально-економічна неврегульованість і підштовхує як політичні сили, так і державні органи різних гілок та різних рівнів влади до конфронтації на цьому грунті.

     Основною  причиною необхідності надання  значних повноважень регіонам  у проведенні власних економічних заходів з реалізації загальнодержавної політики і, в першу чергу, впливу на розвиток найдинамічнішого сектору економіки – підприємницького, є значні, іноді кардинальні, відмінності регіонів України і, відповідно, регіональних проблем , що потребують особливої уваги. Намагання державних органів виконавчої влади врахувати ці відмінності в своїх рішеннях у будь-якому випадку будуть мало результативними, оскільки такі відмінності мають багатогранний характер.

     Зростання  впливу регіонів на економічні  процеси, що відбуваються в  Україні, є необхідним і, разом  із тим, закономірним явищем, оскільки  відображає загальноосвітню тенденцію до децентралізації суспільного розвитку, що має ґрунтуватися на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Проте в Україні ця тенденція ще не набула помітного значення, хоч і знайшла своє відображення у статті 15 Конституції України.

     Засоби, за  допомогою яких держава може  впливати на розвиток підприємницьких  структур, являють собою широкий  спектр пільг, послуг, організаційних  заходів. На регіональному рівні  особливу увагу слід приділяти  малому підприємництву, яке є найдинамічнішим сектором економіки і до того ж найчутливішим до пануючих умов економічної діяльності. Відповідно, цей сектор економіки може демонстратувати швидке зростання за наявності сприятливих умов діяльності.

     Характеризуючи розвиток малого підприємництва в регіональному аспекті, слід зазначити, що Україна являє собою сукупність дуже неоднорідних територій, кожна з яких має неповторні, притаманні тільки їй особливості.

     Розглянемо  тенденції розвитку малих підприємств  в Україні на регіональному рівні за допомогою таблиці 2.1б 

	Кількість підприємств  у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	Кількість зайнятих працівників (штатні, позаштатні та неоплачувані працівники), тис. осіб	Кількість найманих працівників (штатні та позаштатні працівники), тис. осіб	Фонд оплати праці, млн.грн.	Середньомісячна заробітна плата найманих працівників, грн.	Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), млн.грн.
Україна	75	2152,0	2067,8	27725,4	1117,35	456667,8
Автономна Республіка Крим	83	91,7	82,7	971,8	979,73	11591,9
Вінницька	46	53,3	52,3	558,8	890,43	7469,4
Волинська	47	36,7	35,3	362,9	855,25	4464,1
Дніпропетровська	71	150,5	138,5	1810,0	1089,37	42394,6
Донецька	55	161,5	159,4	2237,7	1170,20	36357,3
Житомирська	51	49,7	48,8	531,8	907,68	5780,1
Закарпатська	57	38,2	37,1	428,8	964,12	4084,5
Запорізька	77	80,3	77,8	944,9	1011,67	15889,0
Івано-Франківська	57	41,7	40,8	465,6	950,72	5229,3
Київська	76	90,9	85,6	1187,7	1156,52	19482,8
Кіровоградська	55	34,2	33,3	345,7	863,85	6517,0
Луганська	49	71,3	69,2	786,6	947,00	13960,9
Львівська	79	127,7	123,2	1410,3	953,64	16074,7
Миколаївська	71	49,8	48,8	541,7	924,69	9459,1
Одеська	88	125,0	117,1	1327,7	945,03	29050,3
Полтавська	63	57,1	55,4	636,1	956,87	11741,4
Рівненська	46	39,6	36,8	411,8	933,92	4086,4
Сумська	52	42,4	41,6	481,2	964,04	5370,4
Тернопільська	44	34,5	33,7	334,2	825,43	3575,0
Харківська	83	135,7	133,9	1588,0	988,14	26141,1
Херсонська	57	39,7	38,2	406,5	887,63	8007,7
Хмельницька	48	47,5	43,6	457,9	873,53	5479,6
Черкаська	55	48,2	45,1	519,4	959,85	7371,7
Чернівецька	50	27,7	27,0	300,3	928,81	2988,2
Чернігівська	52	41,4	39,6	422,2	888,71	4794,4
м. Київ	258	414,1	401,6	8001,4	1660,15	145735,5
м. Севастополь	87	21,6	21,4	254,4	993,01	3571,4

 

  Табл. 2.1б Основні показники діяльності малих підприємств за регіонами у 2009 році

     Так, станом  на 1 січня 2010 року в Україні  діяло 75 000 малих підприємств. Разом з тим, рівень становлення та розвитку малих підприємств необхідно аналізувати не за абсолютними показниками, які не завжди відображають реальну ситуацію, а інтегрованими показниками. ²[Варналій З. С., Лукашенко А. М. Моніторинг малого підприємництва України (економічні та правові аспекти). – К: Ін-т приват. права і підприємництва АПрН України , 1998, - с. 19 – 27]

     Якщо провести порівняння між регіонами по кількості малих підприємств, то можемо побачити, що в 10 регіонах України найбільша кількість малих підприємств, а в 17 регіонах кількість малих підприємств менша.

     Проаналізуємо  частку населення зайнятого в малих підприємствах. Найбільші показники можна побачити у Дніпропетровській – 150,5 тис. осіб, Донецькій – 161,5 тис. осіб, Львівській – 127,7 тис. осіб, Одеській – 125 тис. осіб, Харківській областях – 135,7 тис. осіб та м. Київ – 414,1 тис. осіб. У інших регіонах показник зайнятого населення значно менший у порівнянні з попередніми.

Аналіз свідчить, що розвиток малого підприємництва залежить від  багатьох чинників, серед яких найважливішу роль відіграють регіональні умові. До них слід віднести: економічний потенціал, наявність ресурсів, господарську структуру, підготовку кадрів, ставлення місцевих органів влади та населення до підприємництва, стан ринкової інфраструктури, інформаційне забезпечення, традиції та психологію населення даного регіону. Ці та інші фактори слід враховувати при  розробці та впровадженні системи регіонального управління, здійсненні ефективної територіальної політики щодо розвитку малого підприємництва, що сприятиме формуванню підприємницьких структур та подоланню економічної кризи.

 

 

 

 

 2.2. Підтримка малого бізнесу з боку держави

     Державна політика підтримки малого підприємництва – сукупність пріоритетних рішень, які визначають основні напрямки і форми правового, економічного та організаційного сприяння розвитку малого підприємництва з урахуванням інтересів держави та суб’єктів господарювання. Під державною підтримкою слід розуміти, з одного боку, державне регулювання цього сектору економіки, що передбачає насамперед свідоме формування державними структурами правових, економічних та організаційних форм становлення і розвитку малого підприємництва, а, з іншого боку, - створення стимулів, використання матеріальних і фінансових ресурсів, які залучаються у сферу малого підприємництва на пільгових засадах або безоплатно.

Чинники, що зумовлюють формування державної підтримки малого підприємництва:

- Мале підприємництво як складова приватного сектору економіки перебуває в нашій країні в процесі становлення;

- Мале підприємництво є структуроутворюючим елементом ринкової економіки;

- Мале підприємництво є провідним сектором ринкової економіки, найбільш масовим, динамічним;

- Державна підтримка необов’язково пов’язана з додатковими фінансовими видатками;

- Необхідність державної підтримки полягає в тому, що мале підприємництво, незважаючи на його вагомі переваги, є сектором економіки, найвразливішим до таких несприятливих факторів, як інфляція, циклічні коливання, податковий тиск, фінансові труднощі й конкуренція великих корпорацій тощо.

 [Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. – К.: Знання, 2005. – с. 126-141. ]

Основними завданнями державної політики розвитку малого підприємництва є:

       - Забезпечення  зростання внутрішнього валового  продукту за рахунок діяльності  суб’єктів малого підприємництва;

       - Залучення  суб’єктів малого підприємництва  до розв’язання соціально-економічних  проблем на державному і регіональному  рівнях;

       - Удосконалення  структури малого підприємництва;

       - Створення  конкурентного середовища;

       - Підвищення технологічного рівня виробництва малих підприємств;

      - Заохочення  розвитку малих підприємств у  пріоритетних галузях і на  територіях пріоритетного розвитку;

      - Створення  нових робочих місць, зменшення  безробіття;

     -  Сприяння  максимальній самореалізації громадян у підприємницькій діяльності;

      - Формування  соціального прошарку підприємців  і власників. 

Реалізація зазначених завдань має забезпечуватися  шляхом підтримки малого підприємництва в таких основних напрямах:

                     - Формування нормативно-правової бази;

                     - Удосконалення податкової та  фінансово-кредитної     політики;

                     - Забезпечення інформацією; 

                     - Сприяння впровадженню технологій  та інновацій; 

                     - Стимулювання зовнішньоекономічної діяльності;

                     - Підготовка та перепідготовка  кадрів.

Заходи державної підтримки  малого підприємництва, в тому числі  пільги та преференції, зазначається в Концепції, застосовуються, передусім в пріоритетних сферах, які встановлюються урядом для суб’єктів малого підприємництва та ґрунтуються на економічній діяльності.

Основні принципи державної політики розвитку малого підприємництва, що визначаються в Концепції, такі:

 

- Системність та комплексність механізмів державного регулювання розвитку малого підприємництва;

- Цілеспрямованість  та адресність підтримки суб’єктів  малого підприємництва шляхом  вибору пріоритетів та концентрації  ресурсів для їхньої реалізації;

- Рівноправний доступ суб’єктів малого підприємництва всіх форм власності до матеріально-сировинних, фінансових та інших ресурсів;

- Всебічна мобілізація  та концентрація фінансово-кредитних  ресурсів для розвитку малого  підприємництва;

- Посилення регулюючої  функції держави у здійсненні політичної підтримки підприємництва;

- Створення сприятливих  умов для використання іноземних  інвестицій, розвиток спільного  підприємництва.

Важливою умовою формування і здійснення політики державної  підтримки малого підприємництва є  визначення суб’єктів та об’єктів відповідної державної політики.

Конструктивною є концепція  багатосуб’єктності політики.

Суб’єктами, що виробляють державну політику розвитку малого підприємництва, мають бути працівники, які зайняті у малому підприємництві, підприємці через їхні громадські об’єднання, профспілки та державні організації.

Об’єктом державної політики підтримки та розвитку малого підприємництва є реальні потреби та інтереси суб’єктів малого підприємництва.

До суб’єктів малого підприємництва слід відносити зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб – підприємців, які займаються підприємницькою діяльністю, а також юридичних осіб – малі підприємства будь-якої організаційно-правової форми.

    

Процес становлення  і розвитку малого підприємництва неможливий без відповідного організаційно-правового забезпечення. Так зокрема, державна підтримка малого підприємництва здійснюється спеціально уповноваженими органами, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Спеціально уповноваженим  органом виконавчої влади, який бере безпосередньо участь у формуванні та реалізації державної політики у  сфері розвитку та підтримки малого підприємництва, є Державний комітет  України з питань розвитку підприємництва, який було створено Указом Президента України 29 липня 1997 року. У грудні 1999 року цей комітет перейменовано у Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

На місцях в органах  місцевого самоврядування та місцевих державних адміністраціях утворюються відповідні структурні підрозділи, які реалізують державну політику щодо підтримки малого підприємництва.

Організаційне забезпечення має велике значення для становлення  та розвитку малого підприємництва, але визначальна роль у цьому процесі належить правовому забезпеченню.

Правова база підприємницької діяльності, в тому числі і малого підприємництва, - це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів які визначають порядок створення підприємств, реєстрацію підприємців, фізичних осіб – їхні правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування, відносини між державою та підприємцями, суб’єктів підприємницької діяльності між собою, а також дають підприємцям певні правові гарантії.

Формування правової бази малого підприємництва – найголовніша передумова його становлення та розвитку.

Міжнародна практика господарювання доводить, що малий  бізнес не може існувати без чітких та ефективних законодавчих актів.

Правове забезпечення і  захист малого підприємництва в індустріально  розвинутих країнах світу здійснюється, насамперед, через прийняття низки  законів антимонопольного характеру. Вони покликані регламентувати процес концентрації капіталу, запобігати поглинанню малих фірм великими, сприяти обмеженню можливостей їхньої дискримінації. Для контролю за дотриманням таких законів існують спеціальні державні антимонопольні органи.

Крім законодавчих актів  антимонопольного характеру, правовий режим малих фірм регулюється також системою спеціальних законів щодо їхнього статусу, податкового механізму, кредитної підтримки, спрощення механізму реєстрації та усунення обмежень, що перешкоджають вільному розвиткові малого бізнесу.

Аналіз законодавчого  забезпечення розвитку малого підприємництва в Україні дає змогу зробити  деякі загальні висновки:

- Законодавча база, яка  забезпечує розвиток та регулювання  підприємництва в Україні, перебуває  на початковій стадії, на етапі формування;

- Недостатні правові  гарантії усіх форм власності  як основної умови розвитку  підприємницької діяльності;

- Немає єдиної державної  політики підтримки підприємництва, зокрема малого, відповідної нормативно-правової  бази та дійового механізму  реалізації такої політики.

Формування відповідної  нормативно-правової бази розвитку малого підприємництва – складний і довготривалий  процес, але головне тут полягає  в тому, щоб ця правова база гарантувала, з одного боку, сталість проголошених принципів, а з другого давала можливість проведення державою певної політики розвитку малого підприємництва. [Вороніна Л.І. Малий бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – с. 20-21,41. ]