Проблеми і перспективи розвитку малого бізнесу в Україні

                         Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи функціонування й розвитку малого бізнесу

1. Передумови розвитку малого бізнесу(роль малого бізнесу в економіці держави)
2. Малі підприємства: суть, система та принципи діяльності
3. Міжнародний досвід підтримки малого бізнесу

Розділ 2. Особливості функціонування й розвитку малого бізнесу в Україні

        2.1. Аналіз основних показників  розвитку малих підприємств України

        2.2. Підтримка малого бізнесу з  боку держави

        2.3. Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні

Розділ 3. Рекомендації щодо вдосконалення малого бізнесу в Україні

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

                                     ВСТУП

     Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане  зі зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Один із перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища - розвиток малого підприємництва. Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішим компонентом ринкової економіки є існування й взаємодія багатьох великих, середніх та малих підприємств, оптимальне співвідношення їх. Найбільш динамічний елемент у структурі економіки - мале підприємство.

     В умовах формування ринкового господарства, інституціональних змін в економіці України, радикальних змін у відносинах власності проблема становлення й розвитку малого підприємництва набуває неабиякого значення. Актуальність дослідження проблем малого підприємництва посилюється також і тім, що повільність та суперечливість просування України шляхом ринкових реформ значною мірою зумовлені саме недооцінкою ролі та значення малого підприємництва як структуроутворюючого елемента ринкової економіки.

     Від розвитку підприємництва залежить відродження вітчизняного товаровиробника, створення цивілізованого внутрішнього ринку товарів і послуг. Створюючи нові робочі місця, підприємництво сприяє якісному зростанню місцевих та Державного бюджетів через збільшення податкових надходжень від розширення кола платоспроможних платників. Реагуючи на зміни економічної кон'юнктури більш ефективно, малий бізнес швидше пристосовується до нових розумів, він здатний оперативно перебудовувати виробничий процес, налагоджувати виробництво нової номенклатури продукції, заповнюючи існуючи прогалини на ринку. При цьому діяльність суб'єктів малого бізнесу зорієнтована здебільшого на задоволення місцевих потреб у товарах та послугах - соціальних потреб населення.

     Загалом важливий соціальний зміст малого бізнесу переконливо доводити й соціальна економічна практика. Його можна вважати своєрідним «сектором виживання», який залучає до сфери продуктивної діяльності значні соціальні верстви, включаючи тих, хто з різних причин втратив роботові, звільнених у запас військовослужбовців, молодь, жінок, працездатних пенсіонерів. Це особливо актуально за обставин перехідної економіки з її характерною особливістю - постійним зростанням кількості людей, для яких соціальна допомога вкрай необхідна.

     Позбавлені соціального захисту з боку держави, ці категорії завдяки підприємницький діяльності можуть вирішити проблему «власного виживання», ставши незалежними від державних  структур. А це - важлива передумова становлення громадянського суспільства, а отже й побудови демократичного суспільства в цілому.

     Слід наголосити, і це переконливо підтверджує світовий досвід,саме малий бізнес є головним джерелом інновацій - понад 60 % новітніх розробок здійснено невеликими компаніями. Це досягається специфічними організаційними умовами праці на малих підприємствах.

     Проте, на жаль, в Україні сектор малого й середнього підприємництва ще не відіграє в національній економіці такої важливої ролі, як в економічно розвинутих країнах, не розвивається достатньо енергійно для того, аби забезпечити динамічне нарощування власного потенціалу й загальне покращення економічної ситуації в країні. Тому нині вкрай важливо з'ясувати заподій такої тенденції, розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо усунення й об'єктивних , і суб'єктивних перешкод та стимулювання його розвитку.

     Метою курсової роботи є:

1. Розглянути теоретичні основи функціонування й розвитку малого бізнесу
2. Розглянути особливості функціонування й розвитку малого бізнесу в Україні
3. Надати рекомендації щодо розвитку малого бізнесу в Україні

 

     При написанні курсової роботи були вирішенні наступні завдання:

1. Розглянуті передумови розвитку малого бізнесу
2. Розглянута суть, система та принцип діяльності малого підприємництва
3. Розглянутий міжнародний досвід підтримки малого бізнесу
4. Проаналізовані основні показники розвитку малих підприємств України
5. Розглянуто підтримку малого бізнесу з боку держави
6. Розглянуто проблеми розвитку малого бізнесу та подані рекомендації щодо їх усунення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ Й РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ

 

  1.1. Передумови розвитку малого бізнесу(роль малого бізнесу в економіці держави)

     У кожному суспільстві підприємництво передбачав функціонування поряд з великими цілої системи малих підприємств, у тому числі й таких, які базуються на індивідуальній трудовій діяльності окремих осіб або сімей. Ця форма господарської діяльності в нашій країні фактично не розвивалася. Проте перехід від командно-адміністративних до економічних методів господарювання створює реальні умови для розвитку малого бізнесу. Зауважимо, що бізнес означає підприємницьку діяльність, спрямовану на одержання прибутку.

     Мале підприємництво немислиме без ринку. Адже воно безпосередньо не регулюється державою; економічні відносини між дрібними бізнесменами можуть здійснюватися лише через ринок. Крім того, індивідуальне дрібне підприємництво розвивається внаслідок дії ринкового механізму, який зумовлює виникнення певної кількості безробітних. Сфера дрібного бізнесу повинна вбирати в себе ту робочу силу, яка вивільняється з державних, а також інших підприємств.

      Розвиток малого підприємництва забезпечується правом кожної людини займатися будь-якою економічною діяльністю у межах законів. Нині це право гарантується законодавчо установленою приватною власністю громадян на певні засоби виробництва. Приватна власність - неодмінна умова дрібного підприємництва

Роль малого бізнесу в економіці держави  відіграє  велику роль( рис. 1.1).

Рис. 1.1. Роль малого бізнесу  в економіці держави 

     Малі  й середні підприємства  відіграють  помітну роль  у зайнятості, виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.

     Про те, що малі підприємства здатні в більших масштабах забезпечувати роботою незайняті трудові ресурси говорить те, що в США в дрібних  фірмах  в 1990 році було зосереджено40%, а в Німеччині 49% всієї робочої сили. У  цьому укладається соціальна роль підприємств дрібного підприємництва.

     Важливість  малих  підприємств  ще  й  у  тім,  що  ведучи  запеклу конкурентну боротьбу за виживання,  вони  змушені постійно  розвиватися й адаптуватися до  поточних  умов  ринку,  адже  щоб існувати  треба діставати кошти до  існування,  а значить бути  краще інших,  щоб прибуток діставався саме їм.

     Масовий   випуск   промислових   виробів   тривалого   споживання

(автомобілів, холодильників,  телевізорів і  т.п.)  великими  підприємствами викликає потреба  у відповідних промислових   послугах  з  ремонту  й  обслуговування,  які  часто   здійснюють  дрібні  підприємства,  тому   що монополії через свою громіздкість  змушені  затрачати  багато  зусиль  у цьому напрямку або створювати розгалужену мережу  маленьких  філій,  що саме по собі теж досить дороге заняття, що служить в основному  для підтримки престижу великої фірми.

     На  малих  підприємствах  відзначається  більше  висока ефективність  праці,  малі  фірми  з  меншими   витратами   задовольняють потреби в дефіцитних видах товарів і послуг на основі розробки  місцевих джерел  (сировини)  і  забезпечує  при  цьому   більшу   зайнятість.  Вони збільшують розміри надходжень у муніципальні  бюджети, виконують  інші  важливі  для  господарства  функції.  На  сучасному   етапі підвищення ролі підприємств  малого  бізнесу  в  економіці  Німеччини,  США  й інших розвинених країнах -  не  випадковість,  а  необхідна  закономірність, викликана  самим  ходом  історії,  і  потребами,  які виникали в процесі розвитку продуктивних чинностей і технологій.

 

     1.2 Малі підприємства: суть, система та принципи діяльності

     Існують поняття малий бізнес та мале підприємство, але ці поняття не розмежуються ні в економічній теорії, ні на практиці.

     Малий бізнес – це діяльність будь-яких малих підприємств та окремих громадян (фізичних осіб) з метою одержання прибутку. Практично це будь-яка діяльність зазначених суб’єктів господарювання, спрямована на реалізацію власного економічного інтересу.

     Малі підприємства-це організаційно-економічний вид підприємств, які, кваліфікуються за показником численності зайнятих працівників з градацією за сферами діяльності.¹[Варналій З. С Мале підприємництво: основи теорії і практики 3-е вид. – К: Т-в «Знання», КОО, - с.5-9]

     Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого бізнесу набуває особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого бізнесу до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує в число першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі. Підтвердженням значимості малого бізнесу є прийнята 1 липня 2010 р. Кабінетом Міністрів України "Програма розвитку малого підприємництва в Україні на 2010 рік", яка містить цілий комплекс заходів правового характеру і заходів фінансово-кредитного, інноваційного, кадрового, науково-методичного та організаційного забезпечення. 
     У структурі сучасної змішаної економіки співіснують та органічно взаємодоповнюються малий, середній та великий бізнес. Проте на відміну від двох останніх малий бізнес є вихідним, найбільш чисельним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами бізнесу обумовлені різним рівнем суспільного поділу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу. 
Сектор малого і середнього підприємництва охоплює різноманітні види виробничої діяльності і типи робіт, які відповідають широкому спектру можливостей ринку, що ускладнює будь-якові універсальну систематизацію чи готове порівняння діяльності підприємств. Аналіз сектора малого і середнього підприємництва ще більш ускладнюється у зв'язку з відмінностями в офіційних визначеннях дрібних підприємств і термінології, яка використовується. Автори багатьох наукових досліджень дають більш чи менш довільні визначення цьому сектору, виходячи з чисельності робочої сили чи розміру вкладеного капіталу, нерідко в цілях регулювання цього чи сектора підготовки статистики, чи ж для обґрунтування надання допомоги уряду. Інші визначення, які стосуються таких функціональних характеристик, як здатність управління, право власності, спеціалізація і методи виробництва чи навіть орієнтація на тої або інший ринок, використовуються для аналізу при вимірі продуктивності. 
Немає нижньої межі розміру малих підприємств, хоча проблема виникає при спробах встановити прийнятну верхню межу: фінансисти часто говорять про верхні рівні основних фондів у їх чистому вигляді чи з доданого вартістю; обліковці можуть вказувати на загальне число працюючих; торговці підкреслюють максимальний рівень обсягу продажів; обслуговуючий персонал може використовувати загальну кількість клієнтів; виробники надають переваги виходити з максимальної кількості енергії, необхідної для виробництва, і т.д.

    Можуть поєднуватися різні критерії, які визначають тої момент, коли підприємство перестає бути "дрібним": наприклад, підприємство, на якому працює 50 працівників, може вважатися "великим" у країні, яка розвивається, але "дрібним" - у кращі, промислове розвинутій. 
Підсумовуючи сказане, можна виділити такі основні моменти: 
визначення малих і середніх підприємств відрізняється не тільки за країнами, а й всередині країни за галузями і територіями; будь-яку визначення дається залежно від практичних потреб і служити визначеним цілям; 
більша диференціація визначень є реальним відображенням мов і показує, що малі підприємства не .мають чіткого визначення меж. В іноземній статистиці для визначення належності підприємства до сектора малого бізнесу, як правило, використовуються такі кількісні показники: чисельність персоналу, обсяг валової продукції чи обороту капіталу (продажів) і обсяг виробничих фондів. 
     Такий показник, як чисельність зайнятих використовується практично всюди, але його величина варіюється не тільки за країнами, а й за галузями тої чи іншої країни.

     У Японії, наприклад, у таких галузях, як гірськорудна промисловість, транспорт, будівництво, обробна промисловість, зв'язок, кредит, комунальне господарство, фінанси і страхування, операції з нерухомістю - чисельність працюючих не винний перевищувати 300 чоловік, в оптовій торгівлі - менше 100 чоловік, у роздрібній - до 50 чоловік, виробництво тощо - 20 чи менше зайнятих, комерція, послуги - 5 і менше зайнятих. 
     У США, за визначенням Адміністрації малого бізнесу (АМБ), вважається, що малий бізнес домінує в галузі, якщо обсяг середньорічної чисельності робочої сили припадає на підприємства з зайнятістю до 500 чоловік. Під це визначення підпадають роздрібна і оптова торгівля, сфера послуг, житлове будівництво, а також сільське господарство, лісна і рибна промисловість. 
До дрібних у Німеччині відносять підприємства з кількістю зайнятих від 1 до 50 чоловік, до середніх - фірми, на яких зайнято від 50 до 500 чоловік. 
     У Великобританії, згідно з доповіддю комісії Боултона, в обробній промисловості фірма вважається дрібною, якщо в ній зайнято не більше 200 працівників; у будівництві, у гірськодобувній і вугільній промисловості - не більше 25 працівників. 
     У Франції малі і середні підприємства визначаються як підприємства, зайнятість на яких не перевищує 500 чоловік. 
Поряд з загальним поняттям малого і середнього підприємництва у Франції існують різні класифікації - найдрібніших, малих і середніх підприємств. Найдрібніші підприємства об'єднують практично всі кустарні виробництва. До них відносять фірми з зайнятістю до 200 чоловік. Малими вважаються фірми з зайнятістю 100 чоловік. У цілому для Франції пропонується така класифікація підприємств: найдрібніші - до 10 зайнятих, малі підприємства - 10-100 зайнятих, середні підприємства - 100-500 чоловік і великі підприємства - з зайнятістю понад 500 чоловік. 
     Спрощена система оподатковування, обліку і звітності вводитися для таких суб'єктів малого підприємництва: 
- фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особини й у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх батьківщин, протягом долі перебуває не більш 10 осіб і розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.гривень; 
- юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і розмір виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень