Показники та методи вимірювання продуктивності праці

lign="justify">     Після обчислення параметрів моделі (3) вона набуває такого вигляду:

     Y= - 4236,59 +0,0043 x1 + 43,54 х2 +10,98х3- 0,4059 х4               (4) 

     Будь,яка  по будована модель повинна пройти ретельну перевірку на логічну і  статистичну адекватність[4]. Логічна адекватність означає відповідність рівняння економічного змісту досліджуваного явища. Стосовно багатофакторних моделей логічна адекватність оцінюється насамперед шляхом з’ясування відповідності знаків при невідомих природі взаємозв’язків між кожним фактором і результативним показником. Додатні знаки при перших трьох факторах підтверджують прямі зв’язки між кожним з факторів і результативним показником. Дійсно, за інших рівних умов зростання обсягу переробленого насіння, коефіцієнта заводу і фондовіддачі  сприяють зростанню продуктивності праці. При зниженні зазначених факторів результативний показник реагуватиме відповідно. Від’ємний знак при факторі х4 ( тривалість виробництва) пояснюється такою особливістю галузі. В процесі виробництва олії використовується сільськогосподарська сировина – насіння олійних культур, а тому виробництво олії є сезонним. При зберіганні насіння погіршується його технологічні властивості, що врешті-решт знижує вихід олії з одиниці сировини. Тому за інших рівних умов подовження виробничого сезону призведе до скорочення обсягу виробництва і продуктивністю праці, тобто між тривалістю сезону виробництва  і продуктивністю праці має місце зворотній зв’язок, що й спричиняє від’ємний знак при факторі х4.

     Статистична адекватність зумовлює рівняння відповідності  характеристик рівняння встановленими критеріями та їх статистичну надійність. Множинний лінійний коефіцієнт кореляції для рівняння (4) дорівнює 0,992, що свідчить про високу щільність зв’язку між факторами та результативним показником. Адекватність рівняння підтверджує також відносно невелике значення середньої помилки апроксимації (8,5%).

     Статистична надійність множинного лінійного коефіцієнта  кореляції та самого рівняння оцінюється відповідно за t – критерієм Стьюдента (t) та   F – критерієм Фішера (F). При цьому розрахункові значення вказаних критеріїв (tp, Fp) повинні бути більшим за табличні (tm, Fm). Згідно з нашими розрахунками: tp=162,36; Fp=39,37. Табличні значення для рівняння значущості   = 0,01 становлять відповідно tm =3,11 та Fm= 4,88. Отже, з імовірністю p= 99% можна стверджувати, що множинний лінійний коефіцієнт кореляції та саме рівняння є статистично значущими, оскільки розрахункові значення статистичних показників більші за табличні. Переконавшись у логічній і статистичній  адекватності побудованого рівняння, можемо приступити до проведення економічних досліджень.

     Коефіцієнт  детермінації (R = 0,984) характеризує сумісний вплив усіх факторів на досліджуваний показник. Значення його свідчить про те, що включені у рівняння фактори на 98,4% визначають зміну досліджуваного показника – продуктивності праці, а не враховані фактори – лише 1,6%.

     Коефіцієнт  при невідомих – коефіцієнти  регресії (a ) – показують, на скільки одиниць зміниться результативний показник зі зміною певного фактора на одну одиницю за умови фіксованого значення інших факторів. Отже, зі збільшенням (зменшенням) обсягу переробленого насіння на 1 т продуктивність праці збільшиться (зменшиться) на 0,0043 т на одного робітника; в результаті збільшення (зменшення) коефіцієнта заводу на 1% продуктивність праці збільшиться(зменшиться) на 43,54 т на одного робітника; збільшення( зниження) фондовіддачі за активною частиною основних засобів на 1т/тис. грн. сприятиме зростанню  (зниженню) продуктивності праці на 10,98 т на одного робітника. Нарешті при збільшенні (зменшенні) тривалості сезону переробки на 1 добу продуктивність праці знизиться (зросте) на 0,406 т на одного робітника.

     Враховуючи, що показники рівняння (4) оцінені в різних одиницях вимірювання для усунення різновимірності використовується коефіцієнт еластичності, який показує, на скільки процентів зміниться результативний показник зі зміною певного фактора на один процент за фіксованого значення решти факторів.

     Для лінійних рівнянь коефіцієнт еластичності розраховується за формулою:   
 
 

     У табл.1 наведено коефіцієнт еластичності для рівняння(4)

     Таблиця 1

     Коефіцієнт  еластичності факторів досліджуваної  моделі 

 

Отже, за фіксованого значення інших факторів зі зміною обсягу переробленого насіння на 1% продуктивність праці зросте майже на 0,97% зі зміною фондовіддачі на 1% продуктивності праці зміниться на 0,22%;  нарешті зі зміною тривалості сезону переробними на 1% продуктивність праці зменшиться на 0,225%. Щодо фактора х2 (коефіцієнт заводу), то оскільки він вимірюється у відсотках, то значення коефіцієнта еластичності для нього позбавлене економічного змісту,а тому не розраховується.

     Аналіз  впливу окремих факторів на результативний показник не тільки розкриває причини його варіювання, але й дозволяє цілеспрямованого впливати на основні виробничі фактори для досягнення необхідного економічного ефекту.

     Фактори, що входять до рівняння (4), певною мірою  взаємопов’язані. Це означає, що одиницю одного ресурсу (фактора) можна замінити певною кількістю іншого так, що обсяг продукції при цьому залишиться незмінним. Оцінка взаємозамінності для кожної пари факторів (ресурсів) проводиться за допомогою граничної норми заміщення, яка для лінійних моделей розраховується як співвідношення коефіцієнтів регресії зі знаком ,,мінус,, .

     На  основі економічного змісту факторів, включених у кореляційну модель, ми можемо інтерпретувати показник ,,гранична норма заміщення,, для досліджуваного виробництва соняшникової олії. Так,гранична норма заміщення між парами факторів ,,коефіцієнт заводу- обсяг переробленого насіння,, та ,,тривалість сезону переробки – обсяг переробленого насіння ,, дорівнює,,: 

                                                                                                               (6)

                                                                                                              

                                                                                                                (7) 
 
 

     Отже,відповідно до розрахунків (6) зростання коефіцієнта  заводу на 1% рівнозначне з погляду  рівня продуктивності праці додатковій переробці 10125,6 т  насіння соняшнику. Іншими словами, якщо збільшити коефіцієнт заводу на 1% то можна досягти фіксованого рівня продуктивності праці, скоротивши обсяг переробки насіння соняшнику на 10125,6 т.

     На  підставі виразу (7) скорочення тривалості сезону переробки на 1 добу рівнозначне  додатковій переробці 94,4т насіння  соняшнику. Це пояснюється тим, що скорочення тривалості сезону переробки за фіксованого значення обсягу насіння сприяє економії сировини в результаті зниження втрат олійності через псування насіння.

     Використання  економіко- статистичних  моделей  у факторному економічному аналізі не обмежується оцінкою абсолютного і відносного впливу факторів на рівень результативного показника та граничної норми заміщення. Отримані коефіцієнти регресії дають можливість провести порівняльний міжзаводський економічний аналіз, що дозволяє проілюструвати, за рахунок яких факторів і якою мірою відрізняються досліджувані показники на різних підприємствах відповідного виду діяльності.

     Оскільки  побудована модель ґрунтується не на просторових даних, а на динамічних рядах, то можна навести методику порівняльного аналізу продуктивності праці за два періоди – 2006 р. та 2000 р. – на основі такої залежності:

     y = a  (x   -  x )                                                               (8) 

     Ця  залежність дозволяє встановити ефект  від дії і – го фактора при  порівнянні його значень в j – му та k – му періодах.

     Якщо  підсумувати зміни під впливом  усіх факторів, то визначиться загальна зміна результативного показника  при порівнянні його за два періоди.

     Позначимо:

     Х  - значення і-го фактора за базисний період (2000 р.)

     Х  - значення і – го фактора за поточний період (2006р.)

     y , y  - значення продуктивності праці відповідно у 2000 і 2006 рр.

     Загальне  відхилення продуктивності праці у 2006 р. порівняно з 2000 р. за розрахунковими  даними становлять:

     y = y  - y +607?365 – 158?914 + 448?451 т/ особу

     у тому числі за рахунок змін:

     а) обсягу переробленого насіння соняшнику:

          y = a1 * ( x   - x   )+ 0,0043*(125736 – 38064) =376,99 т/ особу 

б)коефіцієнт заводу:

y  = a  * (x  - x  )=43,54 * (98,0 – 97,5) =21,77 т/ особу 

в) фондовіддачі за активною частиною основних засобів:

y  = a  * (x  - x  )=10,98 * (11,31 – 3,10) =90,16 т/ особу 

г)тривалість виробництва 

y  = a  * (x  - x  )= - 0,4059 * (253 – 170) = -33,69 т/ особу 

Перевіримо  результати факторного аналізу:

y =  yx1 + yx2  + yx3 + yx3 =376,99 +21,77+90,16 -33,69 +455,23 т/ особу 

     Похибка в 6,78 т/ особу,що складає 1,51% зумовлена округленнями даних, а також дією неврахованих факторів. Скориставшись правилами, що прийняті в обліку та статистиці можна скоригувати похибку за рахунок найбільш впливового фактора – об’єму переробленого насіння.

Отже продуктивність праці у 2006 р. зросла порівняно з 2000 р. на 448,45 т/ особу. Це було здійснено за рахунок:

1)зростання обсягу  переробленого насіння на 87672 т;

2)підвищення коефіцієнта заводу на 0,5%

3)підвищення  ефективності використання активної  частини основних виробничих  засобів на 8,21 т/тис. грн.

Зростання тривалості сезону переробки на 83 дні викликало  деяке зниження продуктивності праці. Отже наведені вище методи проведення факторного аналізу на основі кореляційного рівняння з одночасним визначенням ряду проміжних показників дозволяють підняти економічні дослідження на якісно новий рівень, розширити можливості статистичної методології. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Програми управління продуктивністю праці. Вибір та обґрунтування заходів з підвищенням ефективності виробництва

     Розвиток  ринкових відносин в Україні потребує ефективності підвищення господарювання. Але за роки незалежності показники  ефективності в країні значно погіршили: зменшилися обсяги виробництва, знизилась його рентабельність. У реалізації цілей стратегічного плану підприємства особлива роль належить плану технічного і організаційного розвитку – плану підвищення ефективності виробництва. Для того, щоб успішно функціонувати в умовах конкурентної боротьби, підприємство в своїй діяльності повинне орієнтуватися, на потреби ринку (ціни, витрати, кількість продукції, що випускається) і на реалізацію досягнень науково – технічної революції, розвитку трудових ресурсів і продуктивності праці.

       З огляду на крайню важливість  підвищення продуктивності праці  для конкурентоспроможності підприємства  керівники і спеціалісти всіх  рівнів у перспективних організаціях  повинні розробляти й упроваджувати  програми управління продуктивністю праці на підприємстві. Ці програми передбачають реалізацію таких етапів:

     - вимірювання й оцінка досягнутого  рівня продуктивності праці на  підприємстві в цілому і за  окремими видами праці;

     - пошук і аналіз резервів підвищення  продуктивності праці на основі інформації одержаної вході вимірювання й оцінки;

     - розробка плану використання  резервів підвищення продуктивності  праці, який має передбачити  конкретні терміни і заходи  щодо їх реалізації, фінансування  витрат на ці заходи й очікуваний  економічний ефект від їх реалізації, фінансування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження, визначити відповідальних виконавців праці.