Показники та методи вимірювання продуктивності праці

Вступ 

1.Показники та  методи вимірювання продуктивності  праці. Аналіз продуктивності  праці.

2. Факторний  аналіз продуктивності праці  на основі економіко-статистичних  моделей 

3. Програми  управління продуктивністю праці.  Вибір та обґрунтування заходів  з підвищенням ефективності виробництва

Висновок 

Список  літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Праця – це складне й багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства  і кожної людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні  є невіддільним від людського життя. Праця – це свідома доцільна діяльність людей,спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей, першооснова і необхідна умова життя людей і суспільства. Особливості праці як об’єкта дослідження полягають утому,що праця людей – це доцільна діяльність людей зі створення благ та послуг; праця є однією з умов життєдіяльності не тільки окремої особи,а й будь-якого підприємства чи організації. Становлення ринкової економіки України потребує раціонального, ефективного розподілу та використання трудових ресурсів. Це, у свою чергу, передбачає облік чисельності та складу працівників, а також їхній рух на кожному робочому місці, що впливає на продуктивність праці. Також, потрібно розуміти, що результати господарської діяльності залежить передусім від ефективності використання живої праці. Це потрібно для того щоб забезпеченість підприємства необхідними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці сприяли збільшенню обсягів виробництва. Одним з найважливіших аспектів вивчення використання трудових ресурсів є аналіз результативності праці в процесі виробництва товарів і послуг: вимірювання рівня динаміки продуктивності праці, вивчення факторів зростання продуктивності праці.

     В своєму рефераті я буду використовувати загальну теоретичну базу, без якої не можливо розрахувати продуктивність праці на підприємствах ; я розгляну приклад підприємства  ВАТ ,,Вінницький олійно – жировий комбінат,, за даними 1996 – 2007 рр. (Факторний аналіз продуктивності праці на основі економіко-статистичних моделей

     ).[1]

     Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої  сили на підприємстві. Продуктивність праці прийнято за один із найважливіших  узагальню вальних показників діяльності кожного підприємства, тобто продуктивність праці є основним показником ефективності виробництва. Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволило б організації вийти на більш низький рівень витрат на персонал, чим досягнутий конкурентами, і забезпечити тим самим можливість виживання в умовах ринку. Вимірюванню продуктивності праці на підприємствах на рівні регіонів, за видами економічної діяльності й у країни в цілому останнім часом не приділяється належної уваги. Хіба, що можна згадати затверджені наказом Міністерства економіки України від 26.12.08 №916 тимчасові методичні рекомендації розрахунку продуктивності праці в цілому в економіці та за видами економічної діяльності. Така ситуація пов’язана зі зміною значення продуктивності праці за умов ринкової економіки порівняно з адміністративно - командною, за якої метою було нарощування виробництва продукції без урахування потреб споживачів.[7]

1.Показники  та методи вимірювання  продуктивності праці.  Аналіз продуктивності праці.

     Продуктивність  праці – найважливіший якісний  показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання  обсягів виробництва продукції. 
Рівень продуктивності праці може бути визначений двома показниками:

• кількістю продукції, що виробляється за одиницю часу (цей показник називається середнім виробництвом продукції за одиницю часу, або продуктивністю праці);
• витратами часу на одиницю продукції (цей показник називається трудомісткістю одиниці продукції).[5]

     Розрізняють показники рівня продуктивності праці: середньогодинний, середньоденний, середньомісячний, середньоквартальний, середньорічний виробіток продукції. Тобто Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну продуктивність праці одного працюючого або одного робітника. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино – годин і людино – днів, а інші – як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності робітників або всіх працівників.Також показниками продуктивності праці, які традиційно використовуються у вітчизняній статистиці й економічній практиці, є виробіток й трудомісткість. Виробіток визначається кількістю продукції (робіт,послуг) виробленою за одиницю робочого часу або одним працівником. Трудомісткість характеризується кількістю робочого часу, затраченого на виробництво одиниці продукції (робіт,. послуг). Що більший виробіток продукції за одиницю часу або що менші затрати праці на одиницю продукції, то вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток зниження виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками.(Усі методи вимірювання були згруповані в такий спосіб ):

1)Натуральні методи передбачають вимірювання обсягу виробництва продукції у фізичних одиницях (штуках, кілограмах тощо). Ці методи найбільш точні, однак мають обмежену сферу застосування, оскільки більшість підприємств випускають різнорідну продукцію. Іноді для вимірювання продуктивності праці використовуються умовно – натуральні методи, що базуються на приведенні різних виробів до одного вимірника

2)Трудовий  метод базується на використанні  для характеристики обсягів виробництва  норми затрат праці – нормо  – годин. Він застосовується для оцінювання рівня продуктивності праці на окремих дільницях виробництва, у цехах, але потребує високої якості норм і широкого застосування. За різної напруженості норм такий метод дає суттєві викривлення, тому його застосовують досить рідко.

3)Вартісні  методи передбачають використання  вартісних показників обсягу  продукції, до яких відносять  валову, товарну продукцію, нормативну  вартість обробки, чисту та  умовно –чисту продукцію. Використання  тривалий час показника валової  продукції в розрахунку продуктивності праці пояснюється тим, що продукція різних підприємств за різні періоди вимірювалася в єдиних оптових цінах станом на певний період. Ц е давало можливість нівелювати зміни цін у різні періоди і досягти зі ставності показників. Основними видами цього методу є те, що вартість продукції відображала не тільки затрати праці, але й вартість сировини, матеріалів, кооперованих поставок. Тобто збільшення останніх збільшувало продуктивність праці без будь – якої участі працівників підприємства.[6]

     У швейній, поліграфічній і деяких інших галузях промисловості  для характеристики обсягів виробництва  використовується показник нормативної  вартості обробки, який включає нормативну вартість затрат праці. Найуніверсальнішим є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівняних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об’єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.

     Найбільш  поширеним показником у плануванні продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції на одного працюючого. Його величина залежить від виробітку  робітників, їх питомої ваги в загальній  чисельності працюючих,. А також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня[6].

Використання  робочого часу аналізується за допомогою  таких показників:середньої кількості  днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період;середня тривалість робочого дня .Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях. На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу і в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу; кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням.Тривалість робочого дня робітника залежить від таких факторів: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу простого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни; неповного робочого часу; часу інших скорочень робочого дня; передбачених зако6нодавством.

Повному використанню трудових ресурсів можна оцінити  за кількістю відпрацьованих за звітний  період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз потрібно проводити, щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу і щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці. 

Використання  робочого часу на підприємстві.

Дані для аналізу  продуктивності праці ( табл.2)