Особливості створення та резерви підвищення ефективності малих підприємств

        Крім того, фінансова підтримка  підприємництва в Україні проводиться через Український національний фонд підтримки підприємництва і розвитку конкуренції, Фонд підтримки фермерських господарств і Державний інноваційний фонд. 
 

     2. Резерви підвищення ефективності  малих підприємств 

     У ході розпочатого нового етапу економічної реформи в Україні особливо важливим стає вишукування додаткових резервів підвищення ефективності господарського механізму малих підприємств, прийняття кардинальних заходів щодо створення умов для виходу країни з кризової ситуації. Пошук же найбільш прийнятних для України методів оздоровлення економіки в першу чергу призводить до необхідності звернутися до світового досвіду рішення цих проблем.

      Серед цілого ряду різноманітних факторів економічного росту найбільш значним  вважають умілу реалізацію підприємницького потенціалу громадян країни, ефективне використання в економічному механізмі самостійної господарської ініціативи людини, визнання підприємництва незамінною силою господарської динаміки, конкурентоспроможності та суспільного процвітання.

      Існуючі на сьогодні концепції характеризують підприємництво в трьох напрямках:

1. доступність різних видів ресурсів і можливість ними розпоряджатися з метою одержання прибутку при постійній наявності фактора ризику і невизначеності кінцевого результату діяльності;
2. ефективне керування й організація виробничого процесу з постійним і широким використанням нововведень;
3. особливе новаторське, творча поведінка господарюючого суб'єкта, його заповзятливість, що є рушійною силою економічного процесу.

       Основним ж умовою можливості існування малих підприємств є створення конкурентного середовища і надання економічної свободи суб'єкту господарювання. Вже таке розуміння суті проблеми дозволяє пояснити важливу особливість розвитку сучасної світової економіки, все більш зростаючу роль малого бізнесу. Його якісними критеріями є:

- переважання  приватної власності на засоби  виробництва;

• юридична та економічна незалежність у прийнятті рішень;
• спрощена система управління;
• професійна взаємозамінність працівників;
• безпосередня участь власника в управлінні підприємством;
• ініціативний, пошуковий характер діяльності.

       Конкуренція - це основна умова,  при якому працюють ринкові  механізми, що генерують цінові  сигнали, що породжують стимули,  що формують ринковий достаток, розмаїтість асортименту і висока якість товарів і послуг.

       Україна, як і іншим країнам  з перехідною економікою, у спадщину  від радянської державно-монополістичної  системи дісталася сукупність  відносин між підприємствами, не  сумісна з конкурентним середовищем. Звичайно, конкурентне середовище може бути створена на основі лібералізації зв'язків із зовнішнім ринком, зокрема за рахунок ослаблення митних обмежень для закордонних товарів, що надходять на внутрішній ринок, з одночасним посиленням контролю за їх якістю. Але такий шлях формування конкурентного середовища при найглибшій економічній кризі надзвичайно небезпечний. Створена в такий спосіб конкурентне середовище здатне лише підсилити дію сил, що руйнують національну економіку. Не можна не враховувати, що товари, вироблені на більшій частині українських підприємств, в порівнянні з товарами світового ринку неконкурентоспроможні. Більшість українських підприємств цієї конкуренції не витримає, що може збільшити і без того їх скрутне становище.

     Рішення даної проблеми лежить у технологічному оновленні виробництва, яке повинне зробити продукцію підприємств конкурентноздатної. Однак і це рішення представляється сумнівним, перш за все із-за умов його виконання. Галопуюча інфляція робить інновацію малоймовірною, оскільки нормальна підприємницька діяльність не здатна дати необхідні засоби для інвестицій. Сумнівно також одержання засобів для цієї мети ззовні, оскільки умови тієї ж інфляції і нестабільності економіки України змушують інвесторів шукати такі приміщення капіталу, які здатні давати негайну віддачу, тим часом як вкладення у виробництво завжди сполучені зі значним періодом часу і ризиком.

       Одним з найважливіших умов  виходу України на рівень конкурентноздатності  з підприємствами далекого зарубіжжя  є створення найбільш сприятливих умов для формування такої маси малих підприємств, які у своїй сукупності здатні виконувати функції інфраструктури на конкурентній основі.

       Це повинні бути малі підприємства  із широким діапазоном соціальної  орієнтації, розмірів і роду діяльності. Це можуть бути підприємства з мінімальною чисельністю найманих робітників і без найманих робітників узагалі (сімейні підприємства). Малі підприємства можуть спеціалізуватися на виготовленні щодо нескладних елементів виробів, склад і номенклатура яких змінюються відповідно до вимог ринку. Необхідні України також підприємства, які на договірній основі здійснюють технічне обслуговування та ремонти устаткування, обчислювальної техніки, приладів та апаратури.

       Уся ця велика зона малого  бізнесу повинна бути такою, щоб всі підприємства, і в першу чергу великі і середні, мали можливість вибору постачальників і партнерів, продукція і послуги яких відрізняються високим якістю, надійністю і стабільними цінами, доводячи тим самим переваги даної системи в порівнянні з рядом підприємств замкнутого комплексу, що дісталися в спадок від командно-адміністративної системи. Природно, створення такої мережі малого бізнесу вимагає визначених матеріально-технічних, фінансово-кредитних і організаційних передумов.

       Головною проблемою для малого підприємства на сьогоднішній день являються труднощі з фінансуванням. Відсутність достатнього капіталу в більшості населення, складність, невигідність, а іноді і неможливість одержання позикових коштів гальмують розвиток малого бізнесу.

       Завдання держави - створити передумови, що стимулюють вкладення інвестицій  і підприємницької енергії в  даний сектор економіки. 

       Особливо слід відзначити, що  на шляху розвитку підприємництва  в Україні коштує діючий порядок  оподатковування підприємств. Формально у відповідності з цим порядком податком обкладається лише прибуток підприємств. Причому розмір податку складає 30%, що відповідає прийнятому в ринковій економіці поданням про оптимальний рівень оподаткувань прибутку. Але підприємства зобов'язані включати в свої витрати відрахування в різні фонди, які, по суті, є частиною доданої вартості. Тим самим рівень витрат істотно завищується, а прибуток відповідно скорочується.

       Такий порядок оподаткування  містить в собі глибоке внутрішнє  протиріччя. Воно припускає відсутність конкурентного середовища, монопольне положення суб'єктів ринкової економіки, їх здатність встановлювати ціни на витратній основі, тобто, по суті, поява непрацюючих механізмів ринкового ціноутворення. Якби ті ж підприємства діяли в нормальних ринкових умовах, у яких ціни встановлюються не на витратній основі, а як рівноважні ціни механізму ринкової конкуренції, то напевно велика частина підприємств стала б збиткової, втратила б головний мотив і основу своєї діяльності - прибуток. У реальних економічних умовах Україна монопольне завищення цін не стільки розоряє діючі підприємства, скільки перешкоджає створенню нових і, що особливо істотно, неминуче веде до скорочення виробництва через невідповідність купівельної спроможності населення рівням цін.

       Прийнята в Україні система  оподаткування прибутку і що  включаються у витрати відрахувань  не тільки гальмує розвиток  підприємництва, але і деформує  його напрямку. Вільний капітал  явно уникає сфери виробництва  товарів і послуг, де необхідні  відносно великі первісні капітальні вкладення з проблематичними перспективами окупності. Він спрямовується головним чином у торгово-посередницьку діяльність.

       У сучасній ринковій економіці  податкові важелі вважаються  найбільш ефективним інструментом  її регулювання. В Україні ж ці важелі, по суті, практично не використовуються ні для розвитку підприємництва, ні для регулювання його напрямків. В даний час нові підприємства, в тому числі малі, не отримують прав на податкові пільги. Відсутня диференціація рівня податків на прибуток і розміру відрахувань у залежності від видів і напрямків підприємницької діяльності, а також від використання прибутку. Відсутня така форма державної підтримки малих підприємств, як пільгові умови їхнього кредитування (наприклад, шляхом забезпечення державних гарантій банкам, що надають кредити на створення підприємств і розвиток підприємницької діяльності).

       Загальний напрямок удосконалювання  податкової системи - посилення  стимулюючої ролі податків у  розвитку виробництва. Треба звільнити малі підприємства від податків на інвестиції, ввезені технології. І, звичайно, потрібні податкові пільги на період становлення малого підприємства. Абсолютно очевидна необхідність диференційованого податкового підходу до підприємств різного профілю діяльності. Більш низькі ставки податків повинні застосовуватися для найбільш важливих, пріоритетних галузей.

       Також можна виділити такі  проблеми як, труднощі з реєстрацією  відкриття власної справи. Звичайно, за останні 5 років масового  розвитку малого бізнесу в Україні гострота її помітно зменшилася. Багато бажаючих почати бізнес уже мають необхідну інформацію про процедуру реєстрації, можуть одержати в органах реєстрації, у консультантів-індивідуалів чи в спеціалізованих фірмах зразки документів і необхідні поради. Тим не менше, по витратах часу, коштів, нервових зусиль діюча в Україні процедура реєстрації підприємства усе ще залишається громіздкою і зайво ускладненою, особливо в порівнянні з тією, що діє в розвинутих країнах.

     Підприємці  відзначають також проблеми з реалізацією продукції і з доступом до сировини і матеріалів. В Україні ще не створений механізм вільної ринкової реалізації сировини і як і раніше здійснюється його розподіл між державними підприємствами, частка яких по галузях коливається від 60 до 90%. Великі біржі з дрібним бізнесом не працюють, а дрібнооптова торгівля вирішує питання постачання підприємців через неформальні канали. Частково цим пояснюється такий феномен нинішньої України, як розрахунки між недержавними підприємствами переважно у вигляді готівкових грошей.

       Проблема реалізації продукції  має два аспекти - внутрішній  і зовнішній. Реалізувати продукцію  на внутрішньому ринку України  важко не тому, що вона не  потрібна: попит є, але в споживачів  немає грошей для розрахунків.  У багатоланкової ланцюжку підприємств, що поставляють один одному продукцію, ні в кого немає грошей для оплати. Ця ситуація триває вже не один рік і відома як «криза взаємних платежів».

       Важливим фактором розвитку малого  бізнесу є участь державних  органів у створенні сприятливих умов для нього. У даному напрямку держава зробила такі кроки. Так заснований Державний комітет зі сприяння малим підприємствам і підприємництву. Тоді ж утворений Національний фонд підтримки підприємництва і розвитку конкуренції. Засновано Державний інноваційний фонд і прийнята довгострокова програма державної підтримки підприємництва. У складі місцевих органів влади (обласних, міських, районів міста) існують департаменти, покликані здійснювати державну політику підтримки підприємництва, але через нечисленність персоналу, відсутність устаткування і фінансових засобів вони займаються тільки лише підготовкою довідок і допомагають починаючим підприємцям у процедурі реєстрації. У цілому ж відношення місцевої влади до приватного підприємництва все ще залишається або індиферентним, чи приховано негативним. Реальна допомога малому бізнесу на місцях - явище настільки рідке, що про початок позитивних змін у стереотипах поводження маси чиновників говорити не доводиться. Спеціальних консультаційних пунктів, які могли б внести вагомий внесок у справу підтримки підприємців, при місцевих органах державної влади поки немає.

       В економічно розвинених країнах  велика увага приділяється сфері  бізнес-послуг. В інфраструктуру  бізнесу прийнято включати сервісні  служби для починаючих і діючих підприємців (довідково-інформаційні, консалтингові, навчальні фірми), асоціації та спілки, що допомагають малому бізнесу. В Україні до цього часу не створено мережу довідково-інформаційних і консалтингових служб для малих підприємств.

       Особливо слід згадати таку  комплексну по послугах форму  допомоги малому бізнесу, як  центри розвитку бізнесу. У  розвиненому вигляді вони надають  консультаційні послуги, ведуть  підготовку до бізнесу. Розвиток  мережі таких центрів дозволило  б значно підвищити рівень бізнес-послуг та підготовки підприємців.

       Комплекс першочергових заходів  щодо підвищення ефективності  розвитку малого підприємництва  в Україні, повинен здійснюватися  в наступних напрямках: