Особливості оперативного регулювання діяльності багатопрофільних фірм

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

ВСТУП .....................................................................................................................3

І. Особливості оперативного регулювання діяльності багатопрофільних

фірм ..........................................................................................................................4

1.1 Система оперативного регулювання діяльності фірм ..................................4

1.2 Методи і форми оперативного регулювання діяльності ..............................4

ІІ. Особливості оперативного регулювання різних видів діяльності ................6

2.1 Оперативне регулювання виробничої діяльності фірми .............................6

2.2 Оперативне регулювання будівельної діяльності фірми..............................7

2.3 Оперативне регулювання торговельно-збутової діяльності фірми ............8

2.4 Оперативне регулювання технічно-інноваційної діяльності фірми ...........9

ІІІ. Бюджетне регулювання діяльності ...............................................................12

3.1 Поняття “бюджет”. Етапи складання бюджетів..........................................12

3.2 Види оперативних бюджетів ........................................................................12

3.3 Бюджет доходів і видатків структурних підрозділів .................................13 

3.4 Бюджет поточних грошових коштів ............................................................13

3.5 Баланс фірм ....................................................................................................15

IV. Диспетчеризація та етапи процесу регулювання ........................................16

4.1 Зміст та завдання диспетчерського регулювання діяльності фірми...........16

4.2 Технічні засоби диспетчеризації ...................................................................17

4.3 Підходи до визначення розміру фірми .........................................................17 
4.4  Етапи процесу регулювання .........................................................................18

ВИСНОВКИ ..........................................................................................................24

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ......................................................25

 

 

 

 

 

 

Вступ

Загальні функції менеджменту  мають певну послідовність, що починається з визначення цілей або планування, а закінчується контролем. Без оперативної діяльності управління цей ланцюжок розривається. Отже, оперативне регулювання - це повсякденний вплив менеджера на перебіг господарських процесів на виконання об´єктом управління запланованих завдань і прийнятих рішень. Виробничо-господарські процеси всередині організації надзвичайно динамічні, тому що на них впливають різноманітні фактори. За цих умов досягти мети організації можна, лише постійно регулюючи функціонування об´єкта управління. Необхідність в оперативному регулюванні діяльності організації виникає за відхилення її від стратегічної лінії розвитку, тобто за порушення стійкості організації сьогодні і в перспективі.

Оперативне регулювання  передбачає розробку оперативних планів і завдань, організацію виконання оперативних планів та завдань, організацію поточного контролю та регулювання ходу робіт. Оперативне регулювання здійснює керуюча система організації, спрямовуючи його на діяльність керованої. Регулюючий вплив керуючої системи повинен бути плановим і містити конкретні способи регулювання і контролю робіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І Особливості оперативного регулювання діяльності багатопрофільних фірм

1.1 Система оперативного регулювання діяльності фірм

Завершальним етапом оперативно-виробничого планування є оперативне регулювання. при протіканні виробничого процесу завжди можливі відхилення фактичного стану виробництва в кожний окремий момент часу від його розрахункових значень в ті ж періоди часу. наявність таких відхилень у визначених межах – явище неминуче, бо в момент розробки нормативів та планів практично неможливо врахувати всі елементи виробництва (засоби та предмети праці, робочої сили) вплив ринкового та правового середовища. тому важливим є не сам факт появи відхилення, а можливість його швидкого усунення. Успішне подолання відхилень від нормального процесу залежить від своєчасності інформації про відхилення та оперативності регулювання господарської діяльності фірми. 
Завдання оперативного регулювання:

· оперативний облік  та контроль робіт за планами-графіками; 
· координування роботи взаємопов’язаних підрозділів фірми; 
· прийняття оперативних рішень про попередження порушень у господарській діяльності; 
· ліквідація наслідків порушень, які виникли. 
1.2. Методи і форми оперативного регулювання діяльності 
Методи і форми оперативного регулювання визначаються типом виробництва. На підприємствах одиничного та дрібносерійного виробництва основними об’єктами оперативного регулювання є строки виконання робіт за окремими замовленнями та оперативна підготовка до виконання поточних завдань. Контроль здійснюється на основі планів виконання замовлень. 
На підприємствах серійного виробництва основні об’єкти контролю – строки запуску-випуску партій предметів праці, ступінь комплектного забезпечення збиральних робіт, стан ресурсів на складах. У великосерійному і масовому виробництвах основними об’єктами оперативного контролю є дотримання встановлених тактів роботи поточних ліній та регулювання їх діяльності при виникненні непередбачених обставин.  На підприємствах будь-якого типу виробництва обов’язковими об’єктами оперативного контролю є випуск товарної продукції залежно від встановлених обсягів та строків, стан незавершеного виробництва, матеріально-технічне забезпечення виробництва, фінансовий стан підприємства. Враховуючи мінливість кон’юнктури ринку, багато підприємств повинні вносити оперативні зміни в організацію і техніку виробництва, досягаючи при цьому: 
· підвищення можливостей переобладнання виробництва, уніфікації комплектуючих компонентів та матеріалів як умови підвищення гнучкості підприємства в цілому;

· підвищення якості виробів, розширення їх асортименту. 
Оперативне регулювання здійснюється в масштабі всього підприємства за цехами (міжцехове) та на рівні окремих цехів – за дільницями і робочими місцями (внутрішньоцехове). Міжцехове оперативне регулювання координує діяльність та забезпечує необхідні виробничі пропорції між цехами підприємства відповідно до послідовності технологічних процесів (заготівельних, обробних, складальних) та з урахуванням їх функцій (основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні цехи). Внутрішньоцехове оперативне регулювання включає контроль робіт за дільницями та оперативне регулювання виробничих процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ Особливості оперативного регулювання різних видів діяльності

2.1. Оперативне регулювання  виробничої діяльності фірми

Оперативне регулювання  включає такі поняття, як оперативне планування та диспетчеризація діяльності підприємства (фірми). 
Оперативне планування передбачає детальну розробку планів підприємства та його підрозділів (цехів, виробничих дільниць, бригад та робочих місць) на короткі відрізки часу – місяць, декаду, п’ять днів, добу, зміну. При цьому завдання розробки плану органічно та функціонально поєднується з організацією його виконання. Завданням оперативного планування діяльності фірми є забезпечення умов та виявлення шляхів, засобів і невикористаних резервів виробництва для виконання поставлених перед фірмою завдань щодо доставки готової продукції до користувача та систематичне покращання техніко-економічних показників діяльності фірми. 
Оперативне планування складається з двох етапів. Перший етап, на якому розробляються оперативні плани та графіки виготовлення і випуску продукції, називається оперативно-календарним плануванням (ОКП). Другий етап, що характеризується безперервним оперативним обліком, контролем та регулюванням виконання оперативних планів та ходу виробництва, називається диспетчеризацією.  Однією з важливих та найбільш складних функцій ОКП є розподіл робіт за робочими місцями. Якщо розподіляється число робіт (m) з чисельністю взаємозамінних робочих місць (n), то загальне число можливих варіантів розподілу (Вр) дорівнює: ВР = m/n.

Розподіл робіт за робочими місцями здійснюється поетапно:

· у цехах;

· на дільницях;

· у бригадах.

Основним завданням розподілу  є забезпечення повного та чіткого  виконання завдань виробничої програми і збереження ритмічної роботи підприємства, його цехів, дільниць, бригад та робітників. 
Більш складним є розподіл робіт на серійних, дрібносерійних та одиничних виробництвах у зв’язку з необхідністю обліку різноманітної індивідуальної продуктивності діючого обладнання та праці робітників. Зумовлюється це тим, що продуктивність робочого місця визначається багатьма факторами, включаючи професійні навики та індивідуальні можливості робітників, стан обладнання, наявність інструменту.

2.2. Оперативне регулювання будівельної діяльності фірми.

Оперативне планування роботи цехів, дільниць, бригад, функціональних відділів та лабораторій значно відрізняється від планування діяльності підприємства в цілому – перш за все, у зв’язку з тим, що підрозділи підприємства не є господарською юридичною особою, тобто не мають свого розрахункового рахунку в банку, не мають можливості здійснювати повний господарський розрахунок при відсутності певного обліку затрат і результатів виробництва та встановлених оптових цін на продукцію кожного підрозділу.

У будівництві при  встановленні планових показників та нормативів використовуються різноманітні варіанти, які залежать від розмірів об’єкта, що будується, та ступеня спеціалізації бригад. 
Комплексним бригадам встановлюються такі показники та нормативи:

· зведення об’єкта в обумовлений  за договором строк;

· кошторис витрат на будівельно-монтажні роботи, розрахований за певними елементами, нормативами та видами робіт;

· чисельність персоналу;

· фонд заробітної плати, розрахований за нормативами. 
Спеціалізованим бригадам та ділянкам, що здійснюють певні види будівельних робіт, встановлюються планові показники, які схожі з показниками, що використовуються в промисловості:

· розроблена подетальна номенклатура та чисельність виконаних робіт  протягом року, місяця, декади, доби;

· якість виконаних робіт  за певними оціночними показниками (категорія, сортність, відхилення);

· чисельність персоналу  та виробіток, визначена натуральними показниками виконаних робіт на одну людину;

· фонд зарплати;

· норми витрат матеріалів, інструменту, палива, енергії;

· норми втрат від  поломок, позапланових простоїв обладнання, його позапланового ремонту.

2.3. Оперативне  регулювання торговельно-збутової  діяльності фірми

Важливою умовою успішної роботи підприємства є забезпечення виробництва замовленнями споживачів, на основі яких формуються поточні  та оперативно-календарні плани підприємства.

План виробництва підприємства на основі отриманих замовлень формується відділом збуту, портфель замовлень якого складається з таких розділів: 
· поточні замовлення, які забезпечують роботу підприємства; 
· середньострокові замовлення зі строком виконання до 1 - 2 років та більше; 
· перспективні замовлення, в тому числі, прогнозні на 2-5 років та більше. 
Поточні замовлення, в основному, підкріплюються договорами, які укладаються відділом збуту на поставку продукції (виконання робіт) 
На середньострокові та перспективні замовлення також бажано укладати договори, однак не завжди можна знайти замовника, який би гарантував покупку продукції, особливо нової, на декілька місяців або років вперед. 
Більшість підприємств, щоб не виготовляти продукцію, яка не має попиту, та мінімізувати ризик стати банкрутом, дотримуються наступних правил:

· обмеження процесу  створення продукції, яку намічено вивести на ринок, при відсутності  попереднього договору на поставку;

· максимальна уніфікація комплектуючих вузлів, технології за всією номенклатурою виробів, що виробляються з метою швидкого початку виготовлення інших виробів при відмові споживача від наявного виробу;

· прагнення знайти найвигідніший  для підприємства ринок збуту продукції;

· прагнення хоча б  до мінімальних переваг своєї продукції порівняно з продукцією конкурента (зовнішній вигляд, міцність, простота в експлуатації, ціна та ін.);

· поширення реклами  продукції;

· прагнення стати  більш надійними партнерами для  усіх споживачів. 
Велика увага приділяється постачальникам сировини, матеріалів, заготовок, комплектуючих вузлів та деталей, палива, енергії та, перш за все:

· якості продукції, що постачається;

· надійності постачальника;

· цін і товарів, що постачаються;

· гнучкості виробництва  постачальника, його здатності швидко пристосовуватись до нових потреб покупця.

2.4. Оперативне  регулювання технічно-інноваційної  діяльності фірми 
Підготовка проекту нового виробу та нових технологій в російській практиці називається “технічною підготовкою виробництва”, яка є комплексом послідовних наукових, проектно-конструкторських, технологічних та виробничо-господарських робіт зі створення та освоєння нових виробів і впровадження нових технологій.

Технічна підготовка здійснюється в кожному випадку  при організації виробництва  нового або модернізованого промислового виробу, а також при впровадженні нових складних машин, обладнання та нових технологічних процесів.

Відомі наступні форми  технічної підготовки виробництва: 
· повна форма, яка використовується для організації підготовки випуску нової або модернізованої продукції технічно складного профілю масового великосерійного виробництва та включає повний цикл робіт за системою “наука - техніка - виробництво”; 
· мала форма, що широко використовується при організації та підготовці випуску нескладної за конструкцією та технологією продукції, впровадження стандартного обладнання та інших оргтехзаходів; 
· технологічна форма, яка використовується при підготовці до впровадження складного обладнання, технологічних ліній, систем управління. 
Залежно від галузі виробництва та характеру продукції, що випускається, на підприємствах (фірмах) переважає одна з цих форм або використовується змішана форма.