Основні поняття про товарну біржу

Угоди з відстроченою поставкою  можуть укладатися за двох умов:

1.) Угода із заставою

Така угода передбачає сплату одним контрагентом іншому обумовленої  суми грошової застави на момент укладення  біржового контракту, як гарантії виконання  своїх зобов'язань.

Залежно від природи (змісту) передбачуваних ризиків невиконання  контрагентом зобов'язань по угоді  з відстроченою поставкою заставу  вносить покупець або продавець, що й обумовлює укладення:

1.1.) Угоди із заставою на покупку, яка передбачає гарантійні виплати з боку покупця, що забезпечує страхування своєчасних розрахунків і засвідчує рівень його платоспроможності;

1.2.) Угоди із заставою на продаж, яка передбачає гарантійні виплати з боку продавця, що забезпечує страхування своєчасної поставки реального товару. Крім грошових перерахувань гарантійним внеском можуть бути і певні обсяги товару, який буде поставлятися покупцеві.

Рівень застави коливається  в межах від 1 до 100 % вартості контракту.

2.) Угоди з премією

Така угода дає можливість будь-якому з контрагентів на основі попередньо виплаченого обумовленого рівня премії володіти правом висунути вимогу контрагентові щодо умов виконання  зобов'язання аж до повної відмови від  нього.

Угода з премією має  кілька різновидів:

2.1.) Прості угоди з премією передбачають, що контрагент-платник премії одержує так зване "право відступного", при якому за раніше встановлену суму "відступає" від виконання угоди в разі її невигідності для нього або втрачає цю суму у разі виконання контракту.

Залежно від того, хто  з контрагентів (покупець чи продавець) сплачує премію, прості угоди з  премією поділяють на:

а) угоди з умовним продажем, які укладаються з урахуванням  інтересів продавця. Так, продавець  сплачує певну суму у вигляді  премії для того, щоб на момент поставки реального товару мати право відмовитись  від її здійснення.

Продавець вживає таких заходів, тобто укладає просту угоду з  премією (з умовним продажем), передбачаючи (або на основі прогнозної інформації), що на момент поставки реального товару зміниться кон'юнктура ринку, внаслідок  чого може зрости ціна та складуться вигідніші  умови поставки тощо;

б) угоди з умовною покупкою укладаються з урахуванням інтересів  покупця і використовуються ним  у випадку нестійкого попиту на товар, що буде поставлятися, або з інших  кон'юнктурних, причин. Покупець, сплативши  премію, має ширший вибір у прийнятті  рішення на момент поставки реального  товару.

Вартість контракту при  укладенні угоди з умовним  продажем зменшується на суму премії, при угоді з умовною покупкою -збільшується на суму премії.

2.2.) Подвійні угоди з премією - такий вид контракту, при якому один з контрагентів сплачує премію за одержання права вибору між позицією покупця і позицією продавця, а також володіння правом відступу від угоди.

Сума подвійної премії може сплачуватися окремо від угоди  або включатися у вартість контракту.

2.3.) Складні угоди з премією - це такі контракти, які об'єднують дві протилежні угоди з премією, що укладаються однією брокерською фірмою з двома різними контрагентами.

Так, брокерська контора, яка  укладає складні угоди з премією  і є її платником, володіє правом відмови від угоди. У випадку, коли брокерська контора є одержувачем  премії, право відходу від угоди  належить її контрагентам.

2.4.) Кратні угоди з премією - контракти, що дають право одному з контрагентів за виплачену ними премію на користь іншого контрагента збільшувати у певну кількість разів обсяги товарів, які будуть поставлятися, виходячи з умов угоди.

У практиці біржової торгівлі використовують угоди двох видів:

а) угоди з вибором покупця;

в) угоди з вибором продавця.

Сутність кратної угоди  з премією грунтується на поєднанні у контракті незмінних параметрів з умовними. Оскільки у будь-якому випадку визначений обсяг товару буде поставлятися, його збільшення основується на кратності по відношенню до твердого мінімуму в межах максимального рівня, встановленого даною угодою.

Сума такої премії враховується у вартість угоди, яка збільшується у випадку продажу. Виплачується у разі відмови контрагента, що володіє  правом на збільшення обсягів, які поставляються  або приймаються.

2.5.) Угоди з кредитом - це певна форма домовленості між брокером і клієнтом. Сутність полягає в тому, що брокер бере зобов'язання замість товару, поставленого клієнтом, надати йому також товар, у якому він зацікавлений. Для цього брокер звертається в банк і на основі даної угоди з клієнтом одержує кредит для придбання на біржових торгах товару, у якому зацікавлений клієнт і за допомогою якого брокер одержує потрібний йому товар. Наступним етапом при здійсненні такої угоди є продаж на біржі брокером одержаного від клієнта товару та розрахунок за кредит з банком.

Така угода є одним  з різновидів проведення законних бартерних  операцій.

3. Угода з умовою

Це угода на поставку реального  товару, при якій продаж одного виду товару супроводжується одночасно  покупкою іншого реального товару. Укладаються такі угоди у процесі  публічного торгу, а розрахунки мають  грошову основу.

Угоди з умовою використовуються на біржах реального товару і особливо прийнятні в умовах формування ринкових відносин.

Однак досвід свідчить, що в  укладенні угод з умовою більше зацікавлені  контрагенти, ніж брокери.

Зацікавленість клієнтів полягає в тому, що, пропускаючи  одну з торговельних стадій, вони можуть одночасно, тобто в межах однієї угоди, за поставку свого товару одержувати потрібний інший вид товару. Такий  вид угоди не завжди є ефективним для брокера, оскільки в межах  одного контракту необхідно забезпечити  максимально прийнятний варіант  товарної взаємозадоволеності клієнтів.

У випадку, коли брокер не може запропонувати прийнятний варіант  щодо зустрічного товару, він втрачає  право на винагороду, яка, як правило, становить 4-8 % комісійних.

Практика укладення таких  угод на біржах реального товару свідчить, що їх питома вага в загальному біржовому  обороті незначна. Це пов'язано не з сутністю самої угоди, а зумовлено  частими відмовами брокерів у  підготовці, на що вони мають право.

4. Бартерні угоди

Це угоди, які укладаються  на умовах передачі прав власності  на товари без грошової оплати, тобто  є товарообмінними операціями за схемою "товар" = "товар", або "товар" = "товар + гроші".

Характерним для бартерних  угод є те, що товарообмінні операції на товарній біржі можуть здійснюватися  за двох умов:

• участі біржового посередника, тобто брокера;
• без його участі з обов'язковою реєстрацією товарообмінних операцій у вигляді біржових угод.

У товарообмінних операціях  беруть участь будь-які види продукції, регламентовані біржею як товар, яким на ній торгують.

Пропорції при товарообмінних операціях на біржі встановлюються контрагентами.

Механізм підготовки і  здійснення товарообмінної операції на товарній біржі такий же, як і  при підготовці та укладенні біржових угод. Так, замовлення на обмінну операцію приймає брокер (у випадку, коли товарообмінна  операція здійснюється з участю біржового  посередника), реєструє його у робочому журналі і починає підбір варіантів. У деяких випадках брокер укладає  з постійним клієнтом угоду-доручення, у межах якого бере на себе зобов'язання при певних комісійних здійснити  вигідну обмінну операцію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3  ВДОСКОКОНАЛЕННЯ  ОРГАНІЗАЦІЇ ОПТОВОЇ ЗАКУПІВЛІ  ТОВАРІВ НА ТОВАРНИХ БІРЖАХ НА УКРАЇНИ

3.1. Проблеми та перспективи розвитку товарних бірж

 

Закон України ”Про товарну біржу”, прийнятий у 1991 році, дозволяє українським біржам функціонувати в ринкових умовах. Разом з тим, він потребує удосконалення.

Як свідчить світова практика, біржі займають одне з ключових місць  в інфраструктурі розвинутої ринкової економіки. Вони виступають складним саморегулюючим механізмом залучення та перерозподілу  матеріальних та грошових ресурсів, завдяки  якому стає можливим здійснення багатьох виробничо-фінансових операцій. Товарні  біржі є джерелом оперативної  інформації про стан національних та міжнародних ринків, інструментом забезпечення відкритості процесу формування цін у конкурентному середовищі та прозорості руху товарно-грошових потоків. Завдяки ф’ючерсній та опціонній  біржовій торгівлі виникає можливість суттєвого зменшення цінового ризику при здійсненні операцій хеджування, що в значній мірі виявляє стабілізуючий  вплив на економічні процеси.

Проте на сучасному етапі  біржова діяльність в Україні  характеризується низькою ефективністю. Це зумовлено рядом факторів, до яких відносяться насамперед: економічна криза, яка проявляється в падінні  обсягів виробництва та споживання вітчизняних біржових товарів; відставання  законодавчо-нормативної бази від  актуальних потреб сьогодення; відсутність  умов для впровадження ф’ючерсного  обігу тощо.

На сьогоднішній день зареєстровано 494 біржі, з яких 20 займаються реалізацією  агропромислової продукції, 19 –  нерухомістю, 10 – фондами, 314 – універсальні, які працюють з різними категоріями  продукції. Обсяги біржових договорів  протягом 2007 року склали біля 25 млрд. гривень. Кількість підписаних угод приблизно 200 тисяч.

Наведені наслідки (сучасні  умови функціонування) для біржового  ринку особливо важливі тому, що біржовий ринок не лише паралельно існує з позабіржовим. Ці ринки  тісно пов'язані між собою: біржовий ринок має потужний стабілізуючий  вплив на касовий ринок завдяки  механізму хеджування потенціальних  касових угод. У такий спосіб стабілізуються не тільки майбутні ціни, а й обсяги виробництва, а також надаються  гарантії збуту (постачання), збільшується потік вірогідної інформації, яка  є основою для прогнозів і  на позабіржовому ринку.

3 метою подолання виявлених  недоліків функціонування біржового  товарного ринку України його  реформування доцільно здійснювати  за моделлю, в якій поєднуються  діяльність біржових структур, фінансових  кредитних установ (банків, кредитних  спілок) та активна фінансова  підтримка держави. Таке співробітництво  приверне увагу потенціальних  хеджерів до біржового ринку шляхом надання кредитів і державної фінансової допомоги для відкриття депозитних рахунків у кліринговій системі, що є особливо важливим з огляду на загальний складний економічний стан суб'єктів підприємництва.

Важливим зауваженням  для такої моделі є те, що кредити  і державні інтервенційні виплати  мають непрямий характер: фінансові  суми вносяться відразу на маржинальні рахунки в кліринговій установі, а не виплачуються безпосередньо підприємцям. Модель непрямого кредитування пропонується з міркувань надійності повернення кредитів і цільового використання коштів. Основа моделі - поєднання на початковому етапі становлення строкового ринку механізму кредитування та державної фінансової підтримки суб'єктів підприємництва, що направляється на сплату початкового маржевого внеску за строковим контрактом. У випадку несприятливого руху цін і необхідності поповнення маржинального рахунку до внесення суми варіаційної маржі з метою подальшого утримання строкової позиції передбачається здійснювати за рахунок власних коштів підприємця. Співвідношення кредитних та інтервенційних коштів на сплату початкового гарантійного внеску має встановлюватися виходячи з фінансових потреб учасника біржової операції та можливостей перерозподілу бюджетних видатків, що можуть бути використані як державні фінансові інтервенції на біржовому ринку.

Створення строкового біржового  ринку за таким принципом буде вигідним для всіх учасників операції: хеджери дістануть можливість регулювання майбутніх цінових ризиків без значних фінансових витрат на сплату маржевих внесків і гарантії виконання угод завдяки функціонуванню клірингового механізму; Клірингова палата одержить прибуток у вигляді стягнення невеликої плати за розрахунково-гарантійне обслуговування строкових угод; кредитні установи дістануть можливість інвестування відносно без ризикової сфери діяльності, оскільки кошти в будь-якому випадку будуть повернуті, навіть за рахунок власних коштів Клірингової палати. Для активізації співробітництва кредитних установ з Кліринговою палатою можна використати типові на сьогодні методи стимулювання кредитної діяльності банків-зменшення суми обов'язкових резервів у НБУ та податкові пільги за таким видом діяльності.

Звичайно, пропонована модель є характерною для початкового  етапу становлення біржового  строкового ринку, тобто для етапу, на якому виробники не тільки обмежені у фінансових можливостях для  відкриття строкових біржових позицій, а й мають певну психологічну недовіру до контрактів з поставкою  у майбутньому. Надалі біржова діяльність має відбуватися за загальноприйнятими принципами і нормами.

Розвиток біржової торгівлі в усіх високо розвинутих країнах світу свідчить про наявність тенденцій до її концентрації. Тому в перспективі кількість вітчизняних товарних бірж повинна суттєво скоротитися: до однієї універсальної або кількох спеціалізованих бірж, які будуть обслуговувати потреби конкретного регіонального ринку. Це робить актуальним розробку та використання певного методичного підходу до оцінки стану біржових ринків в розрізі окремих соціально-економічних районів. Для його розробки необхідним є вирішення таких основних трьох груп питань:

• обґрунтування системи показників оцінки ділової активності товарних бірж соціально-економічного району;
• районування території України за певними науковими принципами з метою виділення окремих макрорайонів, в межах яких доцільно проводити дослідження за системою оціночних показників;
• розробка критеріїв оптимізації діяльності товарних бірж.

Для оцінки стану ділової  активності бірж перехідного періоду  в розрізі окремих регіонів пропонується застосовувати систему, яка включає  такі показники:

• коефіцієнт регіональної ділової активності товарних бірж, який показує питому вагу регіонального біржового ринку у загальній структурі біржового ринку України;
• коефіцієнт виробничої активності регіону, що характеризує значущість соціально-економічного району у виробництві біржової продукції;
• коефіцієнт активності бірж в ринковій структурі конкретного регіону.