Основні поняття про товарну біржу

в) опціони.

4) Гібридні комбінації  фінансових інструментів:

наприклад, гібрид процентних та валютних інструментів тощо.

5) Синтетичні комбінації:

наприклад, опціон на ф’ючерсний контракт з пшеницею, опціон на ф’ючерсний контракт з індексом акцій тощо.

Як уже відомо, біржова  торгівля проводиться без пред’явлення товарів під час торговельної сесії. Отже, товар має відповідати  таким вимогам, щоб його опис у  біржовому контракті дозволяв продавцям  і покупцям мати чітке уявлення щодо його кількісних та якісних характеристик. Оскільки біржова торгівля вимагає  значної концентрації попиту і пропозиції, то біржові товари повинні відповідати таким характеристикам:

• масовість;
• здатність до стандартизації;
• замінність;
• вільне ціноутворення.

Біржові контракти на провідних  зарубіжних біржах дійсно є масовими за обсягами. Наприклад, один лот, або зерновий контракт на Чиказькій торговельній палаті, що є найбільшою зерновою біржею у світі, за обсягом становлять 5000 бушелів зерна, що є мірою об’єму і за розмірами відповідає залізничному вагону, в якому транспортується зерно. Щоб зрозуміти, як цей контракт оцінити у прийнятих в Україні мірах ваги та об’єму, потрібно знати його вагу. А вага кожен раз буде іншою: наприклад, 5000 бушелів пшениці важить 136,1 т, 5000 бушелів кукурудзи – 127 т, вівса – 72,6 т. На європейських біржах зерновий лот складає 100 т.

На Українській аграрній біржі один лот пшениці має  обсяг вагонної партії 60 т насипом, для соняшникової олії при перевезенні автотранспортом 8-12 т, залізничним транспортом також 60 т.

Аналогічно значними за обсягами є біржові контракти з нафтою – 1000 барелей, що також є мірою об’єму. Вага цих контрактів залежить від марки нафти і коливається від 135 до 136,7 т; кольорові метали – 25 т, коштовні метали, наприклад, золото – 100 трійських унцій (3,11 кг) тощо. Правилами біржової торгівлі жорстко регламентується кількісні параметри, відхилення від встановлених ваги або об’єму не повинно перевищувати 3%.

Значними за сумами грошей є біржові контракти з фінансовими  інструментами, наприклад: лот акцій  складає 100 штук, казначейська облігація  США з 15-річним терміном до відшкодування  з 10%-им купоном, який виплачується двічі на рік, має номінал $100 000, казначейський вексель США з 13-ти тижневим терміном має номінал $1 000 000, ф’ючерсний контракт на фунти стерлінгів має обсяг у £62 500 тощо.

Крім кількісної стандартизації біржові товари мають чітко визначену якісну стандартизацію. Для кожного виду сільськогосподарської сировини у якості базового вибирається типовий сорт, згідно з яким здійснюється якісна градація інших сортів у даній товарній групі. Ціна базисного сорту, яка максимально відображає споживчі якості товару даної групи, є базовою для визначення ціни на товари іншої якості. Більш детально дізнатися про якісну стандартизацію можна з монографії за редакцію академіка П.Т. Саблука або із спеціальної літератури по товарознавству. На американських біржах котируються в основному у якості базових сортів м’яка та тверда озимі червоні пшениці. На всі інші сорти існує система знижок та надбавок до базисного сорту.

Масовість та здатність до стандартизації зумовлюють і таку наступну ознаку, як замінність. Саме ця ознака, характерна для фінансових інструментів зумовила їх успіх у біржовій торгівлі впродовж останніх 10-ти років ХХ-го ст.

Останньою за списком, але  не за сутністю є ознака вільного ціноутворення. Саме вільне ціноутворення є головним критерієм для відбору товару біржами. Причому процес ціноутворення на ринку чистої конкуренції, яким і є біржовий ринок, передбачає концентрацію попиту та пропозиції з метою встановлення справедливої ринкової ціни на такі товари, на які інших способів визначити таку ціну просто не існує.

В Україні і на початку  ХХІ-го ст. в період збирання врожаїв  дуже важко визначається рівноважна ціна на зернові культури. Оскільки своїх ф’ючерсних бірж досі не створено, орієнтація торговців та виробників відбувається лише на котирування зарубіжних бірж, які показують загальну світову тенденцію на відповідних ринках і не можуть бути остаточним аргументом для українських грейдерів при прийнятті відповідальних управлінських рішень. Аналогічна ситуація в Україні спостерігається і на фінансовому ринку, де не існує строкових біржових контрактів з відсотковими ставками, валютою тощо.

Отже, об’єктами сучасної біржової торгівлі можуть бути лише товари, які відповідають вказаним вище характеристикам. Відсутність цих вимог щодо біржового товару у Законі України “Про товарну біржу” призвела до торгівлі товарами, які у світовій практиці ніколи біржовими не були. Наприклад, нерухоме майно в обороті деяких київських та регіональних товарних бірж за 1995-2000 рр. займало у структурі товарообороту близько 50%. Більше того, намагання впорядкувати цей процес через внесення змін та доповнень до вказаного закону, не було проведено через лобіювання представників бірж, які при забороні операцій з нерухомістю просто перестали б функціонувати.

У період становлення біржової діяльності в Україні, як зрештою  і у всіх інших країнах колишнього СРСР, починаючи з 1991 р. на біржах продавалися  спочатку лише ті товари, які на той  час могли вільно реалізовуватися. До таких товарів належали комп’ютери та інша техніка зарубіжного виробництва, оскільки традиційні біржові товари розподілялися державою і у вільний  продаж не поступали.

За більш як десятилітню  історію реформування економіки  України товари, які є традиційно біржовими, уже зараз можуть бути вільно реалізованими, однак ця обставина  не призвела до створення ефективного біржового ринку. У попередньому розділі були показані причини такого стану справ. Потрібно лише ще раз наголосити, що головною помилкою, на нашу думку, було прийняття рішення на рівні держави про створення товарної, товарно-сировинної, а потім аграрної біржі, як головного гуртового ринку. А це у такій великій за територією країні як Україна, є недоцільним. Сьогодні в Україні потрібна ф’ючерсна біржа як фінансовий інститут, організатор торгівлі та інформаційний ціновий центр, який визначає не лише сьогоднішні ціни, але й їх майбутні прогнози.

 

1.4. Правила біржової торгівлі.

 

Правовий режим і функції  Правил біржової торгівлі регулює ст. 17 Закону України "Про товарну  біржу". Ця стаття визначає обов'язковий  зміст Правил, коло питань діяльності біржі, на які вони поширюються, основні  заборони, що мають діяти на товарній біржі.

Правила регулюють:

• порядок здійснення біржових операцій;
• порядок ведення біржової торгівлі;
• процедуру біржового арбітражу з цих питань.

Правила біржової торгівлі визначають:

• строк та місце проведення біржових операцій;
• склад учасників біржових торгів і сукупність вимог, що ставляться до них;
• порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі;
• відповідальність учасників та працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі;
• інші положення, встановлені органами управління біржі.

Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами  членів біржі або уповноваженим  ними органом.

Закон України "Про товарну  біржу" передбачає, що на кожній товарній біржі мають діяти загальні заборони, а саме:

• забороняються купівля і продаж товарів та контрактів з метою впливу на динаміку цін (тобто навмисне скуповування їх) як однією особою безпосередньо, так і через підставних осіб;
• забороняються будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі з метою зміни чи фіксації поточних біржових цін;
• забороняється поширення неправдивих відомостей, що можуть призвести до штучної зміни кон'юнктури.

Не підлягає розголошенню зміст біржової угоди, за винятком назви  товару, кількості, ціни, місця і  строку виконання. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у  випадках, передбачених законодавством України.

Правила біржової торгівлі регулюють процедуру проведення біржових торгів, яка має приблизно  такий вигляд.

Юридична особа, яка бажає  купити або продати біржовий товар, подає брокеру заявку за встановленою формою з повною інформацією щодо предмета угоди в строк, встановлений Правилами (як правило, не пізніше ніж  за три доби до проведення торгів). Заявки реєструються і вводяться до банку  даних (інформаційної системи) біржі, де вони знаходяться протягом певної кількості торгів, встановленої Правилами.

Разом з тим, наявні товари, що вимагають негайної реалізації (протягом одного біржового дня), виставляються  на біржі шляхом безпосереднього  подання заявки біржовому брокеру  у встановлений час. Якщо такі товари не продано протягом дня, їх або знімають з торгів, або за згодою брокера-продавця вводять до банку даних.

У визначений час (за день до початку торгів) брокери мають  одержати інформаційні листи, в яких зазначаються перелік виставлених  на торги товарів на цей біржовий день, їх кількість, ціна.

Перед початком торгів проводиться  реєстрація брокерів, що прибули на торги. Після цього вони допускаються у торговельний зал біржі. 3. Торги  розпочинаються за встановленим сигналом. Після цього виставлені на торги  товари оголошуються на інформаційному табло (на деяких біржах голосом). У  момент оголошення брокер-продавець  і брокер-покупець голосом і спеціальними професійними жестами домовляються щодо укладення майбутньої угоди.

Закінчуються біржові  торги згідно зі встановленим сигналом, після чого укладати біржові угоди  не можна.

Біржова угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Оформлення і реєстрацію біржових угод усіх видів здійснює реєстраційне бюро (палата) біржі у встановлений Правилами час. Зареєстровані на біржі угоди не підлягають нотаріальному засвідченню. За порушення Правил біржової торгівлі встановлюються (у самих же Правилах) санкції, які застосовуються біржею. Як правило, це штрафи у визначених розмірах, хоч може застосовуватися і така санкція, як позбавлення брокера права протягом певного часу брати участь у торгах.

Рішення про застосування санкцій за порушення Правил біржової торгівлі приймається від імені  біржового комітету його відповідальним представником (наприклад, генеральним  директором біржі) у формі розпорядження.

Регулюючи особливості розгляду спорів за біржовими угодами, правила  біржового арбітражу визначають склад біржового арбітражу, процедуру  розгляду та вирішення спорів, оголошення рішення, його виконання та перегляд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ ЗДІЙСНЕННЯ ОПТОВИХ ЗАКУПІВЕЛЬ НА ТОВАРНІЙ БІРЖІ.

 

2.1. Організація оптових  закупівель товарів на товарній біржі

 

 В умовах переходу  економіки України від командно-адміністративних  до ринкових методів управління  виникла об'єктивна потреба формування  в країні нових торговельно-посередницьких  структур, до яких відносяться  і біржі.

Торгівля на біржах здійснюється стандартними партіями товарів —  лотами (стандартними кількісними операційними мірами обсягу біржового товару), адаптованими для зберігання і транспортування  товарних партій, які кратні корисному  об'єму транспортних засобів (вагон, контейнер). Біржові товари стандартизується за основними якісними характеристиками (вологість, вміст жиру, засміченість, густина тощо) для кожного товарного  найменування і мають бути швидко-замінними (здатними до заміни на аналогічні або  схожі).

На відміну від зарубіжних бірж, які обслуговують зовнішні ринки  і торгують обмеженим асортиментом товарів (близько 70 товарів, на частку яких припадає 30 % міжнародної торгівлі), вітчизняні біржі обслуговують тільки внутрішній ринок, і торгівля на них  здійснюється всіма товарами виробничого  призначення і народного споживання

На біржах можуть укладатися угоди:

• з купівлі-продажу реального товару з негайною поставкою;
• з купівлі-продажу реального товару з відстроченим терміном поставки;
• ф'ючерсні угоди — з купівлі-продажу стандартних контрактів, тобто угоди з продажу ще не виробленого товару;
• опціонні угоди — угоди з купівлі-продажу права на майбутню купівлю-продаж за встановленою ціною товарів або контрактів на поставку товарів.

Комерційну діяльність на некомерційних за правовим статусом товарних біржах здійснюють брокерські контори і самостійні (незалежні) брокери. Брокерська контора — це самостійна юридична особа або структурний  підрозділ певного господарського суб'єкта, що виконує комерційно-посередницькі  функції на тій біржі, на якій вона зареєстрована і придбала право "брокерського місця". Фізична  особа, що володіє відповідною кваліфікацією  і придбала на даній товарній біржі  брокерське місце, діє як самостійний, незалежний брокер. Брокерські контори  створюються членами біржі.

Брокерські контори і  самостійні брокери від свого  імені або від імені клієнта  і за власний кошт (кошт клієнта) виступають контрагентами під час  укладання оборудок в процесі  біржових торгів, ведуть інші види господарської  діяльності, пов'язаної із біржовою торгівлею.

Для закупівлі товарів  на біржі торговельні підприємства повинні укласти з брокерського конторою (незалежним брокером) договір  на брокерське обслуговування, згідно з яким підприємство (клієнт) може доручити брокерській конторі (брокеру) здійснювати  закупівлю товарів від імені  та за рахунок клієнта (на основі угоди-доручення  і разової довіреності) та надавати клієнту інформаційні послуги, пов'язані  з придбанням товарів. Відповідно до договору на брокерське обслуговування клієнт може дати брокеру такі види доручень щодо закупівлі товарів: "купити товар за поточною біржовою ціною", "купити товар за ціною не вище від обумовленої", "купити товар, коли ціна на нього досягне певного  значення". Вид доручення та інші умови щодо закупівлі товару вказуються в угоді-дорученні. Вид доручення може бути оперативно змінений клієнтом телефонограмою, яка підлягає обов'язковій реєстрації кожною стороною. Клієнт також має право в угоді-дорученні як додаткову умову надати брокеру право купівлі товару в меншій кількості, ніж зазначено в угоді.