Основні поняття про товарну біржу

• короткі зауваження про торгове значення Києва;
• причини, що сповільнюють розвиток промисловості в Україні;
• обґрунтування необхідності створення біржі в Києві;
• проект статуту біржі;
• пропозиції щодо вибору місця і залучення коштів для створення біржі.

У цій записці було сказано, що Київ легко став би торговим центром  не тільки України, а й Мінської, Могилевської, Чернігівської, Полтавської  і навіть Катеринославської губерній, оскільки розташований на Дніпрі, по якому  відправлялися на північ зерно, сіль, хлібне вино й олія, а на південь  — смола, ліс, каміння, вапно. Через  Київ провозилася значна кількість  товарів як для внутрішнього споживання, так і за кордон. Крім того, Київ був  головним центром торгівлі цукром не тільки для постачання місцевих рафінадних заводів, а й для відправлення в Москву і Петербург. Будівництво  залізниць теж сприятиме залученню  в Київ іногородніх купців або  їх агентів, які здійснюють великі операції із закупівлі цукру, зерна та іншої  продукції, встановленню більш стабільних і об'єктивних цін на основні товари місцевого виробництва в інтересах  виробників і купців.

Через два місяці записка  обговорювалася на зборах київських  купців. Київська міська Дума призначила на 19 жовтня 1863 р. збори, на яких було вирішено заснувати в Києві купецьку біржу, утворити спеціальний комітет під головуванням міського голови для вишукування коштів на придбання будинку для біржі та її утримання. Оскільки будинок для біржі будувався кілька років, лише в 1873 р. відбулося освячення біржового будинку і відкриття біржі на вул. Інститутській.

У 1882 р. було поставлене питання  про перенесення біржі в центральну частину міста, ближче до торгових і  промислових установ. Вирішили побудувати новий будинок біржі на розі вулиць Інститутська і Хрещатик. Його будівництво  тривало три роки.

Перед початком першої світової війни в Росії функціонувало  вже 115 бірж, у тому числі 11 в Україні: Києві, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Кременчуку, Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні  тощо. Українські біржі, як і більшість  російських бірж, були товарними, але  спеціалізованими. Так, у Києві основна  маса біржових операцій проводилася  з цукром і акціями цукрових заводів, в Одесі — із зерном та іноземною  валютою.

У 1912—1913 pp. частка України у виробництві цукру Російської імперії складала 56 %. В Україні була зосереджена половина цукрових заводів. За кордон вивозився тільки український цукор. Основними споживачами були Персія, на яку припадало 60 % цукру, що вивозився, і Фінляндія (30 %). Інші країни в експорті цукру відігравали значно меншу роль, хоча обсяги постачань обчислювалися десятками і тисячами пудів за рік. Це Китай, Туреччина, Афганістан, Німеччина, Австро-Угорщина та Англія. За кордон вивозилася 1/5 частина виробленого в Україні цукру. Інша частина йшла на внутрішній ринок Російської імперії.

Київська біржа забезпечувала  понад 30 % обороту цукру імперії  і понад половини обороту України. Тому Київську біржу багато років  називали «цукровою». Така вузька спеціалізація  визначила особливі функції біржового  комітету Київської біржі. Наприклад, комітет постійно аналізував відомості  про посіви і збирання цукрового  буряка, його переробку, врожайність  як по Україні, так і в цілому по імперії. Аналіз здійснювався на підставі статистичних даних, які Всеросійське товариство цукрозаводчиків періодично направляло біржовому комітету.

Вивчення діяльності Київської  біржі та її біржового комітету за весь дореволюційний період свідчить про те, що біржовий комітет брав велику участь у вирішенні питань у сфері фінансів, торгівлі і промисловості, подавав свої висновки на вимогу уряду  і розробляв пропозиції щодо різних глобальних проблем.

Протягом багатьох років  на розі вулиць Інститутська і Хрещатик стояв будинок Київської біржі, де згодом за радянських часів розміщався «Сахаротрест». Потім будинок комусь став заважати, і липневою ніччю 1953 р. він був знищений вибухом.

За радянських часів бірж не було. їх відродження почалося на початку 90-х років після розпаду  Союзу і переходу на ринкові відносини  з вільним ціноутворенням.

На початок 1992 р. в Україні  діяло 66 товарних бірж, більшість з  яких були універсальними. Навіть ті біржі, які визначили свою спеціалізацію, як правило, укладали угоди практично  по всіх видах товарів і продукції.

Новостворені біржі не відігравали помітної ролі у забезпеченні українських підприємств товарами і продукцією виробничо-технічного призначення в умовах розриву  господарських зв’язків після розпаду  Союзу. В 1991 р. частка угод, укладених  на біржах, становила менше 5 %. А якщо враховувати, що частина укладених  угод не здійснювалася, то і того менше.

Основна маса угод здійснювалась  по товарах народного споживання (32 % загальної суми укладених угод). Це було спричинено підвищенням попиту на товари в умовах розвитку нових  комерційних структур. Метал і  металопродукція займали друге  місце, а третє — сільськогосподарська продукція. На біржах того часу здійснювалась  реалізація не біржових товарів — комп'ютерної та оргтехніки, товарів легкої промисловості тощо, оскільки становлення торгових домів і розвиток виставково-ярмаркової діяльності тільки починався. Не витримавши конкуренції з боку крупних бірж, деякі біржі самі перетворювалися у виробничо-торговельні фірми, посередницькі організації. Не бажаючи віддавати частину своєї виручки біржовим брокерам, агропромисловий сектор почав створювати власні біржі, які спеціалізувалися на реалізації сільскогосподарської продукції.

У 1996 р. в Україні вже  діяло 88 бірж. Понад половину їх обороту  припадало на нерухомість, 20 % — на сільськогосподарську продукцію і 10 % — на транспортні засоби.

У 2002 р. кількість бірж досягло  астрономічної цифри — 429. Біржовий оборот у цьому році порівняно  з 1995 р. збільшився майже у 18 разів. Провідну роль стала відігравати сільськогосподарська продукція. її частка дорівнювала близько 70 %. Друге місце посідало паливо (20 %), а третє — транспортні  засоби (3 %).

Таким чином, протягом останнього десятиріччя українські біржі поступово  втрачали свою універсальність, допомагаючи  встановленню довготермінових господарських  зв’язків між виробниками і покупцями  товарів. Вони стали більш орієнтованими  на масові, стандартні товари, які називають  «біржовими».

Сучасна, ефективно функціонуюча біржа являє собою складний, інформаційно насичений, технічно озброєний механізм з високопрофесійними фахівцями. У багатьох країнах функціонує тільки одна або кілька бірж. На них працюють тисячі брокерів. Для оптимального функціонування біржової торгівлі число бірж у країні має бути мінімальним. Вони створюються в крупних ділових центрах: у США — в Нью-Йорку і Чикаго, у Великобританії - в Лондоні і Ліверпулі, в Японії — у Токіо.

У світі на початковому  етапі функціонування товарних бірж домінували біржі реального товару (реально існуючого), які передбачали  обов'язковий продаж товару відразу  після проведення торгів. Нині товарних бірж, на яких здійснюються угоди з  реальним товаром, залишилось дуже мало. Замість них з'явилися ф'ючерсні  біржі, на яких укладається більшість  біржових угод. Ф'ючерсні угоди укладаються  на товар, якого ще немає. Він або  не вироблений, або не вирощений, наприклад під врожай наступного року. Ф'ючерсна біржа (угода) припускає проведення торгів без миттєвої поставки товарів.

При організації роботи бірж важливе значення належить вибору їх виду, оскільки це суттєво впливає  на виконання ними економічних функцій. Автором пропонується доповнити  класифікаційні критерії бірж, виявлені в ході узагальнення вітчизняних  та зарубіжних досліджень, критерієм  рівня ділової активності. Здійснення класифікації за даною ознакою дозволяє з великої кількості біржових структур перехідного періоду виділити саме ті, які володіють найбільшим потенціалом подальшого вдосконалення  своєї діяльності.

В результаті проведеного  дослідження виділено три основні  групи завдань, які повинні складати основу розробки стратегії діяльності біржі на ринку:

– завдання, пов’язані з  формуванням біржового сегменту товарного ринку, створенням мережі учасників біржової торгівлі;

– завдання, які полягають  в організації механізму реалізації товарів через біржу, використанні методів котирування цін та забезпечення гарантій виконання укладених угод;

– завдання, пов’язані з  формуванням біржової інфраструктури.

Беручи до уваги необхідність реформування вітчизняного біржового  ринку та спрямування біржових процесів у бажаному напрямі, доцільно розглянути важелі, які можуть бути при цьому  використані. Зважаючи на актуальність вивчення даного питання та його недостатнє висвітлення у раніше здійснених дослідженнях, дисертантом класифіковано  важелі регулювання біржового ринку  за такими ознаками: аспекти регулювання, масштаб та термін дії, результативність та сфера прояву ефекту, форми регулювання, періодичність дії.

Створення механізму регулювання  біржового ринку в Україні  вимагає вивчення та врахування досвіду  тих країн, які вже пройшли  етап формування ринкових відносин. Встановлено, що функції державного регулювання в різних країнах здійснюються створеними державою органами на базі законодавства, яке враховує конкретні історичні умови розвитку, національні особливості, нагромаджений економічний потенціал.

1.3. Біржові товари

 

Їхня кількість і асортимент постійно змінюється.  Якщо наприкінці ХІХ століття в це число входило  до 200 товарів,  то на  сьогодні їхнє число зменшилося до 60-65, з них  близько 45 постійно звертаються на біржі.

Чим викликаний вибір того чи іншого товару?  Останній повинний мати визначений набір якостей.  По-перше,  він  повинний відповідати  визначеним  стандартам  по  кількості  і якості. По-друге, ціна на товар  повинна бути мінливої, коливатися в залежності від погодних чи інших  умов.  По-третє, товар повинний дробитися  і бути транспортабельним.

Усі товари, що звертаються  на біржі, можна умовно розділити  на двох груп:  першу складають  сільськогосподарські продукти, де  велика  частина приходиться на насіння оліїстих культур. У цю же групу входять зернові,  продукція  тваринництва, цукор,  кава,  какао-боби, пиломатеріали. Друга група - промислова сировина і продукція  її  переробки.  Сюди  входять енергоносії, дорогоцінні  і  кольорові  метали. Слід зазначити, що на товарній біржі разом з  контрактами  на  звичайні товари звертаються контракти на цінні  папери,  у тому числі державні облігації,  акції акціонерних  банків, акції виробничих акціонерних  товариств,  депозитні банківські сертифікати.

 Класифікація біржових  товарів

Не всі товари можуть бути біржовими — це однозначно доведено всією історією біржової діяльності. Біржовими, як правило, є сільськогосподарська сировина, енергоносії, цінні папери, валюта й інші фінансові інструменти. Як справедливо зазначено у вислові  одного з відомих сучасних західних дослідників біржової справи Ф.Шварца, винесеного в епіграф до даного розділу, метою здійснення біржових операцій є не купівля гуртових партій товарів або фінансових інструментів, а отримання цінової інформації щодо майбутніх цін на них. Саме це дає змогу страхувати цінові та курсові ризики.

Об’єктами ф’ючерсної торгівлі є обмежена кількість стандартизованих за кількісними та якісними показниками  товарів. До них належать близько 50 видів, однак вони становлять понад третину міжнародного товарообігу.

Поглиблене вивчення сучасного  стану справ у біржовій торгівлі Заходу, застосування на міжнародних  біржових ринках численних інноваційних товарів та технологій дозволило  дещо уточнити класифікацію біржових товарів, які наводяться в останніх російських підручниках з біржової справи та монографії автора.

Пропонується поділити біржові  товари лише на три великих групи, а саме:

І. Сільськогосподарська сировина, лісові товари та продукти їх переробки:

1) зернові:

• пшениця, кукурудза, овес, жито, ячмінь, рис;

2) сім’я олійних культур  та продукти його переробки:

• льон (зерно), бавовна (зерно), соя (боби);
• соєва олія, соєвий шрот;

3)жива худоба:

• ВРХ (велика рогата худоба), живі свині, бройлери;
• свине м’ясо, бекон, свині стегна;

4) текстильні товари:

• джут;
• натуральний, та штучний шовк, промита вовна та пряжа, бавовна;

5) харчові товари:

• цукор, кава, какао (боби);
• рослинні олії;
• яйця;
• картопля;
• арахіс;
• концентрат апельсинового соку;

6) пиломатеріали та фанера;

7) натуральний каучук.

II. Промислова сировина:

1) нафта-сирець та продукти  її переробки:

• дизельне паливо, мазут, пропан, газолін, бензин;

2) кольорові та коштовні  метали:

• алюміній, мідь, свинець, цинк, олово, нікель;
• золото, срібло, платина, паладій;

III. Фінансові інструменти;

1) Цінні папери та відсоткові  ставки:

а) облігації, зобов’язання та векселі Казначейства США та інших  держав Європи та Азії, депозитні сертифікати  банків;

б) акції;

в) відсоткові ставки: 30-ти денні, LIBOR;

г) фондові індекси провідних  бірж.

2) Валюта:                  

а) британський фунт, євро, японська ієна, австралійський та канадський долари, мексиканське песо;

б) вклади в євродоларах.

3) Похідні фінансові інструменти:

а) форварди:

б) ф’ючерси;