Основні поняття економічної системи

Змішані системи. У реальній дійсності сучасні економічні системи розміщуються десь між цими крайнощами. Зараз немає ні чистого капіталізму, ні чистого комунізму (соціалізму). Правда, економіка одних країн більше відноситься до моделі чистого капіталізму, а інших — більше до чистого комунізму на його соціалістичній стадії. Так, економіка США ближче ніж економіка Франції до чистого капіталізму. Навпаки, економіка Швеції та Австрії ближче до економіки соціалізму. Соціалістичною країною вважається Китайська Народна Республіка.

3.2. Цивілізаційний підхід до класифікації економічних систем за типами

В останні роки у вітчизняній економічній науці дедалі важливіше місце посідає цивілізаційний підхід, який по-іншому визначає закономірні ступені розвитку економічної системи.

Відмінна риса людської цивілізації — її гуманістична спрямованість. Задоволення потреб людини є кінцевою метою виробництва. Задоволення потреб у свою чергу народжує нові потреби, для задоволення яких потрібен подальший розвиток виробництва. Отже, суперечність між потребами та інтересами людини, з одного боку, і рівнем розвитку виробництва — з другого, взаємодія між ними є, як зазначалося в темі 2, рушійною силою економічного прогресу, тобто розвитку суспільного виробництва і людини. Людина — не лише головна продуктивна сила виробництва, але і його безпосередня мета.

Систематизуючим елементом цивілізаційного методу є розвиток продуктивних сил і такої їх складової, як технологічний спосіб виробництва. Він являє собою знаряддя праці в поєднанні з матеріалами, технологіями, енергією, інформатикою та організацією виробництва.

У доіндустріальну епоху панувало натуральне сільськогосподарське виробництво та домашня промисловість. Для цього періоду характерним був нерозривний зв’язок людини з природними умовами.

У процесі промислової революції було здійснено технічний переворот, який полягав у виробництві машин за допомогою машин та в організації великого машинного виробництва. З’явилися фабрики, заводи, шахти, залізниці, автомобілі, електрична енергія, хімічна продукція. Тим самим було створено технологічний спосіб виробництва, який визначав настання і розвиток індустріальної епохи, індустріального суспільного виробництва.

Глибокі зміни в продуктивних силах зумовили істотні зміни в економічних відносинах. Система рабства і кріпосництва замінюється особистою юридичною свободою людини.

У другій половині ХХ ст. розгорнулася науково-технічна революція, яка зумовила глибокі якісні зрушення в засобах виробництва. Вона визначила перехід продуктивних сил до нового технологічного способу виробництва, коли знання, наука, інформація стають основними джерелами економічного піднесення і відкривають нові можливості зростання ефективності економіки. Економіка вступає в постіндустріальну епоху.

Таким чином, за цивілізаційним підходом ми можемо виділити три типи економічних систем:

1.           аграрну, або традиційну;

2.           індустріальну;

3.           постіндустріальну.

У традиційній економіці панівним було сільське господарство та натуральний характер виробництва. За індустріальної економіки панівною є промисловість, а загальною формою організації виробництва є товарне виробництво. За постіндустріальної економічної системи основою є нематеріальне виробництво, інформація і знання. Очевидно, за цього типу економіки починається поступове відмирання товарно-грошових і ринкових відносин.

3.3. Економічна система первісної общини

Вона базувалась на спільній власності. Засоби праці були спільною власністю, а вироблений продукт розподілявся в інтересах всієї общини в цілому. Найбільшу долю отримували вожді, мисливці, воїни. Між всіма іншими членами общини продукт розподілявся порівну. Рабство означало перехід до приватної власності в її абсолютній формі. Власністю рабовласника є не тільки земля, засоби виробництва, але і сама людина, яка на нього працює. Раб не має сім'ї, будинку, господарства.

Феодалізм

розвинув приватну власність в абсолютній формі і в той же час послабив її абсолютний характер. Кріпак виступає і як суб'єкт, і як об'єкт власності. Як суб'єкт власності він має землю, сільськогосподарський реманент, худобу тощо. За звичаєвим правом в його рішення в межах його власності та сім'ї поміщик не втручався. Як об'єкт власності кріпак був змушений до відробіткового оброку (панщини), натурального (продукти виробництва) та (або) грошового оброку.

Капіталізм

При капіталістичному господарюванні, щоб організувати виробництво матеріальних благ, власник засобів виробництва повинен купити робочу силу, а не людину. Без цього немає виробництва. Отже, здійснюється купівля-продаж робочої сили (наймання на роботу) і починається капіталістичне виробництво. При цьому стрімко розвиваються ринкові відносини.

3.4.Сучасні форми

Чистий капіталізм

Характерними рисами та особливостями "чистого" капіталізму епохи вільної конкуренції є:

1) Приватна власність на фактори виробництва.

2) Ринкова система координації і управління господарської діяльності людей.

3) Свобода підприємництва і вибору діяльності.

4) Мета господарюючих суб'єктів - отримання максимального прибутку і діючи на свій страх і ризик.

5) Банкрутство чи прихід окремих нових виробників суттєвого значення для ринку немає.

6) Діє чиста або досконала конкуренція і отримується максимум прибутку при мінімумі витрат.

7) Забезпечується панування споживачів над виробниками, тобто виробляється тільки те, що купується.

Командна економіка

Командна економіка, або адміністративно-господарська система має такі характерні риси:

1) Суспільна власність та фактори виробництва.

2) Панування централізованого планування і розподілу економічних ресурсів.

3) Колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічної діяльності.

4) Відсутність будь-якої конкуренції і монополізм виробників.

5) Відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації виробників.

6) Панування виробника над споживачем. На ринках при такій системі купується тільки те, що виробляється. Вибору у споживача немає.

Традиційна економіка

Вона існує близько в 100 країнах. Основними специфічними рисами традиційної системи є:

1) Панування приватної власності.

2) Низький рівень економічного і соціального розвитку.

3) Багатоукладність економіки.

4) Залежний характер соціально-економічного розвитку.

5) Виробництво, розподіл і обмін базуються на звичаях, традиціях, культових обрядах.

6) Технічний прогрес різко обмежений.

7) Неписьменність населення, перенаселеність, високий рівень безробіття, низька продуктивність праці.

8) Велика зовнішня фінансова заборгованість.

Змішані системи

Принципи "змішаної економіки" розробляли А.Вагнер, С.Чейз, Дж.М.Кейнс, Е.Хансен, П.Самуельсон та інші. Характерними рисами змішаних систем є:

1) Приватна власність у її різноманітних формах.

2) Переплітання, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший.

Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Людина стає головною цінністю в такій системі. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, а з іншого боку, повинні проявлятись умови ринкового саморегулювання. У такому випадку держава не повинна втручатися в діяльність господарських структур. Для змішаних систем характерне поєднання саморегулювання і державного регулювання економіки.

Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини.

Також іноді виділяють цифрову економіку - економічну систему постіндустріального суспільства, в якій основним продуктому виступає інформація.

Необхідно підкреслити те, що жодна з названих вище основних економічних систем не існує нині в чистому вигляді. Отже, Україна мусить скористатися кращими світовими надбаннями господарювання і, враховуючи власні особливості, побудувати економічну систему, засновану на різноманітності форм власності і видах господарювання.

ВИСНОВОК

Отже, економічна система - це сфера функціонування продуктивних сил і економічних відносин, взаємодія яких характеризує сукупність організаційних форм та видів господарської діяльності.

Будь-яка економічна система характеризується ієрархічністю, прагне набути стану цілісності та органічності.

Ієрархія системи визначається місцем її елементів в соціальній структурі та механізмом їх субординації. Тип взаємозв'язку елементів системи може бути "вертикальним" або "горизонтальним". Вертикальна залежність виявляється у відносинах примусу, влади - підкори, керованості - підлеглості. Горизонтальні зв'язки є партнерськими, добровільними, конкурентними.

Важливим питанням є класифікація економічних систем. Економічна система - складне, багатоструктурне і поліфункціональне соціально-економічне явище. В економічній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча форма власності, технологічний спосіб виробництва, спосіб управління і координації економічної діяльності тощо.

Поділ економічних систем за переліченими ознаками є певною мірою умовним. Наприклад, поширеною є класифікація економічних систем за технологічним способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил. Розрізняють доіндустріальне суспільство - економічну систему, в якій домінує ручна праця; індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця; постіндустріальне суспільство, що ґрунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп'ютерною інформацією. Однак ці системи суттєво розрізняються і механізмом господарювання, і домінуючим об'єктом власності, і різноманітністю суб'єктів економічної діяльності.

Багатокритеріальним є поділ економічних систем на ринкові та адміністративно-командні системи. Основними характерними рисами ринкової економіки є такі: різноманітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм господарювання, матеріальне стимулювання, вільне ціноутворення, що ґрунтується на взаємодії попиту і пропозиції, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                  Базилевич В. Економічна теорія: Політекономія: Підручник.-К.:Знання.-2006.-631 с.

2.                  Базилевич В. Історія економічних учень. К.: Знання. 2004

3.                  Борисов Е.Ф. Экономическая теория : Учебник. – М.: Юрист, 1997. – 568 с.

4.                  Г.Башнянін, П.Лазур, В.Медведєв Політична економія. - К.: Ніка-Центр Ельга, 2000. -527с.

5.                  Гальчинский А., Ещенко П.  Основи економiчноi теорii.-К. -2004

6.                  Гальчинський А.С. Основи економічних знань: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 2002. - 544 с.

7.                  Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред.. В.Д.Базилевича. – К.: Знання, 2006. – 631 с.

8.                  Ещенко П., Палкін Ю. Сучасна економіка: Навчальний посибник.-К.: Вища шк.-2005.-327 с.

9.                  Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег// антология экономической классики.- М.: ЭКОНОВ-КЛЮЧ.-1993

10.             Костюк В. История экономических учений.-М.: Центр.-224 с.

11.             Лановик Б.Д., Лазарович М. Економічна історія: Курс лекцій.-К.: Вікар.-2005.-405 с.

12.             Макконнелл К.Р., Стенли Л.Брю Экономикс: принципы, проблемы, политика: В 2 т. Пер. с англ. - М.: Республика, 1992.

13.             Медведев В., Абалкин Л., Ожерельев О. и др. Политэкономия: Учебник для вузов.- М.: Политиздат.-1988.-735 с.

14.             Мочерный С.В. и др. Экономическая теория.-К.-2003

15.             Основи економічної теорії : Підручник / А.А.Чухно, П.С.Єщенко, Г.Н.Климко та ін., За ред.. А.А.Чухна. – К.:Вища шк.., 2001. – 606с.

16. Основи економічної теорії: Підручник / За ред.. проф.. С.В.Мочерного. – Тернопіль: АТ «Тарнекс», 1993. – 688 с.

17.             Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник/ Г.М.Климко, В.П.Нестеренко, Л.О.Каніщенко та ін.; За ред. Г.М. Климка, В.П.Нестеренка – К.: Вища шк.. – Знання, 1997. – 743 с.

18.             Самуельсон П.  Економіка. Львів. «Свiт». 1993

19.             Экономика: Учебник / Под ред. доц. А.С.Булатова. 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 816 с.